Анотація

Робота презентує проект «Застосування дослідницького підходу до вивчення математики», який реалізується з метою набуття учнями досвіду дослідницької роботи в практичній пізнавальній діяльності; інтеграції їх інтелектуальних здібностей, дослідницьких умінь, актуалізації творчого потенціалу – тобто формування активної компетентної, творчої особистості. Матеріали містять творчі доробки реалізації проекту, зокрема обґрунтування впровадження інноваційного підходу у вивченні математики, розробки уроків-досліджень та матеріали позакласної роботи.

Наведені матеріали повністю відповідають державним вимогам до рівня загальноосвітньої підготовки учнів та можуть бути використані вчителями природничо-математичних наук для організації позакласної роботи з учнями та під час уроків.

Опис проекту "Застосування дослідницького підходу у вивченні математики"

Актуальність проекту: математика – запорука розвитку технологій, економіки, майбутнього країни, математика займає значне місце у навчальному процесі гімназії.

Мета: набуття учнями дослідницької роботи в пізнавальній діяльності, розвиток їх інтелектуальних здібностей, дослідницьких умінь і творчого потенціалу та формування на цій основі активної компетентної творчої особистості; удосконалення професійної компетентності педагогів і створення умов для активізації їх творчого потенціалу, формування в учнів математичних знань як невід’ємної складової загальної культури людини, необхідної умови її самореалізації.

Завдання:

• використовувати дослідницькі методи у вивчені учнями математики;
• прищеплювати учням інтерес до навчальних і наукових досліджень;
• збагачувати творчі можливості учнів на основі формування їхнього дослідницького досвіду;
• забезпечити зростання фахової підготовки вчителів,  ознайомлення з педагогічними ідеями вчителів міста та області та впровадження їх у практику роботи вчителів гімназії; опанування педагогами інноваційних методик і форм навчання;
• проводити моніторингові дослідження та пошук шляхів  підвищення інтересу до математики.

Склад творчої групи:

• Прохорчук Т.П. – вчитель математики вищої категорії, керівник творчої групи;
• Чумак Н.І. – вчитель математики вищої категорії;
• Лисиця М.І. – вчитель математики вищої категорії.

Шляхи реалізації проекту

І розділ „Фахова підготовка”

1. Ознайомлюватися на засіданнях творчої групи з фаховими періодичними виданнями та матеріалами з Інтернету, оформлювати підписку періодичної преси.
2. Брати участь у педагогічних виставках, професійних конкурсах .
3. Публікувати творчі доробки.
4. Брати участь у шкільних, міських, обласних семінарах та методичних об’єднаннях.
5. Проводити аналіз роботи учителів по підготовці учнів до ЗНО.
6. Працювати з творчо-обдарованими учнями:

• готувати до участі в олімпіадах з математики, конкурсі-захисті учнівських науково-дослідницьких робіт;
• залучати до літньої школи олімпійців.

7. Проводити позакласну роботу:

• організовувати роботу в гуртках та інтелектуальному клубі "Ерудит";
• проводити заходи під час літньої практики та тижня математики;
• готувати учнів-консультантів;
• постійно ознайомлювати учнів з "Зірковим календарем" (знаменні дати з життя математиків);
• організовувати роботу над проектами.

ІІ розділ "Підвищення ефективності навчально-виховного процесу"

1. Організовувати навчально-виховний процес на основі дослідницької технології.
2. Застосовувати технології особистісно-зорієнтованого уроку, інтерактивні методики і технології навчання.
3. Формувати у школярів досвід самостійного пошуку нових знань.
4. Використовувати всесвітню комп’ютерну мережу Internet.
5. Проводити уроки з використанням мультимедійних  засобів, з відео- та комп’ютерною підтримкою.
6. Проводити уроки-дослідження, уроки-лекції, семінари, заліки.
7. Використовувати групові форми роботи (гомогенні та гетерогенні групи, робота учнів-консультантів).
8. Дотримуватися історичного аспекту на уроках математики.
9. Створювати ситуацію успіху на уроках математики та в позакласній роботі.

