Закрити
Формування вмінь складати описи. 3 клас
07 Вересня 2017, 16:47 , Переглядів: 334
FacebookTwitterВКонтактеLivejournal
Формування вмінь складати описи. 3 клас Формування вмінь складати описи. 3 клас

Робота учасника V Всеукраїнського конкурсу "Творчий вчитель - обдарований учень"

Пошук шляхів розв’язання завдань мовної освіти сучасної початкової школи пов’язаний з дослідженням цілолого комплексу питань, серед яких чільне місце посідає формування умінь і навичок будувати зв’язне мовлення. І хоч цій проблемі присвячено чимало праць науковців, однак вона потребує спеціального глибокого вивчення і додаткового методичного висвітлення. Підтвердженням актуальності зазначеної проблеми є результати щорічних моніторингів, які свідчать про певні прогавини мовленнєвій підготовці учнів 3-4 класів.

Розвиток мовлення є однією з найважливіших умов успішності навчання дитини в школі. Разом з тим мовлення як основний спосіб спілкування учня з учителем виспупає умовою й засобом опанування школярами знань та вмінь, формування психічних і комунікативних функцій, ставлення їхньої комунікативної культури.

Теоретичне узагальнення науково-методичної літератури за темою дослідження дають нам змогу виявити основні особливості звязного мовлення учнів початкової школи. Головними серед них є: розширення функцій мовлення, практичне оволодіння формами мовлення, відсутність в учнів початковиї класів сформованих умінь і навичок вільно будувати усні і письмові висловлювання, відсутність потреби у забезпеченні мовної виразності власного висловлювання.

Аналіз сучасних методичних праць, що стосуються теорії і практики навчання мови в початковій та основній школі, свідчить про те, що сьогодні проблеми розвитку зв`язного мовлення знаходяться в центрі уваги лінгводидатки. Одни з актуальних питань у роботі над розвитком зв`язного мовлення є створення цілісної системи навчання, яка повинна забезпечити не тільки поповнення запасу спеціальних знань з різних розділів мовознавчої науки, а й суттєво збагатити словниковий запас школярів, сформувати вміння й навички усного й писемного мовлення, культури спілкування та поведінки.

Превалюючи у сучасній лінгводидактиці є положення про те,що мовленнєва діяльність учнів має формуватися на понятійній основі. Учні повинні засвоїти знання, що дають узагальнену інформамцію про ознаки понять,які використовуються для розв`зання мовленнєвих завдань, і навчитися перетворювати отримані знання у способи мовленнєвої дії. Відповідно до навчальної програми це знання про мовлення, текст, типи і стилі мовлення. Засвоювані у процесі аналіз текстів ознаки понять стають основною для конструювання способів роз`язання пізнавальних і мовленнєвих завщдань. Наші спостереження за мовленнєвою діяльністю третьокласників свідчать, що їх висловлювання характеризуються бідністю їх словникового запасу, відсутністю умінь планувати задум свого тексту, розкривати його тему,утримуватися в руслі визначеної теми, дотримуватися чіткої логічної послідовності під час побудови тексту. Крім того учні 3 класу не мають чіткого уялення про типи текстів, їх структурні особливості, а відтака не володіють необхідними навичками створення текстів різних типів, які були б зумовлені їх комунікативними завданнями, відповідали б певній комунікативній меті.

Одним із основних видів вправ з розвитку мовлення учнів є переказування. Для складання плану або переказування слід обирати сюжетні твонри, які легко поділити на епізоди, частини.

Найбільш поширеним є дослівне переказування, яке легше для бо потребує складної аналітичної роботи над текстом. Працюючи над текстами учитель звертає увагу на учнів на ряд синонімів, які розкривають сутність, зв`язки і залежності описуваного; розвиває вміння користуватися виражальними можливостями слова для точної передачі думки. Цьому сприяють такі вправи:

а) на спостереження за виражальними засобами мови в текстах, найкраще віршованих, наприклад:

  • Прочитайте вірш Тараса Шевченка «Встала весна»…
  • Яке слово повторюється в першому і другому стовпчиках вірша? (Земля.)
  • Які слова дібрав автор до цього слова? (Чорна, сонна.) Чому?
  • А як ви розумієте вислів «землю, убрану весною»? (Земля вкрилася травичкою і квітамі).
  • Знайдіть і прочитайте рядки вірша, які пояснюють це й вислів. (Уквітчала її рястом, барвінком укрила.)
  • В образі кого автор змальовує весну? (В образі молодої вродливої дівчини.)
  • Намалюйте її словесний портрет.

