Закрити
Розвиток творчої особистості дитини
26 Березня 2018, 15:57 , Переглядів: 495
FacebookTwitterLivejournal
Розвиток творчої особистості дитини Фото: lyriciarts.com Розвиток творчої особистості дитини

Розробка учасника V Всеукраїнського конкурсу "Творчий вчитель - обдарований учень".

РОЗВИТОК ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ ДИТИНИВ МУЗИЧНО-РУХОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Важко переоцінити вплив музики на людину. Це живе невичерпане джерело натхнення. Музика може надати насолоду, але також одночасно може викликати сильне душевне переживання, збудити до роздумів, відкрити невідомий світ фантазій.

Видатний філософ Ж.-Ж. Руссо пи­сав: «В усьому світі люди отримують насолоду, слухаючи її чарівні звуки...» Цей вислів не втратив актуальності і в наші часи.

Великий вплив музики на розвиток лю­дини визначав знаменитий художник Е. Делакруа: «Музика завжди викликає у мене глибокі думки. Слухаючи її, у мене з'являється велике бажання творити».

А музика для малюка - це чарівний світ радісних почуттів і переживань. Але цей світ лише тоді стане зрозумілим і близьким, коли в дитини будуть розвинуті музичні здібності й насамперед музичний слух та емоційна чутливість.

Чи можна розвинути музичні здібності у дітей? Які види художньої діяльності найбільш доступні дошкільникам? Коли і як прилучати малят до музики? Ці й багато інших запитань ставлять батьки. Що ж, знати це справді дуже важливо.

На думку вчених музичний розвиток починається дуже рано. Пригадайте, як сприймало музику ваше немовля, коли йому ще й року не було: воно немов завмирало, реагувало усмішкою, окремими рухами. Спершу ви спонукали маленького плескати в долоньки, розгойдувалися в такт музики, а дещо пізніше помітили, що воно й саме цього прагне. А як люблять трохи старші малята дитячі пісеньки, мультфільми, в яких багато музики, як вони пританцьовують, почувши ритмічні звуки, жваву музику. І це дуже добре, адже рух — це життя, ритміка — це краса, а танець — це політ натхнення і душі, то­му необхідно викликати у дітей прагнення проводити своє життя в русі, займатися ритмікою, танцями, вихо­вувати в них почуття прекрасного.

Працюючи з дітьми, я звернула увагу, що музично-ритмічна діяльність викликає у дітей особливе задоволення, радість і гарний настрій. І хоча я вихователь, але це мене спонукало глибше вивчати методичну літературу, кращий педа­гогічний досвід музичних керівників із цього питання. Так з’явилася у нашому дошкільному закладі музично-ритмічна студія «Грайлики», де навчаю дітей у такт музики граційно, розкуто рухатися, використовувати виразні рухи, міміку, жести, пози під відповідні мелодії, виражати ру­хами емоційний стан, зміст танцю, во­лодіти елементарною танцювальною технікою. І ось вже два роки ця студія успішно діє.

Я усвідомила, яку важливу роль у загально­му розвитку дошкільняти відіграють танці і ритмічні вправи. Вони навчають дитину відчувати своє тіло, свідомо керувати ру­хами, розвивають музично-ритмічні здібності, пам'ять, увагу, активізують сприймання музики, чуттєве пізнання світу. Вільне відтворення власних думок і почувань танцювальними рухами знімає м'язову та нервову напругу, оздоровляє дитину фізично й емоційно.

З метою розвитку дітей дошкільного віку в процесі музично-рухо­вої діяльності використовуються різноманітні засоби, сукупність яких скорочено називають музичними рухами. Музичні рухи викликають у дитини-дошкільника надзвичайно жваву зацікавленість. Вона виявля­ється в яскравій палітрі емоцій, бажанні активно діяти і виражати по­чуття внаслідок сприйняття музики доступними засобами жесту, міміки, пластики свого тіла, у прагненні варіювати знайомі рухи, самостійно вигадувати нові образно-ігрові й танцювальні рухи.

Вчені пояснюють таку реакцію дитини емоційно-руховою при­родою сприйняття музики, найсильнішою потребою, що властива дошкільникові — потребою у рухах, ігровою і творчою активністю дітей, прагненням до відкриття і пізнання нового, до самовираження доступними засобами. Дошкільні працівники пов'язують це з емоцій­ною привабливістю, музично-естетичною, ігровою і танцювальною змістовністю усіх видів музично-рухової діяльності – рухливої забави, хороводу, гри, танцю, вправи.