Очікувані результати:

• інтелектуальний розвиток учнів, розвиток їх логічного мислення, пам’яті, уваги, інтуїції, умінь аналізувати, класифікувати, узагальнювати, робити умовиводи за аналогією;
• опанування учнями системи математичних знань і вмінь, необхідних у повсякденному житті й достатніх для оволодіння іншими шкільними предметами та продовження навчання;
• реалізація виховних можливостей математики: формування в учнів загальнокультурних умінь, культури мовлення, чіткості і точності думки, критичності мислення, здатності відчувати красу ідеї, методу розв’язання задачі або проблеми, таких людських якостей, як наполегливість, сила волі, здатність до переборення труднощів, чесність, працелюбність.

Творчі доробки реалізації проекту
Інноваційний підхід у вивченні математики

1. Інформаційні технології на уроках математики

У зв’язку з активним розвитком інформаційних технологій та їх упровадженням у різні сфери повсякденного життя перед працівниками освіти виникає питання щодо включення їх до переліку педагогічних інновацій. Питання формування інформаційної культури сучасних школярів стає все більш актуальним. Для вчителів найбільш привабливою є можливість використання комп’ютера з метою конструювання середовища навчання не з точки зору тих розв’язань, які нав’язує сам комп’ютер, а в руслі тих методичних та дидактичних завдань, які вчитель ставить перед собою, та того педагогічного досвіду, яким володіє. Комп’ютеризація навчально-виховного процесу, яка відповідає змісту шкільної програми, орієнтована на розвивальну функцію шкільної освіти та її гуманізацію, дає можливість для творчого пошуку дітей та вчителів, змогу звільнитися від нудного традиційного навчання та розробляти нові ідеї, розв’язувати більш цікаві та складні проблеми.  Сучасний комп’ютер як засіб навчання і його програмне забезпечення мають надзвичайно потужні можливості стосовно організації навчального процесу. В основному цей потенціал дослідники пов’язують із такими факторами активізації пізнавальної діяльності учнів на уроці, як наочність, емоційність, індивідуалізація навчання. Ефект від використання комп’ютера досягається також за рахунок:

• збільшення обсягу самостійної роботи – індивідуальної, групової, фронтальної;
• інформаційної насиченості навчального матеріалу;
• активізації навчальної діяльності за рахунок розв’язування учнями значної кількості задач.

Як відомо, інформація, яку учень сприймає за комп’ютером, може бути звуковою та візуальною. Остання може демонструвати рухомі або нерухомі об’єкти, фотографічні копії реальних тіл і процесів, а також анімаційні, схематичні, графічні, інші зображення. Процес організації навчання із використанням ІКТ дозволяє:

• зробити цей процес цікавим за рахунок новизни й незвичної форми роботи, більш захопливим і різноманітним за формою, використовуючи мультимедійні можливості сучасних комп’ютерів;
• ефективно розв’язувати проблему наочності навчання, розширити візуалізацію навчального матеріалу, зробити його більш доступним для учнів;
• швидко здійснювати пошук необхідного навчального матеріалу;
• індивідуалізувати процес навчання за рахунок різнорівневих завдань, в індивідуальному темпі, самостійно, що дає для учнів позитивні емоції й створює навчальні мотиви;
• розвивати в учнів дослідницьку діяльність і творчу активність (моделювання, розробка презентацій, публікацій, метод проектів тощо).

Використання ІКТ на уроках математики — це наочно, інформативно, заощаджує час учителя й учня, інтерактивно, дозволяє вчителю працювати з учнем диференційовано й індивідуально, дає можливість оперативно проконтролювати й оцінити результати навчання.

Застосування інформаційних технологій під час вивчення математики водночас вимагає високої підготовки вчителя, який володіє цими програмами. На етапі організації роботи з будь-яким програмним засобом учитель повинен навчити учнів працювати з ним.

Серед основних напрямів застосування ІКТ у математиці можна виділити:

• навчально-інформуючі програми, спрямовані переважно на передачу інформації;
• програми-тренажер з розв’язування задач;
• програми тестового контролю навчальних досягнень;
• програми моделювання певних процесів (наприклад, побудова графіків тригонометричних функцій тощо);
• ігрові програми, що мають на меті залучити учнів до опанування математичного матеріалу шляхом включення їх до різноманітних ігрових ситуацій. Ставлення до комп’ютерних ігор як дидактичного засобу сьогодні коливається від повного заперечення до визнання корисності як методу, що відповідає специфіці дитячого світосприйняття. Зрозуміло, що гра не може замінити цілеспрямовану навчальну працю, але в помірних дозах ігровий компонент може позитивно впливати на результативність навчання.

