Закрити
Театральна революція Б.Шоу
26 Квітня 2013, 16:03 , Переглядів: 12311
FacebookTwitterLivejournal
Театральна революція Б.Шоу Фото: vegabar.ru Джордж Бернард Шоу

Навчально-виховний проект учасника І Всеукраїнського конкурсу "Творчий вчитель - обдарований учень".

ПЛАН ВІДКРИТОГО ЗАХОДУ ІЗ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Вид заходу: Літературно-драматична композиція

Дисципліна: Зарубіжна література

Тема заходу: «Театральна революція» Бернарда Шоу»

Мета заходу:

  • навчальна
    • поглиблення знань, умінь, навичок студентів, як програмних так і позапрограмних (набутих шляхом самостійного читання);
    • формування світогляду як систем людських норм, переконань, ідеалів, і т.д., його постійне збагачення та розширення;
  • виховна
    • формування механізмів самоорганізації власної діяльності студента;
    • виховання таких якостей особистості, як потяг до пізнання непізнаного, цілеспрямованість, обов'язковість, настирливість, наполегливість, спостережливість, уважність, самостійність, товариська турботливість, духовна щедрість;
    • формування гностичних потреб;
    • згуртування студентського колективу;
  • розвиваюча
    • задоволення та розвиток пізнавальної активності студентів, їх творчої уяви;
    • розвиток індивідуальних особливостей студентів;
    • розвиток образного, просторового мислення;
    • розвиток навичок творчого мислення;
    • розвиток уяви, розширення меж використання інтелекту та творчих здібностей і акторської майстерності;
  • відкритого заходу
    • показати методику проведення гурткової роботи із зарубіжної літератури.

Методи проведення: демонстрація, розповідь, дрампостановка.

Забезпечення заходу: комп’ютер, мультимедійний проектор, повітряні кульки, музична апаратура.

Місце проведення: актова зала.

Інформаційні джерела. Щавурський (упоряд.). Зарубіжна література. Матеріали до уроків. 10 клас. - Х. : Торсінг, 2000. - 182с. Сіптарова С. В. Б. Шоу "Пігмаліон": матеріали до варіативного вивчення // Всесвітня література. - 2005. - № 5. - С. 42-44. Гусєв А. Квіти запізнілого кохання. "Пігмаліон": Бернард Шоу і місіс Кембл // Всесвітня література і культура. - 2004. - № 1. - С. 13-15. Гладишев В., Шошура С, Пономаръова І. Б.Шоу "Пігмаліон": матеріали до варіативного вивчення // Всесвітня література. - 2000. - № 2. - С.47-49.

СТРУКТУРА ЗАХОДУ

І. Організаційний момент.
Привітання та повідомлення теми і мети заходу 2-3 хв.
ІІ. План проведення заходу
  1. Слово викладача
  2. Вірш «Взойти на сцену»
  3. Слайд-шоу презентація «Театральна революція» Б.Шоу»
  4. Драматична постановка уривків із п’єси Б.Шоу «Пігмаліон»
  5. Пісня «Because you love me» (супроводжується танцем)
  6. Танець «Танго»
5 хв.
до 3 хв.
10-12 хв.
30-35 хв.
5 хв.
до 5 хв.
ІІІ. Заключна частина
Заключне слово викладача до 3 хв.

Сценарій виховного заходу

  1. Привітання та повідомлення теми, мети заходу.

Слово викладача. Доброго дня, шановні глядачі. Сьогодні ми поговоримо з вами про театр – величне явище нашого життя, прекрасний політ акторської майстерності. Нажаль, у нашому житті театр посідає останнє місце, як спосіб відпочинку, засіб отримання естетичної насолоди.

«Театр» у перекладі з давньогрецької – видовище. Актори показують якусь історію (п’єсу), а глядачі спостерігають за їхньою грою. П’єса – актор – глядач об’єднані грою, - ось формула театру. Гра, як відомо, є природним станом людини. Граючися, діти вчаться жити. Дорослі вигадують собі інші ігри – різні свята, ритуали, жарти. Гра, таким чином, постає як спосіб існування, шлях до пізнання і окраса життя людини. Гра – основний елемент мистецтва театру, який через неї стає певною формою суспільної свідомості.

У театрі відбувається відтворення життя у формах самого життя. Вираз цей умовний, оскільки сценічна гра є лише імітацією форм життя, а не їх прямим відтворенням до дрібниць. Водночас цей вираз, попри всю умовність, є досить точним, оскільки гра на сцені наслідує життя в його основних формах. Насамперед це стосується відтворення людини. Адже характер особистості розкривається в театрі саме так, як і в реальній дійсності – через систему вчинків, емоційні стани, процес мислення тощо.

