Закрити
Природні катастрофи. Землетруси
24 Лютого 2006, 00:00 , Переглядів: 15083
FacebookTwitterВКонтактеLivejournal
Природні катастрофи. Землетруси Фото: http://zz.te.ua/ Природні катастрофи. Землетруси

Розробка питання з географії світу

Природні катастрофи загрожують мешканцям нашої планеті з самого початку її існування. Десь у більшій мірі, в інших місцях менше. Стопроцентної безпеки не існує ніде. Природні катастрофи можуть наносити колосальні втрати, розміри яких залежать не тільки від інтенсивності катастроф, але й від рівня розвитку суспільства і його політичного устрою.

Статистичні данні свідчать, що в цілому на Землі кожен стотисячний чоловік помирає від катастроф. Відповідно з іншими даними кількість жертв від природних катастроф складає 16 тисяч чоловік щорічно за останні 100 років.

Природні катастрофи виникають раптово, повністю спустошуючи територію, винищуя житло, комунікації, джерела живлення. Після однієї сильної катастрофи, начебто лавина, виникають інші: голод, інфекції, бродяжество.

Та чи справді ми так беззахисні перед землетрусами, тропічними тропіками, вулканічними виверженнями? Чи ж розвинена техніка не може ці катастрофи запобігти, а якщо й не запобігти, то хоча б передбачити їх? Адже це б дозволило значно зменшити кількість і розміри збитків! Але ми не такі вже й безпорадні. Деякі катастрофи можна передбачити, а деяким й успішно протистояти. Всі дії проти природних процесів вимагають доброго їх вивчення. Необхідно знати, як вони виникають, їх механізм, умови поширення і всі інші прояви, зв'язані з катастрофами.

Природна катастрофа є швидким процесом, викликаним дією гравітації, земного обертання або різницями температур. Катастрофи уражають тверду землю, гідросферу й атмосферу. Катастрофи можуть виникнути:

  • в результаті швидкого переміщення речовини (землетруси, склонові процеси).
  • в процесі звільнення внутрішньоземельної енергії і виверження її на земну поверхню ( вулканічна діяльність, землетруси).
  • при повищенні незвичайно сильного повітря (урагани, тропічні циклони).

Землетруси і вулканічні виверження, діяння з підземелля на земну поверхню, призводять до катастроф на поверхні. Інші поверхневі катастрофи виникають під дією процесів в атмосфері, де відбувається вирівнювання перепадів температур, і тиск з енергією передаються водній поверхні. Одна катастрофа оказує вплив на іншу, буває, перша катастрофа є спусковим механізмом для наступних. Найбільш тісно пов'язанні між собою землетруси і циклони. Тропічні циклони майже завжди визивають паводки. Землетруси можуть визвати оповзні. Ті в свою чергу можуть перегородити річні долини і визвати паводні. Землетруси, викликані вулканічними виверженнями, і навпаки, вулканічними виверженнями викликані землетрусами викликані швидким переміщенням мас під поверхню Землі. Тропічні циклони можуть бути причиною великих річних та морських паводнів.

Ендогенними катастрофами є землетруси і вулканічні виверження, інші відносяться екзогенними.
Катастрофи прийнято условно ділити на великі та малі. Але кордон між цими двома групами ніколи не був повністю визначеним. О величині катастрофи дуже часто судять по кількості жертв і розмірі збитків, а не по розмірам поверженої території.

Землетруси

В міфології різних народів можна побачити цікаву подібність в уявах про причини землетрусів. Це начебто рух якоїсь реальної або міфічної тварини, величезної, скритої десь в глибинах землі. Аристотель заявляв, що землетруси викликані жарким повітрям, який запалює в недрах землі горючі речовини. Але ніхто з великих давніх вчених не зміг пояснити ці явища.

Землетруси не розподіляються по земній поверхні рівномірно, а навпаки, вони зосереджені в окремих вузьких зонах. Деякі епіцентри прикріплені до материків, другі - до їх окраїн, а треті - до дна океану. Ці зони являються кордонами літосферних плит. Літосфера - це тверда частина земної оболонки, яка простягається до глибини 100-150 км. Вона включає в себе земну кору та частину поверхні, яка вкриває кору. Літосфера немонолитна, вона розділена на плити. Одні з них великі (наприклад Євразійська, Тихоокеанська), інші мають менші розміри (Аравійська, Індійська). Плити переміщуються по пластичному прошарку, яка зветься астеносферою. Існує три варіанти взаємодії цих плит: вони або розсуваються, або зіштовхуються, одна підштовхує іншу або одна рухається вздовж іншої. Рух плит не постійний, а приривчастий, тобто відбувається епізодично, із-за їх взаємного тертя або тертя об поверхню. Кожний раптовий рух, кожний ривок може стати причиною землетрусу.

