Закрити
Педагогічний всеобуч батьків (конспект лекцій)
16 Травня 2017, 14:26 , Переглядів: 2050
FacebookTwitterLivejournal
Педагогічний всеобуч батьків (конспект лекцій) Фото: swfamily.com Педагогічний всеобуч батьків (конспект лекцій)

В даному посібнику подано матеріали на допомогу куратору навчальної групи з питань навчання батьків, який складається з цікавих форм роботи із сім'єю (лекції, тренінги, бесіди, пам'ятки). Робота учасників IV Всеукраїнського конкурсу "Творчий учитель - обдарований учень"

ЗМІСТ

  1. Вступ
  2. Батьківські збори: «Налагодження контакту з батьками»
  3. Відверта розмова: «Сім'я як колектив і виховання підлітків»
  4. Круглий стіл «Батьки і діти: стилі виховання»
  5. Додатки. Декілька порад із скарбнички куратора
  6. Література

ВСТУП

Родинне виховання розглядається як одна з головних ланок виховання підростаючого покоління. Щоб зробити родинне виховання дієвим, коледж повинен надати батькам необхідні психолого-педагогічні знання, а також знання про національні традиції виховання. Впровадження цих ідей у практику неможливе без педагогічної освіти батьків, яка сьогодні починає відроджуватися у багатьох навчальних закладах України.

Позитивним тут є пошук нових шляхів педагогічної освіти родини, орієнтація на нове педагогічне мислення, повернення до української батьківської педагогіки. Сьогодні куратори використовують різноманітні форми роботи з батьками: лекції, колективні та індивідуальні бесіди, збори, семінари, практикуми, конференції. Позааудиторний характер педагогічної освіти батьків дає змогу враховувати принцип наступності впродовж усього навчання.

Сімейне виховання – складний та багатогранний процес. Часто йому на заваді стає недосвідченість батьків, їхнє небажання використовувати педагогічні знання та впевненість у правильності лише власного досвіду. Тому коледжу змушений підвищувати педагогічну культуру батьків. Куратори будують свою роботу на принципах національного виховання: природовідповідності, гуманізму, демократизму, єдності вимог сім’ї та коледжу, послідовності та спадкоємності поколінь.

Принцип природовідповідності передбачає врахування в процесі виховання анатомічних, психологічних, вікових особливостей студентів. Це сприяє розвитку природних задатків дитини, врахуванню сімейних традицій.

Принцип культуровідповідності вимагає здійснення виховання у близькому студенту культурному середовищі. Найкращою базою виступає засвоєння студентами культурно-історичного минулого.

Врахування принципів демократизму та гуманізму зумовлює перехід від монологу до діалогу між учасниками виховного процесу, тобто подолання авторитарної педагогіки, що означає доброзичливе, рівноправне спілкування, створення умов для саморозвитку кожної особистості.

Врахування принципу наступності забезпечує безперервність виховного процесу «коледж – сім’я». Сьогодні навчальний заклад прагне подолати недоліки у роботі з батьками (неперіодичність проведення занять, недостатнє використання індивідуальних форм роботи з батьками, нерегулярне відвідування батьками зборів) і перейти до форм педагогічної освіти батьків, які передбачають перехід від монологічного спілкування до діалогу. Це значно підвищує педагогічну пізнавальну активність батьків.

Серед колективних форм роботи з батьками відзначу бесіди, семінарські заняття, педагогічні практикуми, рольові ігри, диспути, батьківські конференції, дні батьківського відвідування коледжу.

До індивідуальних форм належать консультації психолога, самоосвіта, індивідуальні бесіди. Доцільно активно залучати батьків до позааудиторної роботи, до участі в організації дозвілля, свят коледжу.

Найбільший інтерес у батьків виявляється за умови поєднання теорії з практикою. Семінарські заняття дають змогу поєднати теоретичні положення з конкретним аналізом виховання у сім'ї, обговорення проблемних ситуацій. Тому кожне заняття з батьками розділяю на 3 частини: теоретичну, практичну та самостійну.

Перша частина проходить у формі бесіди. Практична частина повинна закріпити теоретичні знання, підготувати батьків до застосування виховних технологій. На заняттях варто застосовувати прийоми, що забезпечували б активне сприйняття батьками інформації від викладачів, обговорення оптимальних шляхів вирішення педагогічних ситуацій. Доцільним, я вважаю, є розв’язання спеціально підібраних педагогічних задач, зміст яких відображає реалії сімейного виховання. Добре, коли тема заняття повідомляється батькам завчасно, пропонуються основні питання, відповідна література.

Дуже цікавими є такі форми педагогічної освіти як родинний міст, «педагогічний десант». Аукціон ідей сімейної педагогіки – обмін досвідом, що здійснюється на зборах групи батьків і студентів через презентацію сімейної педагогіки. Ця форма носить не лише просвітницький, а й коригуючий характер.

Підбиттям підсумків педагогічної роботи з батьками є проведення конференцій, на яких батьки не лише отримують необхідні теоретичні знання, а й практичні поради.

Отже, колективні форми роботи з батьками дають змогу розглянути комплекс загальних проблем.

Індивідуальні форми роботи дають куратору уявлення про уклад життя конкретної сім'ї, допомагають вирішити проблеми, знайти методи найефективнішого впливу на дитину.

Індивідуальні консультації проводяться кураторами, психологами. Під час їхньої підготовки слід враховувати наступне:

  • спілкування повинно проводитися у спокійній обстановці;
  • починати і закінчувати бесіду акцентуацією на позитивних якостях дитини;
  • під час бесід потрібно вчити батьків і вчитися у них.

Запорукою цього є педагогічний такт, уміння знайти підхід до батьків.

Важливою ланкою педагогічної освіти батьків є самоосвіта, що включає регулярне читання батьками психолого-педагогічної літератури. Тому кураторам рекомендую використовувати регулярно виставки психолого-педагогічної літератури.

Виступи перед батьками важливо підкріплювати прикладами з життя групи, народної педагогіки, літературних джерел, досвіду роботи інших педагогів.

Таким чином, робота з батьками підтверджує необхідність і правомірність використання психолого-педагогічних знань.

Організована у вигляді творчої співпраці батьківсько-кураторська взаємодія справляє позитивний вплив на морально-духовне становлення студентів. Це відбувається завдяки розширенню кола їхніх інтересів, розвитку в них емоційних почуттів, толерантності, духовного збагачення, розкриття потенційних можливостей студентів, підтримці їх на шляху самовираження, самовдосконалення.

