Батьки SOS про вступ до перших класів, ігнорування поборів та боротьбу із булінгом - Острів знань

Закрити
Батьки SOS про вступ до перших класів, ігнорування поборів та боротьбу із булінгом
20 Липня 2018, 16:12 , Переглядів: 260
FacebookTwitterLivejournal
Батьки SOS про вступ до перших класів, ігнорування поборів та боротьбу із булінгом Фото: rodis.org.ua Батьки SOS про вступ до перших класів, ігнорування поборів та боротьбу із булінгом

Скільки можна здавати грошей на ремонт класів, потреби дітей у ДНЗ, чи правомірні літні практики, під час яких над школярами знущаються, як відстояти право дитини на гідне ставлення з боку однокласників, батьки яких підтримують побори та беруть участь у корупційних схемах. Відповіді на ці та інші питання, а також секрети боротьби із корупцією дає співголова громадської організації "БАТЬКИ SOS" Альона Парфьонова.

18 липня відбулася онлайн-конференція, на якій гість Depo.ua дала відповіді на питання, які давно хвилюють пересічних українців. Текстову трансляцію онлайн-конференції розміщено на сторінці Depo.ua

Перш за все, людей хвилює питання поборів. Наприклад, Ілля запитує, як не здавати гроші на ремонт у школі. Він перевірив кошторис школи і побачив, що бюджет не виділяють. Кошти на ремонт витрачають на інші потреби. Як з цим боротися?

Ну, по-перше, якщо ми говоримо про те, здавати чи не здавати кошти, батькам потрібно прийняти вольове рішення не здавати гроші. Це філософське питання, питання світогляду.

Так, звісно, хочеться допомогти школі, коли ми розуміємо, що школа потребує допомоги. Проте допомога може бути такою, як взяти участь у прийнятті громадського бюджету, допомогти виграти грант, конкурс, залучити допомогу від депутатів, звернутися до районного управління чи до розпорядників коштів. Така допомога значно вагоміша, ніж просто прийти і віддати 100, 200 грн на ремонт. Батькам треба прийняти для себе рішення, яким саме чином батьки будуть допомагати школі.

Якщо ви вирішили допомагати грошима, то це можна зробити трьома способами: перерахувати на спецрахунок, який має кожен заклад освіти, або через благодійний фонд чи через громадське об'єднання, яке допомагає школі та батькам. Робити це потрібно лише у безготівковій формі. Взяти ці 100, 200 грн, віднести до банку, сплатити та отримати квитанцію. Коли ви це зробити саме у такий спосіб, ви маєте права за законодавством, дізнатися, куди і на що пішли ваші гроші. Це ваш акт довіри, який ви висказали цій організації, щоб потім можна було дізнатися, на що були витрачені ваші гроші.

Давайте окреслимо, що згідно нового закону побори заборонені.

Почати треба з того, що у нас ніколи ці побори не були дозволені. Стаття 30 Закону про освіту, це далеко не остаточна крапка переможна, але це початок, адже усі кошти, які отримав заклад освіти, вони мають бути оприлюднені на сайті школи, чи на стенді. Районне управління, яке є розпорядником коштів, має оприлюднювати цю інформацію. Тобто є джерела, які мають надавати цю інформацію, що стосується закладу освіти. Потім вже батьки можуть приймати рішення, чи допомагати через спецрахунок, благодійні організації чи об'єднання.

У вашій групі була інформація про те, що у 2015 та 2016 роках на заклади шкільної та дошкільної освіти було виділено 2 та 3 млрд субвенції, яка повернулась невитраченою до бюджету.

Так, ми робили запити через Доступ до правди, до Державного казначейства. Ми робимо це вже третій рік поспіль, і в нас є інформація, що на 2015 рік повернули 2.2 млрд, на 2016 – 2.7 млрд, а цього року повернули 4 млрд. Проте у нас змінювався бюджетний кодекс, то цього року це значить, що ці гроші не були витрачені на зарплатню, оскільки субвенція того року йшла саме на заробітну плату педагогічним керівникам. Ремонти цього року на місцевій владі. Вона зобов'язана, вони є власникам, тому на їхньому утриманні усі заклади. Сюди входить ремонт, комунальні платежі, і заробітні плати. Субвенція іде на оплату зарплат працівникам закладу.

