Закрити
Виховна година "Лист у минуле"
06 Травня 2017, 16:51 , Переглядів: 691
FacebookTwitterLivejournal
Виховна година Виховна година "Лист у минуле"

Вшанування пам'яті про тих, хто загинув у Другій Святовій війні; переосмислення основних подій 1939-1945 років, які привели до перемоги над загарбниками, формування ціннісного ставлення особистості до суспільства і держави, що виявляється в таких якостях, як патріотизм та національна свідомість.

Мета: вшанувати пам'ять про тих, хто загинув у Другій Світовій війні; переглянути та згадати основні дати подій 1939-1945 років, які привели до Великої перемоги над загарбниками; формувати ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави, що виявляється в таких якостях, як патріотизм, національна свідомість, самосвідомість, правосвідомість, політична культура, гордість за приналежність до українського народу.

Обладнання: мультимедійне устаткування, свічка, фото, презентація – «Лист у минуле», вірші та пісні  воєнних років.

Хід заходу

Вихователь:

Минули десятиліття від того часу, як стихли бої Великої Вітчизняної війни на нашій землі. Це була найстрашніша, найкривавіша війна століття. Скільки людей загинуло на фронтах, мабуть, ніколи не підрахувати...

Війна... Скільки вона наробила горя, скільки життів забрала в небуття, скільки страждань змусила винести? Але наші люди, наші ветерани, колишні воїни - все подолали, все стерпіли. Що їм довелося перенести? І холод, і голод, і злидні, і страх. Вони мужньо пройшли цей етап в історії, ніколи не опускаючи очей, ніколи не падали духом. Але ця війна залишає великий слід в історії нашої країни, в пам’яті кожної людини.

В кожній сім’ї пам’ять про цю війну буде жити завжди, адже в кожній з них, чи то прадід, чи то прабабуся, брали у ній участь. Скільки разів доводилося  слухати розповіді про страшні події. Особливе місце в пам’яті займає розповідь про Сталінградську битву, Курську дугу, бої під Кривим Рогом. На війні багатьох було поранено і на все життя в них лишилося тавро від Великої Вітчизняної війни.

Мій дідусь, Правиленко Семен, також був учасником війни. В 1943 році німці арештували його і вивезли до Німеччини. Таких людей називали «остербайтерами». Лише в 1945 році дідусеві вдалося вирватися з неволі й повернутися на Україну, на свою Батьківщину.

Я дуже щаслива усвідомлювати, що члени моєї сім’ї належали до тих воїнів-визволителів, які врятували світ від «чорної смерті».

Ми не повинні забувати Велику Вітчизняну війну, щоб не допустити іншої. І пам’ятати тих, кого вже немає. Звертаюсь до однолітків із закликом: «Давайте згадувати про ветеранів не тільки дев’ятого травня»! Низький уклін їм усім за мужність і велике спасибі.

Перегляд презентацій «Лист у минуле»

 Учень 1:

Гафур Гулям, 1945 рік

Воїнам

Ви — гордість народу, ви — суть його й сіль,
Ядро покоління і сила залізна,
Вогнисте і щедре буяння весіль,
Натхнення, цвітіння, опора Вітчизни.
Ви — воля, якої ніхто не скорив,
Для миру ви сила й опора священна,
Ви — спокій солодкий своїх матерів,
Ви — радість і гордість своїх наречених.
Усе, що я маю,— готовий оддать
За ваші квітучі, озорені весни.
Ви — днини ясної небачена рать,
Ви — в дальнє майбутнє прозріння чудесне.
Ви йдете — Й лягає на землю трава,
І жде вас домівка, і квіти, і води...
У шумі тополь — чуєм ваші слова.
А стан ваш — то посох, опора народу.
Життям своїм чистим — у бурі й вогні
Життя ви утвердили й сонце над краєм.
Ви — святість сердець на священній війні.
Ви смерть подолали — вам смерті немає,
І кров ваша чиста, як промінь зорі,
Всіх недругів змила з гарячої тверді.
Ви — світу основа, ви — богатирі,
Ви карк поламали неправді і смерті.
Ви дня золотого дзвінкі ковалі,
Мислителі й воїни, зодчі й поети.
Ви — щастя, ви — слава, ви — мир на землі,
Ви — спокій Вітчизни, ви — доля планети!

Учень 2:

Вірш Л.Костенко

Мій перший вірш написаний в окопі

Мій перший вірш написаний в окопі,
на тій сипкій од вибухів стіні,
коли згубило зорі в гороскопі
моє дитинство, вбите на війні.

Лилась пожежі вулканічна лава.
Горіла хата. Ніч здавалась днем.
І захлиналась наша переправа
через Дніпро - водою і вогнем.

