Закрити
Економіко-географічна характеристика Луганської області
23 Червня 2006, 00:00 , Переглядів: 19898
FacebookTwitterLivejournal
Економіко-географічна характеристика Луганської області Луганська область

Наукова розробка питання з економічної та соціальної географії України

План характеристики області

  1. Загальні відомості (площа населення).
  2. Географічне положення (фізико - і економіко-географічне положення).
  3. Природні умови і ресурси:
  1. характеристика клімату;
  2. характеристика рельєфу;
  3. характеристика природних ресурсів:  

a) мінеральні;
б) земельні;
в) агрокліматичні;
г) водні;
д) лісові;
е) біотичні (рослини, тварини);
є) рекреаційні;

  1. Населення:
  1. динаміка чисельності населення;
  2. розміщення населення (густота);
  3. природний рух (природний приріст населення: +, -);
  4. механічний рух населення;
  5. система розселення:

а) міське;
б) сільське;

  1. рівень урбанізації.
  2. структура населення:

а) статева;
б) вікова.

  1. національний склад населення.
  1. Загальна характеристика господарства: характеристика промисловості;
  1. характеристика сільського господарства;
  2. характеристика соціального комплексу;
  3. характеристика транспорту;
  4. економічні зв'язки (ввіз, вивіз).
  1. Проблеми та перспективи розвитку області.

І. Дата створення області - З червня 1938 року. Виділена з складу Донецької області. У неї входили: 4 міста та 28 районів з населенням 1 837,0 тисяч чоловік.
Нагороджена, орденом Леніна 28 січня 1967 року. Найбільш великі міста: Луганськ, Лисичанськ, Сєверодонецьк.

Число адміністративних одиниць, рад та населених пунктів області:
Районів -18;
Міст обласного підпорядкування - 14;
Районів в містах - 4;
Міст районного підпорядкування - 23;
Селищ міського типу - 109;
Районних Рад -18;
Міських Рад - 37;
Селищних Рад - 84;
Сільських Рад - 202;
Населених пунктів - 980; у тому числі: міських - 146 та сільських - 792.

Державну законодавчу владу в області здійснює обласна Рада депутатів трудящих, виконавчу - обласна державна адміністрація.
Територія, тис. кв. км - 26,7.
Населення на 1 січня 1998 р. тис. чол. - 2 861,3.

ІІ. Луганська область розташована у південно-західній частині України у басейні середньої течії Сіверського Донця на шляхах з Донбасу в Росію.

Територія області складає 26,7 тис. кв. км (4,4 % території України). І займає 11-е місто серед областей України. Протяжність з півдня на північ більш ніж на 250 км та з заходу на схід - на 190 км.
Сіверський Донець розділяє її на дві частини: меншу - правобережну та більшу - лівобережну.
На півночі, сході та півдні межі області співпадають з державним кордоном України. Тут вона межує з Бєлгородською, Воронежською та Ростовською областями Росії. На південному заході її землі прилягають до Донецької, а на північному заході - до Харківської області України.

Через територію області проходять транзитні магістралі (залізна дорога Волгоград - Харків, автодорога Волгоград - Харків, автодорога Москва -Ростов-на-Дону, газопроводи з Ставрополя та Оренбурга, нафтопроводи з Поволжя та Північного Кавказу).

Позитивними рисами географічного положення Луганської області є близькість до важливих сировинних районів та великих промислових районів і центрів; територією області проходять важливі транзитні транспортні магістралі.

ІІІ.

1) клімат області характеризується жарким і сухим літом з посухами і сильними східними і південно-східними вітрами; зима холодна і малосніжна з частими відлигами, туманами, ожеледицями на Півдні. Пересічна температура січня -7, - 8°, липня +21, +22°. Багатолітніми дослідженнями установлено, що максимальна температура повітря над територією області не перевищувала +40°, мінімальна не була нижча - 42°. Тривалість безморозного періоду 150 - 170 днів. Сума активних температур 2880 - 3037°. Період з температурою понад +10° становить 160 - 170 днів. Опадів 400 - 550 мм на рік, найбільше (500 - 550 мм) - у межах Донецького кряжа, найменше (400 - 420 мм) - в північно-східній частиш області. Близько 70 % опадів випадає в теплу пору року. Сніговий покрив (висота 16 - 19 см) встановлюється в грудні, сходить у березні. Весна сонячна, тепла, нерідко супроводжується сухими східними вітрами, заморозками. Осінь сонячна, тепла, суха. Це - найкраща пора року. Вегетативний період триває біля 200 днів. Діє 10 метеостанцій (Ворошиловград, Біловодськ, Дар'ївка, Деркул, Краснодон, Лисичанськ, Попасна, Сватове, Старобільськ, Штерівка);

