Закрити
Акварельний живопис у позашкільних навчальних закладах художньо-естетичного профілю
01 Березня 2017, 14:49 , Переглядів: 2213
FacebookTwitterLivejournal
Акварельний живопис у позашкільних навчальних закладах художньо-естетичного профілю Фото: design-kmv.ru Акварельний живопис у позашкільних навчальних закладах художньо-естетичного профілю

Автор висвітлює особливості організації навчання живопису подає структуру заняття з курсу "Живопис" для молодших школярів та етапи роботи зі створення простого натюрморту.

У статті актуалізується проблема навчання акварельного живопису в позашкільних навчальних закладах художньо-естетичного профілю (школах мистецтв). Автор висвітлює особливості організації навчання живопису подає структуру заняття з курсу «Живопис» для молодших школярів та етапи роботи зі створення простого натюрморту.

У процесі виконання практичних завдань вихованці ознайомлюються з основними поняттями образотворчого мистецтва, пізнають можливості живопису у відображенні навколишнього світу набувають технічних умінь та опановують послідовність зображення предметів і об'єктів. Практичні рекомендації автора будуть корисними для педагогів навчальних закладів різних типів, а також для початківців, які вивчають техніку живопису.

Перед сучасною системою освіти стоїть складне завдання підготовки випускників - активних і творчих особистостей - з урахуванням їхніх інтересів і намірів щодо майбутньої професії. Значну роль у цьому відіграють позашкільні навчальні заклади художньо-естетичного профілю, які розкривають творчі здібності вихованців, можуть спрямовувати учнів до майбутньої професії й навіть готувати до вступу в середні спеціальні та вищі мистецькі заклади.

Художньо-творчий напрям діяльності позашкільних навчальних закладів і їх значний потенціал у розвитку творчої особистості досліджувався у працях науковців (А. Боднар, Л. Даниленко, М. Даниленко, І. Демченко, Н.Єрошенко, Л. Ковбасенко, Б. Кобзар, Ф. Махова, П. Орлик, М. Стельмахович, Т. Сущенко, Н. Харічко та ін.).

Серед різноманіття курсів, пропонованих сучасними позашкільними навчальними закладами художньо-естетичного профілю, - предмет «Живопис», що виконує функцію залучення учнів до практичної художньої діяльності з метою набуття спеціальних художніх компетентностей, необхідних і для подальшого професійного самовизначення, і для особистісного розвитку. З огляду на це, навчання живопису, і зокрема акварельного живопису, є важливою складовою допрофесійної художньої підготовки. Теоретико-методичні аспекти навчання акварельного живопису розглядалися вітчизняними авторами А. Боровиковим, В. Вільчинським, А. Горбенко, В. Єліним, Г. Коробовим, М. Кириченко, Н. Кириченко, А. Поліщук, М. Солом'яним, Л. Стебловською, В. Сухенко, В.Фармаковською та ін.); методики викладання основ акварельного живопису розроблено В. Вільчинским, М.Кириченком, І. Кириченком, В. Фармаковською, Г. Шалаєвою. Однак недостатню увагу приділено організації занять, розробці методичного інструментарію опанування акварельним живописом молодшими школярами саме в системі позашкільних навчальних закладів художньо-естетичного профілю, потребу в якому відчувають педагоги даних закладів, керівники гуртків будинків творчості, студій у школах, центрах розвитку дітей та ін.

Отже, метою статті є висвітлення організації, структури заняття й етапів роботи з акварельного живопису з молодшими школярами в умовах зазначених установ. Надані у статті методичні рекомендації щодо організації роботи з молодшими школярами (від підготовки художніх матеріалів і інструментів, правил роботи з ними до створення простого натюрморту в техніці акварельного живопису) зацікавлять також учителів образотворчого мистецтва в загальноосвітніх школах.

Позашкільні навчальні заклади художньо-естетичного профілю належать до спеціалізованої освіти - особливої ланки «на перетині» між загальною і професійною мистецькою освітою (як зазначає О. Комаровська); її складають школи естетичного виховання (початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади - музичні, хореографічні, художні, мистецькі), основним завданням яких є естетичне виховання в процесі послідовного й системного залучення учнів до різних видів творчості [5, с. 10-11].

У нашому дослідженні йдеться про школи мистецтв художнього профілю, де учні з молодшого шкільного віку розвивають свої художні здібності й набувають відповідних образотворчих умінь. У школах мистецтв однією з основних дисциплін є живопис, а поширеною технікою є акварель. Аквареллю виконують роботи з композиції, створююсь декоративні роботи тощо. Ця техніка є однією із найскладніших - вимагає охайності, чіткого планування, послідовності у виконанні роботи, розуміння специфіки акварелі. Тому саме з акварельного живопису рекомендується починати навчання живопису учнів молодших класів. Це допоможе розвинути необхідні первинні навички художньої діяльності та підготувати до роботи з іншими живописними техніками - гуашевим та олійним живописом. Акварель - це техніка, яка дисциплінує.

З перших уроків курсу «Живопис» молодші школярі розпочинають вивчати технічні способи зображення аквареллю, що поєднується з творчим самовираженням учнів у виконанні ними цікавих за тематикою робіт і підвищує їхню мотивацію з відпрацювання певних прийомів.

Успішне навчання живопису залежить від якості матеріалів і приладдя:

  • Папка для робіт; носити і зберігати папір і самі роботи доцільніше в папці з картону чи пластику відповідного розміру; складати роботи слід після їх повного висихання, слідкуючи, щоб вони не загинались. Педагогу і батькам простіше буде відстежувати професійний розвиток учня, якщо вчитель одразу сам на зворотному боці учнівської роботи ставитиме прізвище учня, вік і дату створення.
  • Папір для роботи акварельними фарбами має бути доволі цупким, білим, зернистим, добре вбирати воду (краще використовувати спеціальний «Папір для акварелі» вітчизняного виробництва або напівватман); непридатним для роботи є глянцевий папір.
  • Фарби краще використовувати акварельні медові: для учнів молодших класів підійдуть фарби вітчизняного виробництва «Акваріум» та «Бджілка» з 12-16 кольорами в наборі; у старших класах для професійної підготовки слід користуватися високоякісними фарбами виробництва Росії «Ленинград» або «Белые ночи». (Примітка: акварель у тюбиках та плитках швидко висихає, тому в навчальному процесі є незручною). Бажано, щоб набір фарб мав такі кольори: 1) сині: ультрамарин, кобальт синій, блакить; 2) жовті: вохра золотиста, кадмій лимонний, жовтий, жовтогарячий; 3) червоні: червона, кадмій червоний, кармін, краплак червоний; 4) зелені: трав'яна, кобальт зелений, смарагдова; 5) коричневі: сієна, сепія, умбра, марс коричневий; 6) чорні: лампова кіптява або палена слонова кістка.

Слід зазначити, що кольори всіх акварельних фарб можуть лише наближатись до кольорів природного спектра. З перелічених фарб до основних кольорів спектра найближчі такі: до синього - голуба (блакить), до жовтого - кадмій жовтий або хром, до червоного - краплак червоний або кармін, поєднаний з червоною. Ці фарби у поєднанні дають більш чисті тони, ніж інші. Кольори таких неяскравих фарб, як вохра, інші коричневі, виготовлені з кольорової глини, дуже далекі від спектральних, але в поєднанні з яскравими хімічними фарбами, пом'якшуючи їх, вони допомагають передати кольори зображуваного довкілля.

  • Пензлі для нанесення фарби на папір та змивання його з паперу повинні бути м'якими, але пружними, круглої форми, із загостреним кінчиком, яким проробляють дрібні деталі. Краще обирати пензлі з натурального ворсу (шерсть колонка, білки, поні). Під час змочування водою волосинки повинні щільно збиратись, міцно триматись у металевій оправі, не висмикуватись. Щетинними пензлями молодшим школярам краще не користуватись, оскільки через недосвідченість ними можна розтерти й зіпсувати папір. На ручці кожного пензля є номер, який позначає розмір. Для роботи знадобляться: великий пензель (№ 10-12) для покриття фарбою великих площин, середній пензель (№ 4) для основної роботи, і маленький (№ 1) - для проробки дрібних деталей.
  • Олівці для створення допоміжного малюнка під акварель (контуру), можна користуватися звичайними графітними олівцями середньої м'якості - твердо-м'якими (наприклад, фірми «КОН-і-NOR») із позначками англійськими літерами НВ чи російськими ТМ (або трохи твердішими (Н чи Т). Якщо малювати ними легко, без натиску, вони залишають світло-сіру лінію, яка добре стирається гумкою, не заважаючи пізнішому накладанню фарби. Більш тверді олівці (2Н, або 2Т) залишають надто світлий слід, вдавлюються в папір, дряпають його і погано стираються. Більш м'які олівці (В, 2В, М, 2М) лишають широку лінію, яка розмазується при стиранні гумкою та змішує графіт з фарбою, прокладеною зверху, забруднюючи її. Олівці для роботи мають бути завжди добре загострені гострилкою (але не ножем).
  • Гумка для стирання ліній олівця повинна бути м'якою, білою, не розмазувати олівець і не кришитись (наприклад, фірми «KOH-i-NOR»). Гумку можна розрізати по діагоналі, щоб утворились дві, з гострими кінчиками для стирання дрібних деталей.
  • Палітра необхідна для розведення потрібної кількості фарби з водою, для змішування фарб між собою та знаходження потрібних відтінків кольору. Змішування кольорів у ємностях з фарбою неприпустимо. Палітрою може слугувати і гладка непрозора біла поверхня (пластмасова палітра, білий пластик чи біле порцелянове блюдце). Не варто використовувати кольорову палітру (щоб не спотворювати колір фарби), а також - папір чи картон, оскільки фарба швидко вбирається цими поверхнями та змішується з клеєм, який входить до їхнього складу.
  • Ємність для води - для молодших пластмасова склянка-«непроливайка», для старших - пластмасове відерце з більшим об'ємом води, а для роботи на пленері - банка з щільною кришкою.
  • Ганчірка (чиста, біла, м'яка) необхідна для знімання надлишків вологи з пензлів під час роботи та після неї.

Правила використання матеріалів для акварельного живопису. Якщо папір для роботи зшитий в альбом, краще аркуші відділяти. На початку роботи можна змочити у воді великий пензель і злегка зволожити весь аркуш - таким чином з паперу видаляють пил і жирові плями від пальців. Під час роботи аркуш притримують вільною рукою за край, щоб він не зсувався (якщо він не закріплений).

Мал. 1

Набір акварельних фарб має бути завжди чистим (після закінчення роботи чистим пензлем слід змити з поверхні фарб нашарування інших кольорів, щільно закрити кришкою). Якщо учень користується фарбами в окремих ванночках, щоб вони не випадали, їх можна приклеїти в потрібній послідовності до дна коробки гумовим клеєм чи ПВА.

Мал. 2

Пензлі, як і інші інструменти для малювання, краще носити в пеналі відповідного розміру. Зберігати їх у банці, кінчиком доверху. Неприпустимо під час роботи залишати пензлі на дні ємності з водою - волосинки загинаються і стають непридатними для роботи. Пензель краще класти ворсом на ганчірку чи непотрібний папір. По закінченню роботи їх добре промивають водою та витирають ганчіркою вздовж ворсу.

Під час роботи пензель легко тримають великим, вказівним і середнім пальцями трохи вище металевої оправи (мал. 1). Зап'ясток руки не повинен лягати на аркуш (інакше розмаже фарбу), але за потреби можна злегка спиратись на нього мізинцем (мал. 2).