Найдоцільнішими для використання у навчальному процесі є електронні підручники – навчальні програми, що містять теоретичні відомості в текстовому чи звуковому форматі, відеозаписи або віртуальні моделі, приклади розв’язання задач і систему завдань для відпрацювання основних практичних умінь і навичок. У більшості таких підручників матеріал супроводжується графіками, малюнками, анімаційними роликами, звуковим супроводом тощо.

Усі ці елементи стимулюють перебіг когнітивних процесів:

• уваги учня – через використання різних видів інформації та шляхів її передачі, які дозволяють переключати увагу зі статичного тексту на звукові коментарі, а з динамічних анімаційних роликів на абстрактні графіки;
• мислення – шляхом залучення учнів до пошуку відповідей на поставлені запитання; наданням права вибору навігації в гіперпросторі – траєкторії руху користувача від вузла до вузла за зв’язками мережі для дослідження інформації;
• сприймання – шляхом застосування різних форм подачі інформації та можливостей маніпулювання нею з метою кращого розуміння її змісту;
• пам’яті – через забезпечення умов, які лежать в основі більшості законів пам’яті: усвідомлене сприйняття інформації; багатократне активне повторення інформації в різних формах її кодування; яскравість першого враження від отриманої інформації; виникнення різноманітних асоціацій у процесі сприймання навчального матеріалу; можливість самостійно дозувати об’єм інформації відповідно до пропускної здатності кожного  учня; зацікавленість процесом роботи з електронним носієм інформації; можливість розширення змісту інформації за рахунок використання енциклопедичних даних та її систематизації у процесі виконання спеціально підібраних навчальних завдань тощо.

Комп’ютерна візуалізація начальної інформації, яку в більш яскравій формі можуть забезпечити ІТК, позитивно впливає на всі когнітивні процеси, бо під час роботи з комп’ютерними об’єктами учні залучаються до таких видів діяльності:

• управління об’єктами (навчальними роботами, що імітують реальні можливості впливу на досліджувані об’єкти;
• управління відображеними на екрані моделями;
• інтерактивного діалогу, у процесі якого забезпечуються можливості здійснення вибору варіантів змісту навчального матеріалу, режиму роботи.

Крім зазначених видів ППЗ існують ще й інші підходи, у відповідності з якими за цільовим призначенням їх поділяють на:

• програми для управління та діагностування, які призначені для управління навчальним процесом на уроці. Їх використання дозволяє послідовно ставити учням запитання, аналізувати отримані відповіді, визначати рівень засвоєння матеріалу, виявляти допущені помилки, вносити корективи в процес набуття знань і формування вмінь;
• демонстраційні програми, що дають змогу одержати на екрані дисплея кольорові, динамічні ілюстрації до навчального матеріалу;
• генеруючи програми, що призначаються для залучення учнів до розв’язування задач певного типу з даної теми. Їх використання дозволяє забезпечити індивідуальний підхід до виконання самостійних робіт;
• операційні пакети навчальних програм, які забезпечують залучення учнів до самостійної постановки та розв’язування задач за допомогою комп’ютера, дозволяють вносити корективи в запропоновані схеми, малюнки тощо;
• контролюючі програми, розраховані на створення умов для самостійного виконання перевірочних робіт;
• моделюючі програми, призначені для імітації процесів, заохочення учнів до творчої діяльності.

За характером діяльності, до якої залучаються учні, ППЗ поділяють на тренувальні, консультаційні, моделюючі, ігрові та редактори текстів.

Ураховуючи цільове призначення, зміст й інтерфейс ППЗ, учитель може планувати урок, спираючись на можливості комп’ютера та санітарно-гігієнічні норми його застосування в класах певної вікової групи. Також необхідно дотримуватись вимог, які випливають із закономірностей навчального процесу:

• визначення учнями цілей діяльності;
• визначення якісних особливостей діяльності, досвід якої формується на уроці;
• забезпечення мотиваційного компонента діяльності;
• забезпечення умов для прояву індивідуал них особливостей учнів;
• застосування різноманітних форм зворотного зв’язку;
• забезпечення видів контролю та самоконтролю;
• можливість корекції набутих видів знань та освоєння видів діяльності.