2) поверхня Луганської області представляє собою хвилясту рівнину, яка підвищується від долини Сіверського Дінця до Півночі (висота до 200 м і більше) і до Півдня, де розташований Донецький кряж (200 - 300 м; найвища точка - г. Могила - Мечетна - 367 м). Донецький кряж утворений могутніми товщами осадочних порід древніх морів, які існували раніше. Найбільш характерною рисою кряжу є послідовність пагорбних водороздільних просторів з глибокими, крутобережними річними долинами і сухими балками. До долини річок Міуса і Нагольної висота Донецького кряжу знижується, і південні уклони переходять в Приазовську берегову рівнину. До півночі зниження відбувається поступово і до Сіверського Дінця обривається крутим уступом, утворюючи живописний правий берег річки. В лівобережній частині області знаходиться Старобельська рівнина. На крайній півночі у межі області заходять відроги Середньоросійської височини. Абсолютні висоти тут поступово знижуються (від 216 до 50 м) на південь і південний захід до долини Сіверського Дінця. Вздовж лівого берега річки тягнеться порівняно неширока (16 - 18 км) терасова рівнина, яка покрита головним чином пісками, місцями сформованими в дюни;

3) а) основна корисна копалина - кам'яне вугілля (частина Донецького кам'яновугільного басейну) - коксівне, довгополуменеве, газове та інше. Є також природний газ. Поширені родовища різних будівельних, матеріалів: мергелів, крейди, вапняків, у т. ч. флюсових (Перевальський, Попасиянський р-ни), пісковиків, пісків, глин. Відкрито джерела мінеральних вод. Основні поклади вугілля зосереджені у правобережній частині області, в зоні Донецького кряжа. Металічними рудами область порівнянне бідна;

б) у ґрунтовому покриві переважають чорноземи (81 % площі області). У північній частині поширені чорноземи звичайні середньо- та малогумусні; еродованість ґрунтів 60 - 80 %; в південній - чорноземи звичайні середньо-та малогумусні, дернові щебенюваті ґрунти, еродованість 48 - 80 %; в долині Сіверського Дінця - чорноземні, дернові піщані ґрунти, еродованість 54 -64%. Застосування правильної агротехніки дає змогу збирати високі врожаї сільськогосподарських культур;

в) луганська область належить до посушливої, дуже теплої агрокліматичної зони (основна частина) та Донецького недостатньо вологого, дуже теплого агрокліматичного району (південна частина). Несприятливі метеорологічні явища, що завдають шкоди, - суховії, заморозки, ожеледиця, пилові бурі;

г) в області близько 120 річок, 6 з них мають довжину понад 100 км. Головна ріка - Сіверський Донець (довжина в межах області 265 км). Основні його притоки: Айдар, Деркул, Красна, Жеребець, Борова, Євсуг (ліві), Лугань, Велика Кам'янка, Луганчик (праві). На Півдні тече Міус та його ліва притока Нагольна. Річки рівнинного типу живляться сніговими (65 - 75 %), дощовими (близько 25 %) та підземними (5 - 10 %) водами. Пересічна густота річкової сітки становить 0,22 км/км2 (лівобережних приток Сіверського Дінця - 0,9 - 0,19 км/км2, правобережних - 0,18 - 0,36 км/км2, в окремих місцях Донецького кряжа перевищує 0,5 км/км2). В області близько 60 озер, найбільші з них - Боброве та Вовче; 60 водосховищ загальної площі водного дзеркала 5650 га (Ісаківське, Дьомінське, Сватівське, Кам'янське та ін.); 298 ставків і водойм загальною площею водного дзеркала 2616 га. Річки, озера, водосховища і ставки використовують для риборозведення, промислового і комунального водопостачання, зрошування. Повноводними річки бувають лише в період весняного танення снігів і під час літніх злив. Більшу частину року вони маловодні. В посушливі роки деякі з них пересихають, перетворюючись в ланцюг озер;

