Закрити
Сьогоденні екологічні катастрофи, пов'язані з водою
02 Лютого 2017, 15:01 , Переглядів: 1512
FacebookTwitterLivejournal
Сьогоденні екологічні катастрофи, пов'язані з водою Фото: dreamstime.com Сьогоденні екологічні катастрофи, пов'язані з водою

Спільний екологічний проект вчителів і учнів 7 класу. Робота учасника IV Всеукраїнського конкурсу "Творчий учитель - обдарований учень".

Зміст

1. Вступ
2. Проблема забруднення Світового океану
3. Екологічні проблеми Чорного моря
4. Екологічна міграція пов'язана з водою
5. Про міжнародні механізми рішення екологічних проблем
6. Висновок
Список використаних джерел

 

1. Вступ

Завдячуючи своїй не завжди далекоглядній активності, людина чинить безперервний тиск на оточуюче природне середовище. Уся історія людства супроводжується боротьбою за природні ресурси. Незмінно зріс цей вплив на природне середовище в останні століття, коли починають вже «вичерпуватись» деякі природні ресурси. Ще з давніх часів гостра конкуренція за воду йшла у пустельних і напівпустельних регіонах світу (у Єгипті, Центральній і Південно-Східній Азії, тощо). Позбавлені річкової води для зрошення, гинули колись квітучі оазиси. Скільки їх, колись знаменитих, перетворились у пустелі, занесені пісками, навіть пам'ять про них стерлась в історії народів. А надалі у конкуренції за воду включились промисловість, транспорт, гідроенергетика, рибне господарство.

Тому ми повинні дослідити та назвати найгостріші екологічні катастрофи сьогодення, пов’язані з водою, причини їх виникнення та невтішні наслідки.

Актуальність теми дослідження:

Ми вибрали цю тему для дослідження, тому що вважаємо, що це глобальна проблема якості життя людства в цілому, а так само байдужість суспільства до екологічних біженців.

Цілі і завдання роботи:

Мета даної роботи полягає у розгляді найгостріших екологічних катастроф, пов’язаних з водою.

Для досягнення поставленої мети у роботі ставляться такі задачі:

  1. Дати визначення екологічної міграції;
  2. Розглянути причини появи екологічних біженців;
  3. Дати характеристику проблемі забруднення Світового океану;
  4. Розглянути міжнародні механізми рішення екологічних проблем.

Об'єкт дослідження – екологічні катастрофи, пов’язані з водою.

Предметом дослідження є причини виникнення катастрофічних повеней у Бангкоку (Таїланд), Генуї (Італія).

У дослідженні були застосовані наступні методи збору інформації:
1. Вивчення літературних джерел.
2. Аналіз офіційної статистики документів.

До змісту

2. Проблема забруднення Світового океану

Величезна маса вод Світового океану формує клімат планети, служить джерелом атмосферних опадів. Більше половини кисню надходить в атмосферу з океану, і він же регулює зміст вуглекислоти в атмосфері, тому що здатен поглинати її надлишок. У Світовому океані щорічно виловлюється 85 млн. т. риби.

Світовий океан - це й протеїн для голодуючих, котрих на землі мільйони, і нові ліки для хворих, вода для пустель, енергія й мінерали для промисловості, місця відпочинку.

Мабуть, жодна проблема не викликає зараз у людства таких жвавих дискусій, як проблема забруднення Світового океану. Останні десятиліття знаменуються посиленням антропогенних впливів на морські екосистеми у результаті забруднення морів і океанів. Поширення багатьох забруднюючих речовин придбало локальний, регіональний і навіть глобальний масштаби. Тому забруднення морів, океанів стало найважливішою міжнародною проблемою, а необхідність охорони морського середовища від забруднень диктується вимогами раціонального використання природних ресурсів.

Ніхто не буде заперечувати доцільність охорони океану й розвиток у ньому життя від шкоди, що можуть нанести викиди відходів. Це тим більше серйозно, що океан неможливо очистити, як ріку або озеро.

