Закрити
Педагогічна рада: «Попередження неуспішності учнів»
16 Жовтня 2018, 16:52 , Переглядів: 337
FacebookTwitterLivejournal
Педагогічна рада: «Попередження неуспішності учнів» Фото: korsundruzhba.ck.ua Педагогічна рада: «Попередження неуспішності учнів»

Розробка учасника Всеукраїнського конкурсу "Творчий вчитель - обдарований учень"

Анотація:  дана педагогічна рада ставить за мету проаналізувати рівень успішності учнів, визначити фактори, від  яких вона залежить, напрацювати шляхи підвищення якості знань, подолання неуспішності. Практична значимість даного засідання полягає в тому, що вчителі зможуть застосовувати методи позитивної мотивації на кожному з своїх уроків, впроваджувати систему профілактики неуспішності.        

ПОРЯДОК ДЕННИЙ:

  1. Причини  неуспішності учнів.
  2. Система роботи щодо позитивного ставленя до навчання.
  3. Методи стимулювання.
  4. Профілактика неуспішності.
  5. Надання допомоги невстигаючим.     

 Підготовка до засідання педагогічної ради.

Всі учасники педагогічної ради розподіляються на 3 групи ( вчителі початкової школи, вчителі, які викладають у середній ланці та старшій ланці). Застосовується метод «Велике коло»( Додаток1).

Ведучий педради:

Серед проблем, які одвічно хвилювали і хвилюють, є одна, сприятливе вирішення якої багато в чому залежить не стільки від психологічних, а, головним чином, від суто педагогічних чинників. Це проблема невстигаючих учнів.

Першою і основною причиною поганого шкільного старту нормальної дитини стає її глибока педагогічна занедбаність. Якими б прекрасними не були вроджені задатки, вони потребують постійного тренування і розвитку без яких, залишаючись певний час у вигляді прихованих можливостей, поступово, але невблаганно втрачають свій потенціал. Початкова школа – це чи не остання межа, коли ще можна зупинити процес занепаду розумових здібностей дитини. Які ж причини неуспішності учнів можуть бути у початковій школі ? (Обговорення).

Як бачимо,  НЕУСПІШНІСТЬ – дуже складне явище, яке найчастіше виникає внаслідок накладання, переплетення та одночасної дії кількох різнопланових факторів, які знаходяться в складних причинно-наслідкових взаємозв’язках між собою. Причому на перший погляд- все виглядає дуже просто та однозначно: погано вчиться – значить замало працює, не старається; не робить уроки – варто додати контролю і примусу; не вміє розв’язувати завдання – варто ще раз детальніше пояснити. Але, практика свідчить, що таке спрощене розуміння проблеми призводить до побудови неправильних шляхів її вирішення. Давайте запросимо до обговорення вчителів, які викладають у середній ланці. Як, на прикладі предметів, які Ви викладаєте, можна розглянути, в чому неуспішність учнів? До обговорення запрошуються вчителі, які викладають у старшій ланці.

      Одже, бачимо, що шкільна успішність (чи неуспішність) відображає стан тих якісних процесів, що протікають в мозку дитини під час здійснення нею інтелектуальної (розумової) діяльності - здобуття знань. На жаль, існує спрощений підхід до розуміння причин шкільної неуспішності батьками (чи вчителями), він схожий на пошуки «винуватого» і спроби перекласти свої недопрацювання на когось іншого. Внаслідок проведеного вивчення думок батьків, щодо ймовірних причин появи шкільної неуспішності їхніх дітей(…..). то ними найчастіше виступають: «невміння педагогів знайти підхід до дитини» - 48%, «нецікаве подання предмету» – 36%, «лінивство дитини, її байдужість» – 32%, «несправедливість вчителя» – 29%, «недостатність уваги та контролю зі сторони вчителя» – 28%, «великі навчальні навантаження» – 24%, «низька кваліфікація вчителя» – 23%.     Звичайно, всі перелічені фактори, в тій чи іншій мірі, відіграють певну роль у формування шкільної неуспішності, але найчастіше значна частина з них являється не причиною неуспішності, а її наслідком. Як же зробити так, щоб у дітей сформувалося позитивне ставлення до начання ? Давайте виконаємо практичне завдання, яке називається «Складання МЕТОПЛАНУ» (Додаток 2)