д) рослинність області під впливом діяльності людини зазнала великих змін. Більша частина території області проорана, лише на схилах ярів, у річних долинах і у заповіднику Стрелецький степ збереглися частки степової рослинності. Лісів мало (близько 7 % території області). Самою найбагатшою лісами є долина Сіверського Дінця. На решті території розкидані невеликі ліси буерачного типу. Інтерес представляють Кременський ліс, а також лісові смуги в районі села Городища Бєловодського району, створені в кінці XIX століття видатним російським ґрунтознавцем В. В. Докучаєвим;

е) Луганська область лежить у межах Причорноморської (Понтичної) степової геоботанічної провінції. Природна рослинність збереглася лише в заповідних степах і на ділянках, малопридатних для землекористування. В основному це злаки (різні види ковили, типчак, келерія, пирій), напівпосухостійке різнотрав'я (гадючник звичайний, півонія вузьколиста, шавлія поникла та ін.), бобові (конюшина, люцерна та ін.). На кам'янистих відслоненнях вапняків, пісковиків і глинистих сланців поширені чебрець вапняковий, ковила; на відслоненнях крейди крейдяних мергелів - гісоп крейдяний, льонок крейдяний, ранник крейдяний, полин білий. Лісами вкрито 8,6 % території області, вони представлені 3 основними типами: байрачні (дуб, ясен, клен, берест, груша, яблуня; в підліску - глід, шипшина, терен, крушина ,бузина); заплавні (вільха, осика, тополя, верба та інші) та вододільні лісостепові (дуб, ясен, клен, груша, в підліску - глід, крушина, свидина, бузина). Природних лісів мало, більшість з них насаджена. Площа полезахисних лісосмуг 20,5 тис. га (акація, дуб, клен, ясен та ін.).

Луганська область належить до Українського степового зоогеографічного округу. Фауна його бідна. Налічується 47 видів риб, 9 -плазунів, близько 250 - птахів, близько 60 - ссавців (в основному степові і деякі лісові види). Серед савців найпоширеніші гризуни (ховрах, тушканчик, полівка сіра, полівка степова, сліпак, бабак); з хижих тварин - тхір-перев'язка, тхір степовий і тхір лісовий, лисиця звичайна та лисиця корсак, вовк, трапляються куниця, ласка, борсук; серед птахів - жайворонки, перепілки, сірі куріпки, зрідка дрофа, журавель, орел степовий; серед плазунів - вуж, ящірка, полоз жовтобрюхий, гадюка степова. На території області акліматизовано енотовидного собаку, благородного оленя, плямистого оленя, європейську козулю, білку-телеутку, нутрію, ондатру, бобра, фазана;

є) головними природними рекреаційними ресурсами є мінеральні води різних типів: хлоридно-натрієві малої мінералізації (Новопсков), гідрокарбонатно-сульфатні, сульфатні і сульфатно-хлоридні натрієві малої і середньої мінералізації (Свердловський та Попаснянський р-ни), бромні хлоридні натрієві (Попаснянський, Старобільський р-ни, Луганськ), слаборадонові (Кремінна). Бромні води використовують у Луганській і Старобільській бальнеофізіотерапевтичних лікарнях. Здійснюється промисловий розлив мінеральних вод (айдарська та луганська).

Основний рекреаційний район склався вздовж Сіверського Дінця. Важливими рекреаційними вузлами є Кремінський (озера, ліси), Старобільський та Новоайдарський (ліси, мінеральні джерела) на р. Айдарі, район Нижнього Нагольчика (мальовничі схили Донецького кряжа). Крім того, в деяких місцях поблизу міських агломерацій споруджено штучні водосховища, біля яких склалися зони короткочасного відпочинку (Ісаківське, Лутугинське та ін.). В області діє 14 санаторіїв та пансіонатів з лікуванням, 10 будинків і пансіонатів відпочинку, численні санаторії-профілакторії та піонерські табори.

В області - Луганська обласна рада по туризму та екскурсіях, 7 бюро подорожей та екскурсій (Луганськ, Комунарськ, Красний Луч, Краснодон, Сєверодонецьк, Стаханов та Ровеньки), туристичні готелі "Турист" (Луганськ) та "Краснодон" (Краснодон), кемпінг "Бокове-Платове". Територією області проходять 3 всесоюзні та 2 місцеві туристські маршрути. Численні об'єкти туризму.

IV.

