Закрити
Проект «Усе життя наше театр» Присв’ячений 450 - річчю із дня народження Ві́льяма Шекспі́ра
14 Вересня 2018, 11:16 , Переглядів: 505
FacebookTwitterLivejournal
Проект «Усе життя наше театр» Присв’ячений 450 - річчю із дня народження Ві́льяма Шекспі́ра Фото: playcast.ru Проект «Усе життя наше театр» Присв’ячений 450 - річчю із дня народження Ві́льяма Шекспі́ра

Розробка учасника Всеукраїнського конкурсу "Творчий вчитель - обдарований учень"

Вивчення світової літератури – невід’ємна ланка сучасної літературної освіти учнів загальноосвітніх шкіл. Але дуже часто літературу зводять лише до прочитання літературного твору та його аналізу, пояснення літературознавчих понять та заучування поезії. Хотілось би зазначити, що літературний твір – це дзеркало цілої суспільно історичної епохи з її культурними особливостями. Саме тому в своїй педагогічній практиці велику увагу приділяю проектам – постановкам.

Мета - дати учням поняття не лише про твір, а й про епоху та автора, надати можливість самим відчути та «прожити» твір. Тому актуальним вважаю використання проектів - постановок за мотивами літературних творів, оскільки:

  1. вони дають можливість ознайомитися не лише з текстом твору, а й культурою, оскільки реквізити, костюми тощо підбираються під конкретну епоху;
  2. всі учні, активно беручи участь у постановці, ознайомлюються з текстом;
  3. дітям цікаво, вони мають можливість спілкуватися між собою та з вчителем поза класом;
  4. це дає змогу розширити кругозір учнів, розвивати їх творчі здібності.

Використання проектів – постановок з використанням інноваційних технологій робить дійство ще яскравішим. При цьому важливо залучати дітей до роботи, вислуховувати їхні пропозиції.

Протягом останніх 2 років такі проекти стали невід’ємною частиною моєї роботи. В даній роботі представлений проект «Усе життя наше театр»

Присв’ячений 450 - річчю із дня народження Ві́льяма Шекспі́ра, який може бути використаний вчителями світової літератури на уроках та під час позакласної роботи.

Зміст

Вступне слово

Вчитель: Усе життя наше театр,
В якому люди є актори.
Влучні, крилаті ці слова
Ми не забудемо ніколи.
Колись їх написав Шекспір
Митець світів всіх і часів.
Сьогодні ми згадаємо про нього.
Й поринемо в прекрасний творчий світ.

Шановні пані та панове, наш творчий колектив представляє вашій увазі проект «Усе життя наше театр», присвячений життю та творчості видатного англійського драматурга Вільяма Шекспіра. Бажаємо приємних вражень та позитивних емоцій. Просимо бути уважними під час перегляду: наприкінці на вас чекає сюрприз.

Група «Біографи»

Ві́льям Шекспі́р — англійський драматург епохи Відродження. Один з найвідоміших драматургів світу, автор принаймні 17 комедій, 10 хронік, 11 трагедій, 5 поем і циклу з 154 сонетів. Шекспір визнаний найвидатнішим англійським драматургом всіх часів.

Група«Драматурги»

Час від часу доводиться чути, як хтось говорить, що любов Ромео і Джульєти - вигадка Шекспіра. Але треба б сказати по-іншому. Правда полягає в тому, що саме Шекспір возніс на крилах поезії історію хлопця і дівчини з Верони. Його творіння - усесвітньо визнаний шедевр.

Епоха Відродження – це час розквіту людської особи, час географічних, наукових і творчих відкриттів, час таких титанів як: Леонардо да Вінчі, Мікельанджело, Рафаель і звичайно Шекспір з його могутньою драматургією і проникливим ліризмом поезії.

