Закрити
"Пам'ять про минуле" (до Дня партизанської слави).
18 Липня 2013, 16:27 , Переглядів: 44799
FacebookTwitterLivejournal
Суховерхов В. "Білоруські партизани"

Сценарій відкритого виховного заходу учасника ІІ Всеукраїнського конкурсу "Творчий вчитель - обдарований учень".

Анотація роботи: 22 вересня, у День партизанської слави з почуттям безмежної подяки й любові ми віддаємо данину поваги ветеранам антифашистського опору: колишнім підпільникам і партизанам, захисникам і визволителям рідної землі – усім, кого ми з гордістю називаємо народними месниками.

Свято почали відмічати в Україні «…на підтримку ініціативи ветеранів війни та з метою всенародного вшанування подвигу партизанів і підпільників у період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, увічнення їх пам'яті…»  тільки з 2001 року. 

Даний сценарій відкритого виховного заходу розроблений на допомогу педагогам-організаторам, заступникам директорів з виховної роботи, класним керівникам, вчителям для підготовки і проведення заходів, класних  годин,  присвячених Дню партизанської слави.

Назва роботи: Сценарій відкритого виховного заходу «Пам'ять про минуле» (до Дня партизанської слави).

Мета:

навчальна: розширити знання учнів про партизанський рух в Україні та в рідному місті, героїв партизанського руху, відкарбувати в їхній пам'яті імена найвідоміших діячів партизанського руху;

розвиваюча: розвивати вміння виступати із повідомленням перед аудиторією, образне мислення, артистичні здібності в декламуванні поезій;

виховна: сформувати в учнів інтерес і повагу до історичного минулого нашої Батьківщини; виховувати патріотичні почуття, гуманізм, любов до України, пошану до ветеранів війни.

Завдання: Через використання науково-популярної літератури, кадрів фільмів, спілкування з свідками подій Великої Вітчизняної війни, читання віршів, вивчення та виконання пісень, створення малюнків, плакатів розширити знання учнів про партизанський рух в Україні та в рідному місті, героїв партизанського руху, відкарбувати в їхній пам'яті імена найвідоміших діячів партизанського руху.

Очікуваний результат:

Після цього заходу учні зможуть:

  • поглибити знання про героїчне минуле нашого народу та нашого міста;
  • усвідомити велич подвигу у вирі другої світової війни;
  • шанобливо ставитися до тих, хто ціною свого життя здобув перемогу.

Форма проведення: літературно-музична композиція з елементами історичної розповіді.

Обладнання: технічні засоби (ноутбук, проектор, мультимедійна дошка),  фонограми пісень та мелодій,  уривки з документального фільму «Партизанська Житомирщина», портрети-, фотослайди найвідоміших керівників партизанського руху, музичне устаткування, виставка малюнків, плакатів «Хай завжди буде сонце».  

Використана література:

  1. Костриця М.Ю., Кондратюк Р.Ю. Житомир: Підручна книга з краєзнавства. – Житомир: Косенко, 2006. – 464 с.
  2. М.М. Жайворон, В.К. Процюк, О.П. Ремезов Їх іменами названі вулиці Житомира. (Збірник). Житомир: видавництво «Житомир», 2004. 96 с.
  3. Шилюк Д.М. Маловідомі сторінки з історії Житомирщини (напередодні і в часи німецької окупації). Житомир: В-во «олинь», 2010. – 200 с. – Бібліогр.: с. 174 – 188.

Учасники: ветерани війни, учні 8-9 класів, батьки, вчителі.

Час і місце проведення: до 22 вересня (День партизанської слави). Шкільна актова зала.

Тривалість заходу: 35-45хв.

І. План підготовки до заходу:

  1. Збір матеріалу та підготовка загального сценарію.
  2. Визначення творчих груп.
  3. Запрошення ветеранів Великої Вітчизняної війни.
  4. Підготовка мультимедійних презентацій та підбір кадрів кінофільму.
  5. Репетиції окремих блоків сценарію та підбір костюмів.
  6. Перевірка готовності технічних засобів.
  7. Підготовка виставки малюнків, плакатів «Хай завжди буде сонце».
  8. Виготовлення оголошення про проведення заходу.
  9. Оформлення залу та сцени.
  10. Визначення чергових учнів.