Як дізнатися, що гроші на ремонт стелі, підлоги у класі, в школі не потрібні, звичайним батькам. Що треба зробити?

Сьогодні є декілька ресурсів, на яких можна отримати цю інформацію. Наприклад, якщо це Київ, є Освітня карта, на якій зазначено усі дані. Треба ввести номер садочку чи школи, і ви побачите, що було виділено конкретно на вашу школу.

Перше – це гроші, які через кошторис проходять, і те, що цілий перелік малоцінних речей, таких як миючі засоби, серветки, туалетний папір, наприклад 80 тисяч на кожен заклад на такі потреби. На кожну школу і садок – та є ця інформація. З чого починати – звернутися до Районного управління, є такий ресурс Доступ до правди. Вам треба вказати електронну адресу. Якщо ви боїтеся, що дізнаються, що це саме ви, не бійтеся. Ви можете вказати будь-яку електронну адресу і навіть ім'я.

Просто саме на зазначену вами електронну адресу прийде відповідь. Не на себе персонально. Це зручний ресурс для батьків, коли дитина є заручником у школі, а тобі треба отримати інформацію. Це можна зробити анонімно. Ви просто дізнаєтеся у розпорядника коштів – районного управління – що директор школи писав у потребі. Чи він взагалі писав, що потрібні парти чи ремонт і таке інше. Ми дійшли висновку, що саме через те, що директори не замовляють, нема фінансування. Була ситуація.

Коли у 2016 році мер Харкова заявив, що він профінансував освітню галузь на 100%. Ми не могли зрозуміти, адже батьки скаржилися, що такий капець відбувається, а тут така теза. Потім очільники освіти розповіли, все що ви просили, ми задовольнили. Просто є таке стале уявлення, що треба працювати з батьками, тобто не треба просити у держави, у керівника закладу, а їм треба працювати з батьками. Ми таке чули від керівників департаментів та очільників освіти.

Напевно, тут треба розібратися в тому, звідки таке взялося. Напевно директори закладів мають якийсь зиск з економії державних коштів.

Минулого року була така ситуація цікава, коли 56 млрд грн вони просто лежали на депозитах. По містах. Таким чином гроші заробляли інші гроші, коли заклади освіти і сама галузь потребувала фінансування. Сьогодні настільки цей менеджмент недосконалий, його потрібно змінювати. Справа не в тому, що всі погані, а в тому, що наразі йде реформування, децентралізація, а люди не звикли до цього. Можливо потрібно надати ресурси, механізми, провести тренінги.

Так, можна побачити безліч питань, коли розпочнуться тренінги для завідувачів ДНЗ, директорів шкіл.

Я дуже на це сподіваюся. Тому що, наприклад, в Одесі керівники закладів нам так і сказали, якщо буде фінансова автономія закладів, то вони покладуть заяву на стіл і підуть, адже не знають, як і що потрібно з цим робити. І це сказали прозорі люди, а не корупціонери. І вони достатньо розумні, а їх управлінська політика прозора. Вони просто не знають, як складати запити і чи мають вони право просити те чи інше. Не вистачає знань.

Було б круто, якщо на державному, місцевому рівнях були б ці тренінги. У нас є інститути післядипломної освіти, методичні кабінети. Управлінська спільнота може отримати якісні знання, треба акцентувати на це увагу, не тільки з боку батьків, а й зі сторони самих керівників. Просто треба про це казати і тоді буде щось змінюватися.

Якщо дитина, тобто її батьки, на здають побори і відбувається булінг, цькування, страждає дитина та батьки, що робити?

Є правове вирішення цієї проблеми.

На нашій сторінці ГО "Батьки SOS" у групі розробили заяву про жорстоке поводження із дітьми. Вона ґрунтується на міжнародному праві та українському законодавстві.

В нас були прецеденти, коли батьки заповнювали таку заяву і відносили заяву до керівництва, і це подіяло. А до цього батьки не здавали гроші, відбувався пресинг дитини, у групі Viber було протистояння між дорослими, це ж взагалі. І бійки були.