1) по чисельності населення Луганська область займає четверте місце серед областей України;

2) Луганська область належить до найбільш густо населених областей України. Середня густота населення - 105 чол. на 1 кв. км. Основні закономірності розміщення населення області обумовлюються географією її промисловості. Біля три четверті населення живе в правобережній, більш розвиненій в промисловому відношенні частини області. Порівнянне менша густота населення сільськогосподарського лівобережжя;

3) область має від'ємний приріст, тобто відбувається процес депопуляції;

4) в області значні внутріобласні міграції населення, насамперед, у південних районах, у Стаханово-Комунарській, Лисичансько-Рубіжанській, Луганській агломераціях, а також між ними та їхнім оточенням;

5) а) в містах і селищах міського типу проживає 2 386,5 тис. чол. (84,7% населення);
б) в селах - 432,1 тис. чол. (15,3 % населення);
в) Луганська область відзначається високим рівнем урбанізації. Кількість міських- жителів зросла у 2,1 рази і становить 87% всього населення;

6) а) в Луганській області проживають 1 271 тис. чоловіків та 1 466 тис. жінок. На одну тисячу жінок припадає 867 чоловіків;

7) кількість людей, що проживають на території області у віці, молодшому за працездатний вік - 21,1 %, у працездатному віці - 55,7 %, а у віці, старшому за працездатний - 23,2 %;

8) у національному складі населення області переважають українці (52,8 %) та росіяни (43,8 %). Проживають також білоруси, євреї, татари та інші.

V. Народногосподарський комплекс включає головні функціональні ланки промислових і агропромислових комплексів та транспортну систему. В сукупній валовій продукції промисловості і сільського господарства співвідношення становить відповідно 87,6 % та 12,4%. За випуском валового суспільного продукту, національним доходом на душу населення, за ступенем господарської освоєності території, залучення у виробництві трудових ресурсів і рівнем продуктивності праці Луганська область посідає одне з провідних місць в Україні. Область дає країні 10 % вугілля, у обласному поділі праці виділяється виробництва магістральних тепловозів, гірничо-шахтного устаткування, мінеральних добрив, анілінових барвників, соди, взуття, віконного скла, зборами соняшнику;

1) в галузевій структурі промисловості провідне місце посідає паливна (27,3 % товарної продукції), в тому числі вугільна (19,2 %). Кам'яне вугілля видобувають 9 виробничих об'єднань, у складі яких 94 шахти і шахтоуправління. Деякі вугільні пласти в Донбасі вже відпрацьовані, тому видобуток вугілля в останні роки дещо зменшився. Введено в дію перші черги таких великих шахт, як "Комсомольська" проектною потужністю З млн. тонн антрациту за рік, "Суходільська-Східна", ім. 60-річчя СРСР. Розпочато реконструкцію старих шахт: "Червоний партизан", ім. В. Володарського, ім. 50-річчя СРСР та ін. Основу електроенергетики становить Луганська ДРЕС (м. Щастя). В області діють збудовані за планом ГОЕЛРО Штерівська і Лисичанська ДРЕС, а також ряд потужних ТЕЦ. З введенням у дію Лисичанського нафтопереробного заводу в області створено нафтопереробну галузь. На машинобудівний комплекс припадає 24,0 % промислової товарної продукції області. Наявність енергетичної бази, чорної металургії та висококваліфікованих кадрів сприяли розвиткові цієї галузі, головним чином металоємних виробництв (транспортне і вугільне машинобудування, виробництво устаткування для металургійної, хімічної та ін. галузей промисловості).

Найбільші підприємства: виробниче об'єднання "Луганський тепловозобудівний завод", луганські колінчастих валів і автоскладальний заводи, Сєвєродонецьке науково-виробниче об'єднання обчислювальної техніки "Імпульс", Краснолуцький машинобудівний, Стахановський вагонобудівний, Красноріченський верстатобудівний, Первомайський електромеханічний та ін. заводи. Значно розвинулися нафтохімічна і хімічна комплекси, які посідають 3-є місце за своїм значенням і питомою вагою в господарському комплексі області. Виробляють азотні добрива, кальциновану та каустичну соду, барвники, капролактам, синтетичні смоли, отрутохімікати, склопластики, гумотехнічні вироби та ін. Провідні підприємства цих комплексів, для яких характерний високий рівень територіальної концентрації, розміщені в Лисичансько-Рубіжанському промисловому вузлі (виробничі об'єднання Сєвєродонецькі "Азот" і "Склопластик", Рубіжанське "Краситель", Лисичанський содовий завод).