1 педагог від кожної групи презентує МЕТОПЛАН. Як доведено вченими, основна причина неуспішності – це недоліки в розвитку ПІЗНАВАЛЬНОЇ СФЕРИ УЧНІВ, яка складається з наступних пізнавальних процесів: відчуття, сприйняття, увага, пам»ять, мислення та уява. Тепер коротко розглянемо кожну з них та її «використання».

Значення відчуттів в навчальній діяльності під час засвоєння програмного матеріалу надзвичайно велике і залежить від рівня їх розвитку. Недорозвиток приводить до наступних труднощів у навчальній (пізнавальній) діяльності: проблеми з письмом – поганий почерк, невірне написання букв, бруд, неакуратність при письмі, неохайність; труднощі у сприйнятті «поняття числа», труднощі у формуванні змістовного наповнення понять та розуміння прочитаного – це все виникає внаслідок недостатності розвитку  рухових, дотикових, смакових та нюхових відчуттів, які розвиваються з дуже раннього (починаючи з немовлячого) віку.

Адже, для того щоб малий школяр глибоко зрозумів та засвоїв прочитане, йому потрібно опиратися не лише на міцну вербальну (словесну) пам»ять, а ще й на емоційну пам»ять, яка виникає лише тоді, коли може опиратися на добре диференційовані (впізнавані) слухові, смакові чи нюхові образи, що зринають із пам»яті у виді картинок. Відчуття розвиваються з самого малечку від спілкування дитини з зовнішнім світом – іграшки, дорослий, ВСЕ формує світ відчуттів дитини.

А в дошкільному та шкільному віці це найрізноманітніша образотворча діяльність дитини: малювання, ручна праця, музика, танці (хореографія), фізична культура (спорт), які сприяють розвитку емоційно-чуттєвої сфери школярів. Недорозвиток цієї сфери виступає однією з багатьох причин, які спричиняють відставання в навчанні. Надмірна увага до вербального розвитку та недорозвиток образно-емоційно-чуттєвої сфери дитини дошкільного віку в подальшому призводить до утруднення при формуванні словесно-логічного та абстрактного мислення школяра, а на ньому базується все подальше засвоєння знань.

Як говорив І.Песталоцци: «Вміння  розмірковувати виростає із вміння відчувати». Наслідком недостатнього розвитку системи сприйняття дитини виявляється низький рівень усвідомленості сприйнятого, низький рівень розвитку спостережливості, а в результаті отримуємо низький рівень свідомого засвоєння знань, та неможливість «побачити» важливу інформацію чи власну помилку. Звідси появляється і низький рівень розвитку уваги учнів, яка характеризується: малим об’ємом (кількістю сприйнятих об»єктів); нестійкістю, тобто короткотривалою здатністю до сприйняття об»єкта (інформації); утрудненням при переключенні уваги з одного об»єкта на інший (з однієї діяльності на іншу); нездатності до довготривалого зосередження на завданні, недостатній концентрації та невмінні розподіляти увагу під час якоїсь навчальної діяльності (наприклад, слухаємо і записуємо).

Адже, як зауважував К.Ушинський: «Увага – це двері через які знання приходять до свідомості учня», і якщо вони «недостатньо відкриті», то в результаті, учень буде пропускати букви в диктанті, помилятись при обчисленні, не зможе перейти з одного виду завдання на інший і т.д. Зокрема, на математиці важливу роль відіграє об»єм уваги, на мові – вміння розподіляти свою увагу, а під час літератури (читання) – її стійкість. А з недостатньо сформованої уваги випливають недоліки розвитку пам’яті. Найчастіше у слабо успішних учнів помітно слабкий об»єм короткочасної пам’яті та слабка здатність до утримування інформації, з опорою на механічне заучування замість осмисленого сприйняття, що в кінцевому результаті призводить до швидкого забування.