ІІ. План проведення заходу:

  1. Вступне слово ведучих.
  2. Перегляд документального фільму «Житомирщина – партизанський край».
  3. Виступ ветеранів Великої Вітчизняної війни.
  4. Покладання квітів до шкільного пам’ятного знаку О. Бородію.
  5. Хвилина мовчання.
  6. Інсценізація вірша «Було це давно…».
  7. Танцювальна композиція «Живи і пам’ятай».
  8. Пісня «Пісня про Україну».
  9. Пісня та хоровод-танок «Хай завжди буде Сонце».

ІІІ. Основний зміст заходу

(Святково прибрана сцена. Лунає музика. В зал запрошуються ветерани ВВв, учні школи).

Ведуча:

Ми не діти війни,
Лихоліття страшного не знаєм.
Із книжок про війну, про бої читаєм.
Ми не діти війни,
Ми дітьми її пітьми не були.
Ми у мирі, у щасті, у тиші росли.
Але пам’ять про те, що творила
Кривава війна,
В наших душах ожива.

Ведучий:

22 вересня, у День партизанської слави з почуттям безмежної подяки й любові ми віддаємо данину поваги ветеранам антифашистського опору: колишнім підпільникам і партизанам, захисникам і визволителям рідної землі – усім, кого ми з гордістю називаємо народними месниками.

Ведуча:

Відзначення цього свята є державним визнанням неоціненного внеску народних месників у велику Перемогу над фашизмом.

 (розповідь супроводжується презентацією «Підпільний рух на Житомирщині. О.Бородій…»)

Ведучий:

Найважчі та найжорстокіші випробування випали на долю нашого народу у роки Другої світової війни. Мільйони українців, у тому числі тисячі житомирян, пройшли крізь це пекло і не скорилися. Серед цих імен і ім’я Олексія Дем’яновича Бородія. Житомирянина, керівника підпільної організації . Наша школа  носить ім’я О. Бородія. Встановлено пам’ятний знак та названа одна з вулиць Житомира іменем героя.

(Перегляд кадрів документального фільму «Житомирщина -  партизанський край»)

Ведуча:

В роки тимчасової німецько-фашистської окупації Житомирщина перетворилася на партизанський край.

На початку 1942 року на Житомирщині вже було  близько 75 підпільних організацій і груп, які об’єднували майже 2,5 тисячі осіб. Підпільні організації видавали антифашистські листівки і відозви, які в перші місяці діяльності підпілля  переписувалися від руки і розповсюджувалися серед населення.

Велику допомогу надали підпільники області партизанським загонам і з’єднанням, постачали їх зброєю, продуктами харчування, одягом, взуттям, медикаментами, допомагали розвідкою.

Керівниками партизанських загонів та з’єднань були А. Ф. Федоров, С.А. Ковпак, М. Наумов, И.И. Шитов, А. Н. Сабуров, С.Ф. Маліков, О.Д. Бородій.

Силами підпільних організацій партизани висадили в повітря 34 ешелони ворога з живою силою і бойовою технікою, продовольством, зірвано 18 мостів, знищено 19 автомашин. Підпільники виводили з ладу залізниці, лінії зв’язку, громили гарнізони німців.

Партизанські з’єднання разом з військами 1-гоУкраїнського і 2-го Білоруського фронтів брали участь у наступальних операціях на території області.

Ведучий: До слова запрошуємо наших гостей, ветеранів Великої Вітчизняної війни, захисників рідної Житомирщини.

(учні вручають ветеранам квіти, та покладають квіти до шкільного пам’ятного знаку О.Бородію).

Ведучий:

Згадуючи таких людей і доблесні їхні справи, маємо завжди пам’ятати, що партизанський рух, як і все пов’язане з минулою війною – це вічно жива історична пам’ять, яка повинна вчити повазі до минулого та виховувати почуття патріотизму не гучними гаслами, а ділом.