Раджу цю заяву знайти і ознайомитися. Питання булінгу комплексне, воно не може бути вирішене лише цієї заявою. Наразі є проект закону депутатів, які пропонують внести зміни в адміністративний кодекс.

Я не вважаю, що це питання може бути вирішене лише завдяки штрафам, проте це покладе якийсь початок. Дуже часто у нас відбувається так, що цькування просто замовчується, і це відбувається тихо і непомітно.

Я впевнена, що класний керівник бачить прояви і може убезпечити, зробити якісь дії, щоб убезпечити дитину. Звернути увагу психолога на цю ситуацію, хоча до шкільних психологів зараз теж велике питання. Зараз держава почала робити певні кроки щодо булінгу.

Наразі у МОН розробляються рекомендації для вчителів, що робити в тій чи іншій ситуації. Не вистачає знань.

Я розумію, що у багатьох вчителів світогляд вже не змінити, проте є такі викладачі, які ще у процесі отримання знань і вони переосмислять свою поведінку. Я точно впевнена, що батьки не можуть мовчати, це головне, що треба розуміти.

Всі дитячі проблеми дуже заважають у дорослому житті. Коли дитина заручник ситуації, це жахливо. Тим паче, що йде боротьба з корупцією. А подивитися з іншого боку, то виходить, що коли ти один проти всіх, не несеш ті гроші – то ти герой.

Людина, яка може протистояти цілому колективу, розуміючи, що дитина під ударом.

Вчителі по різному реагують, дехто намагається розібратися, окремо порозмовляти, а є такі, які на весь клас принижують дитину.

Може потрібно починати з просвіти батьків, які не знають, що гроші на безліч потреб шкіл та ДНЗ виділяє держава?

Так, треба починати з просвіти. Батьківський всеобуч він дає свої результати.

Ми на своїй сторінці у Facebook, завдяки відвідуванню інших міст, через знайомства з активістами, ми обмінюємося інформацією, навіть на такому рівні є якісь паростки, якась свідомість. Якщо в кожній школі з'явиться дві-три мами – це вже буде рушійна сила. Вони знайдуть обов'язково тих людей, які підтримують. Треба діяти самим.

Чи наступить такий день, коли боротьба з корупцією вийде на такий рівень, що у закладі освіти буде висіти інфографіка чи плакат з приводу того, що, наприклад, за це і це платити не потрібно, не варто здавати гроші, що побори скасували, а якщо вже дуже хочеться – то тільки у безготівковій формі.

Звісно, я на це сподіваюся. Я оптиміст. Я розумію, що цей день настане.

Є ціле місто Калуш, але це політичне рішення. Це чітка позиція очільника міста та чиновників. На нашій зустрічі рік тому батьки і керівники це підтвердили. Ані лампочку, ані на папір ніхто не здає. Але тут теж проблема в тому, що можна заборонити збирати кошти, але не фінансувати. Та якщо ми бачимо, що фінансують добре, ці побори зникли, це вже результат. Щодо плакатів, то ми плануємо, вже знайшли кошти, розробити три-чотири плакати формату А3, надрукувати їх та розіслати в місцеві Департаменти освіти чи нашим активістам. І запропонувати школам, щоб вони повісили корисну інформацію для батьків. Там буде інформація про булінг, про побори, поради, куди звертатися з усіх питань. І ось мені дуже цікаво, які школи візьмуть ці плакати, а які ні. Це партнерство. Чи хтось ризикне таке вивісити. Я не знаю, як департаменти будуть на таке реагувати. Нам дуже хочеться це зробити. Може, до 1 вересня ми встигнемо це зробити.

Один з читачів запитує чому ви ніколи не критикуєте Департамент освіти, тут навіть називаються конкретні прізвища. Чи можете ви назвати приклади чи випадки, коли ваша організація виступала проти Департаменту освіти?

Зараз ситуація у 567 садочку мені, наприклад, не зрозуміла. Продовжили контракт завідуючій, а батьки давали інформацію про побори, корупцію. У 2015-2016 році були догани. А контракт подовжили. Чи було це безпосередньо рішення Департаменту освіти, чи це було рішення Районного управління, я не знаю. Проте контракт подовжили. Особисто мені те, що я знала, я опублікувала, написала. Маю надію, що на це звернуть увагу. Батьки самі писали, що за "вхід" до садка беруть певну суму, а щомісяця у обов'язковому порядку збирають по 1000 грн з кожної дитини. Сподіваюся, що буде перевірка.