Деякі зміни у навколишнім середовищі океану, викликані людською діяльністю, уже незворотні. Наприклад, ріки, перегороджені греблями, виносять значно менше прісної води й осадового матеріалу. Порти в устях рік змінюють характер руху потоку води в природне середовище.
Наскільки чистий повинен бути океан і наскільки людина повинна намагатися зберегти навколишнє середовище? Проблема полягає у тому, щоб визначити, що є оптимальним для суспільства, і досягти цього з найменшими витратами.

Видалення відходів автоматично припускає забруднення. Все живе або неживе, що своїм надлишком знижує якість життя, є забрудненням. Більшість речовин, названих забруднювачами, уже є в океані у величезних кількостях: метали, солі й всі види органіки. Океан може витримати ще більше навантаження цими речовинами, однак питання полягає у тому, наскільки більшу: до якої межі океан буде витримувати це навантаження без негативних наслідків.

У 1973 році був запропонований один з підходів до цього питання: «Вода вважається забрудненої, якщо через своїх недостатньо високих якостей вона не може задовольняти найвищим вимогам по її використанню в сьогоденні або майбутньому». Найвищими вимогами є заняття водними видами спорту й виробництва морепродуктів, а також збереження життя у морі на постійному рівні.

Щоб підтримувати прийнятний рівень якості океанських вод, треба розглянути основні види ймовірних забруднювачів, що утворяться у результаті господарської діяльності людини. Один з них - фекальні стоки, які після різних способів обробки попадають, в остаточному підсумку, в океан у якості «міських стічних вод». Крім того, в океан направляється потік відходів з безлічі промислових підприємств.

Звичайно ці відходи піддаються попередній обробці, у процесі якої віддаляються компоненти, які швидше за все можуть виявитися небезпечними, тоді як інші стічні води по трубах скидаються в океан. Скидання з барж у відкритому морі - засіб рятування від ґрунтів, вийнятих у процесі землечерпальних робіт (при поглибленні проходів для судів), фекалій, хімічних відходів. Термічне (теплове) забруднення представлене нагрітою водою прибережних теплових електростанцій, а так само холодною водою, що надходить із причалів, де розвантажуються суди-газовози. Крім того, із судів скидають сміття, а також баластову воду, що містить нафту.

Однак, забруднювачі попадають в океан і іншим шляхом. З повітря надходять дрібні часточки пестицидів, що розпорошуються над посівами, частки сажі з димарів, вихлопні гази двигунів автомобілів і літаків. Від покритих фарбою корпусів кораблів відділяються невеликі кількості токсикантів, призначення яких запобігти обростанню кораблів водоростями й ракоподібними. У результаті лісових пожеж з атмосфери в океан попадає величезна кількість золи, окисів металів.

Нафта, що виливається з танкерів у результаті морських катастроф утворює особливий вид забруднення.

Також у результаті багатьох природних процесів в океан попадають речовини, які називалися б забруднювачами, якби були продуктами людської діяльності. Прісні води річкового стоку впливають на такі морські організми, як корали; крім того, вони несуть із собою забруднювачі, змиті дощем з дерев і землі. До того ж велика кількість важких металів, речовин, магми, а також попелу попадає в океан у результаті виверження вулканів. Нафта просочувалася із дна океану задовго до появи людини на Землі й продовжує просочуватися й у наші дні.

Найбільш масштабним і значним є хімічне забруднення середовища невластивими їй речовинами хімічної природи.

Серед них - газоподібні й аерозольні забруднювачі промислово-побутового походження. Прогресує й нагромадження вуглекислого газу в атмосфері. Подальший розвиток цього процесу буде підсилювати небажану тенденцію убік підвищення середньорічної температури на планеті. Викликає тривогу в екологів і триваюче забруднення Світового океану нафтою й нафтопродуктами, що досяг уже 1/5 його загальної поверхні. Нафтове забруднення таких розмірів може викликати істотні порушення газо- та водообміну між гідросферою й атмосферою. Не викликає сумнівів і значення хімічного забруднення ґрунту пестицидами і її підвищеною кислотністю, що веде до розпаду екосистеми. У цілому всі розглянуті фактори, яким можна приписати забруднюючий ефект, впливають на процеси, що відбуваються у біосфері.

Гідрохімічні й кліматичні особливості чорноморської водойми, а так само, соціально-економічні аспекти його використання накладають певний відбиток на характер шельфової рослинності, вертикальний і горизонтальний розподіл, видовий склад.

У результаті досліджень учених відзначена зміна флори, що свідчить про виникнення осередків забруднення на Північно-Кавказькому узбережжі.

До змісту

3. Екологічні проблеми Чорного моря

Яким чином можна наблизитися до врегулювання екологічних проблем приморських регіонів, настільки привабливих для промисловості? Транснаціональні компанії при прийнятті рішень про реалізацію проектів, у більшості пов'язаних із транспортуванням товарів, виходять насамперед з їхньої прибутковості. Так само найчастіше надходять і уряди держав, далеко не завжди утрудняючи себе оцінкою супутніх екологічних і, як наслідок, економічних витрат проектів. Трохи іншої логіки дотримуються при аналізі проектів неурядові організації, у більшості випадків інтереси, що представляють, тієї частини приморського населення, що не може розраховувати на безпосередню вигоду від реалізації проектів, зате гостро відчуває екологічні витрати.

Азово-Чорноморське узбережжя Росії унікальне: і м'який клімат, і чудові ландшафти, і родючі ґрунти — все це робить даний регіон привабливим для туристів, коштовним для сільського господарства.

Азовське узбережжя — являє особливу цінність для збереження біорізновидів та рибних ресурсів. Але всі ці природні багатства перебувають зараз у зоні надзвичайно активного освоєння, причому найчастіше без обліку їх виняткової екологічної та естетичної цінності.

От деякі приклади таких, здавалося б, незначних витрат, які в сумі можуть привести до обезцінення нашого національного природного надбання — Азово-Чорноморського узбережжя. При будівництві ділянки нафтопроводу на території Утришського й Абрауського заказників, що почалося до одержання необхідних адміністративних дозволів і всупереч протестам місцевих жителів, були знищені десятки гектарів реліктових ялівцевих лісів (що жили в них тварини й птахи втратили свою екологічну нішу й були приречені на загибель). Інший приклад: жителі Новоросійського району виступають проти будівництва нафтоналивного порту у селищі Південна Озерейка, тому що це створює погрозу для єдиного у Росії дитячого курорту федерального значення — «Анапа», розташованого поблизу. Корінь виникаючих проблем — у відсутності механізмів підрахунку матеріального збитку, нанесеного державній скарбниці й населенню регіону (добробут якого в значній мірі залежить від процвітання туризму) у результаті використання реліктових ялівцевих гаїв і курортного узбережжя під будівництво нафтопроводів і нафтових терміналів, тобто прямо сказати — використання не по призначенню. Інакше кажучи, поки екологічну, естетичну, рекреаційну цінність земель, поряд з іншими її коштовними властивостями, не будуть розраховувати у грошовому вираженні, зберегти ці землі не вдасться — якщо тільки у вигляді техногенних пустель. Так що причорноморські заповідники й національні парки з їх лісистими гірськими хребтами, мальовничими каньйонами й водоспадами, джерелами мінеральних вод, унікальними грязьовими вулканами й живим морем поки залишаються у небезпечній заставі нашої безгосподарності й безтурботності.

До змісту

4.Екологічна міграція пов’язана з водою

Екологічною міграцією називають переселення районів екологічних катастроф і стихійного лиха внаслідок суттєвого погіршення умов проживання. На сьогоднішній день проблема екологічних біженців дуже гостро постала перед лицем усіх держав. Глобальні зміни клімату, стихійні лиха, нераціональне використання ресурсів, відсутність якісних фільтрів і очисних споруд, а також несумлінне ставлення до цього влади змушує людей змінювати своє місце проживання, змушуючи їх ставати екологічними біженцями.

Дощі у Таїланді, які пройшли у жовтні 2011 року – це найсильніша повінь за останні 50 років. Були знищені щонайменше 800 тисяч житлових будинків, розмиті дороги, закриті банки, зупинено роботу майже 10 тисяч заводів і фабрик, багато підприємств підтоплені. Без роботи залишилися близько 700 тисяч людей. Всього від повені постраждали більше трьох мільйонів людей, близько 720 тисяч з них звернулися за медичною допомогою. За попередніми оцінками, збитки від стихії перевищили 16 мільярдів доларів.