Психологічні переваги використання ІКТ: комп’ютер може впливати на мотивацію учнів, розкриваючи практичну значущість досліджуваного матеріалу, надаючи можливість оцінити свій потенціал. Виявити оригінальність, пропонувати будь-які варіанти розв’язання без ризику одержати незадовільну оцінку. Використання ІТ підвищує мотивацію навчання. Тим самим педагогічний вплив стає менш авторитарним, більш демократичним. Комп’ютерні технології відрізняються спрямованістю на особистість школяра. В їхній основі відсутній примус, який замінено повагою до самостійності учня. Використання інформаційних технологій дозволяє досягти свободи у творчості учасників педагогічного процесу – учня і вчителя. Педагог не тільки вчить, виховує, але й стимулює учня до розвитку його здібностей, виховує потребу в самостійній роботі.

Використання ІКТ дає можливість для:

• підвищення мотивації навчання;
• підвищення  індивідуальної активності;
• спрямованості на особистість учня;
• формування інформаційної компетенції;
• свободи творчості;
• інтерактивності навчання.

Залучати учнів до створення проектів, презентацій можна під час вивчення всіх тем із математики. Це дасть можливість зацікавити учнів, виявити творчі здібності, розвинути ініціативу, адже в кожного виникнуть власні ідеї щодо здійснення проекту. Звичайно, для виконання завдання необхідно ознайомитися з теоретичним матеріалом, опрацювати підручник, знайти цікаві завдання, вибрати головне, обдумати, як це оформити й подати. Усе це дасть змогу реалізувати важливі навчальні цілі, поставлені перед сучасною школою.

2. Інтерактивні методи навчання як спосіб формування комунікативної компетентності на уроках математики

Інтерактивне навчання – це навчання, «занурене» у спілкування. У житті людини спілкування не існує як відокремлений процес або самостійна форма активності. Воно входить до складу індивідуальної або групової практичної діяльності, які не можуть здійснюватись без різнобічного спілкування. Саме в такий спосіб дитина засвоює досвід людства, накопичує знання, оволодіває вміннями та навичками, формує свою свідомість і самосвідомість, виробляє погляди і переконання, розвиває свої здібності.

Спілкування – це двохсторонній процес, в якому учень-учитель або учень-учень обмінюються думками й інформацією. У спілкуванні розглядаються такі аспекти: зміст, мета та засоби.

Мета педагогічної діяльності:

• забезпечення якості засвоєння знань з математики;
• забезпечення розвитку комунікативної компетентності;
• розвиток загальноосвітніх умінь та навичок;
• організація діяльності учнів, що спрямована на самореалізацію особистості.

Методичні рекомендації щодо підготовки уроку за інтерактивними технологіями:

1. До роботи повинні бути залучені різною мірою всі учні.
2. Необхідно дбати про психологічну підготовку учнів: різноманітне та постійне стимулювання учнів за активну участь у роботі, надання можливості для самоорганізації тощо.
3. Тих, хто навчається в інтеактиві, не повинно бути багато. Продуктивна робота в малих групах. Усі матеріали для роботи малих груп готуються заздалегідь.
4. Приміщення має бути спеціально підготовленим. Учні повинні мати змогу легко пересуватися під час роботи в малих групах. Усі матеріали для роботи малих груп готуються заздалегідь.
5. Під час уроку необхідно дотримуватись регламенту та процедури, проявляти терпимість до будь-якої точки зору, уважно вислуховувати всіх учасників, поважаючи їх.
6. Уважно ставитися до учнів під час формування груп.
7. На одному уроці бажано застосовувати 1-2 інтерактивних прийоми роботи.
8. Під час підготовки питань учителю необхідно продумати різні варіанти можливих відповідей і заздалегідь виробляти критерії оцінки ефективності уроку.

Уроки мають захоплювати учнів, пробуджувати в них інтерес і мотивацію, навчати самостійному мисленню та діям.

Уроки з використанням методів інтерактивного навчання мають такі етапи:

• підготовчий, на якому оцінюється суб’єктивний досвід учня. Учень будь-якого віку починає навчатися не з «чистого аркуша», він уже має життєвий досвід, знання, інтереси. Учень вибірково сприймає все, що надходить до нього із зовнішнього середовища. Далеко не всі поняття, організовані за всіма правилами наукової та педагогічної логіки, засвоюються учнями, а тільки ті, що мають зв’язок із життєвим досвідом;
• створення проблемної ситуації, що дозволяє виявити рівень знань з даної теми;
• об’єднання навчальних груп;
• організація навчальної діяльності учнів у групах, яка передбачає виконання завдань, які були поставлені перед групою: процес пошуку розв’язання, підведення підсумків роботи групи; презентація своєї роботи із залученням усіх членів групи;
• презентація групового рішення. Може проходити в одній із форм: усна відповідь, презентація у вигляді структурно-логічних схем, заповнення таблиць тощо;
• рефлексія проведеного заняття.