До змісту

Батьківські збори

Тема: Налагодження контакту з батьками.

План засідання

  1. Знайомство.
  2. Створення взаємної довіри.

Вступне слово викладача.

Людина не обирає собі батьків, вона народжується в певній родині, потрапляючи в соціальне середовище, на яке не може тривалий час безпосередньо впливати. Сім'я стоїть біля витоків формування особистості. Сім'я має великі виховні можливості, та на практиці не завжди їх використовує.

Зараз родина переживає важкі часи. Батькам власними зусиллями доводиться вирішувати такі проблеми:

  1. ідеологічна та професійна переорієнтація;
  2. пошуки нової роботи;
  3. визначення нових життєвих пріоритетів.

Усе це розхитує сімейний корабель. Погіршилася соціальна робота з молоддю; значно скоротилася кількість спортивних секцій, гуртки культурного та оздоровчого характеру. А ті гуртки і секції, які діють, - стали платними. Не кожна родина може собі дозволити скористатися їхніми послугами. Вихід з цього скрутного становища можна знайти: якщо це можливо, змінити зовнішні обставини, треба докласти зусиль до створення своєрідної „сімейної оази" хоча б на психологічному рівні: бути доброзичливими, розуміючи, підтримуючи один одного, берегти атмосферу взаємної поваги і довіри.

Родина залишається тією цінністю, що створює для людини відносно незалежне від соціальних катаклізмів середовище, атмосферу психологічної захищеності. Але батьківська майстерність не приходить сама собою, і бути добрими батьками - то важка праця.

Підлітковий вік. Підліток. Це слово означає перехід від дитини до дорослості. Ось чому його називають кризами, переломним у житті кожної дитини, особливо на порозі 15-16 років. В ході бурхливого росту і статевої перебудови організму у підлітків виникають досі невідомі їм відчуття: тривоги за свої вчинки, за зовнішній вигляд. Підлітки схильні до роздумів про зміст життя, часто можуть бути критичними до себе, а звідси - почуття провини, незахищеності, невпевненості в собі. Не вміючи довіритися близькій людині, 15 річні намагаються знайти кумира у фільмах, на вулиці, у компанії старших. І тут шановні батьки, так потрібна ваша чуйність, особлива делікатність, щоб якомога менше конфліктів виникало в їхніх думках.

Підліток. Ви робите усе, щоб ваша дитина стала щасливою, дорослою. Процес виховання підлітків потребує від вас змістовних і різноманітних знань, урахування вікових особливостей синів і доньок. Основна діяльність у підлітковому віці - суспільно корисна. У ході її розвиваються розумові здібності підлітка, його пам'ять, увага. Важливим моментом у формуванні особистості підлітка є розвиток самосвідомості, на основі якої часто виникає почуття дорослості виявляється у прагненні до самостійності, бажання добитися у дорослих визнання своєї гідності, звільнитися від дріб'язкової опіки. На закінчення, шановні батьки, хотілося б сказати слова великого педагога В. Сухомлинського. Він говорив: „У підлітку ми повинні бачити завтрашню дорослу людину - ось в цьому, мені здається, і полягає життєва мудрість батька, матері, педагога. Іншими словами - потрібно вміти любити дітей". Адже ми дорослі забуваємо, що у підлітковій душі, як на благодатному ґрунті - все, що потрапляє, проростає. Посієш добре, розумне, вічне і зберегти багатий урожай доброти, милосердя, людяності, щирості.

Успіхів Вам у вихованні!

Анкета для батьків

Шановні батьки! Ваші відповіді допоможуть знайти потрібні педагогічні рекомендації що до виховання підлітків. Розраховуємо на вашу відвертість.

1. ПІБ матері, батька.

2. Ваш вік____, освіта____, фах_____

3. Скільки років перебуваєте у шлюбі?

4. Склад вашої сім'ї.

5. Які питання сімейного виховання вас найбільше цікавлять?

6. Які стосунки у вашій сім'ї?

7. З яких питань ви б хотіли отримати консультацію?

8. Чи часто ви буваєте в коледжі, де вчиться ваша дитина?

9. Які методи впливу ви використовуєте у вихованні своїх дітей? 10.Що непокоїть вас у поведінці дитини?

11. 3а що цінують вашу дитину її друзі і знайомі?

12. 3 яких питань діти розмовляють з вами відверто? Як часто?

13.Як часто ваша сім'я збирається разом?

До змісту

Відверта розмова: «Сім'я як колектив і виховання підлітків»

(для батьків студентів-першокурсників)

Мета: Ознайомити батьків з віковими особли­востями підліткового віку. З'ясувати причини конфліктів з батьками.

Обладнання: Виставка літератури на дану тему. Висловлювання Франсуа Моріака.

Між батьками і дітьми висить стіна сорому, не­розуміння. Щоб ця стіна не виросла, потрібні зусилля, на які ледь вистачає людського життя.

Але діти народжуються у нас в ту пору, коли ми ще переповнені собою і від дітей просимо не стільки довіри, скільки спокою. Батьків віддаляють від дітей їх власні пристрасті. Якщо ти пам'ятаєш свої гріхи, то в чому ти можеш докоряти своєму синові?

Ф.Моріак

Форма проведення: Відверта розмова.

Усе суще і живе на Землі має свій початок і свій кінець. Сім'я ж у цьому одвічному циклі виконує роль не тільки продовження роду, ай збереження та продовження соціальних, культурних, духовних традицій.

У наш час, такий тривожний і бентежний, еко­номічно і соціально нестабільний, суспільно хисткий і вибухово небезпечний непередбачуваними подіями і полярно змінюваними цінностями,,. сім'я, хоч і зазнає значного негативного впливу, але продовжує лишатися тим єдиним острівцем у бурхливому життєвому морі, де людина може знайти дах, розраду і надію.

І кожен з дітей знаходиться у сімейному колек­тиві. Тут вони живуть, виховуються, а ви, як батьки, несете відповідальність за їх виховання.

Можна уявити злу, недоброзичливу людину, яка виросла в добрій, справедливій сім'ї? Можна.

Можна зустріти ледаря, який вийшов із сім'ї трудівників? Можна.

Можна знайти приклади, коли в неблагополучній сім'ї виростали прекрасні люди? Можна.