Внаслiдок довготривалих дощiв у пiвнiчних й захiдних провiнцiях, стихiя дібралась і до центру краiни. Масштаби трагедії просто вражають: 30 провінцій постраждало, близько 300 осіб загинуло, 9 млн. голів худоби знищено, частково затоплено 214 магістралей та доріг.

Економічний ефект локального стихійного лиха стає справді глобальним!

Як зауважує The Wall Street Journal, Таїланд з населенням в 67 млн осіб належить до країн середнього розміру. Але вага Таїланду у світовому ланцюжку виробничих поставок незрівнянно більша за фізичні розміри королівства, і повінь з усією очевидністю нагадала про це нам.

За даними представництва Ford у Таїланді, які наводить The Wall Street Journal до теперішнього моменту заброньовано на 17 тисяч автомобілів менше за заплановане, а загальна кількість машин, які не зійдуть з конвеєрів через повінь, може скласти 30 тис.

У листопаді 2011 року влада Італії оголосила регіони зоною лиха, після того як потужні потоки води затопили цілі села і центр м. Монтероссо. «Тут більше нічого немає - ні товарів, ні водопостачання, ні електрики. Люди в будинках, все затоплено. Монтероссо більше не існує», - цитує The Telegraph мера міста Анжело Бетта. Ситуація тут просто катастрофічна. Повінь зруйнувала кілька мостів, а деякі будинки повністю пішли під воду.

Рятувальники не мали можливості досягти деяких затоплених районів - стихія порушила залізничне і автомобільне сполучення в Лігурії і Тоскані, особливо в провінціях Ла Спеція і Масса Каррара.

Владі і городянам доводиться ще боротися з наслідками руйнівної стихії, яка лише за попередніми оцінками завдала шкоди в 7 млн. євро.

Під час повені було оголошено у місті Генуя надзвичайний стан. Проливні дощі були настільки сильні, що буквально за малий проміжок часу вулиці Генуї перетворилися на вируючі води, які зносили все на своєму шляху.

Влада закликала жителів Генуї по можливості не виходити на вулиці, не їздити на машинах і не ночувати на перших поверхах будівель.

За оцінками Організації Червоного Хреста, природні катаклізми є причиною появи більшої кількості біженців, ніж війни. Нині 19.2 млн. людей можуть бути визнані «екологічними біженцями».

До змісту

5.Про міжнародні механізми рішення екологічних проблем

На початку 1980-х років світове співтовариство усвідомило, що загроза нашому звичному існуванню стає реальною у зв'язку з екологічною кризою. І тоді були вперше початі зусилля до створення міжнародних механізмів рішення екологічних проблем, що стосуються так званих ресурсів загального користування. Для здійснення проектів, пов'язаних із глобальними змінами у біосфері, у 1991 р. була створена спеціальна структура — Global Environment Facility (GEF). У 1992 р. конференція в Ріо-де-Жанейро прийняла ряд конвенцій, що стали важливим інструментом виконання вартих перед світом завдань.

Підписали ці документи й чорноморські країни. Ними підписані також Бухарестська конвенція по захисту Чорного моря від забруднення, Одеська декларація. Результатом зусиль Чорноморської екологічної програми стали два важливих і конкретних документи: Трансграничний діагностичний аналіз Чорного моря й Стратегічний план дій по реабілітації й захисту Чорного моря. Підписавши у 1996 р. цей план, чорноморські держави зобов'язалися розробити загальну стратегію захисту й відновлення Чорного моря, керування його береговими й морськими ресурсами на 20 років.

Пройшло чотири роки, і жодне з держав зобов'язань не виконало. Не виконані й положення Бухарестської конвенції про створення Стамбульської комісії й консультативних груп при ній, а також Чорноморського екофонду. Намічені Бухарестською конвенцією й Одеською декларацією масштабні заходи щодо порятунку Чорного моря залишилися на папері. Навпаки, ситуація різко погіршилася, і плани використання Чорного моря становлять нині далеко від його берегів, а містити структури керування, оплачувати відновлення й захист моря змушені берегові держави.