Залежно від охопленості учнів, усі інтерактивні технології навчання поділяють на такі групи:

• парну (робота учня в парі з учнем, учителем тощо);
• фронтальну (учитель навчає одночасно групу учнів або увесь клас);
• групову або кооперативну (усі учні активно навчають один одного);
• індивідуальну (самостійну) роботу учня.

Розглянемо класифікацію інтерактивних методик детальніше.

Індивідуальна

Ознаки: виконання учнем навчального завдання на рівні його можливостей без взаємодії з іншими учнями, безпосередньо за допомогою вчителя або на основі його рекомендацій.

Приклади використання: виконання домашнього завдання на основі рекомендацій учителя; контроль знань(письмове або усне опитування); у разі використання комп’ютерного способу навчання тощо.

Переваги: дозволяє враховувати індивідуальні особливості дитини; дає високі результати засвоєння матеріалу за умови регулярного спілкування «учитель-учень».

Недоліки: труднощі реалізації форми індивідуального навчання в значних масштабах у рамках уроку.

Фронтальна

Ознаки: одночасне виконання всіма учнями одного й того самого завдання під керівництвом учителя.

Приклади використання: вивчення нового матеріалу на уроці-лекції; пояснення вчителем виконання практичного завдання; фронтальне опитування тощо.

Переваги: дає можливість охопити значний обсяг матеріалу; зазвичай орієнтована на формування обсягу знань; результати роботи учнів передбачувані.

Недоліки: відсутній зворотній зв’язок з учнями; відсутні можливості учнів виявити свої індивідуальні здібності; невисокий рівень засвоєння матеріалу.

Колективна

Ознаки: передбачає спілкування та взаємодії «учитель-учень», «учень-учень».

Приклади використання: урок-конференція, урок-диспут, круглий стіл, евристична бесіда тощо.

Переваги: формування атмосфери співробітництва та зацікавленості; наявність зворотного зв’язку з учнями; розвиток комунікативних здібностей учнів; високий рівень засвоєння матеріалу.

Недоліки: існує ймовірність того, що деякі учні залишаться «у тіні»; результати роботи не завжди можна спрогнозувати.

Групова

Ознаки: спосіб організації уроку, за якої група учнів виконує певні завдання.

Кооперативно-групова: кожна група виконує частину загального завдання, що доцільно під час вивчення великого за обсягом матеріалу.

Диференційовано-групова: групи виконують різні за складністю завдання відповідно до навчальних можливостей учнів (уроки засвоєння вмінь та навичок).

Парна: передбачає роботу в парах, ґрунтуючись на тому, що учень швидко та якісно засвоює знання тоді, коли відразу використовує на практиці або переповідає іншому.

Приклади використання: клас об’єднується в кілька груп, завдання виконуються так, щоб врахувати й оцінити внесок кожного члена групи.

Переваги: розширення пізнавальних можливостей учнів; формування навичок самостійної роботи; виховання почуття відповідальності за виконану роботу; демократичне й рівноправне партнерство вчителя та учнів; зазвичай високий рівень знань, формування стійких умінь і навичок; можливість переносити набуті вміння, навички та способи діяльності на інші шкільні предмети й сфери діяльності.

Недоліки: ретельна попередня організаційна підготовка і з боку учнів, і з боку вчителя; неповний контроль учителя за обсягом та рівнем засвоєння знань; необхідність подальшого коригування знань, умінь і навичок.