Щоб набрати фарбу, треба змочити пензель водою, віджати зайву вологу, провівши з легким натиском по краю ємності з водою, і потерти ним по фарбі. При цьому пензель тримають боком, а не вертикально. Фарбу переносять на палітру, до неї додають потрібну кількість води чи іншої фарби, знаходять потрібний відтінок, і пензлем переносять фарбу на роботу.

Олівці кладуть у пеналі в окремий сектор. Тримати олівець треба, як і пензель, трьома пальцями, не надто близько до кінчика (відступивши приблизно 3 см). Лінії проводити без натиску, ніби «погладжуючи» аркуш. Малюнок олівцем є тільки допоміжною стадією в роботі аквареллю, його не повинно бути видно під прозорою фарбою. Гумка завжди повинна бути сухою і чистою та міститися в окремому відділенні пеналу. Якщо вона забруднилась, її слід потерти об непотрібний аркуш. Стирати гумкою графіт олівця треба в одному напрямку, «штрихами», упоперек ліній олівця. Зловживати стиранням не слід, бо фарба погано лягає на затерте місце.

До роботи та після неї палітра має бути чистою, інакше залишки старої фарби змішаються з новою. На палітрі не повинно бути багато води. Щоб віднайдені окремі відтінки не змішуватись, між ними мають залишатись проміжки. Відтінкам певного кольору краще відвести постійні місця. Після роботи палітру треба добре вимити, протерти ганчіркою та скласти до окремого пакету для зберігання. Воду в ємності треба частіше міняти, щоб бруд з пензлем не потрапляв на роботу. Ганчірку, після того, як нею витерли пензлі, склянку для води та палітру, потрібно повністю висушити та періодично міняти.

Алгоритм проведення заняття

Щоб учні змогли повністю опанувати матеріал окремої теми, ретельно виконати практичне завдання та відпрацювати технічні вміння, в позашкільних навчальних закладах художньо-естетичного профілю проводять уроки живопису «парами» (два уроки по 45 хв. з перервою), однак молодші школярі ЗНЗ можуть виконувати роботу впродовж декількох занять.

Заняття розподіляється на етапи:

    1. Підготовка учнями свого робочого місця (3 хвилини): учні заходять до класу і, якщо робота на даному уроці виконується з натури, оглядають натурну постановку з різних сторін, обирають собі місце для виконання роботи, розташовують інструменти, набирають воду, готують для показу домашнє завдання.

    2. Перевірка домашнього завдання (5 хв.) відбувається у різних формах: учні розкладають роботи на своїх робочих місцях, а вчитель підходить до кожного й аналізує її; школярі самі підходять по черзі до стола вчителя й отримують зауваження та пояснення щодо виконаної роботи; найкраще, коли влаштовують «міні-виставку», де учні самі висловлюються, дискутують щодо якості виконання, ставлять запитання вчителеві.

    3. Теоретичне викладення нового матеріалу (10 хв.): учитель пояснює нову тему, враховуючи вік та можливості учнів, чітко вказує мету даної практичної роботи. Пояснення корисно супроводжувати показом наочних схем, репродукцій, кращих учнівських та власних робіт викладача.

    4. Практичний показ викладачем виконання роботи (10-15 хв.) відбувається на мольберті, де педагогу правильній послідовності, з коментарем виконує живописну роботу, аналогічну практичному завданню учнів. Учні розташовуються півколом, стежать за виконанням і ставлять питання за потребою.

    5. Виконання практичної роботи учнями (50 хв.): учні індивідуально виконують практичне завдання уроку, яке коригується вчителем (методами пояснення, виправлення помилок).

    6. Надання домашнього завдання (З хв.), аналогічного завданню на уроці, для закріплення матеріалу. Учитель роз'яснює, на що потрібно звернути увагу під час його виконання.

    7. Прибирання робочого місця (4 хв.) організує вихованців і економить час для підготовки наступного заняття.

(Примітка: якщо уроки проводяться окремо, то учні завершують роботу на другому занятті. В загальноосвітній школі під час уроку образотворчого мистецтва виконання практичної роботи теж передбачає дану послідовність, однак усі етапи відбуваються у більш стислі терміни).