Джерелом сюжету «Ромео і Джульєтти» є старовинна легенда, що неодноразово переповідалась італійськими новелістами. Найперша її обробка зустрічається в «Новеліно» Мазуччо (1476, нов. 36). Імена ворогуючих сімей Монтеккі та Капулетті зустрічались також у «Божественній комедії» Данте («Чистилище», VI)

Група«Поети»

Прекрасне і величне почуття
Він оспівав не тільки в драмах.
Воно у творчості Шекспіра
Представлене у різних гамах:
Воно чудове і воно трагічне,
Взаємне, лагідне і поетичне.
Кохання лічить і кохання окриляє
У повсякденні жить допомагає.
Сонети ці присвячені прекрасній дамі,
Оспіваній у мальовничій гамі,
Як божество і приклад досконалості…
І от сьогодні ми вам представляєм
Один сонет із творчості Шекспіра,
І сподіваємось, що разом з ним поринем
В прекрасну хвилю поетичних почуттів.

Сонет 130

Її очей до сонця не рівняли,
Корал ніжнійший за її уста,
Не білосніжні пліч овали,
Мов з дроту чорного коса густа.
Троянд багато зустрічав я всюди,
Та на її обличчі не стрічав,
І дише так вона, як дишуть люди,
А не конвалії між диких трав.
І голосу її рівнять не треба
До музики, милішої мені,
Не знаю про ходу богинь із неба,
А кроки милої — цілком земні.
І все ж вона — найкраща поміж тими,
Що славлені похвалами пустими.

СЦЕНА 1

Автор:
У нічній блакиті І з томиком Шекспіра
Проходить Юнак, Читаючи ці рядки ...
У них немає ще Грайливої Сатири,
Але є в них - Життя, Яке жорстоке…

Хор 1 (з відкритою книгою в руках):
Дві рівно шановних сім'ї,
У Вероні, де зустрічають нас події,
Ведуть міжусобні бої
І не хочуть вгамувати кровопролиття... (відкриває книгу і задумано йде)

Автор:
Не завершено розпочату розповідь,
Він залишає сцену, поглиблений
У загадку, крізь століття йдуть фрази,
Трагедії з міста Верона.

Хор 2: (заходять на середину зали…)
Однаково шляхетні дві сім'ї
В Вероні пишній, де проходить дія,
Збували в ворожнечі дні свої.
Аж враз кривава скоїлась подія.
Коханців двоє щирих,запальних
Ворожі ті утроби породили;
Нещастя сталося у сім'ях тих,-
Вони одвічні звади припинили.

Хор 3:
Життя коротке і сумну любов,
Трагічну смерть, що потрясла родини,
Як змила ту ненависть чиста кров,
Ми вам покажем за декілька хвилин.
Даруйте нам недоліки пера,
Всі хиби виправить старанна гра. (Виходять)

СЦЕНА 2

Автор:
Вулиця….Входять Капулетті, Паріс і Самсон (слуга).

Капулетті:
Так, нас обох - Монтеккі і мене -
Покарано, щоб в злагоді не жили.
Старим, як ми, здається, це й не важко.

Паріс:
Обидва ви однаково достойні;
І дуже прикро, що ваша ворожнеча
Триває довго так. Синьйоре мій,
Яку ж мені ви відповідь дасте?

Капулетті:
Я повторю вам те, що ви вже чули:
Не знає світу донечка моя -
Ще й чотирнадцяти нема їй літ.
Нехай в красі ще двоє літ зів'яне,
І стане на порі дитя кохане.

Паріс:
Я матерів щасливих знав молодших...

Капулетті:
Тому вони і в'януть надто рано!
Дітей моїх поглинула могила,
її одну лиш небо зберегло.
Ви серце дівчини скоріть, Парісе,
Це все, що треба нам, щоб ми зійшлися.
Чого вона собі, я їй бажаю
І радо вас обох благословляю.
Сьогодні свято у моєму домі;
Зберуться рідні, друзі і знайомі,
Всі ті, кого люблю я і шаную.
Бажаним гостем бути вас прошу я.
В цю ніч засвітять зорі нам земні
Ясніш за ті, що сяють в вишині.
Як втішно юнаку, що сад цвістиме,
Що квітень хиряву прогонить зиму,
Відчуєте і ви всю втіху свята,
І вас почнуть красуні обступати.
Дивіться, слухайте, спостерігайте,
Найкращій з них свої чуття віддайте.
Дочка моя теж буде поміж тими,
її краса - ніяка перед ними.
Ходім зі мною! Ти ж біжи, шукай, (звертається до Самсона)
По всій Вероні всіх оповіщай,
Хто в списку є. (Дає слузі папір)
Ти мусиш їх прохати
До нас на свято нині завітати.

