Закрити
Ми чуємо тебе, Тарасе, крізь століття
12 Травня 2017, 15:16 , Переглядів: 325
FacebookTwitterВКонтактеLivejournal
Ми чуємо тебе, Тарасе, крізь століття Фото: uk.wikipedia.org Ілюстрація «Мені тринадцятий минало» Івана Їжакевича

Сценарій виховного заходу для 4 класу. Робота учасника IV Всеукраїнського конкурсу "Творчий учитель - обдарований учень"

Вступ. Виховання особистості

Виховання людини триває майже все життя, але особливе значення воно має у період її росту й розвитку. Цей великий період людського життя — від народження до настання зрілості — неоднаковий ні за темпами розвитку, ні за видами діяльності людини, ні за характером протікання фізичних і психічних процесів.

За словами В.Сухомлинського, роки навчання у початкових класах є цілим періодом морального, інтелектуального, емоційного, фізичного розвитку, який буде реальною справою лише за умови, що дитина живе багатим життям сьогодні, а не тільки готується до оволодіння знаннями завтра. Початкова школа виконує роль фундаменту, на якому будується вся система громадянського виховання школярів, формування у них любові до рідного краю, України, історичної пам'яті, духовності, національного характеру.

Все, що закладається учням у цей період навчання та виховання , визначає в подальшому успіх процесу формування особистості, її світогляду і загального розвитку. Набуті в початковій школі особистісні якості, а також знання , вміння і навички не лише забезпечують основу навчання і виховання підлітків, а й значною мірою визначають особливості практичної, громадянської та професійної діяльності дорослої людини.

Одним із основних завдань є соціально-культурний розвиток особистості, створення сприятливих умов творчого самовдосконалення учнів, підготовка до подальшого життя, розвиток творчої співпраці вчителя і учня.

Працюючи четвертий рік з даним класом, я стараюсь вчити дітей жити, співпереживати, знати історію та звичаї свого народу. Залучаючи діток до проведення свят, роблю їх дружнішими, відповідальнішими, добрішими. З великим задоволенням вони декламують вірші, співають пісні, розігрують інсценівки, малюють малюнки. В їх маленьких сердечках зароджується велика любов до рідної країни, славних синів і доньок минулого і сучасного.

Таким чином, виховання у сучасному виховному процесі початкової школи має надзвичайно важливе значення. Всебічне виховання підростаючої особистості в наш час не має сенсу без громадянських компетентностей. Ефективність виховання громадянськості, як і багатьох інших особистісних характеристик, значною мірою визначається реалізацією у виховному процесі діяльнісного підходу, відповідно до якого в структурі особистості виникають і закріплюються передусім ті новоутворення, у "конструювання" яких дитина вкладає свої почуття, власну працю, енергію, конкретну дію, проявляючи цілеспрямовану активність.

З досвіду зазначу, що діти досить швидко відмовляються від керівництва вчителя і беруть управління процесом організації пізнавального дозвілля в свої руки. Самостійно фантазуючи, школярі пропонують нові ідеї, що дозволяє вчителеві перейти від малоефективної фронтальної роботи до індивідуальної творчої діяльності, яка сприяє виробленню життєво необхідних знань та вмінь.

Ми чуємо тебе,Тарасе,крізь століття

Виховний захід в 4 класі

Мета:

  • поглиблювати знання учнів про славетного сина українського народу -Т.Г. Шевченка; викликати інтерес до його важкої кріпацької долі;
  • розвивати мовлення, творчі здібності школярів, вміння виразно декламувати вірші, інсценізувати невеличкі уривки творів;
  • виховувати любов до поетичного слова, повагу до великого Кобзаря, бажання вивчати його твори, гордість за українців, громадянську позицію.

Ведучий:

Встала весна, чорну землю сонну розбудила,
Уквітчала її рястом, барвінком укрила.
І на полі жайворонок, соловейко в гаї
Землю, убрану весною, вранці зустрічають.

Ведуча:

Весна! Пробудження природи. З весною люди пов’язують свої кращі надії, сподівання. Весна дарує нам перше сонячне тепло, дзвінкі струмочки, перші квіти. І саме весна подарувала людству славетного Тараса Шевченка.

Ведучий:

Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня 1814 року, саме на початку весни у селі Моринцях у сім’ї селянина-кріпака. Коли малому Тарасові було 2 роки, сім’я переїхала до села Кирилівка, де й минуло дитинство майбутнього поета. У своїх творах він згадує його з любов’ю.