У забаві, хороводі, грі, танці створюються сприятливі умови для формування дитячої особистості загалом, її позитивних рис і навіть долання індивідуальних негативних проявів; для становлення усіх психічних процесів дитини, її фізичного, морального, розумового, естетичного виховання і для спеціального музично-рухового навчання.

Так, дитина вже змалечку відчуває ритм забавляночки і безпосе­редньо реагує, відгукуючись на нього, плещучи в долоні, струшуючи брязкальцем, похитуючись, підстрибуючи. З віком відчуття ритму у неї все більше диференціюється, покращується. Дитина рано починає сприймати музику, розрізняючи її загальний характер й поступово набуває вміння виділяти в ній не тільки характер, а й зміст, засоби музичної виразності.

Захоплюючись музично-ігровим чи танцювальним сюжетом, діти зосереджують увагу на послідовності дій, на музичних змінах, швидко переключають увагу з рухів вихователя чи партнера на свої власні. Під час засвоєння досить розгорнутих хороводів і танців у дошкільників все більше тренується увага, збільшуючись за обсягом і набуваючи стійкості.

Задовольняючи прагнення погратися, потанцювати, дитина уявляє ігрову ситуацію, запам’ятовує сюжет, музику, рухи. Фантазуючи, вона прагне до розвитку ситуації в хороводі, грі, танці. Розвиток музичних образів, наочний приклад дорослого, який танцює, власні музичні рухи малюка активізують діяльність репродуктивного і продуктивного мислення. Дитина переживає різноманітні життєві враження в художніх музично-рухових образах, що сприяє формуванню конкретно-образного мислення. Тобто під впливом музично-рухової діяльності у дошкіль­ників поступово розвиваються відчуття, сприймання, увага, уява, пам'ять, мислення.

Досвідчений педагог завжди прагне музичними діями пробудити у дітей різноманітні почуття і думки загальнолюдського значення, віднай­ти у змісті гри, хороводу, таночка такі лінії сюжету, образні риси персо­нажів, особливості взаємин, які своєю гуманною спрямованістю можуть сприяти формуванню моральних почуттів, емоційно-вольових якостей особистості дитини, подоланню негативних проявів характеру.

Усім видам музичних рухів дітей тією чи іншою мірою властиві завдання на вироблення стрункої постави, природної й особливої танцювальної координації, легкості й граційності рухів, на засвоєння традиційно усталених танцювальних поз, положень, кружлянь, фігур, на набуття навичок орієнтації у просторі та колективі. Ці завдання сприя­ють фізичному зміцненню і розвиткові дітей. Процес опанування ними потребує від дитини розумових зусиль. У них формуються естетичні потреби, інтереси, смаки дошкільників.

Поряд з можливостями загальнорозвивального і виховного харак­теру в музично-руховому матеріалі педагог може побачити умови для досягнення спеціальних завдань, що вирішуються саме в музично-руховій діяльності. Ці умови зосереджені у самому змісті завдання і розкриваються нами у потактовому описові дій дітей.

У кожному прикладі виділена музично-рухова мета. У ній для педа­гога конкретизуються ті чи інші завдання музично-рухового розвитку дітей: на активізацію уяви, фантазії, дитячої ініціативи; заохочення дітей до естетично привабливих музично-рухових дій; оволодіння прийомами художньої взаємодії; формування у малят навичок розрізнення і відтво­рення характеру музичного твору, зміни музичних частин і фраз, засобів музичної виразності пластикою свого тіла та просторово-руховими перебудовами; опанування дітьми прийомів художньо-естетичного ви­конання танцювальних рухів; виховання емоційно-образної виразності музично-рухових дій; формування і розвиток у дитини вміння творчо імпровізувати, індивідуально створювати музично-руховий образ, ціннісно ставитися до мистецьких творів.