Коли плити розсуваються, формуються рифтові зони, які на континентах стають зародками майбутніх океанів. Такого роду процес в наші часи відбувається в Червоному морі, уздовж якого проходить кордон Африканської і Аравійської плит. Рифтові зони неспокійні, через них виникає багато землетрусів та вулканічних вивержень.

Інші процеси виникають коли плити зіштовхуються. Одна плита при цьому переміщується під іншу, сриваючи в глиб частину поверхні, і створює пояс підводних жолобів. Через епізодичні рухи підводні рухи є джерелом найруйнівних землетрусів. Складноутворені і підняті великих об'ємів гірські породи, розташованих між плитами, також не протікають гладко: при цьому відбувається накопичення напруги, її розрядка спричиняє землетруси. Таким чином були утворені такі гори, як Гімалаї, Альпи, Анди та Карпати.

В третьому випадку, коли плити рухаються вздовж одна одної. Механізм виникнення землетрусів той самий, що й в двох попередніх випадках.

Японія, Іран, Туреччина, Середня Азія, Перу, Сицилія, Греція - ці назви повторюються, коли ми чуємо новини про землетруси, адже ці країни знаходяться на кордоні плит.

Значна частина епіцентрів землетрусів зосереджена у внутрішніх частинах літосферних плит, далеко від їх кордонів. Кожна плита живе своїм окремим життям. Великою кількістю розломів вона розколота на плити меншого розміру та блоки. В деяких місцях плиту січе риф, який є слабкою зоною в земній корі. Всі слабкі зони є місцями, де відбувається розрядження напруги, тобто вона може бути територією сейсмічної енергії.

 

Джерело фото: http://ukr.obozrevatel.com

На геологічних картах є області, перерізані темними лініями. Ці лінії - розломи. Розломи - це площини, які поділяють земну кору на блоки. По ним здійснюється рух блоків. В наш час ці рухи відбуваються по молодим розломам. Дуже швидкий або раптовий рух може викликати землетрус.
Всі землетруси, причиною яких є рух плит або зсуви по розломах, називаються тектонічними. Майже всі сильні землетруси і 99% слабких поштовхів відносяться до цього типу. Біля вулканів відбуваються вулканічні землетруси, викликані вулканічною діяльністю: у зв'язку з поривом лави з глибин до поверхні. Відомі також і землетруси - обрушення, але вони відбуваються не дуже часто. Струси викликається обрушенням стін підземних пустот, які можуть бути як природного походження (різні печери), так і штучного (покинуті гірські шахти).

Сейсмічні хвилі землетрусів регіструються за допомогою приборів, які називаються сейсмографами. В наш час вони є складним електронним прибором, який відчуває найслабкіші рухи земної поверхні. Сейсмографи були винайдені в кінці 19 ст. при коливанні земної поверхні відбувається запис на бумагу, намотану на барабан.

Існує потреба простого і об'єктивного визначення величини землетрусів. Вперше шкала землетрусів була запропонована японським вченим Валаті в 1931 році. Пізніше в 1935 році вона була вдосконалена відомим американським вченим Ч. Ріхтером. такою мірою є магнітуда, яка позначається буквою М. Шкала Ріхтера не має верхньої чи нижньої межі.

Прискорення також є важливою характеристикою землетрусів. Воно допомагає нам уявити з якою швидкістю відбувається рухи ґрунтів. Для його вимірювання використовують одиницю прискорення - сили тяги, яка дорівнює 980 см/c2.

Колосальна швидкість коливань зумовлює різні явища: 12 травня 1897р. в штаті Ассам в Індії відбувся дуже сильний землетрус. В повітря підлітало каміння, наче горох на барабані. Ліди падали, наче підкошені. Гранітний блок масою 1 центнер був підкинутий на 2 метри.
Інтенсивність землетрусів іноді плутають з магнітудою. Магнітуда - це об'єктивна міра і для кожного землетрусу вона однакова. Інтенсивність - це міра впливу деформації поверхні і є характеристикою фізіологічних почуттів людини. Тому інтенсивність - міра суб'єктивна, вона може бути різною для кожного землетрусу.