Проте не форма є визначальною в інтерактивному навчанні, а методи педагогічного впливу на пізнавально-навчальну діяльність учнів, на розвиток їх мислення, пізнання їх власних нахилів і здібностей. За використання кожної з цих груп навчання дидактичні умови мають свої особливості, залежно від поставленої мети. Наприклад, груповій формі організації інтерактивного навчання повинні передувати індивідуальні інтерактивні підготовчі завдання, а робота в групі – обов’язково наявність спільної мети. Продукт індивідуальної праці використовується за роботи в групі для внесення коректив, змістовного поповнення, уточнення, вироблення спільної думки, формування висновків тощо. Інтерактивне навчання взагалі потребує певної зміни усієї організації навчального процесу:

1. Наявність у кожної дитини навчального матеріалу, з яким вона буде працювати.
2. Кінцева мета роботи учня з навчальним матеріалом – створення власного продукту, а не репродукування навчального матеріалу.
3. Учитель під час конструювання уроку за інтерактивними прийомами повинен орієнтуватися на розв’язання головної проблеми – забезпечення умов для самостійної діяльності учня (алгоритм, за яким працює дитина, і форма представлення кінцевого продукту для оцінювання).
4. Інформація за інтерактивного навчання є відправною точкою в роботі учня, а не кінцевим продуктом.
5. Формування вмінь здобувати знання – це головне завдання, яке можна виконати саме за умови запровадження інтерактивного навчання, а самокорекція відбувається під час проведення дискусії, діалогу.
6. Оцінюється власна продукція після проведеного індивідуального інтерактиву і сам процес коректування (діалог, дискусія тощо) як активна форма прояву набутих знань.

При правильній організації інтерактивного уроку є високою його дидактична ефективність. Для вчителя з’являються нові можливості виділяти і вивчати психолого-педагогічні феноменальні можливості окремих учнів, а для учнів – за системності використання цих методів навчання очевидніше проявляти різні позиції, виявляти перешкоди, які виникають у процесі навчальної діяльності. Саме в такій формі уроку, за інтерактивними методами навчання, виникає зв’язок між змістом (темою уроку) і способом сумісної та індивідуальної діяльності, між учнем і способом розв’язання проблеми, ситуації, задачі.

Традиційна форма навчання орієнтована на наслідування, а інтерактивна – на перетворення самих себе у процесі різних способів взаємодії з учнями, вчителем. При цьому включення в сумісну діяльність відбувається з урахуванням індивідуального рівня розвитку кожної дитини.

Інтерактивні методи навчання спрацьовують через осмислення кожним учнем своєї діяльності, вона звернена до здібностей дитини перебудовувати свої дії, свій досвід, свої мотиви і потреби, що є важливим фактором у розв’язанні проблеми соціалізації освіти. Інтерактивне навчання дозволяє сформувати в особистості вміння, навички самостійно вивчати певні явища, процеси, користуючись інформацією. А диференціацію, яку в традиційній системі навчання здійснює вчитель, в інтерактивному спілкуванні виконує сам учень, що й виступає мотиваційним стимулом у його розвитку. Правильно організовані форми інтерактивного навчального спілкування можуть стати ефективним шляхом подолання труднощів, пов’язаних з різним темпом навчання і рівнем розвитку дітей.

3. Застосування дослідницького підходу як технології навчання

Багато педагогів відзначають високу ефективність застосування дослідницьких прийомів і методів у навчанні для поглиблення інтересу учнів, ефективності пізнавальної та творчої діяльності, для формування в них відповідних знань, умінь і навичок дослідницької позиції в сприйнятті й осмисленні світу.

Взаємопов’язане усвідомлення й узагальнення всіх накопичених попередньо напрацювань з використання дослідницьких методів у навчанні створює передумови для трансформування досвіду, що склався в педагогічну технологію навчання як дослідження. Є всі підстави стверджувати, що використання цієї технології здатне забезпечити освіченість, розвиток і вихованість учнів відповідно дот вимог, запропонованих сучасним рівнем розвитку науково-технічного і соціального прогресу до особистості, здатної і підготовленої до активного, позитивно-творчого мислення і перетворення світу.

Навчання як дослідження припускає, що особливістю навчально-дослідницької діяльності учня є суб’єктивне відкриття ним нових знань на основі індивідуальної актуалізації попередньо засвоєних ним же знань і вмінь, уведення їх до особистісного пізнавального простору.

Сутність дослідницького методу полягає в організації вчителем пошукової, творчої діяльності учнів з розв’язання нових проблем і проблемних ситуацій. Назва цього методу передбачає досконале засвоєння учнями досвіду творчої діяльності. Дослідження психологів показали, що участь учнів у частковому вирішенні творчих проблем не приводить до формування вмінь досліджувати й аналізувати цілісні задачі. Цілісна задача вимагає вмінь: аналізувати її умову відповідно до поставлених вимог, перетворювати проблему в ряд окремих проблем, складати план та етапи вирішення проблеми, формувати гіпотезу, перевіряти отримані результати тощо. Дослідницький метод є основним методом навчання та збагачення досвіду творчої діяльності.