За першооснову театр включає в себе літературу у вигляді п’єси – художнього тексту, призначеного не стільки для читання, скільки для виконання (розігрування) на сцені. Драматургія – особливий рід літератури. Вона обов’язково має розвинути конфлікт, драматичну дію і діалогічну форму тексту.

Отже, театр розгалужується на різні види: опера, балет, оперета, драматичний, музично-драматичний, ляльковий театр і пантоміма (рух тіла). Існують також театри, що розрізняються за адресами свого призначення, тобто за складом своєї аудиторії: театри дитячі, де грають і дивляться вистави діти; юного глядача, де дорослі грають для дітей; театри молодіжні, міміки й жесту (для глухонімих); самодіяльні, де грають аматори та ін. Театральне розмаїття має одну мету – відтворення життя людського духу на сцені. До цієї мети театри прямує, як правило, лише двома шляхами: він створює на сцені або ілюзію життя або модель дійсності.

  1. Основна частина заходу.
  1. Вірш «Взойти на сцену»

Пришла и говорю: как нынешнему снегу
легко лететь с небес в угоду февралю,
так мне в угоду вам легко взойти на сцену.
Не верьте мне, когда я это говорю.

О, мне не привыкать, мне не впервой, не внове
взять в кожу, как ожог, вниманье ваших глаз.
Мой голос, словно снег, вам упадает в ноги,
и он умрет, как снег, и превратится в грязь.

Неможется! Нет сил! Я отвергаю участь
явиться на помост с больничной простыни.
Какой мороз во лбу! Какой в лопатках ужас!
О, кто-нибудь, приди и время растяни!

По грани роковой, по острию каната -
плясунья, так пляши, пока не сорвалась.
Я знаю, что умру, но я очнусь, как надо.
Так было всякий раз. Так будет в этот раз.

Исчерпана до дна пытливыми глазами,
на сведенье ушей я трачу жизнь свою.
Но тот, кто мной любим, всегда спокоен в зале.
Себя не сохраню, его не посрамлю.

Когда же я очнусь от суетного риска
неведомо зачем сводить себя на нет,
но скажет кто-нибудь: она была артистка,
и скажет кто-нибудь: она была поэт.

Измучена гортань кровотеченьем речи,
но весел мой прыжок из темноты кулис.
В одно лицо людей, всё явственней и резче,
сливаются черты прекрасных ваших лиц.

Я обращу в поклон нерасторопность жеста.
Нисколько мне не жаль ни слов, ни мук моих.
Достанет ли их вам для малого блаженства?
Не навсегда прошу - но лишь на миг, на миг.

  1. Слово викладача

Сьогдні ми поговоримо про відомого англійського драматурга, критика і громадського діяча – Джорджа Бернарда Шоу. Натхнений новаторством Г. Ібсена, він створив власну, цілком оригінальну театральну естетику – інтелектуальний проблемний реалістичний театр. Одним із улюблених засобів впливу Шоу на свідомість читачів та глядачів був парадокс. Письменник мав на меті змусити людину по-новому неупереджено поглянути на традиційні цінності, звільнити її від влади застарілих стереотипів. Саме з цих причин Шоу віддавав перевагу “відкритим”, незавершеним фіналам, які не усували проблем, що розглядались у п’єсах, а ставили нові. Корені такого оригінального світогляду письменника слід шукати в його дитинстві та юності.

  1. Слайд-шоу презентація на тему: «Театральна революція» Б.Шоу»
  2. Драматична постановка уривків із п’єси Б.Шоу «Пігмаліон»

Дія перша

Лондон. Конвент Ґарден літнього вечора. Злива. Звідусіль лунають відчайдушні сигнали таксі. Перехожі поспішають сховатися від дощу під портиком церкви Святого Павла, що на ринковій площі. Серед них пані Айнсфорд Гіл зі своєю дочкою, обидві у вечірніх сукнях. Усі похмуро вдивляються у стіну з дощу, за винятком одного пана. Він стоїть спиною до решти людей, цілковито захоплений нотатками, що їх поспіхом робить у своєму записнику. Годинник видзвонює чверть на дванадцяту.

Дочка: Я замерзла до кісток. І куди він заподівся, той Фреді? Уже двадцять хвилин, як пішов.

Мати: Двадцять – не двадцять, а таксі вже можна було взяти.

Чоловік із натовпу: До пів-дванадцяти й думать забудьте! Поки з театрів не пороз'їжаюця, ніхто вам ніякого таксі не дістане.

Фреді повертається.

Дочка: Що, так і не знайшов?

Фреді: Нема ніде й за жодні гроші. Я дійшов аж до станції Черінґ Крос. Ви що, хотіли, щоб я вирушив у Ґемерсміт?

Дочка: Шукав називається!

Мати: Справді, