Закрити
Літературно-музична композиція "Звучи, рідна мово!"
20 Квітня 2017, 11:21 , Переглядів: 655
FacebookTwitterLivejournal
Літературно-музична композиція Фото: ditky.info Літературно-музична композиція "Звучи, рідна мово!"

Сценарій свята до Міжнародного дня рідної мови. Робота учасника IV Всеукраїнського конкурсу "Творчий учитель - обдарований учень".

Мета:

  • навчальна: розширювати знання про красу і багатство рідної мови,формувати розуміння того, що мова – скарб народу, ознайомити учнів з історію відзначення свята рідної мови,.
  • розвивальна: розвивати українське мовлення учнів, культуру поведінки, патріотизм, громадську свідомість, національну гідність, , особисту відповідальність за долю своєї держави та українського народу, свої здібності та нахили; розвивати пізнавальну, мотиваційну, духовну, комунікативну, полікультурну, соціальну, творчу компетентності. Підвищувати мотивацію щодо вивчення рідної мови, історії України, народознавства,  мистецтва, музики та акторської майстерності. Формувати повагу до держави, національних героїв та свят , високу мовну культуру, оволодіння українською мовою. Надати можливість проявити себе в різних галузях щодо сценарію заходу згідно своїх вмінь та побажань, розкрити свої творчі здібності, таланти.
  • виховна: виховувати національну свідомість, гідність за свій народ, патріотичні почуття приналежності до українського народу, любов і повагу до своєї Батьківщини, її традицій.

Актуальність заходу полягає в наступному:

  • відповідність сучасним цілям й вимогам стосовно педагогічної проблеми позашкільного закладу і держави в цілому щодо виховання підлітків; Відповідність віковим вимогах, потребам учнів у реалізації свого потенціалу та змістовного наповнення позаурочного життя;
  • вирішення багатьох завдань в одному заході :це і патріотично-громадське виховання, і естетичне, загальнокультурне, толерантне й творче виховання, профілактика негативних проявів поведінки у середовище однолітків та байдужого відношення до суспільного-політичного життя в країні;
  • виховання національної самосвідомості, гідності за свій народ, любові і поваги до своєї Батьківщини її звичаїв та традицій, рідної мови ;
  • тісний взаємозв’язок з політичними подіями в Україні (революцією Гідноcті, воєнними діями на Сході країни) , усвідомлення учнями необхідності збереження миру, єдності української держави, рідної мови

Інноваційність

  • Поєднання багатьох традиційних, так і інноваційних форм і методів роботи з учнями: групові та індивідуальні форми роботи, рольові ігри, сценки ,спонукання до успішних творчих проявів, створення умов для розкриття особистостей, поєднання масовості та відповідальності кожного (у заході прийняло участь більш 40 учнів), включення учнів до самостійної пошукової діяльності в процесі сценарної роботи, підвищення мотивації розкриття нахилів та уподобань вихованців ЦДЮТ та усвідомлення себе великою нацією

Практична значимість

  • Зміцнення патріотичних почуттів, міжособистісних стосунків, любові та поваги до своєї Батьківщини, рідної мови;
  • розвиток та реалізація творчих, мовних здібностей; розвиток пізнавальної, мотиваційної, духовної, комунікативної, полікультурної, соціальної компетентності;
  • підвищення знань з історії України, народознавства, української мови та літератури, музики та акторської майстерності;
  • змістовне наповнення дозвілля учнів та створення комфортних умов позаурочного спілкування однолітків;
  • формування загальнолюдських цінностей, громадської свідомості, національної гідності, самостійної та відповідальної поведінки.

Хід роботи:

Перед початком свята у запису звучать пісні про мову.

Зал прикрашений рушниками, на столику вишита скатертина, букет із колосків пшениці та калини. Збоку від сцени на стіні портрет Т.Г.Шевченка.

Лине мелодія пісні « Звучи, рідна мово» у вик. Раїси Кириченко

Пролог-інсценізація

Звучить музика фон

Дійові особи:

  • Автор
  • Діти
  • Українська мова.

Автор:

Такий гарний край, сонячний, багатий,а вона йде та плаче, сльози витирає. Так багато хат, так багато шкіл, церков, а для неї немає  місця.

Діти: 

Що ти робиш тут, бідна дівчино?

Українська мова:

Прогнали мене. Може, ви мене шануватимете і не дозволите, щоб мене забули?

Діти:

Яка бідна і заплакана! Яка сумна сирота! Куди вона йде? Чому так гірко плаче? Хто ти, дівчино?

Українська мова:

Я – українська мова. Мене виганяють з України. Я блукаю і не маю спокою.

Діти:

Бідна мово, заходь до нас. Ти будеш з нами жити, оповідати вірші, казки, байки. Будеш співати нам пісні. Ти допоможеш пізнати країну наших батьків,дідів. Щоб і ми знали, хто ми, чиї діти.

Українська мова:

Бачу, що ви мене шануєте, любите, не забуваєте.

Тоді я буду жити у ваших серцях і устах.
Діти, дружіть із мовою
І вивчайте її гаразд.
Не вважайте мене примусовою,
Полюбіть, як весною ряст.
Примусова тим, хто цурається,
А хто любить, той легко вчить
Все, як пишеться і вимовляється,
Все, як пісня, в мені звучить.
Я журлива, а також піднесена.
Тільки фальш для мене чужа.
В мені – душа Шевченкова й Лесина,
І Франкова в мені душа.

1 Дівчинка:

Боже, Отче милостивий,
Ти, нам дав ту мову красну.
Поміж іншими найкращу,
Нашу рідну, нашу власну.

2 Дівчинка:

Мова - краса спілкування.
Мова – як сонце ясне.

3 Дівчинка:

Мова – то предків надбання.
Мова – багатство моє.

4 Дівчинка:

Мова – то чиста криниця,
Де б’є, мов сльоза джерело.

1 Дівчинка:

Мова – то наша світлиця,
Вона – як добірне зерно.

2 Дівчинка:

Мова – державна перлина,
Нею завжди дорожіть.

3 Дівчинка:

Без мови немає країни,
Мову, як матір любіть.

Пісня про мову

1 Ведуча:

Доброго дня, шановні гості ! Вітаємо Вас на світлому святі, яке зібрало нас у цьому залі, святі традицій народних, пісень вольних, мови рідної.

2 Ведуча:

Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.

1 Ведуча:

Міжнародний день рідної мови, проголошений Генеральною конференцією ЮНЕСКО в листопаді 1999 року, відзначається щороку з лютого 2000 року для сприяння мовній і культурній різноманітності.   21-го лютого всі народи Землі відзначають Міжнародний день рідної мови. За недовгий час свого існування воно вже стало традиційним, адже це один з тих днів, коли кожен має змогу відчути себе частиною свого великого народу.

2 Ведуча:

В Україні цей день відзначається з 2002 року, коли з метою зміцнення державотворчої функції української мови, сприяння вільному розвитку і використанню російської, інших мов національних меншин України Президент України підписав відповідне розпорядження про відзначення Міжнародного дня рідної мови.

2 Ведуча:

Ми – українці, перестали цінувати свою мову. А вона, між іншим, визнана всім світом однією з наймелодійніших.

Музика-фон

1 Читець:

Мово моя українська,
Батьківська, материнська,
Я знаю тебе не вивчену —
Просту, домашню, звичну,
Не з-за морів покликану,
Не з словників насмикану.
Ти у мені із кореня,
Полем мені наговорена,
Дзвоном коси прокована,
В чистій воді смакована,
Болем очей продивлена,
Смутком багать продимлена,
З хлібом у душу всмоктана,
В поті людськім намокнута,
З кров'ю моєю змішана
І аж до скону залишена
В серці моїм.
Ти звеш сюди
Добрих людей до бесіди.

2 Ведуча:

До привітального слова запрошуємо голову районного товариства « Просвіта» імені Тараса Шевченка

Хвилина мовчання

1 Ведуча:

Рідна мова! Мудра Берегине! Пресвята Богородице!

2 Ведуча:

Судилась тобі терниста дорога! Слово рідної мови, увінчане терновим вінком страждання, не раз топтане і зневажене.

1 Ведуча:

Заборонене і зганьблене.
Зраджене і забуте.

2 Ведуча:

Щоразу воскресало, аби відродитися у терновому вінку страждання, краси і слова.

Виходять 4 дівчини з колючим терновим вінком в руках, по центру - Дівчина Мова.

Музика-фон

1 Дівчина:

Невпинний час страждань, людського болю
Нам відраховував і днини, і години.
Вінець терновий, оповивши волю,
Лежав і на чолі, й на серці України.

2 Дівчина:

Культуру, прадідами пещену віками,
Ламав, калічив і кидав у багно.
Розплющив він колючими руками
Ту віру, що народжує добро.

3 Дівчина:

Намірився і дух до рук своїх прибрати,
Страх сіяти і душу засмітить,
Хотів би брата натравить на брата
І мову батьківську занапастить.

4 Дівчина:

Він довго міг ще душі нам косити,
Принижувати і вбивать людину.
Ні, досить цей вінок носити,
Ти долі іншої достойна, Україно!

Дівчина –Україна:

Коли до серця крадеться тривога-
За долю України я боюсь,
З молитвою звертаюся до Бога
І мовою вкраїнською молюсь
Прошу для України в Бога щастя
І захисту для всіх її дітей.
А мова українська, мов причастя,
Теплом своїм торкається грудей.
О Боже мій- Великий, Всемогутній,
Мою вкраїнську мову порятуй.
І в світлий день пришестя, в день майбутній
Вкраїні Царство Щастя приготуй
Коли до серця крадеться тривога,-
За долю України я боюсь,
З молитвою звертаюся до Бога
І мовою вкраїнською молюсь.

Софія Назаревич

1 Ведуча:

Багато років поспіль намагалися знищити українську мову, а разом з нею і український народ, прагнули, аби він був покірним рабом без усної народної творчості, тобто без коріння роду нашого.

2 Ведуча:

Перетерпіла вона, мова наша рідна,укази Петра І і Катерини І, і Миколи І. І «дикунський» циркуляр царського міністра Валуєва, який заборонив книги українською мовою, окрім творів художніх, і найганебніший Емський указ 1876 року, який заборонив зовсім друкувати книги українською мовою.

Музика-фон

На сцену виходять дівчата з свічками

1 Дівчина:

Яскравим світлом віра нам палала
І десять заповідей в душі нам дала.
Та чорна сила храми зруйнувала,
Так перша свічка, як сльоза, стекла.

(Гасить свічку)

2 Дівчина:

Жорстокий меч кривавого терору
Вбивав, ганьбив і голодом морив.
Колючим дротом сповивав довкола
І другу свічку в море опустив.

(Гасить свічку)

3 Дівчина:

Зневірився народ в свої духовні сили,
Покірний тільки лезові меча,
Що стер з очей стрілецькії могили,
І третя згасла Пам’яті свіча.

(Гасить свічку)

В центр сцени виходить Дівчина –Пам’ять у білому одязі

Дівчина-Пам’ять:

Неправда, мова знову відродилась,
Прийшла із поневолення життя,
Щоб свічкою новою запалилась
Душа, зірвавши пута забуття.
В молитвах всіх героїв пригадаю,
Живим у Бога буду щедрості просить.
Воскресне дух, я всіх вас закликаю
Мови вкраїнської знов свічку запалить.

(Дівчата підходять до неї і запалюють свічки, музика посилюється і стихає).

Пісня про Україну

1 Ведуча:

Терниста дорога стелилась як нашій державі так і нашій мові, але вона піднімалася з колін, розвивалася, квітла.

2 Ведуча:

Століттями мова народу була тією повноводною річкою, яку називаємо поезією. Поетична грань живе у слові, і слово немислиме без неї, як немислима річка без води.

1 Ведуча:

Поезія звучить. То, мабуть, серця струни
То цвіт весніє, непорочний, юний,
То жебонить джерельце чисте-чисте,
То квіти ронять росяне намисто.
Звучить поезія, за словом сяє слово –
Моя кохана українська мова.

Музика–фон

Зоя Кучерява «До української мови»

Трембітна мово. Музико. Калино.
І споконвічно й назавжди моя.
До тебе завше я душею лину.
Марія… мрія… Мамине ім’я.
Зорею, казкою ти снила тихо,
Коли в колиску клала немовля,
Вела за ручку, берегла від лиха
І вчила перше слово вимовлять.
І хліб пекла, замішаний на слові,
Журба твоя в хлібині запеклась,
Як за село виходила ти знову,
А суджений з походу не вертавсь.
Ти вишивала рушники на долю,
Червоний хрестик, чорний – як життя.
Надії, згадки, радощі і болі
В піснях лягали на твоє шиття.
Ну де ще є така чарівна пісня,
Серед яких на світі славних мов?
То серце від журби аж наче стисне,
А то навіє радість і любов.
О мово рідна! Золота колиско,
В яких світах би не бувала я, -
З тобою серцем, і по-українськи
Я вимовляю мамине ім’я.

2 Ведуча:

Яка чудова поезія про багатство рідної мови і, здається, така переконлива. Та звернімо увагу на нашу повсякденну мову. Чому вона така бідна, засмічена?

1 Ведуча:

Дійсно! Друзі! Давайте разом поміркуємо про причини нелюбові до мови. Їх багато, правда? Але одна з перших, напевно, це відчуття меншовартності, а ще наше недолуге наслідування і копіювання когось моднішого.

На сцену виходять 3 Дівчини.

1 Дівчинка:

Мова… Давнє джерело
Спілкування і натхнення.
Чом же наше сьогодення
Бруд у мову занесло.

2 Дівчинка:

Як почую «Я тащусь»-
Перша думка: що комусь
Важко йти, спочить він прагне,
Мабуть, ноги ледве тягне…
Виявляється, «тащусь -
То радію, веселюся.
Ще й «приколююсь» лунає,
Чим? До кого? Я не знаю…
«Кльово». Хто кого клює?
Скільки слів хороших є:
«Добре», «гарно» і «чудово».
Викинь же жаргонне слово!

3 Дівчинка:

«Блін». Це що – смачний млинець,
Що його спекла хазяйка?
Ні, тут смакові кінець.
Слово це - брутальна лайка.
А прилипло до людей!
Сварка чи розмова йде -
«Блін», як гострая приправа.
Поверніть його до страви!

1 Дівчинка:

Ну, а «бабки»? Просто сміх.
Це ж бабусі наші любі,
І за що ж ви, добрі люди,
Берете на душу гріх?
Не чіпайте ж старість, прошу!
Хай грошима будуть гроші.

2 Дівчинка:

А слова з первинним змістом,
Щоб звучали ясно, чисто,
Без пояснень додаткових,
Люди! Не плюндруйте мови!

Павло Глазовий  «Заморські гості»

Прилетіли на Вкраїну
Гості із Канади.
Мандруючи по столиці,
Зайшли до райради.
Біля входу запитали
Міліціонера:
- Чи потрапити ми можем
На прийом до мера? -
Козирнув сержант бадьоро.
- Голови немає.
Він якраз нові будинки
В Дарниці приймає. -
Здивуванням засвітились
Очі у туриста.
- Ваша мова бездоганна
І вимова чиста.
А у нас там, у Канаді,
Галасують знову,
Що у Києві забули
Українську мову. -
Козирнув сержант і вдруге. -
Не дивуйтесь,- каже. -
Розбиратися у людях
Перше діло наше.
Я вгадав, що ви культурні,
Благородні люди,
Бо шпана по-українськи
Розмовлять не буде.