Цілеспрямованість усіх завдань дасть можливість дорослим ви­ховувати у дітей загальну музикальність (особливо такі музичні здіб­ності як емоційний відгук на музику, чуття музичного ритму, слуху, музичне мислення, музичну уяву, пам'ять), опановувати з ними мову музичного і музично-хореографічного мистецтв, розвивати музично-ігрове і музично-танцювальне виконавство та виконавську творчість у рухах і пластиці, сприяти формуванню музично-рухової культури кожної дитини.

Спеціально спрямоване навчання дітей у процесі ознайомлення й опанування ними забав, хороводів, етюдів, вправ, ігор, танців впли­ватиме не лише на музично-руховий розвиток дітей, а й сприятиме естетичному вихованню й формуванню особистості дитини загалом.

Різноманітний художній музично-руховий репертуар у цілому містить широкі можливості загальнорозвивального характеру і зокрема — спеціального музично-рухового значення. Але не слід забувати, що існують певні вимоги до підбору репертуару для дошкільників, який має розв’язати певні завдання, а саме:

  • залучати малюків до спілкування;
  • викликати в них почуття симпатії один до одного, сприяти встановленню та зміцненню дружніх стосунків;
  • сприяти прояву творчої вигадки привабливими для дітей життєвими подіями й художніми сюжетами;
  • допомагати малятам краще зас­воїти доступні і корисні музичні рухи й перебудови, музично-рухові дії репро­дуктивно-продуктивного характеру.

В роботі з дітьми широко використовую можливості інтернету, магнітофон, ноутбук. Підібравши відповідно до мети занять музику, її прослуховування дає можливість ознайомити дітей із но­вим звучанням музичного твору, відчути багатство музичної мови в оркестровому виконанні. Перед слуханням музики або в про­цесі розучування гри, танцю доречні художнє слово: бесіда, роз'яснення, віршований текст, образне порівняння. Це створює певний настрій у дітей, викликає бажання активно діяти, співпереживати з музикою. Наочність (ілюстрації, відеоролики, сюжетні картини тощо) теж є невід'ємливою частиною музично-руховій діяльності.

Роботу над усіма видами музично-ритмічних рухів починаю зі сприймання музики, з її аналізу дітьми. Свідоме сприймання настрою музичного твору, форми та інших засобів виразності допо­магає дітям у правильній передачі музич­ного образу в русі. Адже треба розрізняти і різноманітний характер му­зики, й форму твору (вступ, частини, фрази), і різні засоби музичної вираз­ності (динамічні, регістрові, темпові зміни, метроритм).

Дошкільники, відповідно до характеру музики, узгоджують свої рухи з її особ­ливостями, через те вони постійно вправляються і в навичках слухання музики. В сюжетних іграх, танках намагаюся якомога менше використовувати показ, спонукаю дітей самостійно шукати ру­хові засоби виразності музичного обра­зу. З цією метою пропоную такі завдан­ня: послухай музику, визнач характер, жанр, покажи, як будеш рухатися на відповідну частину музики.

Тому наступним кроком моєї роботи є засвоєння дітьми необхідних навичок руху.

Діти не можуть виконувати рухи під музику вільно й красиво, якщо танок або гра розучуються без попередніх підго­товчих вправ, спрямованих на засвоєння необхідних навичок руху.

Із спостережень я помітила, що раніше отримані дітьми навички мають велике значення для розвитку їх творчості, а са­ме в танцювальній творчості. Тому я ба­гато уваги приділяю розучуванню вправ, окремих елементів танцю.

Багато працюю в цьому напрямі, тому діти рухаються добре. Працюючи над рухами намагаюся розвивати творчість дошкільників, їх уяву, фантазію. Вико­ристовую різноманітну музику за наст­роєм, як «живцем», так і фонограму, ілюстрації, елементи костюма.

У своїй роботі я домагаюся, щоб рухи дітей були природними, невимушеними, виразними. У дитини, вважаю, необхідно виробити активну реакцію на музику, вміння емоційно, образно відобразити в рухах настрій, почуття, розвиток сюжет­ної лінії, закладеної в характері прог­рамної музики. Діти повинні не просто відтворити образ лисиці, зайця, ведмедя окремими рухами, а зуміти зобразити характер персонажа, його яскраві своєрідні риси. Через те пропоную їм інсценувати однотипні характерні ру­хи окремих персонажів («Кішечка» Т. Ломової), створювати характерні образи в танці («Ой, весела дівчинка Олена» А. Філіпенко).

