Закрити
Використання природної та культурної спадщини рідного міста для розвитку дослідницьких здібностей старших дошкільнят. "Місто на долоньках"
13 Лютого 2018, 16:21 , Переглядів: 483
FacebookTwitterLivejournal
Використання природної та культурної спадщини рідного міста для розвитку дослідницьких здібностей старших дошкільнят. Фото: politinform.net Використання природної та культурної спадщини рідного міста для розвитку дослідницьких здібностей старших дошкільнят. "Місто на долоньках"

Розробка учасника Всеукраїнського конкурсу "Творчий вчитель - обдарований учень".

Звернення до проблеми організації дитячого дослідження детерміновано загальними цілями освіти, створенням умов для розкриття здібностей кожної дитини, виховання особистості, готової до життя у надзвичайно мінливому світі. У цьому контексті найважливішим завданням дошкільного закладу стає проектування такого освітнього середовища, яке спрямоване на виявлення в кожної дитини задатків і можливостей, передусім, у сфері когнітивної діяльності.

Важливим результатом педагогічної роботи нашого ДНЗ є розширення знань дошкільнят про світ та придбання ними досвіду самостійної дослідницької діяльності, освоєння стратегій і алгоритмів пошуку відповіді на різні запитання. Прагнення розкриття невідомого, готовність шукати відповіді на запитання самостійно, чи з групою однолітків – однодумців, відсутність страху зробити помилку, вміння визначати можливі дії збору цікавої інформації, продукувати гіпотези, обґрунтовувати власні версії і рішення – всі ці риси й уміння, сформовані у дошкільному віці, допоможуть дитині на наступному шаблі – під час навчання у школі та стануть основою вироблення всієї життєвої стратегії, запорукою успішного процесу соціалізації взагалі.

Саме тому одним з напрямів дослідницько – експериментальної роботи нашого ДНЗ № 52 стало проектування моделі використання педагогічного потенціалу природної та культурної спадщини рідного міста, як інструмента розвитку дослідницьких здібностей старших дошкільнят. Розроблена модель покликана усунути протиріччя між сформованими базовими методологічними основами організації дитячого дослідження та реальною педагогічною практикою:

Перше протиріччя – між реальною метою розвитку дослідницьких умінь та вибором об’єктів дитячої дослідницької діяльності. Переважна частина вчених та педагогів – практиків обґрунтовують необхідність розвитку дослідницьких здібностей дошкільнят необхідністю їх успішної соціалізації у суспільстві. Дітям найчастіше пропонується досліджувати властивості різних природних матеріалів, стежити за змінами у природі, щоб зрозуміти її закони. Об'єкти культурної спадщини, складові оточення міського мешканця не потрапляють у поле зору юних дослідників та експериментаторів. Разом з тим, численні матеріальні об’єкти культурного оточення ( предмети, речі, міські об’єкти ) – видимий, відчутний, реальний світ, створений працею людини – це ідеальний простір, у якому індивідуальний розвиток дитини знаходить реальні стимули та необмежені можливості самореалізації. Звернення до таких об’єктів дозволяє розширити уявлення дітей про закономірності розвитку та роль людини – Творця і спадкоємця, а також навчає дошкільнят новим алгоритмам дослідження. Аналіз пам’ятників архітектури й скульптури, садово – паркового та декоративно – ужиткового мистецтва вимагає інших підходів і рішень, бо всі перелічені об’єкти поєднані утилітарним змістом і символічним значенням.

Друге протиріччя – між прагненням до спеціально організованого дослідницького середовища та неможливістю його створення в зв’язку з об’єктивними обставинами. У педагогічній практиці ДНЗ досить поширена ідея того, що для розвитку дослідницьких здібностей дітей необхідно створити особливі куточки експериментальної діяльності, які наповнені як матеріалами для експериментування так і спеціальним устаткуванням та обладнанням ( колби, лупи, ваги, мікроскопи, енциклопедична література). Проте, реалізувати такий задум буває дуже важко через причини фінансового характеру, чи нестачу вільних приміщень. Саме довкілля, найближче до дитини оточення, територія дитсадка і мікрорайону, може розглядатися як один величезний експериментальний майданчик. Тут є місце для експерименту, візуального спостереження, і безпосереднього спілкування з різними людьми – носіями різного досвіду та інформації.