Тому що сім'я має великий вплив на особистість дитини. Для кожної сім'ї характерна специфічна, особлива свідомість — певні критерії в оцінці життєвих .явищ, поставлені мета і способи її досягнення, погляди на навколишній світ і т. д. Зви­чайно, сім'я — колектив чутливий. На неї впливає склад сім'ї. Жити у великій сім'ї, де зібрані представники трьох поколінь, зовсім не те, що в сім'ї без дідуся і бабусі; там, де одна дитина, жи­веться по-іншому, ніж у сім'ї, де дітей кілька. В кожній з таких сімей по-різному розподілені ролі, різні, клопоти і обов'язки. І тому сім'я є найваж­ливішою умовою виховання дітей. Та для цього належить подолати багато шляхів. А вони, як відомо, не завжди вистелені трояндами, бувають на них і глибокі рівчаки, й колючі терни.

Процес виховання дітей потребує від_вас змістовних і різноманітних знань, урахування вікових особливостей синів і доньок. Досить часто ви, батьки, не розумієте потреб і запитів дітей, що викликає в них тривогу і протест дітей, які з цим не миряться. Проблема, «батьків і дітей» завжди була

актуальною. То в чому справа? Невже батьки такі черстві й нечутливі до своїх чад, байдужі до їх інтересів, неспроможні зрозуміти найближчих їм людей, а діти жорстокі й невдячні, грубі й егоїстичні настільки, щo на всі спроби батьків порозумітися відповідають бездушністю й емоційною глухотою? Тому ви, батьки, чиї діти стоять на порозі підліткового віку, повинні пам’ятати:

  1. Любіть дитину не за те, що вона розумна чи красива, а лише за те, що вона рідне дитя.
  2. Головне новоутворення підліткового періоду — відкриття своєї індивідуальності, свого «Я».
  3. Починається перебудова організму — дитина стає імпульсивною, з'являється негативізм, часта зміна настрою, суперечки із ровесниками, бунт проти батьків.
  4. На підлітків звалюється криза, пов'язана з ба­жанням самостійності, відокремленості від батьківської, опіки і страхом перед невідомим до­рослим життям.
  5. Зростає дух незалежності, який робить стосунки підлітка в сім'ї, в коледжі дуже напружени­ми.
  6. Бажання звільнитися від зовнішнього контро­лю поєднується із збільшенням самоконтролю і початком свідомого самовиховання.
  7. Підліток дуже чутливий, вразливий і легко піддається впливам як позитивним так і негатив­ним.
  8. Підвищений рівень тривожності.
  9. Внутрішній світ підлітка ще не має стабільності, тому батькам не бажано залишати своїх дітей без розумного нагляду.
  10. Розширюється спілкування,
  11. Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.
  12. З'являються нові авторитети.
  13. Недоліки і протиріччя в поведінці близьких і старших сприймаються гостро і хворобливо.
  14. В батьках хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.

Які все ж вікові особливості підлітків? Підлітко­вий вік — період у розвитку дитини від 10 до 15 років. Він характеризується бурхливим і нерівномірним ростом і розвитком організму, що супроводжується подекуди тимчасовими розлада­ми у діяльності серцево-судинної і нервової систе­ми (підвищення кров'яного тиску, серцебиття, за­паморочення, загальна неврівноваженість, дратівливість, періодична млявість, апатія тощо). Головне у фізичному розвитку підлітка — статеве дозрівання, яке істотно впливає на роботу внутрішніх органів, а також є причиною появи статевого потягу (часто неусвідомленого) і пов'язаних з цим нових переживань, думок, почуттів. У зв'язку з особливостями фізичного розвитку велике значення у підлітковому віці має правильний режим праці, відпочинку, сну, харчування, фізичне вихо­вання, спорт.

Основна діяльність у підлітковому віці — суспільно корисна. У ході її розвиваються розумові здібності підлітка, його пам'ять, увага, емоційно-вольова сфера. Швидко формуються моральні по­няття, переконання, принципи, які визначають по­ведінку студента. Важливим моментом у формуванні особистості підлітка є розвиток самосвідомості, на основі якої часто виникає прагнення до самовиховання, формування почуття дорослості виявляється у прагненні до самостійності, бажання до­битися у дорослих визнання своєї гідності, звільнитися від дріб'язкової опіки.

Ігнорування дорослими цього аспекту в розвитку особистості підлітка — одна з частих причин його конфліктів з людьми, що його оточують.

Для прикладу розглянемо таку ситуацію. Лариса, учениця 8 класу, познайомилась з Боліком Слов'янським. Все частіше розповідає про нього батькам. Йому 20 років, працює у фотоательє, красиво одягається. Справжній, на її думку, мужчи­на, не то, що її однокласники. Вона вже з ним в кіно ходила, він їй свою фотокартку подарував.

Подивилася мати на картку — і серце защеміло. Все їй не сподобалось: і бакенбарди оті, і вусики, і погляд самовпевнений, і Посмішка улеслива. Що йому потрібно від моєї доньки з дитячим ряботин­ням на обличчі? Та не можна, заспокоюю себе, по фотокартці про людину судити. Бува, що й розумні люди такий вигляд мають?

Показала картку чоловікові. Він розсердився: «Та це ж пустодзвін якийсь! Негайно заборони Ла­рисі зустрічатися з ним». «Заборонити можна, — кажу, — але що це дасть? Вона перестане зі мною говорити про нього, і тільки. Але чи перестане з ним зустрічатися? Це не так просто — заборони­ти». Порадившись, батьки вирішили зробити так.

Сказала мати Ларисі, щоб вона запросила сво­го Боліка в гості: «Ми, мовляв, хочемо познайоми­тися з ним». Вона охоче погодилась. Але він довго не приходив. «Не має часу, — коротко відповідала мені Лариса». їй, бачу, вже було соромно переді мною. Нарешті прийшов цей Болік. Розговорились. Коли син збиває розмову на літературу, на на­вчання, то Болік замовкає і тільки очима кліпає. Лариса ніяковіє, але рада, що Болік прийшов. Сіли за стіл. Болік пожвавішав. Поглянув на етикетку на пляшці й почав розповідати, які є марки вин і конь­яку. Випив одну чарку, другу. А батько Ларисі пока­зує знаками, щоб вона гостинність проявляла. Але Болік уже сам усім підливає та різні тости виголо­шує. Він ще сидів би та сидів, та Лариса запропо­нувала пройтись. Швидко повернулась і мовчки пішла до іншої кімнати.