б) вправи та завдання, що спонукають уживати різні виражальні засоби (епітети, метафори, порівняння), створювати власні тексти на задану тему (див. методичний апарат до творів: вірш О.Олеся «Веснянка», текст О.Копиленка «Весна прийшла…»; «Сніжинка» за В.Сухомлинським) та ін.

Цікавим і корисним для учнів цього віку є завдання:

  • До поданих слів та слово сполучень добери відповідні слова: навесні береза (струнка, зелена, білокора, ніжна, красива). Поясни свій вибір.

У ході підготовки учнів до виконання таких мовленеєвих вправ, як твори слід зосередити увагу учнів на особливостях кожного типу тексту. Так, у тексті-розповіді йдеться про послідовність дії, які чітко по’язані між собою. Такий твір дуже близький до маленького оповідання. Тому в ньому є дійові особи, розповідь про їх дії, вчинки. Розглядаючи схеми побудови тексту-розповіді, вчитель може проілюстувати початок такого типу зачинами, властивими для казок. Наприклад: Жив колись в одному селі чоловік, і був у нього син (вказівка на час,місце і особу).

У тексті-міркуванні для доведення чи заперечення чогось використовуються судження, наводяться приклади, робляться зіставлення і висновки, що спонукають до нових міркувань. Найбільша схема тексту-міркування містить такі елементи: теза (частина, в якій виражена головна думка); розвиток тези та її доведення, тобто частина з аргументами для доказу; висновок, у якому міститься оцінка, вираження тощо:

Ми звертали увагу учнів на те, щоб у цьому тексті доводилась, пояснювалась якась думка. У тексті-міркуванні розкриваються причини явищ і подій, простежується їх взаємний зв'язок. До цього тексту ставляться запитання «чому?», «навіщо?».

Текст-опис не має сюжету, у ньому відсутні особи та події. Тут описуються картини природи, предмети, явища, дії, процеси, вказуються їх ознаки, складові частини, найбільш помітні і вагомі деталі (величина, колір, форма, запах, смак, зовнішність, характер, властивості тощо). Мета такого твору – передати точне уявлення про предмет чи явище. До такого тексту можемо поставити запитання який?, яка?, яке?, які? До опису вдаються тоді, коли є потреба, щоб адресат виразно уявив, розпізнав те, про що ми говоримо чи пишемо, перейнявся певним ставленням до описуваного об’єкта.

Учні повинні знати, що опис може бути діловим (науковим) та художнім. У науковому описі дається точний перелік істотних сталих ознак предмета, його властивостей. Мета – дати точну інформацію про розмір, форму, вагу, властивості, колір тощо. Виклад лаконічний, послідовний, слова вживаються тільки у прямому значенні. Для кращого розуміння суті наукового орису ми пропонували учням скористатися такою схемою:

  1. Що це за предмет.
  2. З якого матеріалу його зроблено.
  3. Його форма, розмір, колір.
  4. З яких частин складається.
  5. Для чого використовується.

Наведемо приклад наукового опису:

Барвінок належить до родини барвінкових. Це напівкущик з пагонами, що вкорінюються. Листки супротивні, голі, цілокраї, вічнозелені. Росте в лісах, садах по всій Україні. Культивується як декоративна лікарська рослина. Потребує охорони.