Капулетті й Паріс виходять.

СЦЕНА 3

Самсон (слуга):
Всіх оповіщай, хто в списку є! А хто його знає, що це за список? Я повинен знайти всіх тих, що їх імена тут записані! А як мені второпати, які саме імена тут записані? Я ніяк не доберу, що тут написав той, хто тут писав! Треба знайти десь учену людину. А, оце до речі!

Автор:
Входять Бенволіой Ромео.

Самсон (слуга):
Добридень вам! Ви вмієте читати?

Ромео:
О так, в моїй біді мою судьбу...

Самсон (слуга):
Цього ви, мабуть, і без книжок навчились; але будьте такі ласкаві, скажіть мені, чи вмієте ви прочитати те, що тут бачите?

Ромео:
Так, якщо знаю літери і мову.

Самсон (слуга):
Ви чесно відповідаєте. Зоставайтесь веселі!

Розвертається, щоб піти.

Ромео:
Стривай же, хлопче, я читати вмію!

Ромео (Читає листа вголос):
«Синьйор Мартіно та його дружина й дочки; граф Ансельмо та його прекрасні сестри; синьйора вдова Вітрувіо; синьйор Плаченціо та його любі небоги; Меркуціо та його брат Валентин; мій дядько Капулетті, його дружина й дочки; моя чарівна небога Розаліна; Лівія; синьйор Валенціо та його кузен Тібальт; Лючіо та весела Гелена». Блискуче товариство!
Повертає список
Куди ж їх запрошують?

Самсон (слуга):
Нагору.

Ромео:
Куди?

Самсон (слуга):
На вечерю до нашої господи.

Ромео:
Чиєї господи?

Самсон (слуга):
Мого господаря.

Ромео:
Про це спитать я мав тебе раніше.

Самсон (слуга):
Тепер я вам скажу про це й без запитання: мій господар - знатний і багатий синьйор Капулетті, і якщо ви не з дому Монтеккі, то ласкаво просимо завітати до нас на келих вина. Зоставайтеся здорові!

Виходить Самсон

Бенволіо (до Ромео):
На святі цім родиннім в Капулетті
Й твоя кохана Розаліна буде
Між чарівних красунь. Ходімо й ми.
Побачиш сам; хай око безстороннє
Зрівня її з красунями Верони,
І лебідь твій обернеться в ворону.

Відходять у глиб сцени.

СЦЕНА 4

Автор:
Зала в домі Капулетті. Музиканти чекають. Входять Капулетті, синьйора Капулетті, Джульєтта,Тібальт, Паріс з іншими членами родини, гостями й масками.

Капулетті:
Прошу ласкаво! Хто із дам не має
На ніжках мозолів, танцюйте з нами!
Хе-хе, голубоньки! Котра ж синьйора
Відмовиться тепер від танців? Ну ж бо!
Як хтось з красунь маніжитись почне, (падає на нього дівчина)
Я присягну, що мозолі на ніжках!
Що скажете, чи добре вас піймав?
Вітаю щиро вас, мої синьйори. (звертається до гостей)
Був час, колись і я ходив у масці
І шепотів на ніжне вушко дамі
Приємне щось. Минуло, все минуло!
Ласкаво прошу вас, заходьте, любі! (запрошує, бере одну із дам і веде до зали)
Ну, грайте ж, музиканти! Місця! Місця!
До танцю ж бо дружніше, синьйорини!
Грає музика, гості танцюють. (танцюють танець епохи Відродження)
Гей, світла, світла, хлопці!
Мерщій вогонь в каміні загасіть,
Тут стало надто жарко і без нього.
Як вчасно несподівана розвага!

Ромео:(до свого слуги)
Хто синьйорина та, що подає
Свою прекрасну руку кавалеру?

Бенволіо:
Не знаю я, синьйоре.