Землетруси поділяються та маленькі, середньої глибини і глибокі. Межею між маленькими і середніми вважають 55, 60 і 70 км., між середніми і глибокими - 240 - 300 км.
Положення очагу вказує на якій глибині і яким чином вивільнюється напруга, яка викликає землетруси. Глибокі землетруси проявляються на поверхні з іншою інтенсивністю ніж маленькі.
Найглибший землетрус був зареєстрований 29 липня 1934р. в морі Флорес у Зондському архіпелазі, його глибина була визначена у 720 км. Європейський рекорд трохи менший - найглибший землетрус відбувся у південній частини Іспанії, 24 березня 1954р., глибина очагу складає 655км.

 

Джерело фото: http://timer.od.ua

Ті нещасні або щасливі, котрі не переживали землетрусів можуть судити про них по одному дуже рідкому документу. По магнітофонному запису, який "наговорив" випадковий "учасник" дуже сильного Аляскінського землетрусу 1964р. Диктор радіостанції Р. Пейт сидів перед мікрофоном, коли почався землетрус, його враження виглядали так (даний запис скорочений): "О, Господи, да это же землетрясение! Точно землетрясение! Ничего такого я в жизни не переживал! Все поехало, ящики сорвались с места, посуда вывалилась из шкафов. Если бы только это! Теперь упал на пол телевизор. Что делать? Ну, такого я еще не переживал! Эдак мне душу вытрясет! Хоть бы этого не было больше! Весь дом трясет, словно на спине слона. Словно его кто-то трясет, наверное, упала радиовышка, конечно, меня никто не услышит! Трясусь, как лист, но со мной ничего не случилось. Нет, это совершенно немыслимо. Уж это совсем конец, я даже не могу подняться. Все двери открыты, вся посуда вывалилась, все болтается туда-сюда, туда-сюда... надо пойти посмотреть что там разбилось, главное, что с водопроводом и газом. Не хотел бы я пережить это еще раз!"
Беручи за основу письменні свідоцтва, кінодокументи і усні розповіді картину землетрусів можно передати приблизно так:

  1. Фізіологічні відчуття. Відчуття нестійкості, спочатку душевної нестабільності, а потім тілесної. Нестійкість при в стоячому положенні, при сильних поштовхах падіння на землю. Ходьба або біг неможливі. Чутливі люди прокидаються і від слабких поштовхів. У хворих людей це викликає відчуття серцевої слабкості, що може призвести до смерті.
  2. На городських вулицях при русі слабкі землетруси не відчуваються, натомість сильні відчуваються дуже чітко. Спочатку трясуться вікна, рекламні щити, потім падіння штукатурки, знищення нестійких димових труб, пізніше знищення бруку і виникнення тріщин. Автомобілі можуть рухатись і підскакувати.
  3. В квартирі, будинку, закладі, тобто в приміщенні, спочатку відбувається колихання вільно підвішених предметів, потім їх здвиги і зкидання. Відкриття дверей шафів і буфетів, а також дверей. Сильні поштовхи прокидають шафи, речі падають з полок, валяться меблі.
  4. На відкритій місцевості відчуваються тільки сильні землетруси. Спочатку утворюються тріщини, потім хвилеподібні коливання земної поверхні. Вони відбуваються протягом кожного землетрусу, але тільки при дуже сильних землетрусах їх можна побачити без додаткових приборів.

Іноді наслідки можуть бути гіршими, ніж самі землетруси. Знищення газо водопроводів і виникають пожежі, вибухи газу, іноді відбуваються оповзні.

Всіх жертв природних катастроф можна поділити так:

  1. Найбільша кількість жертв буває при оползнях. Камінні лавини і грязеві потоки, викликані струсами, забрали сотні тисяч людей.
  2. На другому місці по кількості жертв являються цунамі, пагубні хвилі, які топлять узбережжя.
  3. На третьому місці знаходяться жертви, загинувши від наслідків землетрусів - пожеж, вибухів газів, епідемій, голоду.

Відомо, що землетруси уражають 1/10 частину поверхні континентів. На жаль, люди заселяють головним чином ті території, що уражені землетрусами. Більшість областей з найвищою густиною населення є територіями з найбільшим сейсмічним ризиком.