На базі місцевого коксівного вугілля в області розвинулася чорна металургія, яка має загальносоюзне значення (Комунарський металургійний комбінат, Стахановський феросплавів і Луганський трубний заводи).

Доповнюють комплекс провідних галузей важкої промисловості виробництво будівельних матеріалів, легка (мають міжрайонне значення), лісова і деревообробна, поліграфічна, харчова промисловість. Промисловість будівельних матеріалів (віконне скло, цегла, керамічна плитка, силікатні стінові блоки, залізобетонні конструкції тощо) набула значного розвитку завдяки наявності місцевої сировинної бази і великої потреби в її продукції з боку галузей важкої промисловості і житлового будівництва. Основні центри: Луганськ, Лисичанськ, Попасна, Рубіжне, Свердловськ, Комунарськ, Антрацит. Легка промисловість представлена виробництвом вовняних, напіввовняних тканин, трикотажної білизни, взуття та ін. Найбільші підприємства розміщені у Луганську (виробниче взуттєве об'єднання, тонкосуконний комбінат).

Серед галузей харчової промисловості - важливої ланки агропромислового комплексу - значне місце посідає м'ясна (Луганськ, Стаханов, Красний Луч, Лисичанськ та ін.), молочна, олійно-жирова, кондитерська, борошномельно-круп'яна та ін. галузі.

В області сформувалися багатогалузеві промислові вузли: Луганський (машинобудування, а також легка, харчова та ін. галузі), Стаханово-Комунарський (вугільна, металургійна, машинобудівна промисловість), Лисичансько-Рубіжанський (хімічна, паливна, машинобудівна галузі), Крас-нолуцько-Антрацитівський (вугільна і машинобудівна промисловість), Свердловсько-Ровеньківський і Краснодонський (в основному вугільна промисловість);

2) агропромисловий комплекс області включає сировинну, переробну й обслуговуючі ланки. Основна сфера його - сільське господарство, яке спеціалізується на виробництві зернових і олійних культур у поєднанні з тваринництвом молочно-м'ясного напряму. Навколо промислових центрів розвинуті агропромислові приміські комплекси. В 1986 в області було 169 колгоспів і 152 радгоспи, 8 птахофабрик, діяло 17 комбікормових заводів (Ровеньківський, Луганський, Сватівський та ін.), 473 кормоцехи, 4 овочеві фабрики. У Луганській області високий рівень сільськогосподарської освоєності земель. З 2254 тис. га, що перебувають у користуванні сільськогосподарських підприємств, 1888 тис. га - під сільськогосподарськими угіддями, з них орних - 1458 тис. га, сіножатей і пасовищ - 406 тис. га. Вся посівна площа 1987 становила 1352 тис. га. Зрошується 96,4 тис. га (зрошувальні системи: Станично-Луганська, Краснодонська, Теплівська, Лисичанська, Новокиївська).

В галузевій структурі сільського господарства переважає тваринництво (64% валової продукції): молочно-м'ясне скотарство, свинарство, птахівництво; на Південному Сході - вівчарство, конярство. Допоміжні галузі тваринництва бджільництво, кролівництво, рибництво.

Близько 50% всієї посівної площі - під зерновими культурами (озима пшениця, кукурудза, а також ярий ячмінь, зернобобові). Серед технічних культур провідною є соняшник. Важливе значення має вирощування кормових культур - кукурудза на зелену масу, багаторічні трави. Розвиваються садівництво, виноградарство.

Значні відміни в природних ресурсах, розміщенні населення і промисловості зумовили зональну сільськогосподарську спеціалізацію: в північних районах - м'ясо-молочну, скотарство, свинарство, зернове господарство, виробництво соняшнику, в центральних, приміських районах -молочно-м'ясне скотарство, птахівництво, овочівництво, садівництво, в південних - молочно-м'ясне скотарство, птахівництво, вирощування зернових культур, соняшнику. В області сформувалися м'ясопромислові, молокопромислові, зернопромислові, плодоовочепромислові, олійно-жировий агропромислові спеціалізовані комплекси;