Ромео:
Померкли смолоскипи перед нею!
І світить вродою вона своєю
На щоках ночі - діамант ясний
У вусі мавра; скарб цей дорогий
І для землі, і для життя сія.
Вона - омріяна любов моя!
її оточують прекрасні дами,
Вона ж між них - голубка між галками!
Коли танок закінчать вже, саму
За ніжну ручку я її візьму,
І щастя неземне тоді відчую...
Чи ж я коли любив? Чи ще люблю я?
О ні! Зрікайтеся, брехливі очі!
Не знали ви краси до цієї ночі!

Тібальт:
По голосу це мусить буть Монтеккі.
Мою рапіру, хлопче!(до слуги) Як! Цей раб
Наважився прийти в блазенській масці,
Щоб глузувати з нашого бенкету?
Ні, честю роду я клянусь, за сміх
Убить його, вважаю я, не гріх!

Капулетті:
Чого це ти бушуєш так, небоже? (звертається до Тібальта)

Тібальт:
Таж, дядьку, тут Монтеккі. Тут наш ворог.
Негідник цей зумів сюди пробратись,-
Над нашим святом хоче насміятись!
Капулетті…. Ромео тут?

Капулетті:
Так, він, негідник, тут?
Спокійно, друже. Не чіпай його.
Поводиться він ввічливо й шляхетно.
Сказати правду, вся Верона славить
Його за честь, за виховання добре.

Ромео:(до Джульєтти)
Коли торкнувсь рукою недостойно
І осквернив я цей олтар святий,
Уста - два пілігрими - хай пристойно
Цілунком ніжним змиють гріх тяжкий.

Джульєтта:
О пілігриме, в тім гріха немає -
З молитвою торкатись рук святих:
Такий привіт нам звичай дозволяє.
Стискання рук - то поцілунок їх.

Ромео:
Але, крім рук, ще дано й губи їм...

Джульєтта:
Так, для молитви, любий пілігрим...

Ромео:
О, то дозволь мені, свята, й устами
Молитися побожно, як руками!

Джульєтта:
Нас незворушно слухають святі.

Ромео:
Не рухайся ж, дай відповідь мольбам! (Цілує її)
Твої руки очистили мій гріх...

Джульєтта:
Взяли твій гріх мої руки з твоїх уст.

Ромео:
Мій гріх?.. В твоїх словах я докір чую!
Верни ж мій гріх. (Знову цілує її)

Джульєтта:
Мов з книги ти цілуєш...

Синьйора Капулетті за куліс кличе Джульєтту.

Мамка:
Вас просить ваша мати, синьйорино!

Дівчина вислизає із залу на поклик матері.

Ромео:
А хто у неї мати?

Мамка:
Що, юначе?
Таж господиня в домі цім вона.
Така вже добра пані, мудра й чесна,
Я викохала донечку її,
З якою щойно розмовляли ви.
Скажу вам чесно: хто її здобуде -
Здобуде той повнісінький гаман.

Ромео:
Що? Капулетті?.. Ох! Де ж вороття?..
У ворога в руках моє життя! (розчарований)

Бенволіо:
Ходім, ходім! Жарт видався на славу!

Ромео:
Ох, я боюсь - кінчається забава.

Виходять усі, крім Джульєтти й мамки.

Джульєтта:
Глянь, няню, і скажи, хто той господар?

Мамка:
Тіберіо старого спадкоємець.

Джульєтта:
А той, що саме із дверей виходить?

Мамка:
А той, здається, молодий Петруччо.

Джульєтта:
А той, за ним, що танцювать не хтів?

Мамка:
Не знаю я.

Джульєтта:
Довідайся.
Як має він дружину,
Не в постіль шлюбну - ляжу в домовину!

Мамка виходить з залу, щоб дізнатися, хто той юнак.

Мамка: (в поспіхах біжить, щоб повідомити про те, що він Монтекі).
Монтеккі він, і звуть його Ромео;
Єдиний син того, хто ворог нам.

Джульєтта:
Злоба єдина у душі буяла,
І зі злоби любов єдина встала!..
Не знаючи, зустріла надто рано,
Та пізно я дізналась, безталанна!
Ох, не на радість ти, любов моя,
Бо ворога кохаю ніжно я!

Джульєтта з сумними очами і мамка виходять за куліси.