Художній опис містить ознаки, як авторові видаються найголовнішими в даний момент. Об’єкти він зображує такими, якими бачить і уявляє в даний момент. У такому описі переважає індивідуальне сприйняття автора, його настрій, думки, почуття. Мета – створити образне, яскраве враження про предмет, викликати в читача певне ставлення до нього. Мова художнього тексту-опису багата на прикметники, епітети, порівняння. Тому для формування навички будувати такі твори треба опиратись на словниковий запас школярів, проводити попередню роботу з активізації їх словника. Роботу над описом слід починати зі спостереження над загадками-описами, про що вже йшлося вище. У таких загадках предмет не називається, а даються лише його характерні ознаки, за якими можна чітко уявити, про кого чи про що там йдеться. Для опису характерна але не зовсім обов’язкова наявність трьох структурних частин: у першій позначається предмет, явище чи особа, що описується; у другій частині подається опис компонентів, деталей, окремих ознак; у третій частині робиться узагальнення, висновок, які можуть містити загальне враження від побаченого. Третя частина тексту може бути необов’язковою. Наведемо приклад такого опису:

На кожному крилі городу росли кущики барвінку. Коли повітря ставало поматеринські мямим та лагідним, то барвінок зацвітав, зацвітає так, наче дитячі очі землі дивилися на тебе довірлово. (Є. Гуцало)
Переконати учнів у необхідністі оволодіння методикою опису можна у такий спосіб: опис використовується бля того, щоб людина, да якої адресовано опис, могла впізнати те, що ми описуємо. Наведемо приклад структур твору-опису:

Після розгляду схеми доціально дітям задавати такі запитання:

  1. З яких частин може складатись опис? Які з них обов’язкові?
  2. Прочитайте текс про ведмедя. У якому реченні даеється загальна характеристика ведмедя? Як конкретизується ця характеристика у II частині?
  3. Чи є висновок у цьомі тексті? Чому? (Немає, бо про ведмедя все вже сказано).

Оскільки найхарактерніша помилка у дитячих описах – відсутність першої їх частини (напирклад: У мого котика довга шерсть і пухнастий хвіст) – учителю у кожному коекретному випадку треба допомогти учням склазти зачин. Найкраще, на наш погляд, запропонувати скдасти опис за поданим учителям початок (1. У моєй бабусі є папуга. 2. Недавно в цирку я побачила ведмедя. 3. У мого друга є маленьке цуценя).

Ефективними, на наш погляд, видаються такі види роботи:

1. Прочитай. Про кого йдеться у тексті? Як виглядає кіт? Яке питання можна поставити до тексту? Спробуй написати текст-опис про свого улюбленця.

Великий чорний кіт поважно, не поспішаючи, ступив по кімнаті. Він був майже увесь чорний, з білою краваткою під шийкою. Лабки теж білі, начебто черевички, і самісінький кінчик теж білий, ніби пушинка.

2. Гра «Впізнай мене»

Склади опис розлини, квітки, дерева, предмета, тварини, птаха так, щоб усім було зрозуміло, про кого або про що йдеться.

Наприклад:

Візнач, до якого типу належать ці тексти? Доведи свою думку. Аргументуй відповідь про кого тут йдеться.

  1. Ця квітка наче увібрала в себе синь неба. Ніжна, тендітна, вона ховається од вітру в жито в жито чи пшеницю. Зубчасті сині пелюстки – ніби прекрасні очі,що визирають звідти. (Волошка)

  2. Це теж польова квітка. Вона непоказна зовні: віночок білих пелюсток немов припав до маленького джерельця – жовтої серединки. Але ця скромна квітка – окраса польового букета , вона милує око довершеною формою та ніжною красою. (Ромашка)

Для більш усвідомленого розуміння специфіки опису варто пропонувати учням пригадати, наприклад екскурсію, під час якої вони спостерігали за синичкою. Коротка бесіда із запитаннями сприяє глибшому сприйманню й осмисленню нових понять, активізує словесну творчість дітей:

  • Розгляньте малюнки синичок, яких ви бачили у саду, опишіть словами: яка шапочка у пташки; як вона вбрана; яке враження створює;
  • Пригадайте зі своїх спостережень за синичками: як вони співають, як поводяться у гайку. Спробуйте скласти твір-опис «Синичка взимку».

Наші спостереження підтвердили думку В. Сухомлинського про те, що уроки, проведені на природі, екскурсії сприяють прояву фантазії, нестандартного мислення, словесної творчості. Яскраві образи рідної землі живлять свідомість дитини. Необхідно, щоб закони мислення вперше розкривалися не перед класною дошкою, а серед луків, полів, біля річки, у шкільному гайку.