Методом вивчення матеріалу такі учні обирають багаторазове повторення, з метою запам’ятовування, що є нудним, нецікавим та довготривалим процесом, який потребує певного розвитку вольових зусиль (навичок вольової самоорганізації), посидючості та певного психічного зусилля над собою. Низький рівень розвитку цих процесів знову ж таки погіршує успішність.

Недоліком розвитку мислення, як процесу, є недостатність розвитку основних розумових операцій: аналізу, синтезу, узагальнення, класифікації, встановлення закономірностей, виділення істотних (суттєвих) ознак. А мислення, як діяльність, має свої характеристики та якісні особливості, які є не менш важливими для його успішного протікання. До них належать: нестійкість мислення, інертність мислення, конкретність мислення, предметність мислення, недостатня узагальненість, шаблонність (стереотипність). Засвоєння знань – це пізнавальна діяльність, суттєву роль в якій відіграють процеси аналізу, синтезу та узагальнення і низький рівень розвитку їх спричиняє до появи низького рівня якості засвоєних знань.

Якщо пізнавальна діяльність ще й супроводжується низькою пізнавальною активністю, то на високу результативність навчання годі сподіватися. А пізнавальна активність учня напряму залежить і від його здоров»я, і від його потребнісно-мотиваційної сфери, тобто від його «можу», «хочу» та «треба». «Можу» - це фізична та фізіологічна зрілість учня та стан його здоров»я, які варто знати та враховувати (і майже неможливо особливо змінити), а «хочу та треба» - це особисті потреби, які формують рушійні мотиви до діяльності, і які можуть бути, як усвідомлені так і не усвідомлені учнем, як заактивовані, так і в «сплячому» режимі, і від їх рівня та якості, також, значною мірою, залежить успішність навчальної діяльності, адже будь-яка діяльність здійснюється під впливом якогось мотиву (навіть, якщо він неусвідомлений). Наприклад, учні в класі розв’язують задачу чи завдання.

Мета, кінцева ціль у всіх одна – розв»язати, вирішити, але мотиви цієї навчальної діяльності у всіх різні. Так, частина учнів розв»язує задачу, щоб отримати хорошу оцінку, частина – щоб заслужити похвалу учителя, а частина – похвалу батьків: все це означає «отримати приємність собі, як винагороду за працю», а ще частина за реальну винагороду від батьків (гроші, подарунок, розваги); частина учнів хоче таким чином потішити батьків, зробити їм приємність, а частина, - уникнути покарання за незроблене (від вчителя чи батьків), і лише певна частина (на жаль, дуже незначна!) вирішує завдання, бо їм подобається сам процес пошуку шляхів розв»язання. Цілком очевидно, що ефективність та результативність навчальної діяльності всіх цих учнів буде різна.

Як свідчать результати психологічних досліджень причинами зниження шкільної успішності учнів середніх класів найчастіше виступають: поверхнево засвоєнні  знання в молодшій школі, недоліки сформованості мислення (основних розумових процесів аналізу, синтезу, узагальнення, порівняння, класифікації), низьким рівнем розвитку емоційно-вольової сфери та психофізіологічні особливості психічних процесів (сприйняття, уваги, пам»яті), а також особливостями проходження процесу адаптації, який базується на засвоєних учнями способах взаємодії з дорослими та однолітками. Давайте послухаємо рекомендації практичного психолога школи щодо подолання неуспішності школярів.(Додаток 3).

А тепер, Вашій увазі пропонуємо відповіді учнів 10-го класу, які проходили анкетування, що надало  змогу визначити особливості мисленевої діяльності, спрямованість особистості учня. (Додаток 4, презентація)

Ведучий: перглянувши відповіді наших учнів пропонуємо наступне практичне завдання:

1 група вчителів початкових класів розробляє пам’ятки та методичні рекомендації для батьків щодо подолання неуспішності їх дітей.