СЦЕНА 5

Автор:
Найкращі друзі Ромео , Бенволіо і Меркуціо йдуть з балу, не дочекавшись його. Ромео в цей час нечутно перелазить через стіну і ховається в густому саду Капулетті.

Входить хор.

Хор 3:
Кохання давнє впало, смертю зжерте,
Натомість юний промінь запалав;
Ладен за першу він любов померти,
Та над усе Джульєтту покохав.
Ромео любить, ця любов взаємна,
Та певності в собі він не знайде!
Він ворога блага, вона ж таємно
Принаду з вудки згубної краде.
Як ворог давній, він ввійти не сміє
З вітанням ніжним до коханої у дім.
Немає також жодной надії
Й вона на те, щоб бачитися з ним.
Час їх з'єднає, сили дасть кохання… (Виходить)

Автор:
Верона.- Фруктовий сад Капулетті. Входить Ромео.

Ромео :
Куди ж іти, коли я серцем тут?

Автор:
Вгорі, край вікна, з'являється Джульєтта.
Та тихо! В тім вікні сяйнуло світло!
Там схід, сама ж Джульєтта - ясне сонце!
Зійди ж, прекрасне сонечко, і сяйвом
Блиск заздрісного місяця убий!
Він і без того зблід, він занедужав
Від прикрості, що ти - його служниця

Ромео:
На руку ось схилилась край віконця,
Притиснувши долоню до щоки...
Якби мені за рукавичку бути
І доторкатись до щоки її!

Джульєтта:
О лишенько!

Ромео:
Вона заговорила...
Мій світлий ангеле!

Джульєтта:
Ромео! О, навіщо ти Ромео?
Зміни своє ім'я, зречися батька;
Як ні, то присягни мені в коханні,
І більше я не буду Капулетті.

Ромео(вбік):
Послухать - чи відповісти відразу?

Джульєтта:
Лише твоє ім'я - мій ворог лютий;
А ти - це ти, а зовсім не Монтеккі...
Що є Монтеккі? Але….
О, вибери собі нове ім'я!
Та що ім'я? Назви хоч як троянду…
Хоч як назви Ромео - він Ромео.

Ромео:
Ловлю на слові!
Назви мене коханим, і умить
Я вдруге охрещусь і більш ніколи
Не буду зватися Ромео.

Джульєтта:
Хто ти,
Що, притаївшись під серпанком ночі,
Мою підслухав таїну сердечну?

Ромео:
Яким ім'ям назвать себе - не знаю.
Своє ім'я ненавиджу я сам!
Свята моя, адже ж воно - твій ворог.
Я б розірвав його, коли б воно
Написане стояло на папері!

Джульєтта:
Мій слух не похопив ще й сотні слів
Із уст твоїх, а голос я впізнала:
Хіба ти не Ромео, не Монтеккі?

Ромео:
О ні, свята, знай: що не те й не інше,
Якщо вони для тебе осоружні.

Джульєтта:
Як ти зайшов сюди, скажи, й навіщо?
Як міг ти перелізти через мур?
Адже високий він і неприступний.
Згадай-но, хто ти: смерть тебе спіткає,
Як з наших хто тебе застане тут.

Ромео:
Кохання принесло мене на крилах,
І не змогли цьому завадить мури;
Кохання може все і все здолає,-
Твоя рідня мені не перешкода.

Джульєтта:
Вони тебе уб'ють, коли побачать.

Ромео:
В очах твоїх страшніша небезпека,
Ніж в двадцяти мечах. Поглянь лиш ніжно -
Й мені ненависть їхня не страшна.

Джульєтт:
О, не хотіла б я нізащо в світі,
Щоб тут вони побачили тебе!..

Ромео:
Своїм плащем мене прикриє ніч.
Та, як не любиш ти,- нехай знаходять...
Хай краще смерть від лютої злоби,
Ніж довгий вік без ніжності твоєї.

Джульєтта:
Моє лице ховає маска ночі,
Але на нім пала дівочий підслухав.
Хотіла б я пристойність зберегти,
Від слів своїх відмовитись хотіла б,
Хотіла б я...

Джульєтта:
Добраніч! Хай у тебе переллється
Той мир, що вщерть моє сповняє серце!