Третє протиріччя – між необхідністю засвоєння дітьми різних методів та прийомів дослідницької роботи і недостатньою кількістю освітніх програм, які дозволяють інтегрувати найрізноманітніші види дослідницької творчості. Під час проектування дослідницької діяльності для дошкільнят важливим є результат – нові знання, та чітке усвідомлення дитиною самого процесу дослідження, яке простежується протягом усього «відкриття». Дошкільник має навчитися бачити етапність своєї роботи: розуміти, яка проблема стоїть перед ним, що він має зробити, щоб вирішити її, де знайти відповіді на запитання та як перевірити правильність обраного шляху. Навчання старших дошкільнят різним методам і прийомам дослідження – одне з найважливіших завдань, що стоїть перед педагогами. На даний момен педагог знайомить дошкільників лише з певними методами дослідницької діяльності – спостереженням, експериментом, проектуванням, аналізом усного тексту. Розроблена в ході експериментальної роботи нашого ДНЗ № 52 модель розвитку дослідницьких здібностей передбачає звернення до природничої та культурної спадщини рідного міста як джерела інформації про оточуюче навколо нас. Не педагог, а саме місто стає для дітей тією книгою, через яку вони повинні розуміти й сприймати світ навколо. Міські будинки, пам’ятники, вулиці, сади, парки, сквери є об’єктами дослідницької діяльності дітей. Завдання, що стоїть перед дошкільнятами, намагатися « розговорити » місто, зрозуміти, які таємниці та загадки воно приховує. Потенційно будь – який об’єкт, що є у безпосередній близькості до дитсадка, може стати «провідником» у світ культури.

Так, розглянуті разом звичайна клумба біля дошкільного закладу, підстрижені чагарники у сусідньому сквері, посаджені кілька дерев вздовж рідної вулиці, навіть квіти, розміщені на балконах житлових будинків, дозволяють дітям зробити дивовижне відкриття: природа у місті – рукотворна ; вона змінюється та значною мірою штучно створюється людьми. Зіставлення різних типів ліхтарів ( фасадних, магістральних, ландшафтних), що стоять у мікрорайоні, допомагає також дошкільнятам усвідомити функціональне призначення цих елементів міського середовища, відчути, що зовнішній вигляд світильників ( їх розміри, конструкція, оформлення ) залежать від місця їхнього розташування. Об’єктом для пильного дослідження можуть стати кришки люків, які діти нерідко бачать під своїми ногами. Їх форма, написи і малюнки, несуть величезну інформацію, проте який величезний і дивовижний підземний світ, що ховається під асфальтом. Запропонуйте дошкільнятам розглянути їх й замислитися : куди можуть вести люки ? Чого вони мають круглу форму? Як працівники підтримують «підземне господарство» міста, як потрапляють у шахту, тоді як на самій кришці немає ручки ? Чим кришки люків відрізняються одна від одної? Що можуть означати літери на люках? У результаті своєї дослідницької діяльності юні мешканці міста розуміють, для чого потрібні міські комунікації, вчаться розуміти мову символів і знаків, усвідомлюють, чому дорослі так наполегливо радять дітям бути обережними при переміщенні по несправним кришкам люків.

Потенціал території найближчого оточення дитини (мікрорайон, квартал ) дуже великий. До одного чи іншого об’єкта можна звернутися неодноразово і з різною метою. Так, на сусідню з дитячим садком вулицю можна вирушити тричі і щоразу з новою ідеєю. Уперше – щоб зрозуміти, як облаштовано та організовано її простір. Дати відповідь на це запитання дітям доведеться розглянути загальну панораму магістралі, обстежити проїжджу частину (бруківка, тротуар) і поміркувати, для чого вони потрібні, знайти елементи, що роблять вулицю безпечною ( дорожні знаки, переходи, огорожі, ліхтарі ) затишною і комфортною (асфальт, криті зупинки громадського транспорту, лави, фонтани, клумби, паркувальні майданчики). Вдруге вже, начебто, досліджена магістраль стане майданчиком для відпрацювання навичок орієнтування у міському середовищі. Тут у поле зору дітей потрапляють інші деталі вулиці : адресна табличка з її назвою, номери будинків, покажчики розташування квартир у під’їздах, карти міста, що розміщені на зупинках громадського транспорту та інші знаки – орієнтири. У результаті другого дослідження завданням дітей стане пошук відповіді питання : як не заблукати у місті ? Що може допомогти мешканцю міста знайти потрібну адресу ? Втретє – найближча вулиця перетвориться на місце, де дитина засвоїть правила поведінки у місті. Поспостерігавши за рухом людського потоку тротуарами, за тим, як мешканці міста виходять із транспорту, дошкільнята зможуть сформулювати та усвідомити, яких правил вони повинні дотримуватись у повсякденному житті. Особисті спостереження та колективні міркування допоможуть дітям зрозуміти : чому слід при переміщенні вулицею триматися правого боку? Чому з автобуса спочатку виходять, а потім заходять? Так, на прикладі дослідження просторового оточення лише однієї вулиці дитина може відкрити собі різні міські універсалії. У межах розробленої моделі процес розвитку дослідницьких умінь дошкільнят організовується у кілька етапів. Кожен етап відрізняється від попереднього рівнем складності та розв’язаним дошкільнятами пошукових завдань.