Учень читає уривок з поеми Т.Шевченка "Княжна"

Неначе писанка, село, зеленим гаєм поросло.
Цвітуть сади; біліють хати, а на горі стоять палати,
Неначе диво. А кругом широколистії тополі,
А там і ліс, і поле, і сині гори за Дніпром.
Сам Бог витає над селом...

Ведучий:

Батько його – Григорій Іванович – був з роду вільних козаків, тобто прадід його та далекі предки були вільними: жили і працювали тільки для себе і своєї сім’ї . Григорій Іванович був людиною грамотною, тобто письменною.

Ведуча:

Мати – Катерина Бойко – була з бідного кріпацького роду, ніжна, добра, роботяща.

В похилій хаті край села над ставом чистим і прозорим
Життя Тарасику дала кріпачка – мати, вбита горем,
Благословенна та година, як породила мати сина.

Тепло материнського серця передалося і Тарасові. Ріс Тарас як усі діти. Але був дуже цікавим, допитливим, жадібним до знань.

Ісценізація. Малий Тарасик з матір'ю

Тарасик:

- Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

Мати:

- Так, синку, правда.

(Жінка сідає на лаву, хлопчик біля неї, кладе голову на коліна матері)

Тарасик:

- А чому так багато зірок на небі?

Мати:

- Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Тарасик:

- Бачив, матусю, бачив... Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

Мати:

- Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, світло це далеко видно.

Тарасик:

- Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати:

- Старайся мій хлопчику. (Гладить його по голові).

Ведучий:

Читати Тарас навчився дуже рано. Про школу першим завів розмову дід. Він казав « Що в голові є – то навіки твоє». І віддали Тараса до школи.

Ведуча:

Разом 3 10–12 босоногими хлоп’ятами повторював за дяком «Аз – буки» , «Аз – буки». А вибігши зі школи співав:

Аз – били мене раз,
Буки  - не потрапляй дякові в руки.

Ведучий:

Та потрапляти доводилось частенько. Дяк особливо «відзначав» березовими різками Тараса, що був непосидючий і невгамовний. Тарас тікав від дякового навчання.

Ведуча:

Перше горе, що отруїло хлопцеві серце, - злидні та праця поклала в домовину матір. Їй було 40 років, а Тарасові дев’ять з половиною.
Батько одружився вдруге. Але через два роки помер. Помираючи сказав пророчі слова: «З нього буде або щось дуже добре, або великою ледащо»
І залишився Тарас сиротою. Поет з болем згадує своє тяжке дитинство

Учень читає уривок з вірша Т.Шевченка "Княжна"

Не називаю її раєм,
Тії хатиночки у гаї
Над чистим ставом край села.
Мене там мати повила
І, повиваючи, співала,
Свою нудьгу переливала
В свою дитину... В тім гаю,
У тій хатині, у раю,
Я бачив пекло... Там неволя,
Робота тяжкая, ніколи
І помолитись не дають.
Там матір добрую мою
Ще молодую — у могилу
Нужда та праця положила.
Там батько, плачучи з дітьми
(А ми малі були і голі),
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині!.. А ми
Розлізлися межи людьми,
Мов мишенята. Я до школи —
Носити воду школярам.
Брати на панщину ходили,
Поки лоби їм поголили!
А сестри! Сестри! Горе вам,
Мої голубки молодії,
Для кого в світі живете?
Ви в наймах виросли чужії,
У наймах коси побіліють,
У наймах, сестри, й умрете!

Інсценізація. Тарас-підліток з Яринкою

(Тарас –підліток порається коло хати. Приніс відро з водою, поставив коло типу. Поправив покривало на лаві, позамітав і присів. Виходить Яринка з клунком в руці. Сідає на лавку.)

Яринка:

- Здоров, Тарасе! На хвильку забігла до тебе (розв’язує клунка). Ось твоя свитка, полатана вже.

Тарас:

(бере свитку) - О, як гарно полатана! Яринко, ти вже як дівка шиєш! Рідненька моя, хоч ти мене не забуваєш (тулиться до неї).

Яринка:

- Тарасику! А у тебе малюнки є? То покажи.

Тарас:

- Добре, тільки тобі, сестричко (показує дощечку з малюком). Ось наша хата.

Яринка:

- Дуже схожа.. Невже це ти сам намалював? А чому на дощечці?

Тарас:

- Паперу не було. Дяк не дав... Ось розживусь, може на свитку, і на фарби, і на папір.

Учень читає уривок з вірша Т.Шевченка "Думка"

Тяжко-важко в світів жити сироті без роду:
Нема куди прихилитися, -хоч з гори та в воду!
Утопився б молоденький,щоб не нудить світом;
Утопився б, тяжко жити і нема, де дітись.
В того доля ходить полем – колоски збирає;
А моя десь, ледащиця,за морем блукає.

Інсценізація. Тарас з сестрою Катериною та мачухою

Тарас:

- Катре! Де ти?

Катря:

- Я ось тут.

Мачуха:

- Ти може знов кудись навтіки вибираєшся ледащо? Ані кроком мені з хати бо битиму, чуєш? Степанко плаче, іди колиши, а як засне, принеси води і підмети подвір’я!

Тарас:

- Сестричко! Я побіжу трохи на потічок! Там такі камінчики, як намальовані. І рибки плюскочуть. А в хаті темно чогось, так зле.

Катря:

- Іди, іди. Я вже докінчую грядку, то сама подвір’я замету і принесу води.

Тарас:

- Тямиш сестричко, як мама жили, то в нас часто був смачний борщик, варенички, фасолька. Тепер не так! Ми ходимо такі голодні і обдерті! Чи і другі діти не мають мами так як ми?

Катря:

- Всюди є сирітки по світі, мій дорогий хлопчику. Але ти не думай про се, йди над потічок гратися.

Ведучий:

На літо мачуха віддавала його у пастухи, а взимку він працював у наймах у дячка, який тоді навчав дітей у школі при церкві. Довелося тягати воду на високу гору, до дякової хати, мити та прибирати в школі, терпіти знущання школярів. Але саме там допитливий, жадібний до знань, Тарас навчився читати, писати, співати і малювати.

Ведуча:

З того часу починаються його поневіряння по чужих людях.

Ходив, шукав, що було сили, людей, щоб розуму навчили
Писати вчився у дяка, а малювати в маляра
По селах пас чужі ягнята,та мачуха прогнала з хати
У дідичка був козачком,щоб з нього також користь мати.

Учень читає вірш Т.Шевченка «Мені тринадцятий минало…»

Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?
Мені так любо, любо стало,
Неначе в бога ......
Уже прокликали до паю,
А я собі у бур'яні
Молюся богу... І не знаю,
Чого маленькому мені
Тойді так приязно молилось,
Чого так весело було?
Господнє небо, і село,
Ягня, здається, веселилось!
І сонце гріло, не пекло!
Та недовго сонце гріло,
Недовго молилось...
Запекло, почервоніло
І рай запалило.
Мов прокинувся, дивлюся:
Село почорніло,
Боже небо голубеє
І те помарніло.
Поглянув я на ягнята!
Не мої ягнята!
Обернувся я на хати —
Нема в мене хати!
Не дав мені бог нічого!..
І хлинули сльози,
Тяжкі сльози!.. А дівчина
При самій дорозі
Недалеко коло мене
Плоскінь вибирала,
Та й почула, що я плачу.
Прийшла, привітала,
Утирала мої сльози
І поцілувала .....
Неначе сонце засіяло,
Неначе все на світі стало
Моє... лани, гаї, сади!..
І ми, жартуючи, погнали
Чужі ягнята до води.

Ведучий:

Шевченко дуже любив Україну і рідну природу. Часто сидів під деревом, чи на березі річки рано – вранці чи надвечір і дивився, як ростуть верби на березі річки, чи слухав, як пташки співають в гаю, бачив, як сонечко увечері сідає, а потім складав вірші. Особливо Шевченко любив калину.

Пісня «Зацвіла у лузі червона калина».

Ведучиа:

Минали літа. Пан Енгельгард забирає його до себе в Петербург і Тарас стає козачком. Енгельгард, помітивши неабиякий хист хлопця до малювання, захотів мати свого придворного художника і віддав козачка в науку до живописця В. Ширяєва. Саме тоді Тарас почав складати свої перші вірші

Учень читає вірш Т.Шевченка "Ой діброво, темний гаю!"

Ой діброво, темний гаю!
Тебе одягає тричі на рік…
Багатого собі батька маєш.
Раз укриє тебе рясно зеленим покровом,-
Аж сам собі дивується на свою діброву…
Надивившись на доненьку, любу, молодую,
Візьме її та й огорне в ризу золотую
І сповиє дорогою білою габою, -
Та й спать ляже, втомившися турбою такою.

Ведуча:

Перша книжка поезій Шевченка «Кобзар» побачила світ у 1840 році. З того часу в народі поета називають кобзарем.

Великий поет понад 10 років провів у засланні, та не скорився долі. І в неволі він продовжував писати вірші і малювати.

Через усе своє життя проніс Тарас Шевченко любов до України і віру в її краще майбутнє.