Приходив ще кілька разів до Лариси цей Болік, а потім перестав. Лариса якийсь час нічим не діли­лася зі мною, а згодом заговорила: «Знаєш, мамо? Я сказала цьому Слив'янському, щоб він у нас більше не з'являвся і щоб до мене близько не підходив».

«Роби, дочко, як хочеш, — відповіла мати. — Тобі видніше».

Питання для обговорення.

  1. Чи правильно вчинили батьки щодо дочки?
  2. Яких методів виховання дотримуються батьки в даному випадку?
  3. Оцініть дану ситуацію зі своєї точки зору. (Виступи батьків).

Після обговорення ситуації куратору варто звернутися до батьків із запитанням: «Як мені кра­ще виховувати ваших дітей, а моїх теперішніх студентів? Розкажіть, що їх хвилює, що в нашому коледжі вас не задовольняє». І тим самим викликати на відверту розмову.

(Виступ батьків).

На закінчення, шановні батьки, хотілося б ска­зати слова великого педагога Василя Олександ­ровича Сухомлинського. Він говорив: «У дитині ми повинні бачити завтрашню дорослу людину — ось в цьому, мені здається, і полягає життєва мудрість батька, матері, педагога. Іншими словами — потрібно вміти любити дітей». Адже ми, дорослі, чомусь забуваємо, що в дитячій душі, як на благо­датному ґрунті, — все, що потрапляє, проростає. Посієш добре, розумне, вічне, і збереш багатий урожай доброти, милосердя, людяності, щирості.

До змісту

Батьки і діти: стилі виховання

Круглий стіл

Хід заходу

Куратор: (на фоні музики).

Кожно­му з нас, дорослих, довелося відвідати чудову казкову країну з назвою Дитинство. І нехай не в усіх були доро­гі іграшки й гарне вбрання, але найціннішим є те, що подарувало нам дитинство, — любов і турбота наших батьків. Хто не пам'ятає теплих маминих рук, ласкаво­го, всерозуміючого і всепрощаючого погляду, її доброго й чуйного серця. І от сьогодні, у зрілому віці, маючи певний життєвий досвід, власні помилки й невдачі, перемоги й поразки, ми повинні ростити й виховувати наших дітей. Це важко. Це відповідально. Головне — не нашкодити. Головне — виховати в маленькій люди­ні Людину з великої літери.

На радость потомство судьбой нам дано.
Нам собственной жизни дороже оно.
Для сердца роднее прибежища нет,
И связи теснее не ведает свет.

Так говорив Фірдоусі.

Сьогодні ми говоритимемо про те, наскільки добре знаємо своїх дітей, як правильно вибрати той чи інший спосіб, стиль виховання, як ставитися до перемог дитини та її невдач, як допомогти їй самоствердитися в житті.

На дошці вивішується малюнок — велике червоне «Серце нашої групи, на якому під іменами дітей прикріплені ма­ленькі сердечка, куди студенти заздалегідь вписали свою найкра­щу рису характеру.

Куратор:

Шановні батьки! Я пропоную вам написати на аркуші паперу найкращі якості вашої дитини. Після цього ми порівняємо вашу точку зору з дитячою.

Виступи батьків (за бажанням).

Бачите, скільки позитивного закладено в наших дітях! Тож цінуймо ці якості й розвиваймо їх.

Наступний етап нашої роботи — анкетування. Попро­шу вас заповнити роздані вам анкети «Батьки й діти» (див. додаток 2).

Робота батьків з анкетами. Самостійне підрахування балів.

Куратор:

Якщо ви набрали:

  • 0-20 балів, то ви (батьки) повинні приділяти своїм дітям якнайбільше уваги;
  • 21—35 балів: батьки звертають увагу на проблеми своїх дітей, але цілком розв'язати їх не мають можливості (або знань, або часу);
  • 35—50 балів: чудові відносини в родині дозволяють спільно розв’язувати ситуації, добре розуміти одне одного. Але не слід забувати про виховання самостійності й самодостатності в дитині.

А тепер порівняйте результати ваших анкет з результатами дитячих. (Це анкетування проводиться заздалегідь зі студентами (див. додаток 3))

Виступи батьків (за бажанням)

Куратор:

Наше наступне завдання таке: на столах кожної лежать матеріали про різні стилі виховання. Стилі не названо. Будь ласка, прочитайте цей матеріал і відберіть те, що, на ваш погляд, прийнятно для виховання дитини.

Батьки працюють із матеріалами, обговорюють їх, вибираючи прийнятні. Далі відбувається захист обраних тез про методи й стилі виховання.

Куратор:

Який же стиль, виховання ви обрали? Визначитися нам допоможуть таблиці. (Розвішує таблиці «Стилі виховання: авторитарний, гіперопіка, хаотичний, демократичний» (див. додаток 1). Дає стис­лу характеристику кожному стилю.)

Батьки підбивають підсумки своїх міркувань. Перевага відда­сться демократичному стилю виховання.

Куратор дає психолого-педагогічні рекомендації батькам.

  • Любіть свою дитину такою, якою вона є, а не за її досягнення й перемоги.
  • Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою: якою вона була вчора і якою стала сьогодні.
  • Не слід постійно опікувати дитину. Будьте впевне­ні, що вона сама зможе подолати більшість труднощів.
  • У жодному разі не лайте й не ображайте дитину, тим більше в присутності чужих людей. Поважайте почуття й думки свого сина або дочки. На скарги з боку оточуючих відповідайте так: «Дякую, ми вдома обов'язково поговоримо на цю тему».
  • Навчіть дитину говорити про свої проблеми, щиро цікавтеся її думкою й позицією.
  • Постійно спілкуйтеся з дитиною. Ваші взаємини мають ґрунтуватися на довірі. Дитина повинна відчувати проблеми вам цікаві.
  • Допомагайте дитині виконувати те, із чим вона не може впоратися сама.
  • Ніколи не бийте дитину: це не приносить бажаного результату, а лише робить її агресивною. Засуджуйте не саму дитину, а її провину.
  • Не розхвалюйте дитину незаслужено, але й не забувайте заохочувати її, якщо вона на це заслужила, Головне — оцінити зусилля дитини, а не хвалити її саму, її характер. Хваліть словом, посмішкою, ласкою, але в жодному разі — новою іграшкою або солодощами.
  • Учіть дитину аналізувати свої помилки.
  • Не намагайтеся все робити замість дитини, дайте їй певну свободу, щоб вона могла діяти відкрито. Пам’ятайте, дитина має право на самостійність
  • Проводьте з дитиною свій вільний час, допомагайте, їй розвивати свої здібності.
  • Не будуйте взаємини на заборонах: завжди пояс­нюйте причину й мету ваших вимог.
  • Будьте терплячими до вашої дитини. Намагайтеся відповідати на всі її запитання й ніколи не говоріть, що вона багато запитує.