Основною умовою організації дослідницьких завдань будь-якого типу є проходження учнями самостійно всіх або більшості етапів процесу дослідження. Цілісне їх вирішення забезпечує застосування дослідницького методу.

Такими є:

• спостереження та вивчення фактів;
• постановка проблеми;
• висунення гіпотез;
• складання плану;
• реалізація плану, який складається з виявленням зв’язків матеріалу, що вивчається, з попередньо вивченим;
• опис розв’язку проблеми та його обґрунтування;
• перевірка розв’язків;
• практичні висновки про можливості застосування отриманої навчальної інформації.

Уся група продуктивних методів навчання (проблемний, евристичний, дослідницький) призначена для того, щоб допомагати засвоєнню знань і вмінь учнями на рівні можливості їх творчого застосування. Роль учителя в реалізації цієї групи методів полягає у фасилітації («полегшенні» процесу самостійного виконання певних етапів пізнавальної діяльності).

Організацію навчально-виховного процесу в школі на основі технології навчання як дослідження (дослідницької технології) ми подаємо як забезпечення освітньої підготовки учнів в умовах систематизованих (за періодами навчання і навчальними предметами) навчальних досліджень з урахуванням їхнього комплексного впливу на виховання школярів і цілеспрямоване формування їх особистісних якостей.

Під час орієнтування навчання на повномасштабне застосування дослідницьких методів слід враховувати те, що, як свідчить досвід педагогів, схильність учнів до дослідницької діяльності в значній мірі індивідуальна. Вона виявляється у своєрідності розвитку їхніх пізнавальних інтересів, аналітичних здібностей, змісту й обсягу знань, спостережливості, пам’яті, уваги, гнучкості мислення, багатства уявлень, працьовитості, волі, спроможності до зосередженої й відповідальної праці. Це свідчить про особистісно орієнтований характер цієї технології. Він виявляється і в оптимальному впливі дослідницької діяльності школярів на формування попередньо названих особистісних якостей.

Застосування дослідницького підходу в навчанні спрямоване на становлення в школярів досвіду самостійного пошуку нових знань і використання їх в умовах творчості, на формування нових пізнавальних цінностей учнів і збагачення їх пізнавальної ціннісної орієнтації.  Тому навчання в значній мірі стає таким, що ініціюється учнями, які засвоюють новий досвід, у тому числі і дослідницько-пізнавальний.

Очікувані результати при застосуванні дослідницького підходу:  

• прищеплення учням інтересу до навчальних і наукових досліджень;
• збагачення творчих можливостей учнів на основі формування їхнього дослідницького досвіду;
• набуття навичок застосування дослідницьких методів у вивченні учнями предметів шкільної програми;
• освоєння вчителем дослідницького підходу до розкриття змісту шкільної програми з навчального предмету, до розподілу часу на вивчення окремих тем і розділів програмного матеріалу, до установлення міжпредметних зв'язків, до вибору доцільної методики організації дослідницько-пізнавальної діяльності учнів.

Список використаних джерел :

1. Макаренко В.М., Волобуєва Л.М..Урок математики в сучасних технологіях. – Харків, Основа, 2007
2. Маркова І.С. Інтерактивні технології на уроках математики. –Харків,Основа 2007.
3. Капіносов А.М. Тести з алгебри 7 клас. – К.: „А.С.К.”, 1997
4. Кэмбелл Р. Макконнелл. Экономика. – К.: ООО «ХаГар», 1998
5. Мерзляк А.Г.,Полонський  В.Б. , Рабінович Ю.М.. Алгебра 7. Збірник задач і завдань для тематичного оцінювання. -Х.: Гімназія, 2007
6. Шарыгин И.Ф. Факультативный курс по математике 10 класс. – М.: Просвещение, 1989
7. Збірник завдань для Державної підсумкової атестації з математики. 11 клас: У 2 кн. Кн. 1/ Бурда М.І., Біляніна О.А., Вашуленко О.П., Прокопенко Н.С. – Х.: Гімназія, 2008.
8. distance.edu.vn.ua/graph/teoria/butteor/teor1/teor1.html
9. forum.algolist.ru/offtopic/355-grafi.html
10. readbookz.com/book/42/1868.html