Гула земля. Сусідський плакав хлопчик.
Хрестилась баба, і кінчався хліб.
Двигтів отой вузесенький окопчик,
де дві сім'ї тулились кілька діб.

О перший біль тих не дитячих вражень,
який він слід на серці залиша!
Як невимовне віршами не скажеш,
чи не німою зробиться душа?!

Це вже було ні зайчиком, ні вовком -
кривавий світ, обвуглена зоря! -
а я писала мало не осколком
великі букви, щойно з букваря, -

той перший віршик, притулившись скраю,
щоб присвітила поночі війна.
Який він був, я вже не пам'ятаю.
Снаряд упав - осипалась стіна.

Вихователь:

Війна - це жахлива трагедія в житті кожного народу. За вся історію людства не було таких катастроф та стихійних лих, які забрали б більше життів, ніж війна.

Болісною раною в історії нашого народу залишилася Велика Вітчизняна війна 1941-1945 років.

22 червня 1941 року на кордонах України почалися запеклі бої. Боротьба почалася не тільки на фронту, але й в тилу. Це були жахливі часи для всіх жителів країни. Скільки пролито крові, скільки сліз матерів, скільки переживань та скільки загиблих забрала з собою Велика Вітчизняна війна! Але все-таки ми перемогли. У 1944 почався відступ фашистів. Війська ворога залишали територію Радянського Союзу.

Учень1:

Схиляємо голови низько,
Щоб шану героям-солдатам віддать,
На вічних потах стоять обеліски,
В полях обеліски стоять.

Учень 2:

Вони не повернулись з війни,
Мені привиділось, немов солдати,
Які не повернулись з боїв,
Не полягли, а залишились жити,
Перетворились в білих журавлів.
І сплять українські солдати
На вже мирній землі Європи.
На свою рідну Україну прилинуть журавлями..

Інсценізація. Діалог матері і сина

Мати:

- Синочку, чуєш як курличуть
У синім небі сумно журавлі?
Вони ж тебе до себе, сину, кличуть,
А ти лежиш в холодній цій землі

Син:

- Я чую, мамо, чую, як співають
Мені над Україною пісні,
Ти не журись, я крила розпростаю
І прилечу до тебе уві сні.
Вкраїнським рушником зітру сльозину
І поцілую в сивеє чоло…

Мати:

- О, синку, рідний, мій єдиний сину,
Як хороше б тоді мене було!
Стоїть старенька мати на могилі,
І навіть, квіти плачуть мовчазні.
Від сина погляд відвести не в силі,
А син довічно житиме у сні.

Вихователь:

Війна – це подія, про яку можна говорити багато, але її хочеться забути водночас. Війна – це мільйон людських жертв, слізні спогади наших дідів та прадідів, які були свідками тієї жахливої події, коли під уламками гранат та свистом куль захищали свою Батьківщину.

Ніхто не забутий, ніщо не забуте! Про визволителі Кривого Рогу  ми сьогодні згадаємо та вшануємо їх пам’ять.

Учень 3:

Бургар Андрій Іванович
(25.11. 1920, Кривий Ріг). Старшина. Закінчив КГРІ (1955). Учасник ВВВ з червня 1941 року. Під час боїв за Кривий Ріг командир взводу розвідки 3 ТБР. 23 ТК. У 1944 році направлений на навчання. Працював на ПГЗК. Нагороджений орд. Вітчизняної війни 2 ст., (2), Червоної Зірки (2), мед. «За відвагу» та ін

Учень 4:

Буценко Микола Данилович
(22.11. 1924, у Дніпропетровській обл.). Рядовий. Закінчив Московський університет мистецтв (1966). Учасник ВВВ з лютого 1944 року. У складі 509 СП 236 СД звільняв Кривий Ріг. Війну закінчив під Тернополем. 2 важких поранення. Працює в художній самодіяльності. Композитор. Нагороджений орд. Вітчизняної війни 1 ст., Медалями.

Учень 5:

Вакарін Олексій Данилович
(25. 10. 1918, Дніпропетровськ.). Старшина. Закінчив Дніпропетровський ж / д технікум (1954). Учасник ВВВ з січня 1942. У складі артбатареі 10 гв. Вдд звільняв Кривий Ріг. Працював інженером на залізниці. Нагороджений орд. Вітчизняної війни 1 ст., Червоної Зірки, мед. «За відвагу», «За бойові заслуги» та ін

Учень 6:

Василенко Олександр Іванович
(23. 02. 1923-21. 06. 1994, Кривий Ріг). Лейтенант. Закінчив Томське артучилища (1941). Учасник ВВВ з грудня 1941 року. У складі 12 ТБР. 18 ТК звільняв Кривий Ріг. Війну закінчив у Берліні. Працював на ш. «Саксагань». Нагороджений орд. Вітчизняної війни 1, 2 ст., Червоної Зірки (2), мед. «За відвагу» та ін
 