Не зрозуміла 306 школа, батьки звертаються, що вони направляли скарги, проте контракт із директором подовжили. Також дивна ситуація.

Від мене хочуть дій батьки, наша задача – висвітлювати такі ситуації, звертати на них увагу. Ми це робимо. Проте, якщо я не згодна з чимось особисто, наприклад, у школі 318, я робила звернення не від ГО, а від себе особисто, як від громадянки. Звернення були і критика.

Проте я прихильник того, що МОН, по своїй філософії, воно має займатися освітньою політикою.

Коли пишуть, що дітям Ірпеня не вистачає шкіл і не має, де вчитися, діти вчяться у три зміни, то треба сказати, що це питання до мера Ірпеня, який продаючи землі, чи даючи їх у оренду, не думає про те, де будуть вчитися діти.

Чому місцеві очільники не будують ДНЗ та школи?! Можливо, щоб люди не думали, що ми можемо усе вирішити, треба розписати, до кого варто звертатися. Який орган має повноваження, якась пам'ятка. Можна на МОН писати, на Департамент освіти, але є конкурентні люди, які приймають рішення і не завжди це центральні органи.

Тема контрактів для керівників ДНЗ та шкіл хвилює багатьох. Це ваша ініціатива?

Так, ще у 2014 році щодо конкурсного відбору директорів навчальних закладів. Ще коли у нашій школі стався конфлікт, були пропозиції щодо керівників закладів освіти. Я особисто познайомилася з Наталією Руденко, яка очолювала гімназію у Криму. Це була складана ситуація, коли сталася анексія Криму. Мені дуже імпонувала ця жінка, що її постать буде доречною у нашій школі, але спільнота не сприйняла її і почалися такі звинувачення мене і Олени Бондаренко (співзасновниця ГО "Батьки SOS", - ред.) у тому, що ми начебто беремо свою родичку. І у нас не залишилося ніякого виходу з Бондаренко, щоб запропонувати зробити конкурс.

Давайте пропишемо критерії, давайте зробимо щось таке у Києві в перший раз. Нам казали, що це не можливо, проте очільник Департаменту освіти та заступник мера Києва Ганна Старостенко погодилася.

Цей конкурс має рекомендаційний характер. Зараз він проходить у три етапи і завершується презентацією свого бачення розвитку закладу освіти. Нам здалося, що це мають бачити всі. Щоб він був прозорим. Щоб батьки могли самі зробити висновок, чи був комерційним характер призначення того чи іншого кандидата.

Сьогодні у Києві відбувається 11 конкурс на посаду директора. Кожний охочий у YouTube може переглянути цей конкурс, концепції, претендентів.

Проте один із читачів вказує, що така реформа є провальною і наводить приклади київських шкіл, зокрема Київської Русі.

Так, це складне питання. Я не хочу його коментувати. Проте людина брала участь у конкурсі, все, що сталося далі, я не можу дати цьому оцінку. Але сподіваюся, що наступного року так не буде. Але ця ситуація сталася, заклад знову йде на конкурс і буде нова людина. Я розумію так, що там поділять школу на початкову і загальну, і я думаю, що буде два керівника. Головне, щоб батьки познайомилися з кандидатами і взяли активну участь.

Вдалими є ті школи, до яких йдуть нові люди, а не ті, хто там вже 30 років. Потрібна свіжа нова людина. Після конкурсів у Києві цю норму записали до Закону про Освіту. Вона недосконала. Ми обговорювали з нашими однодумцями, що наприклад на посаду буде претендувати завідувачка цього закладу, яка вже була очільницею, це буде тиск, адміністративний тиск. Треба змінити деякі норми і правила, хто має бути у конкурсній комісії. Знаємо, які є на місцях певні проблеми, ми хочемо зробити цей конкурс демократичним і прозорим та зрозумілим як для викладацького складу, так і для батьків.

Літня практика – це незаконно, запитує один із читачів нашого сайту.