Виконання живописної роботи має певну послідовність - наведемо її на прикладі простого натюрморту (однокольоровий кухоль циліндричної форми, яблуко). Головне, щоб у конструкції кухля легко вгадувалась проста об'ємна форма, а колір не був занадто темним, щоб добре прочитувався об'єм, - для цього педагог пропонує учневі подивитись на нього, трохи примруживши очі (тоді світлотінь виглядатиме більш контрастно, світло розташовується збоку, а фон сприймається білим).

Підготовчий малюнок починають із нанесення «крайніх точок» зображення,у межах яких повинні розташуватись два предмети. Натюрморт має перебувати в оптичному центрі аркуша, тобто трохи вище середини (знизу аркуша до предметів повинно залишатися трохи більше місця, ніж зверху; зліва і справа - однаково). У межах «крайніх точок» (загальної маси всього натюрморту) намічають границі кожного предмета. Під час побудови їх корисно зображати так, ніби вони прозорі, щоб краще зрозуміти конструкцію та взаємне розташування.

Мал. 3

Предмети не повинні «наповзати» один на одного. Це завдання складне для учнів ще й тому, що потрібно зображати кухоль - тіло обертання з порожниною всередині. Відомості про зображення таких фігур потрібно надати учням раніше, ще на уроках малюнка. Обидва предмети поступово й одночасно будуються та промальовуються. Особливо потрібно звернути увагу на зображення світлотіні кухля: тінь та світло ззовні та всередині предмета ніби міняються місцями (це залежить від напрямку променів світла), глибше в кухоль тінь стає темнішою.

Тонкими лініями можна намітити кордони світла та тіні на предметах, місця падаючих тіней та полисків (мал. 3).

Потрібно весь час порівнювати свою роботу з натурою, уважно звіряючи пропорції двох предметів та частин одного предмета між собою, їх співвідношення.

Спочатку малюють загальну форму предмета (кулясту, циліндричну), посту­пово проробляють індивідуальні деталі.

Мал. 4

Мал. 5

Мал. 6

Послідовність роботи фарбами:

1) прокладка загальних кольорових та тонових відношень методом заливок (введенням кольору в колір) (мал. 4);

2) прокладка власних та падаючих тіней, напівтіней методом заливок, ле сируванням по сухому нижньому шару фарби розмивкою (мал. 5)

3) доробка, промальовка нюансів, дрібних деталей методом «по сухому» (мал. 6).

Слід зазначити, що живописну роботу треба вести паралельно над всіма предметами та елементами зображення для того, щоб робота на будь-якому етапі виглядала цілісно, щоб окремі частини можливо було порівнювати між собою.

У навчанні дітей живопису важливо правильно надавати словесне пояснення, яке має бути чітким, коротким і образним (за потреби). Доцільно паралельно з опануванням техніки акварельного живопису пояснювати загальні й конкретні для даної техніки закони, розтлумачувати поняття, навчати правил. Адже, відображаючи дійсність, учні відпрацьовують уміння реалістичного зображення (пізнають і втілюють закономірності лінійної та повітряної перспективи, кольорознавства, зображення світлотіні, композиції), що можливе тільки на основі відповідних теоретичних знань та практичних навичок. Для більш чуттєвого сприймання натури (її форми, пропорцій, конструктивної будови, світлотіні, кольору) на уроках слід використовувати різні наочні матеріали - моделі, таблиці, репродукції, кінофільми, діафільми, проте без надмірності, щоб не відвернути увагу від самого предмета малювання. Молодших школярів зацікавлюють і незвичайні факти з життя різних художників (правдиві або легенди), що заохотять їх до створення власних художніх образів, спонукатимуть не тільки до пошуку таких цікавинок у мережі Інтернет, енциклопедіях, а й допоможуть «шліфувати» свої вміння.