Найтяжча екологічна ситуація склалася в Одесі. У зоні дії вибуховогненебезпечного Одеського припортового (аміачного) заводу (ОПЗ) почате будівництво Одеського нафтатерміналу. Хоча усі державні й суспільні екологічні експертизи, починаючи з 1992 р. указували на неможливість будівництва нафтових комплексів в Одеській затоці. На ОПЗ відновили небезпечне перевантаження метанолу, зупинене у 1989 р. громадськістю. Зараз на міжнародному ринку різко зріс попит на метанол, що використовується як добавка у бензин для підвищення октанового числа, при виробництві формальдегіду — сировини для виготовлення клею й гуми. Основний виробник метанолу у регіоні, Росія дотепер транспортувала його через фінський порт Котка. Через Одесу ж проходить самий короткий шлях у країни Середземномор'я, що є основними покупцями даної сировини. Намічаються його поставки у Південно-Східну Азію й Америку теж з Одеси. У 2001 р. планується обсяг перевалки довести до 400 тис. т. у рік, а у майбутньому — до 800 тис. т.

Небезпечні виробництва в Одесі ростуть, як гриби, без оповіщення громадськості, хоча його вимагає чинне законодавство країни. Нещадно знищується берегова зона: зносяться зелені насадження, безконтрольно забудовуються зсувні ділянки, піщані коси, стометрові прибережні смуги строгої недоторканності. Ще 10 років тому запропоновано у законодавчому порядку регламентувати природокористування в цій зоні. У 1995 р. розроблений проект закону про природокористування в береговій зоні Чорного моря. Уже 5 років він не затребуваний ні Міністерством екології й природних ресурсів, ні Верховною Радою, ні Кабінетом міністрів. Усім їм не до екології.

Пора б міністрам чорноморських держав відзвітувати перед платниками податків про ефективність своїх досить частих зустрічей для «урегулювання міжнародних проблем у зв'язку з екологічним навантаженням на Чорне море». Пропозиції за рішенням подібних проблем народилися у зоні планетарної катастрофи — Аралу, що гине. Недавній форум неурядових організацій Причорноморського регіону підтримав пропозицію Одеського соціально-екологічного союзу (ОСоЕС) оцінити існуючий антропогенний вплив на екосистему Чорного моря з обліком планованих нафтових і газових терміналів, перспективи видобутку нафти й газу на шельфі Азовського й Чорного морів, частих військових навчань НАТО (які порушують міжнародні угоди про Чорне море). Ця оцінка покаже здатність моря до самоочищення й визначить гранично припустиме навантаження на різні частини його екосистеми. У такій оцінці зацікавлені не тільки країни — республіки колишнього СРСР. Так, жителі Стамбула мають намір переглянути Конвенцію про режим проток, підписану у 1936 р.

Необхідна принципово нова концепція природокористування у басейні Чорного й Азовського морів, заснована на ідеях спільного господарювання країн, зв'язаних загальними ресурсами й цілком залежних від границь стійкості морських екосистем. І повинна бути створена нова структура міжнародного характеру, що несла б відповідальність за екологічний стан Азовського й Чорного морів — «Банк Чорного моря». До екстрених заходів по захисту цих морів варто віднести розробку угоди про квоти на стоки для всіх країн басейну. З ініціативи й при участі Одеського соціально-екологічного союзу (ОСоЕС) запропонована Концепція розробки квот на скидання стічних вод для всіх європейських країн, що входять у басейн Чорного моря. В основу Концепції покладена ідея спільного використання цими країнами природних ресурсів Чорного моря.

У чорноморських країнах (а їх 21) повинні бути уніфіковані заходи щодо захисту й реабілітації Чорного й Азовського морів. Це повинне покласти початок скоординованим діям різних країн. У цьому контексті дуже важливий проект екологічного землеробства на територіях водозбірних площ водно-болотних угідь міжнародного значення. Нарешті, на базі одеського риборозплідника міг би бути створений міжнародний центр по розведенню рідких видів риб Чорного й Азовського морів (у тому числі, мідій).

До змісту

6. Висновок

У цей час проблема забруднення водних об'єктів (рік, озер, морів, ґрунтових вод і т.д.) є найбільш актуальною, тому що всім відомо вислів – "вода - це життя".