Так, ритмічні завдання, які даються дітям молодщого дошкільного віку у дитячому садку, допомагають активізувати та пробуджувати інтерес дитини до діяльності. Якщо дитина проявляє себе в ритмі, це говорить про те, що в неї міцніє її вольовий початок, без якого неможливі ні навчання, ні робота. Ритмічні ігри дуже подобаються дітям. Найпростіший спосіб організації гри — повтор дитиною рухів за мною. Адже дорослий виступає ведучим у грі-імпровізації, а дитина одночасно і спостерігає за ним, і намагається копіювати його. І зовсім необов’язково нам, вихователям, мати хореографічну підготовку для рухових імпровізацій. Основою послужить танцювальний досвід, що є в кожного, і звичайний вибір виразних рухів: кроки, стрибки, жести, міміка, рухи корпуса, пересування в просторі приміщення. Досить передати в рухах загальний характер музики, зв’язати пластику рухів із музичним звучанням.

Такі спільні ігри-імпровізації спрямовані насамперед на розвиток у дитини відчуття його емоційного благополуччя. Це відчуття в дитини буде пов’язано зі здатністю до природних, вільних, координованих рухів. Точність і спритність рухів, їхня відповідність пережитим емоціям, а головне, задоволення, яке дитина одержує під час рухів, — вірний показник її емоційного благополуччя. При цьому не треба спеціально вивчати з дитиною танцювальні рухи, псувати гру тренажем і проробленням деталей задуманої дорослим танцювальної композиції. Вільні, імпровізовані танцювальні рухи дорослого виступають тут головним і єдиним способом досягнення потрібного результату.

Дорослому треба своїми діями спонукати дитину до рухового заповнення всього простору кімнати, у якій проходить гра. Важливо, щоб весь ігровий простір був освоєний дитиною, щоб вона могла в ньому орієнтуватися і не боялася робити в кімнаті різноманітні пересування. Оскільки дорослий є ведучим у грі, він може продемонструвати дитині прийоми освоєння простору, підключивши вигадку, гумор і спритність. Наприклад: він може зненацька перемінити рух уперед на «задній хід», наприкінці музичної фрази присісти на стілець, заплутати рух у центрі кімнати частими переходами в різні її кінці і т. д. Звичайно, ці дії мають відповідати характеру музики, перетворюватися у виразні епізоди або міні-сюжети. Діти ж сприймають подібні дії як забавні ігрові ситуації, що активізують їхню увагу і реакцію.

Велику увагу приділяю розвитку са­мостійності в танцювальній творчості. На заняттях передбачаю такі ситуації, де б діти мали можливість проявити свої знання та здібності в творчому пошуку. У малюків це елементарні завдання: «Бу­де лунати музика, впізнай і порухайся, як вона підказує». Звучить музика В. Агафоннікова «Зайчик», «Пляска Петруш­ки» М. Раухвергера. Попередній показ рухів дорослого виключається: діти самі шукають засоби передачі ігрових дій - придумують рухи, використовують за ба­жанням знайомі елементи.

Під час занять студії для розвитку творчих здібностей дітей я пропоную цікаві творчі завдання, які розвивають уміння дітей граційно, розкуто рухатися, використовувати виразні рухи, міміку, жести, виражати рухами зміст танцю; складати прості танцювальні компо­зиції на основі комбінування доступних танцювальних елементів та образних рухів різних персонажів («Вальс киці», «Вітер і вітерець», «Клоуни»).

Для розвитку танцювальних імпровіза­цій широко використовую народні танці. Під будь-яку українську народну ме­лодію з дітьми розучую елементи до ук­раїнського таночка. Коли у дітей накопи­чується достатній запас танцювальних рухів, пропоную імпровізувати, придуму­вати свою композицію українського тан­цю, використовуючи знайомі рухи під грамзапис українських народних ме­лодій у виконанні оркестру народних інструментів. Діти із захопленням змага­ються в знаходженні нових сполучень знайомих танцювальних рухів («Хто кого перетанцює»). Безперечно рухи ці ще одноманітні, відчувається деяка скутість. Але вже під кінець року багато з них може досить виразно передавати в танці характер і настрій.