Ромео:
Без нагороди так мене й покинеш?

Джульєтта:
Якої ж нагороди хочеш ти?

Ромео:
Повинна ти в коханні присягти.

Джульєтта:
Я присяглась раніш, ніж ти просив…
Мамка кличе за сценою.У домі гамір!
Прощай, мій любий!.. Няню, я іду!
Не зрадь мене, Монтеккі мій коханий.
Хвилину почекай, я повернусь. (Виходить)

Мамка (за сценою)
Синьйорино!

Джульєтта
Зараз!

У вікні знову з'являється Джульєтта.

Джульєтта:
Ромео, стій!.. О, стій!
Ромео, де ти? Де ж ти, мій Ромео?!

Ромео:
То кличе знов мене моя душа!

Джульєтта:
Ромео!

Ромео:
Джульєтта!

Джульєтта:
Ромео, завтра вранці
Коли прислать до тебе посланця?

Ромео:
Найкраще о дев'ятій.

Джульєтта:
Не спізнюсь.

Автор:
Розмова двох закоханих починається з боязких вигуків і питань, а закінчується клятвою в любові і рішенням негайно з'єднати свої долі. Чернець брат Лоренцо погоджується таємно повінчати їх - він сподівається, що союз юних Монтеккі і Капулетті послужить миру між двома сім'ями. У келії брата Лоренцо здійснюється обряд одруження. Закохані переповнені щастям.

Після вінчання на крилах кохання Джульєтта повертається до дому. Але звістка, яку повідомляє мати, змушує Джульєтту похолонути: граф Паріс квапить з весіллям, і батько вже прийняв рішення про вінчання на наступний день. Дівчина молить батьків почекати, але ті непохитні. Всім серцем співчуває їй і Ромео, він пропонує єдиний шлях до порятунку. Їй треба прикинутися покірною волі батька, готуватися до весілля, а ввечері прийняти чудодійний розчин. Після цього вона повинна зануритися в стан, що нагадує смерть, яка триватиме рівно сорок дві години. За цей термін Джульєтту погребуть у фамільному склепі. Лоренцо ж дасть знати про все Ромео, той прибуде до моменту її пробудження, і вони зможуть зникнути до кращої пори... Окрилена новою надією, вона йде з флаконом розчину.

У будинку Капулетті готуються до весілля. Батьки щасливі, що дочка більше не стоїть на своєму. Мамка й мати ніжно прощаються з нею перед сном. Джульєтта залишається одна. Перед вирішальним вчинком її охоплює страх. Що, якщо чернець обдурив її? Або еліксир не подіє? Або дія буде іншим, ніж він обіцяв? Що, якщо вона прокинеться завчасно? Або ще гірше - залишиться жива, але втратить розум від страху? І все-таки, не вагаючись, вона випиває флакон до дна…

СЦЕНА 5

Автор:
 Через декілька днів Джульєтта прокидається. Згадує…
 

Джульєтта:
О мій отче!
Пораднику! А де мій чоловік?
Я знаю добре, де я маю бути;
І ось я тут. А де ж Ромео мій?

Шум за сценою. Джульєтта йдє за сцену і…

Автор:
Відкривається завіса, лежить тіло Ромео, Джульєтти і Паріса, завіса закривається.

Брат Лоренцо:
Ромео! Боже мій! Чия це кров?
Хто кинув закривавлені ці шпаги
Тут, на порозі вічного спокою?..
Ромео! О, який блідий! Хто ще?..
Як? І Паріс?.. Увесь залитий кров'ю?..
Яка лиха година спричинилась
До цих фатальних і страшних подій?

Джульєтта:
Іди, мій отче, сам. Я не піду.
Що любий мій в руці стискає? Склянку,
Спорожнену, я бачу, до останку.
І смерть страшна отрута завдала...
Який скупий! Все випив! Не лишив
І краплі благодатної для мене,
Що помогла б мені піти за ним!
Я цілуватиму твої вуста...
Ще, може, трішки є на них трутизни,-
В підкріпленні цьому я смерть знайду.