Ведуча:
Стоїть обеліск, в нім скорбота німа,
Що в селах, містах синів вже нема.
Лиш вогники - квіти їм люди кладуть,
Лиш сльози вмивають синів імена,
Що їх за собою забрала війна,
Що їхні серця уже довгі літа
Земля українська в собі пригорта.

Ведучий:
І знов біля братської тихо стою,
І спогад приходить, мов тихе зітхання.
Пливе, наче вічність, здобута в бою,
Хвилина мовчання.
Натягнуті нерви, немов тятива,
Пронизує пам'ять скорбота прощання,
І сумно згасає і тяжко сплива
Хвилина мовчання.
І подвиги мужні, і дружнє плече,
І роки надій, перемог, сподівання.
І серце сльозою нараз опече
Хвилина мовчання.

Ведуча:
У братських могил батьки і брати,
Вам чути цю траурну тишу.
Нам ваші окопи, дороги, фронти
Вогненними лавами дишуть.

У битвах полеглі,
Вас пам'ять розбудить.
Ніщо не забуто. Ніхто не забутий.
Пошани й жалоби хвилина настала.

(Всі присутні в залі встають. Метроном відбиває хвилину мовчання. Звучить фонограма муз. Шумана).

(Учні інсценують вірш «Було це давно…». Додаток 1)
(У супроводі мелодії ”Журавлі” , муз. Я. Френкеля, сл. Р. Гамзатова)

Ведуча:
Йшли селом, йшли селом партизани,
По землі українській, невільній землі.
І у кожного зброя була за плечами,
І у кожного смуток і біль на чолі.

Ведучий:
Їм сумно за всю Україну,
За ту спалену хату, за зрубаний сад,
За ту пісню, що чув ти колись, солов’їну,
Але їм вже не було дороги назад.

(Танцювальна композиція «Живи і пам’ятай»)

Ведуча:
І не всі повернулись із бою додому,
І не всіх дочекалася рідна сім’я.
Пам’ятайте ж ви їх, пам’ятайте такими,
Пам’ятай же ти їх, українська земля.

Ярослав Нудик

(Звучить фонограма пісні «Пісня про Україну», муз. А. Жданова сл. О.Горобця).

Ведуча
Історично склалося, що Дню партизанської слави передує день Миру.

(виходять на сцену учні початкових класів та «дівчина-Сонце»)

Учень 1
Слухайте, чесні люди Землі, і
Дуже ми просимо вас:

Учень 2
Боріться, боріться, — бо ми ще малі —
Мир захищайте для нас.

Учениця 1
Хочемо миру — хай буде мир.

Учениця 2
Пісня лунає і сміх,
Хай сонечко сяє, хай світить в наш двір,
Сонце хай сяє для всіх.

Дівчина-Сонце
Друже мій, не стій окремо,
В наше коло поспішай!
В танці миру ми пройдемо
По планеті з краю в край!
Беремось міцніше за руки, малята,
Щоб все життя так пліч-о-пліч пройти.
В цей сонячний ранок величного свята
Про дружбу почнемо хоровод наш вести.

(Звучить фонограма пісні «Хай завжди буде сонце», сл. Л. Ошаніна муз. А. Островського).
(дівчина-Сонце і учні початкових класів виконують хоровод-танок)

Учитель. Нехай День партизанської слави передається з покоління в покоління і надалі, нехай зберігає у наших серцях такі поняття як Батьківщина, честь, обов'язок і пам'ять.

ІV. Загальні висновки про ефективність проведеного заходу

  1. Проведений захід відповідає віковим особливостям учнів 8-9 класів.
  2. Виступаючі та запрошені зацікавлено сприймали розповіді, виступи ветеранів Великої Вітчизняної війни, інсценізацію віршів, кадри документальної хроніки, танцювальну композицію тощо.
  3. Учні усвідомлено вшанували пам'ять ветеранів-підпільників та учасників партизанського руху.