Павло Глазовий  «Красотульки»

У крамницях, у пивницях —
Дуськи, Муськи, Люськи.
Ти до них — по-українськи,
А вони — по-руськи.
Станеш глянеш: мамо рідна,
Господи мій, Боже!
Наяложене, патлате,
На чортяку схоже,
Стан свинячий, погляд вовчий
І усмішка кінська...
Нащо таким красотулькам
Мова українська?

Анатолій Гарматюк «Заявлєніє директору школи»

Прошу ослободіть синка,
Бо не совсєм здоровий
От ізучєнья язика
Української мови.
Хоч я з села, жена сельска,
Нужди у нєй не маєм.
Зачєм ця мова для синка,
Звиніть, не понімаєм.
Для поступлєнья в інститут?
Вона йому ні там, ні тут
Не надобная сьодні.
Язик англіцкій вчить синок —
Цей, можеть, пригодиться,
Не сключено, що прийде строк —
Пошлють і за границю.
Прошу синка ослободіть
От єтой самой мови.
Від того, што єйо він вчить,
Он нє совсєм здоровий.
Застой прошол.
Ми сталі жить тепер демократічно.
Какой язик дитині вчить —
Батькам рішати лічно.
Бо вибор нам слободний.
К сєму — Іван Безродний.

1 Ведуча:

В тому, певно, є й наша є провина,
Що для тебе був не кращий час
Наша мово, мово журавлина,-
Повернись із вирію до нас.

2 Ведуча:

Зазвучи! Хай серце відпочине,
Спів хай зачарує рідний край.
Наша пісне, пісне солов’їна,-
Своїх слів крилатих не втрачай!

1 Ведуча:

Причасти всіх нас розмовою -
Українською мовою.
Зачаруй усіх славнозвісною
Українською піснею.

Пісня «Українка я маленька»

Музика-фон

1 учень:

Співай, моя мово,у пісні чудовій
І смійся, у жартах звучи!
Світися щасливо у Зірці ранковій
І в побуті теж не мовчи!

2 учень:

Здіймайся у славі у небо високе,
Багатою будь, як земля.
Глибокою будь, наче море широке,
Щоб чули тебе звіддаля.

3 учень:

Квітуй, як весна, у чарівнім суцвітті,
Весело по світу йдучи.
Звучи, моя мово чарівна, у світі
І в серці людськім не мовчи!

4 учень:

Не дай занедбати себе і забути,
До кожного серця дійди.
У миті біди і найважчої скрути,
Як мати рідненька прийди.

5 учень:

І тихо – тихенько співай колискову,
Щоб серце в дитинство вернуть.
Щоб більше ніколи свою рідну мову
Не міг українець забуть!

6 учень:

Мово рідна, слово рідне!
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камінь має.

7 учень:

Як ту мову можна забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила?

Інсценізація вірша «Як би тобі, доню…»

На сцену виходять Мати і Дочка

Музика-фон

Мати:

Якби тобі, доню, в світі не було,
Не скупись ніколи людям на добро.
Бо і так доволі хтось насіяв зла,
І холонуть душі наші без тепла.

Донька:                               

Забувають діти мову матерів.
Глянь, від того болю світ аж посірів.
Стогне від розпуки зранена земля,
І сивіти стала матінка моя.

Мати:              

Доню моя, доню, синьоока зірко,
У житті буває солодко і гірко.
Як би твої очі не манили зваби,
Не посмій вчинити Батьківщині зради.
Не посмій зламати гілку калинову –
Сиротою станеш, як забудеш мову.
Можеш призабути запах рути–м’яти,
Але рідну мову мусиш пам’ятати.
Можеш не впізнати голосу діброви,
Та не смій зректися маминої мови!