Області катастрофічних землетрусів можуть бути поділеними на такі території:

  1. Зони субдукції, тобто області, де одна літосферна плита рухається під іншу. До них відносяться найбільш повержені території азіатської материкової окраїни: Алеутські острова, Камчатка, Японії, Філіппіни, Зондські острова. На протилежній стороні Тихого океану та сама ситуація на материковій окраїні Центральної та Південної Америки. В Європі до цієї групи відноситься Середземне море - від Південної Іспанії через Теринське море, Південну Італію і Сицилію, Іонічне Егейське моря, Південну Грецію, острова Кріт, Кіпр і до Турції.
  2. Рифтові зони, де материкова кора послаблена і поступово переходить в океанічну кору чи середньоокеанічні хребти, де виникає нова океанічна кора. Сюди можна віднести землетруси в Байкальській рифтовій зоні, в долині річки Рони у Франції, у Швейцарії і слабкі землетруси в Осло. В Африці це землетруси по Східно-Африканському рифу, в Північній Америці - по річці Ріо-Гранде і в інших місцях. Найсильніші землетруси, які відносяться до цієї категорії, мають епіцентри на дні океану, в рифтових зонах серединно-океанічних хребтов. Іноді ці хребти винирюють із-під води у вигляді островів. Прикладом є Ісландія.
  3. Всі молоді гірські споруди, протягнуті від Піренеїв через Альпи, Карпати, Динарські гори, Хеленіди, гори Таурус і Понт в Турції, Загрос в Ірані, Центральноазіатське нагір'я до Гімалаїв і Тибету і далі до Зондських островів. В Європі до них відносяться Апенніни в Італії, іспанська Сієрра-Невада, а на протилежній стороні Середземного моря - гори Атлас. В Західній півкулі це пояс Кордильєр і Анд, які тягнуться від Аляски до Антарктиди. В Східній Австралії знаходяться Австралійські Альпи, а в Новій Зеландії - Новозеландські Альпи. Через утворення гір утворюються нові розломи. Ріст гір не закінчується, він відбувається і в наш час. Хоча цей ріст відбувається повільно, він призводить до накопичення напруги в земній корі, вивільнення якої відбувається у вигляді землетрусу.
  4. Зони вздовж крупних трансформних розломів - так називають порушення, вздовж яких відбувається горизонтальні зміщення. Вони входять в систему рифтових зон і зон субдукції, часто являються кордонами плит. Найвідоміший серед них - розлом Сан-Андреас, на якому знаходиться місто Сан-Франциско і трохи далі Лос-Анджелес. Ті ж функції виконує Альпійський розлом в Новій Зеландії, Левантський, на якому розташовані залив Акаба і Мертве море, розлом Мотагуа в Центральній Америці, деякі розломи Аляски і так далі. До них примикаються і розломи, механізм зсувів по яким залишається невідомим. Одним з таких розломів являється смертоносний Північноанатолійський розлом, який приблизно тягнеться від Греції через Егейське море і всю Турції до Ірана. На дні океану знаходиться велика кількість трансформних розломів. Дуже небезпечним являється той, що простягається від Азорськиз островів до Гібралтару. Саме на ньому розташований епіцентр Лисабонського землетрусу 1755р.

 

Джерело фото: http://riznomanit.at.ua

Сейсмічна небезпека. Чим більше сейсмічна небезпека і чим більш країна розвинена в економіці і політиці, тим більше приймається заходів для захисту населення від сейсмічних катастроф.

За основу визначення ступеню сейсмічної небезпеки беруть сукупність інформації що до землетрусів минулого, знання геологічних особливостей і інженерно-геологічних умов. Але для будь-якої території не виключені "сейсмічні сюрпризи". Більшість розвинених країн проводить своє сейсмічне районування, міжнародний поділ на території виконує велика кількість геофізичних комісій.

Сейсмічному ризику піддаються окремі міста Європи, їх можно розділити на п'ять груп:

  1. Міста, яким загрожують катастрофічні землетруси. До цієї групи можно віднести Лісабон, Стамбул, Афіни, а також Неаполь та Салоники.
  2. Міста; які могли б сильно постраждати. До цієї групи можна віднести Бухарест і Белград, Рим, Тирану(Албанія), середземноморські міста Іспанії та Франції.
  3. Велика кількість міст, які можуть бути жертвами землетрусів, але без серйозних наслідків, найбільша шкода - знищення декількох будівель. До них відносяться Відень, Будапешт, Братислава, Осло, міста Східної Німеччини, Мадрид, Брюссель.
  4. Міста, до яких землетруси доходять від віддалених епіцентрів. Сюди ми відносимо Амстердам, Париж, Лондон та інші країни Великобританії.
  5. Інші міста Європи, які іноді підвержені слабким землетрусам, через їх розташування на стабільних щитах чи платформа!. Це Варшава, Москва, Берлін та міста Скандинавії.