Куратор:

Виховна функція родини спрямована на формування й розвиток особистості дитини, її соціалізацію. Соціально-економічне положення родини, освіта і культурний рівень батьків упливають на якість виховання. Проблеми сімейного виховання стають актуальнішими для будь-якого суспільства, тому що родина – одна з його складових, що постійно відчуває на собі всі зміни, які відбуваються в країні, а отже, відбиваються на розвитку суспільства. І я дозволю собі погодитися з думкою великого англійського філософа і педагога Джона Локка про те, що «від правильного виховання дітей залежить добробут усього народу».

Декілька порад із скарбнички куратора

До змісту

Додаток 1

Матеріал для таблиці «Стилі виховання»

Авторитарний стиль (виховання за типом «Попелюшка»)

  • Усі рішення Приймають батьки.
  • Дитина в усьому повинна підкорятися волі бать­ків.
  • Чітке виконання правил дисципліни й порядку.
  • Мета батьків — виховання відповідальності, уміння додати труднощі.
  • Вимагання від дитини в усіх сферах досягати успіху.
  • Навмисне обмеження свободи.

Наслідки

  • Дитина всі частіше боїться розчаровувати батьків своїми невдачами й помилками;
  • виникнення в дитини остраху невдачі;
  • формування неадекватної самооцінки (заниженої або завищеної);
  • зміна з віком характеру поводження: може виник­нути рабська покірність перед начальством, жор­стокість і агресія - щодо більш слабкого.

Гіперопіка

  • Прагнення батьків усе вирішувати замість дитини.
  • Перебільшена увага до дитини.
  • Головне місце в родині — для дитини.

Наслідки

  • Дитина не привчається до самостійності й відповідальності;
  • у дитини виникає реакція безініціативності;
  • постійне очікування невдач і поразок;
  • підвищується рівень тривожності;
  • урешті-решт у дитини може виникнути комплекс неповноцінності

Хаотичний стиль (виховання в родині зі спрогнозованими емоційними реакціями батьків)

  • Відсутність єдиного підходу до виховання, чітких вимог до дитини. .
  • Постійні зміни в настрої батьків із приводу про­блем у дитини й впливу на неї

Наслідки

  • Дитина втрачає відчуття стабільності й захисту з боку дорослих;
  • підвищується рівень тривожності дитини, імпуль­сивність; ,
  • виникає неадекватна самооцінка, агресивність;
  • дитина усе менше довіряє дорослим, порушує свої обіцянки;
  • з віком розвивається нестабільність у міжособистісних відносинах.

Демократичний стиль (авторитетний, передбачає співробітництво батьків і дитини)

  • Батьки розвивають у дитині особисту відповідаль­ність і самостійність.
  • Дитина бере участь в обговоренні сімейних проблем, прийнятті рішень.
  • Батьки чуйно ставляться до запитів дитини, пова­жають її думку.
  • Виховання чіткої дисципліни й правил поведінки дитини.

Наслідки

У коледжі дитина має гарний рівень адаптації, не соро­миться запитувати проте, що не зрозуміло, комфортно почувається в будь-якому соціумі.

Додаток 2

Анкета для батьків

1. Чи добре ви знаєте здібності вашої дитини?

  • ні;
  • намагаюся дізнатися;
  • так, знаю.

2. Чи допомагаєте ви вашій дитині в розв'язанні її осо­бистих проблем?

  • У дитини немає проблем;
  • навряд, чи;
  • так.

3. Що ви можете сказати про темперамент вашої дитини?

  • Нічого;
  • схожий на мій;
  • знаю й ураховую його особливості.

4. Чи звертаєте ви увагу на фізичний стан своєї дитини?

  • Не маю на це часу;
  • не завжди;
  • уважаю, що це важливо.

5. Чи схвалюєте ви заняття музикою, читанням художньої літератури?

  • Це пуста витрата часу;
  • не знаю;
  • схвалюю.

6. Якщо дитина вчинила погано, чи розумієте ви, що це може бути результатом вашого неправильного виховання?

  • Цього не може бути;
  • не знаю;
  • можливо.

7. Вертаючись із роботи в роздратованому стані, ви часто вихлюпуєте свій гнів на дитину? »

  • Так, часто;
  • не замислювався над цим;
  • намагаюся контролювати свої емоції.

8. Чи часто ви подорожуєте (ходите в похід, на екскурсію) зі своєю дитиною?

  • Любите відпочивати на самоті;
  • не доводилося;
  • обов'язково, якщо є така можливість.

9. Якщо дитина прийшла додому з поганими оцінками, ви відразу починаєте гніватися?

  • Відразу;
  • дивлячись за що;
  • спочатку поговорю з дитиною.

10. Як ви вважаєте, дитина завжди прислухається до вашої думки?

  • Ні;
  • іноді;
  • думаю, моя думка дуже важлива для дитини.

Додаток 3

Анкета для студентів (школярів)

1. Чи знають батьки про ваші здібності та інтереси?

  • Ні, не знають;
  • намагаються дізнатися;
  • так, знають.

2. Чи допомагають вам батьки в розв'язанні особистих проблем?

  • У мене немає проблем;
  • ні, не допомагають, сам справляюся;
  • так, допомагають.

3. Чи знають батьки особливості твого темпера­менту?

  • Ні;
  • я схожий на батьків;
  • знають.

4. Чи звертають батьки увагу на твій фізичний стан (поставу, зір тощо)?

  • У них немає на це часу;
  • не завжди;
  • постійно.

5. Чи схвалюють батьки твої заняття музикою, малю­ванням, читанням художньої літератури?

  • Ні;
  • не знаю;
  • так.

6. Коли ти чиниш неправильно, погано, чи розуміють батьки, що вони неправильно тебе виховують?