У основі систематизації лежать три критерії :

  1. Планомірне ускладнення видів дослідницької діяльності дошкільнят (від візуального дослідження – до розширення досвіду дослідження об’єктів на основі зіставлення інформації, отриманої за допомогою кількох органів чуття – до комплексного дослідження).
  2. Послідовне ускладнення об’єктів дослідження : від зрозумілих дошкільнятам об’єктів до найскладніших багатовимірних міських комплексів і систем, які мають виразне символічне значення.
  3. Розширення уявлень дітей про місто як середовище проживання, де час від часу з’являтимуться нові культурологічні ідеї, які виражені у тих чи інших об’єктах природнично – культурної спадщини рідного міста .

У запропонованій моделі ми виділили три етапи :

Перший етап – набуття досвіду візуального дослідження об’єктів культурної і природної спадщини, які мають яскраво виражене функціональне призначення. Вибір змісту на першому етапі пов’язані з психологічними особливостями дітей старшого дошкільного віку : більшу частину інформації про навколишній світ вони отримують за допомогою зорових аналізаторів, саме під час спостережень вони нагромаджують великий досвід, що потім систематизується і поповнюється уявленнями про певний об’єкт.

На першому етапі дошкільнят навчають :

  • знаходити той чи інший об’єкт у довкіллі з урахуванням його опису (повного чи часткового);
  • зосереджувати свою увагу на досліджуваному об’єкті;
  • визначати послідовність розглядання об’єкта, щоб зрозуміти та мати можливість спостерігати за ним з різних ракурсів, здобуваючи нову інформацію ;
  • визначати за допомогою спостережень вивчення ознак та властивостей об’єктів ;
  • зіставляти схожі об’єкти між собою ;
  • бачити взаємозв’язок між різними об’єктами довкілля, розташованими у безпосередній близькості один від одного;
  • висловлювати свої версії щодо функціонального призначення тих чи інших об’єктів природного та культурного оточення.

Звернення до об’єктів навколишнього світу дозволяє наочно показати такі культурологічні ідеї, освоєння яких дасть змогу дошкільникам здобути знання, необхідні для проживання у місті:

  • місто як штучно створене людиною середовище, яке призначене для комфортного проживання (освітня подорож «З чого місто складається?»);
  • розмаїття міської флори (освітня подорож « Що у нашому місті зростає?»);
  • розмаїття міської фауни (освітня подорож « Сусіди мимоволі…» (про міських птахів та тварин);
  • «Рукотворність » міської природи (освітня подорож «Звідки у нашому місті природа?») ;
  • санітарно – гігієнічна, релаксаційна та декоративно – оздоблювальна функції міської природи (освітня подорож «Навіщо природа місту?»)
  • залежність образу «рукотворного» об’єкта (будинка, як об’єкта малої архітектурної форми) від її призначення (освітні подорожі « Що приховується за фасадом будинку?», «Такі потрібні міські будинки», «Для чого побудували цю споруду?»);
  • залежність конструкції і планування об’єкта від її призначення (освітні подорожі «Мандруємо до дитячого садка», «Як влаштований житловий будинок?», «Такі потрібні міські деталі…»);
  • залежність розташування об’єкта від його призначення (освітні подорожі «Навколо дитсадка», «Як не заблукати у місті?»);

Другий етап – набуття досвіду дослідження складних, багатовимірних об’єктів (міських територій) з допомогою органів чуття (слуху, нюху, дотику) на основі комунікації (спілкування).