Додаток 1

Було це давно…
В ту сувору годину,
Як кров'ю вмивалась
Земля України.
Вставали на сході
Заграви червоні,
Було три сестри в партизанськім загоні.
Три сестри-близнючки -
Їх, навіть, бійці не могли розрізняти:
Всі троє чорняві, всі троє пригожі,
Одна до одної, як в пісні похожі,
А дні ті були… Не забути ніколи і досі:
Чужі ешелони летіли з укосів.
То плата фашистам за чорні руїни,
За сльози Вкраїни, за кров України
І ось коменданту донеслися вісті:
Піймало гестапо розвідницю в місті.
Якесь там дівча молоде та зелене.
- Ану, приведіть її зараз до мене.
І ось вони руки тоненькі дівочі,
Та чорнії брові, та карії очі.
-Це ти партизанка?
-Це я - партизанка.
-А ну ж бо розказуй усе до останку .
А ні, так дорога одна - лиш до бога.
Мовчить... не каже нічого,
Її катували од ранку й до ночі,
Їй руки ламали, їй душу виймали.
Мовчала, мовчала, нічого не знала.
І от на світанку перед тим, як розстріляти,
Спитав комендант:
- А як тебе звати?
Відкрились уста її лиш на хвилинку,
І чує гестапівець: Я- Україна!
Стояли берези понурі та голі,
Її розстріляли у чистому полі.
Та знов опадають кривавії роси,
І знов ешелони ідуть під укоси,
І знову пожари від ранку й до ранку,
І знову впіймали нову партизанку.
Немов хто в окріп коменданта укинув:
Стоїть перед ним кароока дівчина,
Як та кароока, як та темнокоса,
Вірьовками зв'язана, бита та боса.
Стоїть перед ним непокірна дівчина.
І каже гестапівцям : Я - Україна!
Стоїть і сміється: Нізащо не згину!
Цей сміх коменданта дратує та бісить,
Кричить комендант: Негайно повісить!
Він сам їй вірьовку на шию накинув.
Він сам її вішав - оту Україну.
Та знов опадають кривавії роси,
І знов ешелони летять під укоси,
І знову пожари од ранку й до ранку,
І знов до останньої б’ється краплини
Моя Батьківщина, моя Україна.
Осінньої ночі в село над Сулою
Орли – партизани ввірвалися з боєм.
Наляканий німець схопився з постелі.
Тікати... куди? Хоч дерися на стелю.
І чує він кроки дівочі на ґанку,
Це йде з автоматом сюди партизанка.
Жах заповзає у душу зміїну,
Він знову побачив живу Україну.
Оту ж карооку, оту ж темнокосу,
Він падає в ноги, пощади він просить.
-Ні, смерть, тобі кате! За смерть, за руїни!
Ти бачиш, розбійнику, Я - Україна!
Було це давно... В ту сувору годину,
Як кров’ю вмивалась земля України.
Вставали на сході заграви червоні,
Було три сестри в партизанськім загоні.
Ми пам'ятаєм вас.
І через гони літ
Ми будемо за вас
свій отчий край любити
І на землі своїй лишати добрий слід.
Ніхто не зупинить історії хід -
Будує свій дім Україна.
І стверджує нині і захід, і схід,
Що ми є велика родина.
Любіть Україну, вона в нас одна,
Другої немає й не буде,
Любіть Україну, як матір, щодня,
Тоді вона й нас не забуде.
Любіть Україну, всім серцем любіть,
Священную матір - Вкраїну,
Як предки великі її бороніть,
Кохайте її до загину.
Не забути ніколи і досі:
Чужі ешелони летіли з укосів.
То плата фашистам за чорні руїни,
За сльози Вкраїни , за кров України.
                                     (Автор невідомий)

Джерело: Острів знань
Автор: Русецька Світлана Миколаївна, спеціаліст І категорії, Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. №1 м. Житомира

Дана публікація розміщена на сайті Острів знань у електроному вигляді з відома і згоди власника авторських прав на некомерційній основі та охороняється законом «Про авторське право та суміжні права». Використання даного матеріалу, публікування і републікування на інших ресурсах мережі Інтернет допускається за умови розміщення прямого активного гіперпосилання на сайт. Будь-яке комерційне використання даного тексту без відома і згоди власника авторських прав не допускається. З питань комерційного використання даного матеріалу звертайтеся за адресою admin@ostriv.in.ua

Видалити Відміна
Забанити Відміна