Широко використовую музично-дидак­тичні ігри, які сприяють розвитку танцю­вальної творчості («Прогулянка», «Впіз­най за ритмом», «Впізнай музику», «Веселі мотрійки», «Зайці» тощо), та ігри-загадки, ігри-змагання, які сприяють засвоєнню, закріпленню знань, оволодінню спробами пізнавальної діяльності, сприяють формуванню в дітей навичок музичного сприймання, вміння розрізняти висоту, тембр, силу і тривалість звуку, планомірно розвивають високий, динамічний, ритмічний і тембровий слух. Адже я вважаю важливим навчити кожну дитину бути обізнаною в світі музики (впізнавати окремі твори - народні та класичні, називати прізвища окремих композиторів, розрізняти музичні жанри та вміти їх порівняти), навчити її слухати музику, вміти передавати емоціями свої почуття. З цією метою використовую також індивідуальні вправи з дітьми в ІІ половину дня.

Головне в музичному розвитку дошкільника – «занурити» його у розмаїття музики, навчити жити нею, ознайомити з різними засобами виразності,образними рухами, навчити орієнтуватися в просторі, бачити себе серед інших, бути сприйнятливим до музики, вправним, оптимістично налаштованим. Такі музично-дидактичні ігри можуть бути різноманітні за завданням і змістом, наприклад:

  • Ігри «Голосно-тихо», «Швидко-повільно», «Вгору-вниз», «Луна», «Дзеркало», «Веселі діалоги» та інші доцільно проводити під час організації процесу спостереження за розвитком музики, розширення емоційного, інтонаційного досвіду, лексичного запасу.
  • Розвиток звуковисотного слуху у дітей починається з розпізнавання високих і низьких звуків. Для цього можна використовувати гру-загадку «Вгору-вниз». Якщо діти почули високі звуки - підіймають руки вгору, низькі – опускають вниз, середні – тримають руки на рівні грудей.
  • Для відчуття дітьми швидкості руху можна використовувати гру «Швидко-повільно». Для цього пропоную дітям, слухаючи музику, передати рухами пальців рук ( як подобається їм музика) рухливих і спокійних дітей.
  • Для розвитку ритмічного мелодичного слуху можна пропонувати гру «Луна». Так співаю декілька звуків або постукую нескладний ритмічний малюнок. Діти повинні повторити запропоноване (відлуння). Хто помилився, вибуває з гри.

Діти дошкільного віку мають невеликий емоційно-естетичний досвід, їм важко орієнтуватися у глибинному світі настроїв, втілених у музичних творах. Тому поетапне опанування дітьми основних емоційно-естетичних моделей має відбутися вже з перших занять. Для цього корисна гра «Чарівна кімната». Я розповідаю малюкам казку про чарівну кімнату, що має чудову властивість – коли в цю кімнату заходить людина, вона одразу розцвічується у кольори і заповнюється музикою, яка так само, як і кольори, відповідає настроєві того, хто зайшов. Діти слухають різні за характером твори. Після прослухування можна запитати: «який настрій людини, яка зайшла в кімнату? Які кольори переважають в чарівній кімнаті? Світлі чи темні? Як ви вважаєте, які кольори відповідають радості, суму?

Мета такої гри – допомогти дитині свідомо звернути увагу на зв'язок музики і життя, кольору і засобів художньої виразності з характером образу, про який розповідається у творі, з тим почуттям, яке несе в собі цей образ (наприклад чим відрізняються кольори «добра» і «зла», «радості», й «суму»?

  • Ігри «Здогадайся, хто прийшов» та «Знайди свій музичний інструмент» сприяють розвиткові слуху. У першій грі дитина закриває очі а інший (гість) відтворює голосом коротеньку фразу із знайомої пісні. «Господар» має впізнати по голосу, хто прийшов до нього в гості. Далі до гри залучаються інші пари дітей. Друга гра сприяє розвиткові під час ознайомлення дітей з симфонічним, народним, духовим оркестром, а також під час виконання певних завдань заняття, де я умовно закріплюю за кожною дитиною певний музичний інструмент (флейта, балалайка, барабан, гобой, скрипка, тощо) . Далі для слухання пропонуються музичні твори. Впізнавши звучання свого інструмента, діти умовно зображують гру на ньому.