Такий підхід дає можливість удосконалити чуттєвий досвід та словесну творчість учнів. І перше завдання педагога – «відкрити очі» дітям, навчити їх не просто дивитися, а й бачити, відчувати світ. Потрібно організувати живе споглядання, спостереження, колективне сприймання так, щоб учні відчули потребу пильно придивлятися до навколишнього, бачити поруч дивовижне й загаткове, що ховається від байдужого ока.

Справжніми відкриттями стають для дітей ці колективні спостереження, коли вони помічають, як пробуджується шкільний гайок від зимового сну, як пробивається крізь торішній лист ніжна стрілка проліска, чують спів вітру, передзвін дощових краплинок, милуються барвами золотої осені. Логічним продовженням бесіди з дітьми є власне творення усних імпрровізованих казок, складання оригінальних за змістом творів-описів.

Для формування навички будувати твір-опис пропонуємо дітям такі орієнтовні теми: «Улюблена іграшка», «Мої забуті іграшки», «Морський камінчик», «Родинна реліквія», «На виставці собак», «Акваріумні рибки», «Кленовий лист», «Калиновий кетяг», «Весняне сонце», «Розквітла вишня», «Перша весняна квіртка», «Квітка, що вразила мою уяву», «Розквітла троянда», «Гілка бузку», «Букет для мами» тощо. Учням можна запропонувати скласти невеличкий вірш, загадку, казку про квіти чи якийсь предмет, значну частину яких складав би опис. Вони можуть скористатися такими матеріалами:

Враження Прекрасна, витончена, дивовижна, надзвичайної краси, заворожує, вражає, викликає захоплення
Стебло Високе, тонке, розгалужене, трав’янисте, вкрите листочками, витке, соковите
Листя Вузьке, довге, овальної форми, зубчасте, блискуче, гладеньке, темно-зелене, сірувате
Квітки Дрібні, великі, пишні, мов розсипані зорі, мов вогники в траві, барвисті, ніжні, розкішні, скромні
Пелюстки Витончені, ніжні, оксамитові, яскраво-червоні, голубі, небесного кольору, блакитні, бузкові
Запах Запашні, духмяні, розливають пахощі і тонкий аромат, надзвичайний, п’янкий, хвилюючий

Практика свідчит, що у початковій школі найбільше доводиться описувати тварин. Ураховуючи власний досвід роботи, можемо рекомендувати дослухатися таких методичних порад:

  • Опис тварин має ті ж композиційні частини, що й будь-який інший;
  • Спочатку назвіть предмет опису без характеристики його ознак;
  • Не відхилятись від теми, у чіткій послідовності передайте деталі та їх ознаки, дбаючи про влучність і точність вибору мовних засобів;
  • Зробіть загальний висновок, в якому сформуйте загальне враження, оцінку від побаченого;
  • Переконайте читача в тому, що тварина, про яку ви пишете, справді дуже цікава, що ви її добре знаєте і хочете, щоб і інші її теж пізнали і полюбили;
  • Уважно перечитайте написане, при необхідності внесіть відповідні корективи, уточнення, переконайтесь, чи точним і зрозумілим буде опис для того, хто його читатиме.

Наші спостереження і власний досвід роботи свідчать, що такий підхід дає змогу формувати в учнів уміння влучно і доречно використовувати мовні засоби як в усному, так і письмовому мовленні, на практиці закріпити доцільне використання засобів виразності та образності, ефективно здійснювати комунікативну фунцію мови.

Література

  1. Коченгіна М.В. як навчити вашу дитину писати перекази і твори /М.В. Коченгіна. – Харків: Ранок, 2009. – 96с.
  2. Нечай Л.Д. учнівські твори в початкових классах /Л.Д. Нечай. –К.: Рад.шк., 1981. -94 с.
  3. Радченко І. готуємося до шкільного твору та переказу: [навч. посібник] / І. Радченко. – К.: Вид-во А.С.К., 2004. – 80 с.
Автор: Куцько Ольга Романівна, ЗОШ №1 І-ІІІ ступенів, смт.Широке, Дніпропетровська обл.
Видалити Відміна
Забанити Відміна