Так, у тому вигляді, як її пропонують у наших школах, незаконна. Насправді це питання всеобучу батьків. Ми розробили заяву-скаргу. Ми стикнулися з таким випадком, коли дітей зобов'язали чистити вигрібну яму. Це теж була практика.

Насправді, що таке практика. Є лист від МОН № 19-61 від 6 лютого 2008 року під назвою Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу під час проведення навчальних екскурсій та навчальної практики учнів загальноосвітніх навчальних закладів. В якому йдеться про те, як має виглядати практика. "Навчальні екскурсії та навчальна практика є обов'язковими та необхідними складовими навчально-виховного процесу. Вони передбачають створення умов для наближення змісту навчальних предметів до реального життя, спостереження та дослідження учнями явищ природи і процесів життєдіяльності суспільства, розширення світогляду школярів, формування в них життєво необхідних компетенцій, посилення практичної та професійно-орієнтаційної спрямованості навчально-виховного процесу".

Також тут наведено перелік тем: повторення правил дорожнього руху, орієнтування на місцевості, збирання фольклорних пісень.

Якщо батьки будуть про це знати і приходити з таким листом, це зникне. На нас паразитують тим, що ми не знаємо своїх законів і своїх прав. Ми боїмося. Насправді це все є навіть у тому законодавстві, яке ми наразі реформуємо. Нічого спільного зі здачею макулатури це не має. Батькfv треба роздрукувати цей лист, нашу скаргу-заяву і принести до школи. Нам неодноразово батьки писали, що як тільки ми здаємо такі скарги, вони потрапляють у публічній простір, а отже керівники про них знають, батьки знають. Як тільки ви принесли заяву, ви декларуєте адміністрації, що ви знаєте свої права. І краще, щоб із вашою дитиною і вами все було добре, і бажано всі 11-12 років.

Світлана питає, де брати нові кадри для освітньої реформи, особливо чоловіків.

Я ще два роки тому писала пост про чоловіків в освіті, які будуть рушійною силою.

Так вже сталося, що чоловік забезпечує сім'ю.

Вже, слава богу, рівень зарплатні керівників навчальних закладів зріс, але я не впевнена, що це достойний рівень, щоб чоловіки погоджувалися йти вчителями або керівниками. Це може бути соціальний пакет, який розповсюджується і на родину. Може бути медичне страхування, соцпакет, щоб зацікавити. У нас є педагогічні працівники, які мають право повести дитину до 1 класну школи, де працюють батьки. Зараз буде сертифікація і якесь нарахування, +20%. Це звісно має дати якийсь імпульс, поштовх. Без вирішення цього питання комплексно, ми не залучимо чоловіків чи нові кадри.

До речі, спілкувалася з очільником одного району, вони відкрили багато перших класів, бо була нестача, і щоб не було конфлікту, задовольнили. Прибрали музеї, облаштували класи, а вчителів нема.

Нема не тому що не хочуть іти, а мало терміну, це літо, є, наприклад, пропозиції для тих, то були на замінах, але Нова Українська Школа (НУШ, - ред.) – це ті, хто пройшов тренінг. Можна набрати всіх, але ці люди цього року мають усвідомлювати, що вся реформа залежить від них. Як вони будуть спілкуватися – так і буде відбуватися реформа.

Головне люди, кадри. Керівник, який бере вчителів перших класів, розуміє, що батьки вже в курсі і знають, що в цій програмі має бути "ранкове коло", Lego, килимки, але якщо вчитель не захоче, це саботаж всієї реформи.

Як раз, багатьох батьків першокласників, які цього року підуть у школу, хвилює питання, хто має закуповувати обладнання для НУШ: килимки, Lego та інше.

Місцевий бюджет. Там є субвенція з державного бюджету, але значна частина – з місцевого. Батькам головне спілкуватися з Районним управлінням освіти, з Департаментом освіти, з депутатським корпусом, зі спонсорами. Не треба боятися, треба спілкуватися. Така допомога буде значно важливішою, ніж фінансова.

Як дізнатися конкретно, чи профінансувала держава саме ваш клас?