"З землетрусами не слід сперечатися", - писав Іоган Вольфганг Гете. "Сучасні досягнення науки дозволяють дуже точно передбачати землетруси і таким чином зменшити до мінімуму людські жертви" - пишуть у газетах. Хто ж правий? Чи ми вже маємо можливість прогнозувати землетруси? На жаль, все далеко не так. З часів Гете людство досягло значних успіхів, вдалося зробити декілька вдалих прогнозів, але ще багато пройде часу, поки ми з точністю зможемо казати де, коли, якої сили відбудеться землетрус.

Прогнози можуть бути або професійні, або аматорські, або наукові. Мабуть люди недооцінюють аматорські прогнози - аматори, які мають надзвичайно чутку натуру можуть відчути те, що іншим невидно. Те, що такий прогноз може бути успішним довів геолог-аматор Генрі Мінтура, який дуже точно спрогнозував землетрус у Лос-Анджелесі 19 листопада 1976р., але землетрус, який він спрогнозував через пів року не відбувся.

Ні вчені, ні економісти, ні політики не мають сумнівів в важливості попередження землетрусів. По ініціативі ЮНЕСКО в 1965р. була створена група, пізніше названа Міжнародною комісією по прогнозу землетрусів, її головою був назначений радянський сейсмолог Є.Ф. Саваренський. Було організовано декілька наукових конференцій, опубліковано багато спеціальних робот, а один з найдосвідченіших спеціалістів в цій галузі, японський вчений Т. Рикитаке (з інституту по вивченню землетрусів при університеті в Токіо) в 1976 р. написав про прогнози землетрусів дуже солідну книгу.

За основу прогнозу прийнято брати до уваги цілий ряд ознак. Тут ви можете побачити найважливіші методи:

  1. Статистичні методи.
  2. Виділення сейсмічне активних зон, які довго не відчували землетрусів.
  3. Вивчення швидких зсувів земної кори.
  4. Вивчення змін відношень швидкості паралельних і поперечних хвиль.
  5. Зміни магнітного поля і електропровідності гірських порід.
  6. Зміни складу газів, які надходять з глибин.
  7. Реєстрація попереджуючих поштовхів (форшоків).
  8. Вивчення розподілу очагів в часі і просторі.

Статистичні методи легкі. Чи відбувалися тут землетруси в минулому? Ні, так не буде і в майбутньому. Якщо ж землетруси відбувалися, то з якою і періодичністю вони повторюються? Допомогти могла б регулярність повторення, але такої закономірності не існує. Вивчивши статистичні данні, ми можемо побачити рівномірний розподіл землетрусів протягом року, по порам року і місяцям. Взимку вони бувають трохи частіше ніж влітку. Найчастіше землетруси відбуваються вранці, трохи менше вночі.
Принцип другого методу - виділення сейсмічне активних зон без землетрусів - логічний: в його основі лежить визначення в сейсмічне активних зонах ділянок, де довго не відбувалася разрядка енергії. Саме там можна чекати на катастрофічні землетруси. Але цей метод не дозволяє назвати ні день, ні неділю, ні місяць, коли відбудуться поштовхи.

Майбутній землетрус вчені можуть виявляти завдяки збільшення швидкості земної кори. Цей метод використовується в Японії і Сполучених Штатах Америки. Перед деякими землетрусами земна поверхня швидко підіймається (швидко в геології - декілька міліметрів на рік), потім рух припиняється, відбувається землетрус.

Багато уваги приділяють методу вивчення співвідношення швидкості паралельних і поперечних хвиль. Паралельні хвилі поширюються приблизно в 1.75 разів більше, ніж поперечні. Перед землетрусом швидкість паралельних хвиль зменшується, це співвідношення вимірюється цифрою 1.5. Подібні явища спостережуються приблизно за декілька місяців до сейсмічного явища. Вже перед самим землетрусом співвідношення швидкостей повертається до початкового. Цей метод перевірений експериментально.

Перед деякими землетрусами підвищується напруга магнітного поля і електропровідність гірських порід. Зробивши декілька дослідів з магнітним полем в Каліфорнії геолог Дж.Хілі дійшов висновку, що місту Холлістера загрожує землетрус з М-5. На питання, коли це буде, він відповів: "можливо завтра". І на наступний день справді відбулися короткі поштовхи.