Учень читає уривок з поеми Т.Шевченка "Сон"

На панщині пшеницю жала,
Втомилася; не спочивать
Пішла в снопи, пошкандибала
Івана сина годувать.
Воно сповитеє кричало
У холодочку за снопом.
Розповила, нагодувала,
Попестила; і ніби сном,
Над сином сидя, задрімала.
І сниться ій той син Іван
І уродливий, і багатий,
Не одинокий, а жонатий
На вольній, бачиться, бо й сам
Уже не панський, а на волі;
Та на своїм веселім полі
Свою-таки пшеницю жнуть,
А діточки обід несуть.
І усміхнулася небога,
Проснулася — нема нічого...
На сина глянула, взяла
Його тихенько сповила
Та щоб дожать до ланового,
Ще копу дожинать пішла.

Ведучий:

10 березня 1861 року Шевченко помер. Поховали його в Петербурзі на Смоленському кладовищі. А в травні того року перевезли прах до України.

Учень:

Не на шовкових пелюшках
Не у величному палаці –
В хатині бідній він родивсь
Серед неволі, тьми і праці.

Нещасна мати сповила
Його малого й зажурилась,
І цілу ніченьку вона
За сина - кріпака молилась.

І Бог почув молитву ту
І дав душі убогій силу,
І в руки хлопцеві вложив
Співецьку чародійну ліру.

І виріс він, і кобзу взяв,
І струн її торкнувсь рукою –
І пісня дивна полилась,
Сповита вічною тугою.

В тій пісні людям він співав
Про щастя. Про добро. Про волю.
Будив зі сну, пророкував
Їм вищу і найкращу долю.

І пісня голосно лилась…
Але недовго: ворог лютий
Підкрався нишком - і замовк
Співець, кайданами окутий.

Він рвався серцем із тюрми
На волю, до ланів широких,
До синіх хвиль Дніпра – ріки,
До тихих тих могил високих.

Він рвався – і прийшла вона,
Сподівана, бажана воля –
І все, чого не знав раніш,
Тепер дала лукава доля.

Умер співець! І привезли
Його на рідну Україну
І коло синього Дніпра
Йому насипали могилу.

Умер співець! Але живуть
В серцях людей слова безсмертні,
І тихо по Вкраїні всій
Бринять його пісні славетні.

Ведучий:

10 березня 1861 року Шевченко помер. Поховали його в Петербурзі на Смоленському кладовищі. А в травні того року перевезли прах до України.

Ведуча:

Поховали у м. Каневі на Чернечі горі, яка тепер називається Шевченковою, як  Шевченко заповідав.

Поховали… Тихесенько Україна плаче
Поховали дух великий і серце гаряче
Поховала наша мати найкращого сина
Вічну пам'ять заспівала уся Україна.

Ведучий:

Всього 47 років прожив  Шевченко 24 з них був кріпаком, і і тільки 13 років був вільним. Він був сином мужика а став великим поетом. Тяжка доля не змогла стерти його любов до України.

Любіть Україну, як любив її поет. Читайте його твори і ваша мова буде багатою, чистою, чарівною.

Ведуча:

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття
І голос Твій нам душу окриля.
Встає в новій красі, забувши лихоліття
Твоя, Тарасе, звільнена земля.
У росяні вінки заплетені суцвіття
До ніг тобі ,титане, кладемо
Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття
Тебе своїм сучасником звемо.

Пісня "Уклін тобі, Тарасе"

Список використаних джерел

  1. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності // Шлях освіти, 2001.
  2. Громадянин – Держава – Громадянське виховання. Антологія / Упорядники М. П.  Рогозін і О. В.  Сухомлинська. – Донецьк, 2001
  3. Дерев’янко Н. Теоретичні засади формування громадянської культури школярів / За ред. В. Костіва. – Івано-Франківськ: Плай, 2002. – 199 с.
  4. Сухомлинський В. О. Народження громадянина / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори. В 5-ти т. – Т. 3. – К.: Рад. шк., 1976.
Джерело: Острів знань
Автор: Івасюк Оксана Зіновіївна, вчитель початкових класів, Розсошанська ЗОШ І-ІІІ, с.Розсоша, Хмельницька обл.

Дана публікація розміщена на сайті Острів знань у електроному вигляді з відома і згоди власника авторських прав на некомерційній основі та охороняється законом «Про авторське право та суміжні права». Використання даного матеріалу, публікування і републікування на інших ресурсах мережі Інтернет допускається за умови розміщення прямого активного гіперпосилання на сайт. Будь-яке комерційне використання даного тексту без відома і згоди власника авторських прав не допускається. З питань комерційного використання даного матеріалу звертайтеся за адресою admin@ostriv.in.ua

Видалити Відміна
Забанити Відміна