Без води людина не може прожити більше трьох діб, але навіть розуміючи всю важливість ролі води в її житті, вона однаково продовжує жорстко експлуатувати водні об'єкти, безповоротно змінюючи їхній природний режим скиданнями й відходами. Основна маса води зосереджена в океанах. Парка з його поверхні вода дає живлющу вологу природним і штучним екосистемам суші. Чим ближче район до океану, тим більше там випадає опадів. Суша постійно повертає воду океану, частина води випаровується, особливо лісами, частина збирається ріками, у які надходять дощові й снігові води.

Обмін вологою між океаном і сушею вимагає дуже великої кількості енергії: на це затрачається до 1/3 того, що Земля одержує від Сонця.

Цикл води у біосфері до розвитку цивілізації був рівноважним, океан одержував від рік стільки води, скільки витрачав при її випарі. Якщо не мінявся клімат, то не міліли ріки й не знижувався рівень води в озерах. З розвитком цивілізації цей цикл став порушуватися, у результаті поливу сільськогосподарських культур збільшився випар із суши. Ріки південних районів обміліли, забруднення океанів і поява на його поверхні нафтової плівки зменшило кількість води, що випаровується океаном. Все це погіршує водопостачання біосфери. Більше частими стають посухи, виникають спалахи екологічних нещасть.

На сьогодні не можна не звертати уваги на цю проблему, тому що якщо не на нас, то на наших дітях позначаться усі наслідки антропогенного забруднення води. Уже зараз через діоксинове забруднення водойм у Росії щорічно гине 20 тис. чоловік. Приблизно таке ж число росіян щорічно смертельно занедужує раком шкіри у результаті руйнування озонового шару в стратосфері. Внаслідок проживання у небезпечно отруєному середовищі перебування поширюються ракові й інші екологічно залежні захворювання різних органів. Отже, цю проблему треба вирішувати якомога швидше й радикально переглянути проблему очищення промислових скидань. Сьогодні, за даними ООН, у світі налічується 25 мільйонів людей, що стали біженцями внаслідок екологічних катастроф, і їх число зростає. Згідно з прогнозом ООН, до 2050 року залишити свої будинки будуть змушені до 200 мільйонів чоловік. Їм доведеться шукати порятунку від підйому рівня моря, повеней і посухи, які зроблять неможливим життя на великих територіях. Є всі ознаки того, що ми стоїмо перед новим великим викликом глобального характеру! Тільки у 2007 році біженцями стали 11500000 чоловік. Кожне підвищення рівня Світового океану на сантиметр буде змушувати переселятися у світі 1 млн. осіб.

У найближчі десятиліття глобальне потепління, наростаючий дефіцит води і скорочення сільськогосподарських угідь стануть вирішальним чинником міграції, констатують учасники конференції ООН. Міграційні потоки будуть направлятися по всьому світу, що створить реальну загрозу глобальної безпеки.

До змісту

Список використаних джерел

  1. Наука про океан; Москва; 1981.
  2. Океан сам по собі й для нас; Москва; 1982.
  3. Р. Керингтон « Біологія моря»; Ленінград; 1966.
  4. Проблеми і техногенні загрози водних ресурсів України.  http://www.politik.org.ua.
  5. Екологічні катастрофи, пов’язані з водою. http://tsn.ua/foto/.
  6. Водні ресурси світу. http://www.ecology.md/section.php?section.
  7. Проблема водних ресурсів у світі. http://www.niss.od.ua.

До змісту

Джерело: Острів знань
Автор: Гергель Альона Сергіївна, Онишкевич Тетяна Олегівна, Любимівська ЗОШ І-ІІІ ступенів, Херсонська обл.

Дана публікація розміщена на сайті Острів знань у електроному вигляді з відома і згоди власника авторських прав на некомерційній основі та охороняється законом «Про авторське право та суміжні права». Використання даного матеріалу, публікування і републікування на інших ресурсах мережі Інтернет допускається за умови розміщення прямого активного гіперпосилання на сайт. Будь-яке комерційне використання даного тексту без відома і згоди власника авторських прав не допускається. З питань комерційного використання даного матеріалу звертайтеся за адресою admin@ostriv.in.ua

Видалити Відміна
Забанити Відміна