2 група вчителів, які викладають предмети у середній ланці розробляє такі пам’ятки для самих учнів.

3 група вчителів, які викладають у старшій ланці розробляє рекомендації для вчителів щодо роботи зі слабо встигаючими учнями.

Всі групи презентують свої пам’ятки, як основу методичного продукту, який буде створено за результатами рішення педради.

Висновки: одже, на завершення нашої роботи хотілося ще раз підкреслити, що неуспішність —це невідповідність підготовки учнів вимогам змісту освіти, фіксована через певний період навчання (вивчення розділу, в кінці чверті, півріччя).

Відставання — невиконання вимог (або однієї з них) на одному з проміжних етапів того відрізка навчального процесу, який є тим­часовою межею для визначення успішності.

Неуспішність і відставання взаємопов'язані. Неуспішність — наслідок процесу відставання, в ній синтезовано окремі відставання.І ми з Вами можемо допомогти учням стати успішніми.

РІШЕННЯ ПЕДРАДИ:

  1. Заступникам директора з навчально-виховної роботи:
  • Вивчити й узагальнити стан формування позитивних мотивів навчальної діяльності учнів.
  • Заслухати на нараді при директорові стан формування позитивних  мотивів навчальної діяльності учнів.
  1. Членам методичної ради:
  • Розробити рекомендації щодо впровадження методів мотивації навчальної діяльності учнів.
  • Підготувати питання до дискусії з теми «Основні причини неуспішності  в школі»
  1. Керівникам методичних об’єднань :
  • Обговорити зазначені вище рекомендації на засіданнях методичних обєднань березень 2015 року.
  • На основі кращих розробок названої проблеми провести педагогічні читання з теми: «Подолання неуспішності учнів школи» квітень 2015 року.
  • Створити методичний продукт на основі рекомендацій та пам’яток , розроблених у ході проведення педагогічної ради травень 2015 року.
  1. Вчителям-предметникам: урахувати рекомендації щодо впровадження емоційних, пізнавальних, вольових та соціальних методів мотивацій під час проведення  навчальних занять, шляхи подолання неуспішності учнів, відставання у навчанні.
  2. Практичному психологу школи: відвідати навчальні заняття в 1-2 класах і зробити психологічний аналіз неуспішності учнів квітень 2015 року.
  3. Про етапи впровадження цього рішення в практичну діяльність школи заслухати на педагогічній раді червень 2015 року.

 Література:

  1. Бабанский Ю.К.Оптимизация процесса обучения. – Ростов-на-Дону.- 1972.
  2. Блонский П.П.Школьная успеваемость. – М.,1961.
  3. Гриньова М.В.Саморегуляція навчальної діяльності школяра. – Харків,1997.
  4. Гриньова М.В., Вовк К.Ю. Організація навчальної діяльності підлітків з низьким рівнем досягнень при вивченні предметів природничого циклу. – Полтава, 2001.
  5. Гриньова М.Саморегуляція та неуспішність школярів// Біологія і хімія в школі.- 2002.- №3. - С.6 – 9.
  6. Дидактика современной школы.- К.,1987.
  7. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті.// Освіта України. – 2001. – 18 лип.
  8. Пути преодоления неуспеваемости./Сост.С.В.Петриченко. – М.,1966.
  9. Славина Л.С.Индивидуальный подход к неуспевающим и недисциплинированным ученикам. – М.,1958.
  10. Фіцула М.М.Педагогіка. – К.,2001.
  11. Цетлин В.С.Неуспеваемость школьников и ее предупреждение. – М.,1977.
  12. Чудновский В.Э., Бркевич В.С.Одаренность: дар или испытание. – М.,1990.
Прикріплені файли
Джерело: Острів знань
Автор: Морозова Рімма Сергіївна, Часовоярська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №15 Артемівської міської ради, Донецька обл., м. Артемівськ.
Видалити Відміна
Забанити Відміна