Як приклад можна навести спогад про своєрідне змагання, яке відбулось у Санкт-Петербурзі в 1892 р. в «Товаристві російських акварелістів»: художники Крижицький і Писемський упродовж однієї години написали акварельний пейзаж, розміром понад два кв. метри. Крижицький почав з лівого верхнього, а Писемський - з правого нижнього кута аркуша. Вони «зійшлися» в центрі. За спогадами свідків, робота була майстерно створена в єдиному стилі [3, с. 113].

Висновки. Викладачі позашкільних навчальних закладів художньо-естетичного профілю з метою розвитку художньо-творчих здібностей та підготовки учнів до подальшої професійної діяльності повинні зосередитися на ґрунтовному навчанні живопису, зокрема акварельного, як дисципліни, що є визначальною в процесі роботи з вихованцями. Підвищенню рівня художніх робіт учнів сприятиме чітка організація педагогом занять і методично обґрунтоване викладання дисципліни, належна якість підготовленого приладдя та матеріалів. Учні повинні усвідомити загальні принципи зображення об'ємних предметів, а це можливо зробити, вивчаючи прості форми неживої природи - елементи простого натюрморту, що надалі допоможе у відтворенні більш складних форм. Виклад навчального матеріалу має супроводжуватися чітким та зрозумілим словесним поясненням, показом наочності. Надалі, вважаємо, необхідно розробляти нові якісні програми з живопису та інших технік для роботи з вихованцями різних вікових груп.

Список джерел

  1. Вильчинский В. М.Учитесь рисовать : альбом для 5 кл.- Киев : Рад. школа. - 1981.- 72 с.
  2. Вильчинский В. М. Изобразительное искусство :учеб.для 1-2 кл.- Киев : Рад.школа. 1991.- 127 с.
  3. Искусство рисунка / сост. Ельшевская Г. В. - Москва : Советский художник. - 1990.- 365 с.
  4. Кириченко М. А. Основи образотворчої грамоти / М. А. Кириченко, І. М. Кириченко. - Київ : Вища школа. - 2002. - 189 с.
  5. Комаровська О. А. Художньо-обдарована особистість: сутність, реалії, розвиток: моногр./ Оксана Анатоліївна Комаровська. - Івано-Франківськ :НАІР,2014.-412 с.
  6. Фармаковська В. О. Малювання акварельними фарбами. - Київ : Рад. школа. 1957.- 28 с.
  7. Шалаєва Г. П. Вчимося малювати [Текст] / Г.П.Шалаєва. - Київ : Країна Мрій, 2008.- 224 с.

References

  1. Vilchinskii, V. М. (1981). Vchitsia maliuvaty. Albom dlia 5 kl. [Learn to draw. Album for 5th grade]. Kyiv: Radianska shkola.
  2. Vilchinskii, V. M. (1991). Izobrazitelnoe iskusstvo. Uchebnik dlya 1-2 kL [Fine Arts. The textbook for 1st- 2nd grade]. Kyiv: Radianska shkola.
  3. Elshevskaia, G. V. (Ed.). (1990). Iskusstvo risunka [The art of drawing]. Moskva: Sovetskii khudozhnik.
  4. Kyrychenko, M.A., & Kyrychenko, I. M. (2002). Osnovy obrazotvorchoi hramoti [Foundations of graphic literacy]. Kyiv: Vyshcha shkola.
  5. Komarovska, O. A. (2014). Khudozhno- obdarovana osobistist: sutnist, realii, rozvytok [Artistically gifted personality: Nature, reality and development]. Ivano-Frankivsk: NAIR.
  6. Farmakovska, V. O. (1957). Maliuvannia akvarelnymi farbamy [Watercolor drawing]. Kyiv: Radianska shkola.
  7. Shalaeva, H. P. (2008). Vchimosia maliuvaty [Learn to draw]. Kyiv: Kraina mrii.

Журнал "Мистецтво та освіта", № 1 (79), 2016

Автор: Прима Ілля Вікторович, викладач школи мистецтв Деснянського районного управління освіти, м. Київ
Видалити Відміна
Забанити Відміна