Вся ця робота проводиться на заняттях музично-ритмічної студії «Грайлики» систематично один раз на тиждень. Музично-творчі завдання проводжу іноді після слухання музики, іноді після музично-ритмічних вправ. На занятті на творчі імпровізації відводжу 2-4 хвилини та поетапно ускладнюю. Спочатку проводжу інсценування однотипних рухів окремих персонажів, потім спонукаю створювати характерні образи в танці якогось героя на вибір, а останнім дітям відгадати, хто це. Коли у дітей достатній руховий досвід, пропоную дітям створити таночки відповідно до музики в різних жанрах – полька, вальс, народний таночок, сучасний ритмічний танок тощо. При такому ускладненню в кінці середнього дошкільного віку діти самоітйно використовують таночки у побуті під час ігор, розваг, святкуванні днів народження однолітків тощо.

Вважаю важливим навчити кожну ди­тину підходити до виконання рухових завдань не механічно, а діяти творчо, ви­являти активність у відшукуванні нових варіантів, критично оцінюючи виконання своїх ровесників. З цією метою викорис­товую індивідуальні заняття з дітьми.

Не залишаю поза увагою я і роботу з батьками. Про користь ритміки, танцю­вальної діяльності проводила консуль­тації для батьків як теоретичні, так і з практичним показом («Домашні уроки ритміки», «Музично-дидактичні ігри»). Беру активну участь у днях відкритих дверей, методоб’єднаннях, де здійснюю показ гурткової роботи з дітьми («Подорож до Феї Музики», «Чарівні мелодії весни»).

Які результати моєї роботи? Якщо дитина навчиться самостійно викорис­товувати найдоступніші танки в своєму побуті, якщо вона їх виконує з власної ініціативи, то можна вважати, що вона не тільки вивчила їх, але й пішла далі в своєму розвитку. Якщо спочатку діти лише сприймали музику та емоційно відгукувалися на неї, повторювали за дорослим ігри-імпровізації, то в подальшому вони могли передавати характерні рухи певного таночка та образу, самостійно використовувати танцювальні рухи та імпровізувати окремі з них.

Зрозуміло, що не всі спроби дітей в імпровізуванні були вдалими, але го­ловне викликати у них до цього бажан­ня, інтерес.

І тому я в своїй роботі приділяю вели­ку увагу танцям, хороводам, ритмічним вправам, інсценуванню пісень. Допома­гає мені в цьому систематичний облік му­зичного розвитку дошкільників, який ви­являє рівень музичної обдарованості дітей та їх схильність до сприйняття му­зики, ритму танцювальним рухам.

Перевірку музично-ритмічних рухів (у вправі, грі, танці) я будую в формі зма­гання: «Хто краще затанцює, хлопчики чи дівчатка?» Або ставлю таке цікаве завдання: «Хто кращий танцюрист?»

Діти проходять перевірку на ритмічність виконання, виразність рухів та на вміння їх виконувати.

Головне з музичному розвитку до­шкільника — «занурити» його у розмаїття музики, навчити жити нею, оз­найомити з різними засобами виразності, образними рухами, навчити орієнтувати­ся в просторі, бачити себе серед інших, бути сприйнятливим до музики, вправ­ним, оптимістично налаштованим.

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ

  1. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» / Міністерство освіти і науки України, Акад. пед. наук України; наук. ред.. та упоряд. О.Л.Кононко. – К.: Світич, 2008.
  2. Дитина: Програма виховання і навчання дітей від 3 до 7 років. – К.: Богдана, 2012.
  3. Дитина: Методичні рекомендації програми виховання і навчання дітей від 3 до 7 років. – К.: Богдана, 2012.
  4. Зінич Р.Т. Формування емоційної чутливості дитини до музики // Дошкільне виховання. – 1970. - № 5.
  5. Косенко С.І. Створення умов для розкриття творчого потенціалу кожної дитини.// Бібліотечка вихователя дитячого садка. – 2007.- №7.
  6. Молодушкіна І.В. Кращі музичні ігри. – Х.: Вид. група «Основа», 2009.
  7. Шевчук А. Розвиток дошкільнят в музично-руховій діяльності: Навч.-метод. забезпечення програма «Дитина». – К.: Вид. дім «Шкільний світ»: Вид. Л.Галіцина, 2006.
Джерело: Острів знань
Видалити Відміна
Забанити Відміна