Методом майбутнього вважається метод вивчення газів з підземних вод. Цей метод був винайден російськими вченими, працювавшими безпосередньо на Камчатці і в Середній Азії. Перед землетрусом гази включають в себе в б разів більше хлору. Ці зміни хімічного складу відбуваються приблизно за 3-5 днів до землетрусу. Б наш час об'єктом досліджень стали зміни місткості гелію, ртуті, срібла та інших елементів.

Перед деякими сильними землетрусами відбуваються слабкіші поштовхи, так звані форшоки. В Японії вивчення цього явища було визнаним кращим для попередження сейсмічної активності. Але надійним на 100% цей метод ніколи не стане, адже багато катастрофічних землетрусів відбувається без попередніх поштовхів.

Відомо, що очаги землетрусів не залишаються на одному і тому самому місці, а переміщуються по території сейсмічної зони. В Японії швидкість міграції очагів дорівнює 100 кілометрів на рік. Через декілька років виявилось, що очаги зміщуються в південному напрямку. Також переміщення спостережується і в горах Загрос в Ірані, де землетруси мігрують в сторону Перської затоки.
Спостереження за неординарною поведінкою тварин перед землетрусом визнано дуже важливим. У 1976 році в Каліфорнії була скликана конференція на цю тематику. Всі вчені прийшли до висновку: "тварини справді щось відчувають, і таким чином можуть попередити землетрус". Але точної відповіді на питання, що саме вони відчувають не існує. Тут є різні точки зору: можливо, за допомогою слуху вони чують підземні шуми або уловлюють ультразвукові сигнали перед поштовхами, або організм реагує на незначні зміни барометричного тиску чи на слабкі зміни магнітного поля.

 

Джерело фото: http://vkurse.ua

Заходи що до захисту, які розроблені компетентними органами в сейсмічне небезпечних районах, мають величезні масштаби і чітко розділені на фази, до яких вони відносяться. Вони передбачають усе - від архітектурних і будівних норм до захисту від пошкоджень небезпечних будівель (хімічні заводи, атомні електростанції). В окремих випадках застосовують особливі міри захисту.

До землетрусу: необхідно мати вдома працюючий радіоприймач, кишеньковий ліхтарик і аптечку. Вміти надавати першу допомогу. Треба знати основні вмикачі електрики і газових кранів. Не ставити на полицях і не тримати у шкафах важких предметів. Закріпити біля стін всі шафи. Розробити план контакту з усіма членами родини і родичами на випадок землетрусу.

Під час землетрусу: зберігати спокій. Де б ви не знаходились, залишайтесь на місці. Найбільше ризикують ті, що в паніці починають бігати. Знаходячись в приміщенні, стійте біля опорних стін або у дверному проймі. Якщо є час, ховайтесь під стіл. Якщо ви на вулиці, намагайтесь піти якомога далі від вузьких вулиць. Якщо ви знаходитесь в автомобілі, зупиніть його, але не виходьте з неї. Ніколи не входить у ліфт або на драбину.

Після землетрусу: надайте першу медичну допомогу собі і тим, хто цього потребує. Перевірте газ, електрику і водопровід.

Слухайте радіо, але не займайте телефон. Не ходіть без взуття, адже навколо вас багато скла. Будьте обережні біля підвернених будівель. Не ходіть до моря, адже землетруси можуть викликати цунамі. І головне - ЗБЕРІГАЙТЕ СПОКІЙ!

Те, що казав про землетруси Гете, не вірно. Ми поспоримо з землетрусами! Поки що вони трохи переважують нас, але де не на довго. Поки що ми не вміємо боротися з самими землетрусами, але найкращим аргументом залишаються знання, пов'язані з цим процесом і захист від катастрофи.

Список використаної літератури:

  1. "Природні катастрофи" - Зденек Кукал.
  2. "Землетруси" - Олександр Нелюбов.
  3. "Геологічні стихії" - Б.І. Сілкін і А.Є. Святословський.
  4. "Великі катастрофи в історії Землі" - Т. Уолтхем.
  5. "Катастрофи. Неістова Земля" - Б.Болт.
  6. "Стихійні небезпечні процеси в горах" - С.С. Гінко.
  7. "Землетруси... Минуле, теперішнє, прогнози" А. Ніконов.
Автор: Ящук Євген, учень Авіакосмічного ліцею НАУ

Новинки інтернет-магазину

Реклама

Видалити Відміна
Забанити Відміна