На 2-му етапі дошкільники навчаються:

  • розуміти інформаційні можливості таких органів чуття як дотик, нюх, слух;
  • аналізувати, систематизувати і узагальнювати інформацію, отриману при активізації різних органів чуття;
  • співвідносити інформацію, отриману у процесі слухання, тактильних дій, маніпуляцій тощо, з зоровими чуттями та враженнями;
  • розуміти можливості вербального спілкування як джерела інформації про навколишній світ;
  • усвідомлювати обмеженість інформації, отриманої з усного джерела, необхідність співвідносити одержані від інших людей знання з іншими джерелами інформації, зі своєю позицією;
  • формулювати думку і запитувати знайомих дорослих (педагогів, батьків) – носіїв інформації;
  • визначати послідовність дій при комплексному вивченні об’єкта.

Засвоєння культурологічних ідей:

  • уявлення про місто як комплекс особистих вражень людини, які дитина отримує через різні аналізатори – зір, слух, нюх, дотик, рух (освітні подорожі «Звуки рідного міста», «Запахи мого міста», «Місто, яке можна виміряти кроками»);
  • міські об’єкти, як орієнтири при пересуванні містом (освітня подорож «Ходимо в гості»);
  • замкненість і роз’єднаність життя городян, як особливість міського життя (освітня подорож «Хто живе біля мене?»);
  • розклад та режим як особливість міського життя (освітня подорож «Ритм міського життя»);
  • розігрування безлічі соціальних ролей протягом дня, як найважливіша особливість міського життя ( освітня подорож «В такому темпі живе моє місто»);
  • норми і правила поведінки, які диктують міському жителю соціокультурні установи (освітні подорожі «Я – пасажир», «Я йду до бібліотеки», «Я йду до музею», «Я йду до театру»).

Третій етап – набуття досвіду комплексного дослідження складних багатофункціональних об’єктів. На цьому етапі роботи діти набувають вміння:

  • комплексного аналізу об’єкта, зіставлення інформації, отриманої всіма засобами;
  • усвідомлення способів перевірки інформації;
  • висування власних версій щодо функціонального призначення об’єктів. Об’єктами дослідницької діяльності стають складні культурні об’єкти, які мають яскраво виражену символічну природу, несуть у собі певні значення. Наприклад, пам’ятники й монументи, скульптура, старовинні будівлі і споруди.

Засвоєння культурологічних ідей:

  • особливості «мови» архітектури (освітні подорожі «Таємничі знаки на міських будинках», «Як влаштований парк?», «Що таке Дитинець?», «Подорож Болдиною горою»);
  • особливості «мови» скульптури ( освітні подорожі «До пам’ятника Т. Шевченка», «Обеліск Слави», «До могили та споруди князю Чорному»);
  • багатозначність об’єктів культурної спадщини (освітня подорож «До музею М.Коцюбинського»).

Слід зазначити, що провідною технологією запропонованої моделі розвитку дослідницьких здібностей дошкільнят є технологія освітньої подорожі.

Освітня подорож кардинально відрізняється від традиційної екскурсії:

  • вона передбачає безпосередню взаємодію дошкільнят з об’єктами природної та культурної спадщини (під час якої педагог про об’єкт, що досліджується, нічого не розповідає, а тільки дає можливість побачити);
  • як джерело інформації про навколишній світ виступає наявний у дитини особистий досвід минулого та об’єкт мікрорайону чи міста;
  • під час подорожі дітям доведеться «здобути» необхідну інформацію у різний спосіб, в даному випадку освітній процес будується від знання готових істин до ілюстрацій (розкриваємо ідею – шукаємо її підтвердження у об’єкті культурної спадщини) і навпаки – від особистих відчуттів і спостережень дітей до великого узагальнення і нових уявлень (через матеріальні об’єкти і речі – до ідей);
  • подорож передбачає об’єднання різних видів діяльності у ході дослідження: візуальне спостереження, тактильне і моторне сприйняття, пошук і засвоєння знань, аналіз інформації, проведення дослідів та експериментів;
  • подорож дозволяє кожній дитині висувати власні версії, гіпотези та коригувати їх у ході групового обговорення.

Основною формою організації обговорення є дискусія, у якій педагог задає запитання відкритого типу, узагальнює висловлені версії, допомагає дошкільнятам знайти слабкі місця проведеного дослідження. Ефективність розробленої моделі розвитку дослідницьких здібностей старших дошкільнят практикується в нашому ДНЗ № 52 вже третій рік та має позитивний результат.

Розроблена система освітніх подорожей за допомогою «Чарівного клубочка», що є символом нашого міста, допомагає дошкільнику усвідомити себе громадянином рідного міста, відчути себе частиною єдиного історичного процесу.

Джерело: Острів знань
Автор: Дошкільний навчальний заклад №52 «Сонечко»
Видалити Відміна
Забанити Відміна