3) у Луганській області - 4 інститути у Луганську: медичний, сільськогосподарський, машинобудівний, і педагогічний (з природничо-географічним факультетом); гірничо-металургійний інститут в Комунарську та його філіал у Стаханові; філіал Дніпропетровського хімічно-технологічного інституту в Рубіжному; 39 середніх навчальних закладів та 99 професійно-технічних училищ. Діють музеї: Луганський краєзнавчий музей, якому підпорядковані відділи в містах Антрациті, Красному Лучу, Свердловську, Старобільську та ін., будинки-музеї К. Є. Ворошилова у Лисичанську та О.Я. Пархоменка у с. Пархоменко Краснодонського району; Краснодонський "Молода гвардія" з філіалом у Ровеньках, Луганський художній та К.Є. Ворошилова, будинок-музей В.І. Даля. Територія Луганської області багата на історичні, архітектурні та етнографічні пам'ятки, що разом з різноманітною природою сприяє розвиткові рекреації;

4) транспортна система території Луганської області має густу сітку залізниць. Довжина залізниць загального користування 1192 км (на кінець 1985), густота 4,6 км на 1000 км2. Найважливіші магістралі, що проходять територією області - Луганськ - Москва, Луганськ - Київ, Харків - Луганськ, Куп'янськ - Дебальцеве, Дебальцеве - Ровеньки - Лиха, Дебальцеве - Луганськ - Міллерово. Найбільші залізничні вузли: Попасна, Родакове, Луганськ, Кіндрашівська. Довжина автомобільних шляхів становить 5,6 тис. км, у тому числі з твердим покриттям - 5.3 тис. км, густота 209,7 км на 1000 км2. Територією області проходять автомагістралі міжнародного значення: Москва - Ростов-на-Дону, Луганськ - Донецьк, Луганськ - Ростов-на-Дону; державного значення: Луганськ - Лисичанськ - Куп'янськ, Луганськ - Старобільськ - Валуйки, Луганськ - Міллерово, Куп'янськ - Сватове - Старобільськ - Мінове. У Луганську і Сєвєродонецьку - аеропорти. Територією області проходять магістральні газопроводи Ставрополь - Москва, "Союз", нафтопроводи Куйбишев - Слов'янськ, Грозний -Лисичанськ, продуктопроводи Лисичанськ - Луганськ, Лисичанськ -Трудова - Донецьк;

5) Луганська область має економічні зв'язки більш як з 50 країнами. В структурі перевезень вантажів переважають вугілля (66,5 % всіх перевезень), нафта і нафтопродукти, мінеральні будівельні матеріали, чорні метали (у тому числі брухт), кокс. Завозять: лісоматеріали, нафту, устаткування, товари легкої і харчової промисловості тощо. Область підтримує дружні зв'язки з областю Фейєр Угорської Народної Республіки.

VI. Проблеми Луганської області і в цілому Донецького економічного району, до складу якого вона входить, можна розділити на соціально -економічні і екологічні. Такий поділ досить умовний, оскільки всі вони взаємопов'язані.

Важливою проблемою є нерівномірність розвитку окремих частин району. На півночі Луганської області знаходиться багато слаборозвинутих малих міст.

Ще одна проблема пов'язана з раціональним використанням трудових ресурсів. Гострою проблемою є розвиток малих і середніх міст, селищ міського типу, господарство яких тісно пов'язане з вуглевидобутком. Закриття шахт, скорочення обсягів будівництва нових підприємств призводять до того, що населення працездатного віку починає залишати такі міста і селища.

Гостроти набула і соціальна проблема, оскільки умови праці у такій галузі промисловості дуже важкі.

Багато проблем у розвитку сільського господарства району. Ґрунти стають менш родючими, на відрогах Середньоросійської височини, на придолинних і прибалкових ділянках поширений лінійний розмив і площинний змив, зсуви, вітрова ерозія, засолення, замулювання річок. На Південній області, де поширені камляно - вугільні відклади інтенсивно розвиваються ерозійні процеси і денудація, які охоплюють 80 - 90 % площі.

Перспективи розвитку Луганської області полягають насамперед в необхідності збільшувати вирощування свіжих овочів, фруктів, ягід, виробництво незбираного молока для промислових районів і міст.

Автор: Трофімова Євгенія - учениця Авіакосмічного ліцею НАУ Солом'янського району м.Києва; Вчитель вищої категорії Кравченко Н.В.
Видалити Відміна
Забанити Відміна