  • Я так не чиню;
  • не знаю;
  • можливо.

7. Чи часто батьки, приходячи з роботи в поганому настрої, обрушують свій гнів на тебе?

  • Так;
  • іноді;
  • ніколи.

8. Чи часто батьки вирушають разом з тобою в подорож (у похід, на прогулянку в парк, у кінотеатр)?

  • Вони люблять відпочивати без мене;
  • не доводилося;
  • завжди.

9. Чи завжди батьки гніваються на тебе за погані оцінки?

  • Завжди;
  • дивлячись за що;
  • спочатку поговорять зі мною.

10. Чи часто ти прислухаєшся до думки своїх батьків?

  • Ні;
  • іноді;
  • часто.

Пам'ятка для батьків

- Ваш син або ваша донька виросли, але вони - ваші діти. їхні помилки - це ваші безсонні ночі, гіркі сльози, відсутність радощів життя. Пам'ятайте про це, коли уникаєте спілкування з ними, замовчуєте проблеми, приховуєте факти, які можуть призвести до трагедії.

Ви зобов'язані знати:

  • 3 ким товаришує ваша дитина, в яких компаніях буває.
  • Хто її найкращий друг або подруга.
  • Де дитина буває у вільний час.

Ви повинні тривожитись, якщо ваша дитина:

  • Брутальна з вами, йде з дому, не повідомляючи вам про це.
  • Бреше вам, вимагає грошей.
  • Стає залежною від алкоголю.
  • Перестає спілкуватися з вами й не реагує на ваші зауваження.

Пам'ятайте: з найскладнішої ситуації є вихід, треба тільки спробувати знайти його!

Заповіді для батьків

1. Ніколи не виховуйте дитину, будучи в поганому настрої.

2. Чітко визначте, чого саме ви вимагаєте від дитини, і поясніть їй це, а також довідайтеся, що вона думає з цього приводу.

3. Дайте дитині самостійність; виховуйте, але не контролюйте кожен її крок. Не підмінюйте виховання опікою.

4. Краще не підказуйте готового рішення, а вкажіть шляхи до нього й час від часу аналізуйте разом з дитиною її неправильні та помилкові кроки до мети. .

5. Не пропустіть моменту першого успіху.

6. Вчасно зробіть зауваження, відразу оцініть вчинок і зробіть паузу - дайте усвідомити почуте.

7. Головне — оцінити вчинок, а не особистість.

8. Доторкніться „ до дитини й тим самим дайте їй відчути, що співчуваєте її помилці, вірите в неї, незважаючи на помилку.

9. Виховання має бути поетапним.

10. Вихователь повинен бути суворим, але добрим.

Пам'ятка батькам від дитини.

27 дитячих прохань

 

1. Не розбещуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не обов'язково надавати мені все, що я вимагаю. Я просто випробовую вас.

2. Не бійтеся бути вимогливими до мене. Я надаю перевагу саме такому ставленню. Це дозволяє мені визначатися.

3. Не покладайтеся ні силу у стосунках зі мною. Це привчить мене до того, що зважати слід лише на силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на ваші ініціативи.

4. Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і змушує вперто прагнути у всіх випадках залишити останнє сло­во за собою.

5. Не давайте обіцянок, яких ви не зможете виконати; це по­хитне мою віру у вас.

6. Не піддавайтеся на мої про­вокації, коли я кажу або роблю щось тільки для того, аби розд­ратувати вас. А то надалі я нама­гатимуся досягти ще більших «перемог».

7. Не засмучуйтеся занадто вік моїх слів: «Я вас ненавиджу». Я не це маю на увазі. Я просто хочу, щоб ви пошкодували за тим, що мені зробили.

8. Не змушуйте мене почува­тися меншим, ніж я є насправді. Я відіграюся на вас за це, став­ши «плаксою».

9. Не робіть для мене і за мене те, що я можу зробити сам: я ви­користовуватиму вас, як обслугу.

10. Не дозволяйте моїм «по­ганим звичкам» притягувати до мене надмірно вашу увагу. Це лише надихне мене на їх засво­єння.

11. Не нарікайте на мене у присутності сторонніх людей. Я зверну більше уваги на ваше, зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно віч-на-віч.

12. Не намагайтеся обговорю­вати мою поведінку в розпал кон­флікту. За деякими об'єктивни­ми причинами мій слух притуп­ляється в цю мить, а бажання співпрацювати з вами пропадає. Буде нормальним, якщо ви зро­бите якісь кроки, але давайте по­говоримо про це пізніше.

13. Не намагайтеся читати мені нотації. Ви будете здивовані, дізнавшись, що я чудово розумію, що таке «добре» і «погано»,

14. Не змушуйте мене відчу­вати, що мої провини — смер­тельний гріх. Я маю навчитися робити помилки без відчуття, ніби я ні на що не здатний.

15. Не чіпляйтеся до мене і не буркотіть на мене. Якщо ви будете це робити, я повинен буду захищатися, прикидаючись глу­хим.

16. Не вимагайте від мене пояснень, навіщо я це зробив. Я іноді сам не розумію, чому чиню так, а не інакше.

17. Не піддавайте надто вели­кому іспиту мою чесність. Заля­каний, я легко перетворююсь на брехуна.

18. Не забувайте, що я люб­лю експериментувати. Саме так я пізнаю світ, тому, будь ласка, змиріться з цим.

19. Не захищайте мене від наслідків моїх власних помилок. Я вчусь на власному досвіді.

20. Не звертайте забагато ува­ги на мої маленькі хвороби. Я можу звикнути отримувати задоволення від поганого самопочуття, якщо це привертає до мене стільки уваги.

21. Не намагайтеся здихатись мене, коли я ставлю відверті за­питання. Якщо ви не будете на них давати відповіді, я буду шу­кати інформацію десь на стороні.

22. Не відповідайте на мої дурні та безглузді запитання. Якщо ви будете це робити, то через деякий час помітите, що я просто хочу, щоб ви постійно мене бавили.

23. Ніколи не натякайте, що ви є досконалі й безгрішні. Це дає мені відчуття марності спроб зрівнятися з вами.

24. Не хвилюйтеся, що ми з вами проводимо мало часу. Го­ловне те, як ми його проводимо.

25. Нехай мої острахи не ви­кликають у вас надмірного хви­лювання, інакше я буду лякати­ся ще більше. Покажіть мені, що таке мужність.