Автор:
На сцені з’являються Князь, Паж, Капулетті, Монтеккі. Летить Балтазар

Балтазар:
Я сповістив господаря свого
Про смерть Джульєтти. З Мантуї умить
Він верхи прискакав на кладовище
І кинувся сюди, до цього склепу.
Листа ж звелів віддати вранці батьку
І наказав мені, під страхом смерті,
Щоб я його самого там лишив.

Князь:
Подай листа. Я гляну, що він пише.
Де графів паж, що викликав сторожу?
Скажи, що тут господар твій робив?

Паж:
Прийшов сюди він, щоб покласти квіти
На свіжу домовину нареченій;
Мені ж звелів він далі відійти.
Я виконав наказ. Коли це раптом
Ступив до склепу хтось із смолоскипом
І двері став ламати. Мій синьйор
Враз шпагу вихопив і вмить - на нього,
А я побіг, щоб викликать сторожу.

Князь:
Цей лист підтверджує слова ченця,
Шляхи кохання й новину про смерть.
Ромео додає, що він купив
В убогого аптекаря отруту
И прийшов сюди, щоб отруїтись тут
І поруч із Джульєттою лежати.
О, де ж вони, ці вороги запеклі?
Монтеккі! Капулетті! Подивіться,
Який вас бич карає за ненависть:
Ваш цвіт любов'ю вбили небеса!
А я за те, що зносив ваші чвари,
Двох кровних нагло втратив. Кара всім!

Капулетті:
О брате мій, Монтеккі, дай же руку!
Вдовиний спадок це дочки моєї,
А більшого не можу я просити.

Монтеккі:
Але я можу дати більше. Я
їй статую із золота поставлю.
Покіль Вероною звемо Верону,
Любішого не буде силуета,
Аніж в коханні вірної Джульєтти.

Капулетті:
Ромео статуя не менш багата
Із нею поруч буде тут стояти
О, бідні юні жертви наших чвар!..

Князь:
Не визирає сонце з-поза хмар...
Похмурий мир приніс світанок вам.
Ходім звідсіль. Все треба з'ясувати.
Ще доведеться вирішити нам,
Кого помилувать, кого скарати...
Сумніших оповідей не знайдете,
Ніж про любов Ромео і Джульєтти.

Хор 1:
Вони кохали. Як вони кохали.
І смерть стала в їх коханні стіною.

Хор 2:
Бути не може, Як в це повірити? Я не вірю.
Я ВІРЮ В КОХАННЯ!
Почуття це нічим не виміряти,
Приносить щастя і Біль ...

Хор 3:
Все закінчилося.
Ви вже вибачте.
Я піду.
Не повірив я вам.
ЛЮДИ! Л Ю Д И! Безмірно КОХАТИ!
І не вірте ви брехливим словам.

Усі виходять. Вийшовши в зал, звертаються до залу: "Є КОХАННЯ!"

Вклоняються, тримаючись за руки.

Аналіз результатів

Працюючи над даним проектом, першочерговим завданням для мене було залучити дітей до активної роботи над текстом, відійти від стандартів, допомогти учням відчути почуття Шекспірівських героїв, дати змогу доторкнутися до культури епохи Відродження. Результати роботи були кращими, ніж ми сподівалися. Усі діти активно працювали, готували презентації та підбирали музику та відео. Разом ми створили декорації та костюми. І навіть слабкі учні повністю прочитали текст трагедії, оскільки кожен хотів брати участь у постановці. Про нашу постановку розповіли по телебаченню, що підбадьорило кожного учасника і надихнуло на нові звершення. Вони готові на нові постановки і вже мають певні ідеї. Діти під час такої роботи не лише отримують вміння, знання і навички, а й розкриваються як особистості. А через півроку після постановки учениці Юдіна Лідія та Бацура Єлизавета вирішили зробити роботу за мотивами нашої постановки на конкурс «Чудеса нужно делать своїми руками» і посіли ІІІ місце в обласному етапі. Я вважаю, що дійсно все в наших вчительських руках и ми повені творити ними чудеса для наших учнів, створюючи свято успіху кожної дитини на кожному уроці.

Джерело: Острів знань
Автор: Баранова Марія Михайлівна, ЗОШ №4- НВО ім.В.Чорновола, Одеська обл., м. Южне.
Видалити Відміна
Забанити Відміна