1 Ведуча:

Дорогі друзі, у такий непростий для нашої України час, до вас наше слово. Саме до вас! Це від вас залежить зараз чи джерело рідної мови замулиться у ваших душах, а чи пружно і вільно дихатиме! Ми сьогодні в скорботі й з великою нашою вдячністю згадуємо героїв Небесної Сотні, воїнів ,які загинули в зоні АТО,котрі відтепер постійно споглядатимуть за нами та нашими вчинками.

2 Ведуча:

Гідність, відданість, патріотизм сьогодні засяяли новими гранями, стали своєрідним поштовхом для переосмислення глибокої суті людського буття. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.

Мати:

Нам треба об’єднатись воєдино,
Бо мрії й прагнення у нас одні –
Щоб стала вільна й сильна Україна,
Ми скажем усі разом

Всі разом:

Ні- війні!

Фінальна пісня «Україна - це ми»

2 Ведуча:

На все вам добре! Щастя, добра,миру та світлого майбутнього всім ! До нових зустрічей!

Звучить у запису пісня про мову у вик. гурту «Соколи»

Висновки

Аналіз очікуваних та отриманих результатів.

  • Учні закріпили свої знання стосовно виникнення свята - Міжнародного дня рідної мови
  • Продовжили формування поваги до своєї держави , рідної мови.
  • Продовжили розвиток патріотизму, громадської свідомості, національної гідності, культурної поведінки, своїх здібностей та нахилів, особистої відповідальності за долю своєї держави та українського народу.
  • Учні підвищили мотивацію щодо мовної політики, народознавства, української мови та літератури, музики та акторської майстерності, мистецтва слова.
  • Учні мали можливість проявити себе в різних галузях щодо сценарію заходу згідно своїх вмінь та побажань, розкрити свої творчі здібності, таланти.
  • Учні продовжили розвиток пізнавальної, мотиваційної, духовної, комунікативної, полікультурної, соціальної, творчої компетентностей.
  • Захід сприяв згуртованості однолітків, мав велике виховне значення.
  • Одностайність глядачів і виступаючих артистів-вихованців літературних та вокальних гуртків ЦДЮТ ще раз переконав усіх в нездоланому прагненні до духовної єдності та соборності громадян України.

Використані джерела інформації

І. Література:

  1. Боднарчук Г.М., Тимочків М.М. Виховні години 7- 9 класи : на допомогу класному керівнику .- Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007р. – 72 с.
  2. Найдорожчий скарб .-Збірник сценаріїв. - Укладачі В.Шумей, І.Ковба. - Івано-Франківськ,1998р
  3. Первоцвіт: інформаційний бюлетень, випуск 29 .- Івано–Франківськ, 2012 р.- 178 с.
  4. Ворожейкіна О.М. Театральна вітальня(середня школа) .-Харків: «Видавнича група «Основа»», 2010 р.- 207с.

ІІ. Інтернет–ресурси:

  1. metodportal.com/node/31394.
  2. www.mykolaivpl.org/.../126-stsenariy-do-dnya-ukrayinskoyi-pysemnosti-y- movy.
  3. www.dnipro-ukr.com.ua/articles_title-3902.html.
Джерело: Острів знань
Автор: Левінська Антоніна Євдокимівна, культорганізатор, керівник гуртка «Мистецтво живого слова» Городенківського районного центру дитячої та юнацької творчості, м.Городенка, Івано-Франківська обл.

Дана публікація розміщена на сайті Острів знань у електроному вигляді з відома і згоди власника авторських прав на некомерційній основі та охороняється законом «Про авторське право та суміжні права». Використання даного матеріалу, публікування і републікування на інших ресурсах мережі Інтернет допускається за умови розміщення прямого активного гіперпосилання на сайт. Будь-яке комерційне використання даного тексту без відома і згоди власника авторських прав не допускається. З питань комерційного використання даного матеріалу звертайтеся за адресою admin@ostriv.in.ua

Видалити Відміна
Забанити Відміна