26 Не забувайте, що я не можу успішно розвиватися без розу­міння й підтримки, але похвала, коли вона чесно заслужена, іноді все ж забувається, а прочуханка, здається, ніколи.

27.Ставтеся до мене так, як ви ставитесь до друзів. Тоді я теж стану вашим другом. Я вчусь, на­слідуючи приклади, а не під впливом критики.

І, крім того, я вас так сильно люблю, будь ласка, поверніться до мене з любов'ю.

Пам'ятка для батьків

Шановні батьки!

Пам’ятайте, що ваша сім'я – найперша і найважливіша ланка виховання. Прикладом у вихованні гуманних якостей вашої дитини повинні бути насамперед Ви самі.

Шануйте одне одного, виявляйте чуйність, уникайте сварок і образ.

Стежте, щоб Ваші слова не розходилися з Вашими ділами. Батько повинен узгоджувати свої дії стосовно дитини з діями матері, мати – з діями батька.

Будьте моральним зразком для своєї дитини. Ростіть разом із Вашими дітьми, щоб вони відчували гордість за батьків, бажання бути схожими на Вас.

Успіх виховання залежить від мудрого збалансування любові до дитини з вимогливістю до неї.

Шануйте свою дитину, її гідність і почуття.

Умійте поставити себе на місце дитини, цікавтеся її успіхами і невдачами.

Пам’ятайте, що виховуючи дітей, Ви виконуєте не лише батьківський, а й громадський обов’язок.

КОРОТКИЙ СІМЕЙНИЙ КОДЕКС ПОРАДИ ПСИХОЛОГА БАТЬКАМ

Дитина знає, що вона прекрасна,
дорослі іноді роблять все,
щоб вона про це забула.

В.О. Сухомлинський

1. Дайте можливість життю протікати природнім шляхом, щоб міг розкри­тися вроджений потенціал вашої дитини. Щастя — це реалізація самого себе, задоволення своїх запитів.

2. Будь-яка затримка, зупинка у розвитку — передумова до поразки у бо­ротьбі за реалізацію дитиною своїх задатків. Не заспокоюйте себе думкою, що дитина пізніше себе знайде. Минуле закономірно входить у теперішнє, а сьо­годнішнє — у майбутнє.

3. Більшість наших дітей — «просто діти». Не робіть з них вундеркіндів, не ставте-непомірних вимог. Дитина повинна частіше бути задоволеною від того, що вона може, чим тривожною через свою неповноцінність.

4. У різних дітей — різні здібності, їх треба розвивати. Визначення неодна­ковості — фундамент істинної соціальної справедливості.

5. Щоб підготувати дитину до життя, треба дати певну систему знань, умінь і навиків. Це дають учителі. Культуру взаємовідносин дитина приносить із сім'ї.

6. Не орієнтуйте навіть найздібнішу дитину на винятковість - її тоді чекає розлад, насамперед, із самою собою.

7. Утвердитись у житті може тільки активна дитина. Ростіть людину дії, вчинку. Бездіяльність атрофує мозок і м'язи, закриває шляхи для реалізації вродженого бажання творити.

8. Дозволяйте дитині ризикувати. Тоді прийде сміливість, уміння швидко орієнтуватися, приймати самостійні рішення.

9. Правильно виховувати може лише та людина, яка знає свою дитину, ро­зуміє її, відчуває її настрій, орієнтується в її інтересах, цінностях, звичках, здібностях.

10. Не формуйте «ЗРУЧНУ» дитину — слухняну, покірну, а виховуйте ХО­РОШУ дитину, яка живе своїми думками і чужими почуттями, самостійну і чуйну, тактовну і активну.

11. Не використовуйте у своїй практиці вислів: «Роби, бо я так звелів». Замініть її іншою формою: «Роби, бо цього не зробити не можна». Дитина по­винна звикнути до вимог розумних, необхідних.

12. Не прискорюйте штучно розвиток своєї дитини. Пройде час — і дитина сама вимагатиме більшого. Йдіть в розвитку дитини на крок вперед.

13. Нехай накопичує досвід в темпі, який відповідає її розвиткові, нехай вчиться сама розпоряджатись собою.

14. Довіряйте дитині, тоді в житті їй буде спокійніше, вона буде відвертою, добропорядною і комунікабельною. Обманюють того, кому правду говорити небезпечно.

15. Процес розвитку вимагає від усіх нас великого терпіння. Виховуйте вимогливою любов'ю.

16. Будьте послідовними у своїх вимогах. Виробіть свої правила — обов'яз­ки, спокійний тон спілкування. .

17. Ставтеся до дитини з повагою. Тоді вона буде поважати саму себе та інших людей.

18. Не дивіться на дитину, як на власність. Наша мета — виховати дитину для суспільства, для життя серед людей, а не для себе.

19. Ніколи не відмовляйте дитині в допомозі. Але і не посягайте на природ­не бажання дитини прожити своє життя.

20. Не шукайте істину в дрібницях. Спробуйте відповісти, чому дитина так діє, що нею керує. Хоча б хвилину в день згадуйте себе в тому ж віці, в схожій ситуації. І, можливо, виникне незвичайне рішення.

21. Говоріть дитині не тільки те, чим ви незадоволені, але й те, що вас ра­дує. Не порівнюйте з іншими дітьми. Найкраще порівняння із самим собою.

22. Будьте відповідальними за наслідки своїх слів і дій.

23. Ставтеся до дитини серйозно. В житті немає чернеток. Кожен момент свого життя дитина або реалізує себе, або заперечує сама себе.

24. Ніколи не говоріть, що вам немає часу виховувати свою дитину. Ми ви­ховуємо своїм життям, поведінкою, цінностями, спілкуванням з іншими-людь­ми, ставленням до праці, до людей. Виховуємо своєю присутністю і відсутністю.

25. Ростіть щасливу людину. Щастя — це процес досягнення одних цілей і планування інших, безперервне самовдосконалення.

АНКЕТА ДЛЯ БАТЬКІВ

«ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ ПСИХІЧНИЙ СКЛАД СВОЄЇ ДИТИНИ»

 

1. Якими мотивами керується Вата дитина у навчальній діяльності?

  • інтерес до знань в окремих галузях;
  • необхідність у майбутньому;
  • тому, що інші навчаються;
  • з примусу.