Учень 7:

Віхров Михайло Іванович
(13.12. 1920, Луганська обл.). Ст. лейтенант. Закінчив Криворізький електромеханічний технікум (1956). Учасник ВВВ з травня 1942 року. Кривий Ріг звільняв у складі 222 гв. артполку 9 артдівізіі. Працював на Електрозавод. Нагороджений орд. Вітчизняної війни 1, 2 ст. (3), Червоної Зірки (2), мед. «За бойові заслуги» та ін

Учень 8:

Власов Василь Іванович
(14. 02. 1921, Воронезька обл.). Ст. сержант. Освіта н / середнє. Учасник ВВВ з серпня 1941 року. У складі 232 гв. СП 92 гв. СД звільняв місто Кривий Ріг. Працював водієм. Нагороджений орд. Вітчизняної війни 2 ст., Червоної Зірки, мед. «За відвагу», «За бойові заслуги» та ін

Вихователь:

Все менше й менше залишається ветеранів серед нас. Ми - останнє покоління, яке ще може почути про Велику Вітчизняну війну від її учасників. І один із найголовніших наших обов'язків перед тими, хто залишився - пам'ятати про подвиги наших ветеранів.

Учень 3:

Уклонімося тим, хто поліг у бою,
Хто прикрив рідну землю собою.
Свято мужності й радість велику свою
Розмішаєм живою сльозою.

Учень 4:

Хвилина мовчання, хвилина мовчання
Пекуча й терпка, як сльоза.
Хвилина мовчання – в ній наша любов і гроза
Як подвиг полеглих,
Священна хвилина мовчання.

Оголошується хвилина мовчання

Вихователь:

Жінка і війна… На жаль, це близькі два поняття і роки Великої Вітчизняної.

Учень 1:

У житті ти зазнала немало гіркоти,
Тягар чоловічий безмовно несла
І ти, як говорим, на мирному фронті
Солдатом без фронту, буз зброї була.
Та вже посивіла твоя голова
Поети тебе називають Мадонна.
В народі ти просто солдатська вдова.

Учень 2:

Солдатські вдови… Ох і тяжкі ж ті долі вдовині… Вони і сіяли, і жали, буряки вирощували, солому скиртували, а бувало й в плуг впрягалися – коней, тракторів не було.

Учень 3:

Щоб жар милосердя злоба не згасила,
Щоб нас не здолали байдужість і гнів,
Давайте ходити не лиш на могили,
А в кожну домівку знедолених вдів.
Зайдіть до солдатки
Бо завтра вже буде пізно.

Учень 4:

Солдатські вдови… За їх мудрість і героїзм, самовідданість і невсипущу працю, за те, що тримали на жіночих плечах фронт і рід людський у роки тяжкого лихоліття кланяємося їм низько і доземно, бо і обличчя нашої Перемоги - жіноче.

Вихователь:

Скільки горя і сліз випало на долю наших дідів і батьків. Ми повинні вміти шанувати, любити, поважати те, за що вони боролися і перемогли. Якби не героїзм цих людей – не було б нас, не було б України. Зараз ми з вами напишемо листи у минуле, тим хто віддав своє життя за наше щасливе існування сьогодні.

Учні пишуть листи та зачитують уривки з них

Учень 1:

Вітер вічний вогонь гойдає.
І печаль, і плач, і сміх
Всіх полеглих ніхто не знає,
Пам'ятають усіх.

Учень 2:

Ми не дозволим той жах повторити,
Хочемо в мирі і щасті ми жити
Низько в скорботі знамена схидяєм,
Клятві священній навік присягаєм.

Учень 3:

Іменем доньки, що батька не знає,
Іменем матері, що сина не має,
Іменем жінки, що овдовіла,
Іменем матері, що посивіла.

Учень 4:

Імені пам'яті з роду до роду,

Всі:

Іменем чесним, священним народу.

Вихователь:

Отже, щоб до будь - кого з нас в дім не прийшла біда, щоб не погасли ніколи сонце, воля, світло на кращій з планет Скажемо війні

Всі:

НІ, НІ, НІ.

 

Джерело: Острів знань
Автор: Григорець Олена Анатоліївна, вчитель КЗШІ № 1, .Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.

Дана публікація розміщена на сайті Острів знань у електроному вигляді з відома і згоди власника авторських прав на некомерційній основі та охороняється законом «Про авторське право та суміжні права». Використання даного матеріалу, публікування і републікування на інших ресурсах мережі Інтернет допускається за умови розміщення прямого активного гіперпосилання на сайт. Будь-яке комерційне використання даного тексту без відома і згоди власника авторських прав не допускається. З питань комерційного використання даного матеріалу звертайтеся за адресою admin@ostriv.in.ua

Видалити Відміна
Забанити Відміна