Через Доступ до правди, через районне управління, написати запит, і через 5 днів вам прийде відповідь. Тобто ви конкретно отримаєте відповідь, які класи цього року відремонтували, а які тільки збираються. В нас зараз з цим прийомом в перший клас, коли змінилися правила гри, коли відкриваються нові класи, НУШ, і все це в один рік, то будуть проколи і щось буде не так, будуть не встигати, то я гадаю, що краще 5 років помилок, ніж 50 - саботажу. Я розумію, що за 5 років ми пройдемо важкий шлях. Я бачу, що на сьогоднішній день Доступ до правди завалений питаннями батьків, які звертаються всюди, щоб отримати інформацію. Допомагає DoZorro і ProZorro. Наша задача – давати якомога більше інструментів, щоб батьки знали, як це робити. Тобто не ми за вас будемо робити, а ви, проте у вас будуть знання.

Щодо перших класів та нових програм. Один з читачів питає, хто має закуповувати підручники для англійської мови для першачків: батьки чи держава?

Кожного року одна і та сама пісня. Цього року був конкурс на підручники для 1, 5 і 10-х класів, в якому брали участь викладачі. Там були достойні автори, Кембридж. Самі викладачі могли обрати. Ми хочемо подати запит і дізнатися, які школи самі закупили ці підручники. Можна перевірити, які вчителі обрали те, що запропонувала держава, по-перше, це дуже якісні підручники іншого покоління. Те, за зо ми раніше платили 350 грн. Це індикатор реформи, якщо прийшли до того, що погодилися на те, що пропонує держава, добре. Тим паче, що за державний кошт. А якщо збирають по 350 грн, це значить, що замовляють того самого Карп'юка, чи когось іншого. Це вибір викладача.

Проте звертайтеся до районного управління освіти. Нехай вони фінансують. Я розумію, що дуже важка ситуація з англійською мовою. Роками ми вчили те, що не задовольняє попит, є значно кращі підручники. У той же час, є вже ті, хто вчать англійську за Оксфордом та Кембриджом, проте англійською розмовляє 3% українців. Всі закінчують, сплачують по 350-500, але коли треба здавати міжнародні тести, одразу звертаються усі до репетиторів та ходять на курси. Отже, система вивчення англійської не працює. Навіть те, що вкладають гроші у школі, здаючи на підручники, не рятує. Адже у вчителів нема основ методик, які потрібні.

Вступ до перших класів за місцем реєстрації – нововведення, яке, буквально, вибухнуло цього року. Чому стільки негативу викликало це нововведення?

Так, це нововведення змінило усю процедуру вступу. 80% тих, хто прийшов і зрозумів, що можна вступити у школу поруч, лише написавши заяву, вони не будуть писати у мережі чи до ЗМІ, як вони цим задоволені. Ми отримували подяки. Невдоволені чому, тому що питання реєстрації місця проживання важке. Я маю надію, що на державному рівні протягом 2019 року воно буде вирішено. Реєстрація має бути спрощеною і не прив'язаною до власності, якою володіє громадянин. Це світова, європейська практика, в США теж так.

Дехто навіть стверджує, що це змова, щоб виявити недобросовісних платників податків. До того ж і нотаріуси пожвавилися.

Ми розмовляли з чиновниками Департаменту освіти, чи забезпечує Київ усіх киян місцями в ДНЗ та школах. Як виявилося, згідно реєстру, третині киян ці місяця не потрібні. Київ обслуговує всі території в радіусі 50 км, але це неправильно. Коли там роздають землі, зводять новобудови, а їх обслуговує Київ. І так у багатьох місцях.

Я гадаю, що саме ця реформа децентралізації розставить все на свої місця. Проблема негативного ставлення до цього нововведення лише у часі. Якщо б люди дізналися про це за рік, все б було набагато краще. Початок вже є, а далі з удосконаленням питання місця реєстрації, ця реформа стане більш легшою.

Чи плануєте ви та уряд якісь нові реформи, які мають вразити українців у позитивному сенсі.

Було громадське обговорення закону про початкову та середню освіту, який враховує інтереси батьків та викладачів, оцих стейкхолдерів (зацікавлена сторона, - ред.), які в освіті, мені здається це буде щось прогресивне, хороше і позитивне.

Дякую, на питання відповідала співзасновниця ГО "Батьки SOS" Альона Парфьонова. До побачення!

Джерело: https://online.depo.ua
Видалити Відміна
Забанити Відміна