2. Які моральні якості притаманні Вашій дитині?

  • патріотизм;
  • колективізм;
  • гуманізм;
  • дисциплінованість;
  • вихованість;

3. Якими вольовими якостями володіє Ваша дитина?

  • витривалість;
  • гарячковість;
  • позитивне ставлення до людей;
  • упертість у досягненні мети.

4. Які психічні, пізнавальні процеси у дитини розвинені добре?

  • сприйняття, увага;
  • абстрактне мислення;
  • короткочасна пам'ять;
  • довготривала пам'ять;
  • мова,увага

5. Який вид темпераменту переважає?

  • холеричний;
  • сангвістичний;
  • флегматичний;
  • меланхолічний.

6. Який характер у Вашої дитини?

  • працелюбний, лінивий;
  • контактний, замкнутий;
  • альтруїста, егоїста.

7. Як ставиться дитина до навчання?

  • добре;
  • нейтрально;
  • погано.

8. Чи сприймає дитина виховні впливи?

  • так;
  • ні.

9. Які захоплення та інтереси має Ваша дитина?

___________________________________________________________________________

10. Ким хоче бути? Що Ви радите?

___________________________________________________________________________

11. Які труднощі виникають під час навчання?

___________________________________________________________________________

12. Які труднощі відчуваєте у спілкуванні з дитиною?

___________________________________________________________________________

«Нехай ніхто-не думає, що справжньою людиною можна стати, не нав­чившись діяти, як справжня людина, тобто, не одержавши настанови про те, що робить її людиною

(Я.А. Коменський)

«ДІАМАНТ ЕРІКСОНА» — СТРАТЕГІЯ ВЗАЄМОДІЇ

ЛЮДИНИ З ЛЮДИНОЮ

Суть її полягає в тому, що форма спілкування між особистостями залежить від стосунків, які сформувалися між цими особистостями на основі сприйнят­тя, поваги, інтересу, зацікавленості, любові тощо. Так ніби просто і так, вияв­ляється, складно. Головне — не забувати, що:

  • всі люди різні: сприймати людей треба такими, якими вони є;
  • кожна людина унікальна: поважайте гідність людини;
  • хто любить — того й люди люблять;
  • цікавтеся людьми, що оточують вас, їхніми турботами і радощами;
  • не виявляйте до співрозмовника зверхності;
  • давайте людям відчути їхню значущість і робіть це щиро;
  • посміхайтеся:
  • проявляйте повагу до думки інших;
  • ніколи не говоріть людині, що вона не права;
  • учіться ставити себе на місце іншої людини;
  • робіть добро.

«ДЕРЕВО МУДРОСТІ»

  • Поводьтеся з іншими так, як ви хочете, щоб поводились з вами.
  • Навчіться слухати інших.
  • Будьте милі і товариські.
  • Не будьте злостиві і запальні.
  • У стосунках з людьми навчіться давати, а не лише брати.
  • За науку цілуй батька й матір в руку.
  • Хто чисте сумління має, спокійно спати лягає.
  • У чужому домі будь привітливий, а не примітливий.
  • Посієш вчинок — виросте звичка.
  • Чого собі не зичиш, і другому не жадай.
  • Допоможіть тому, хто несе тягар, а не тому, хто покладе його поруч (Сенека)
  • Бережіть час — це тканина, з якої виткане життя (Річардсон)
  • Щоб досягти великого, треба почати з малого.
  • Мудрець шукає все в самому собі, нерозумна людина – в іншому (Конфуцій)
  • Самотня людина ніколи не досягне мети (Гете).
  • Хто не чинить лихого, тому не страшно нічого.
  • Неправда виникає в першу чергу там, де існує примус (Федін).
  • Можна бути хитрішим за іншого, але не можна бути хитрішим за всіх (Ларошфуко).
  • Хто не шукає дружби з ближнім, той сам собі заклятий ворог (Руставелі).
  • Милосердя й доброта — як два крила, на яких тримається людство.

Відверта розмова зі студентами

(куратор, батьки)

  1. Найкраща людина, яку я коли-небудь зустрів
  2. Те далеке місце, де б я хотів одного разу побувати
  3. Яким я буду, коли постарію
  4. Родич, якого б я хотів провідати
  5. Що в мене найкраще виходить?
  6. Що на мене наводить печаль?
  7. Що мені подобається в моїй сім'ї?
  8. Що мені подобається і не подобається в моїй групі?
  9. Що я можу зробити, щоб життя в групі було цікавим?
  10. Яка провина і заслуга куратора, що саме така група?

Анкета для батьків

Шановні батьки! Ваші відповіді допоможуть знайти потрібні педагогічні рекомендації щодо виховання підлітків. Розраховуємо на вашу відвертість.

  1. П.І.П. батька, матері
  2. Ваш вік, освіта, фах
  3. Скільки років перебуваєте у шлюбі?
  4. Склад вашої сім'ї.
  5. Які питання сімейного виховання вас найбільше цікавлять?
  6. Які стосунки у вашій сім'ї?
  7. З яких питань ви хотіли б отримати консультації?
  8. Чи часто ви буваєте в коледжі, де вчиться ваша дитина?
  9. Які методи впливу ви використовуєте у вихованні своїх дітей?
  10. Що непокоїть вас у поведінці дитини?
  11. За що цінують вашу дитину її друзі і знайомі?
  12. З яких питань діти розмовляють з вами відверто? Як часто?
  13. Як часто ваша сім'я збирається разом?

До змісту

Література

  1. Бондарчук Т.М., Тимочків М.М. Позакласний час, 2002, №5.
  2. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. Київ, «Радянська школа», 1989.
  3. Клименкова С. З досвіду роботи класного керівника.
  4. Сухомлинський В.В. Сто порад вчителю, 1980.
  5. Танасійчук А.В. Батьки і діти: стилі виховання. З досвіду роботи.
  6. Лихачев Б.Г. Курс лекцій. Учебное пособие для студентов. Прометей, 1992.
  7. Методичні вказівки по спецкурсу «Методика роботи куратора». Одеса, 1981.
  8. Журнал «Позакласний час» №18 – 2004, с.21 «Сім'я – консолідація зусиль».

До змісту

Автор: Гончаренко Людмила Василівна, Чорній Ірина Богданівна, викладачі Новобузького коледжу Миколаївського державного аграрного університету
Видалити Відміна
Забанити Відміна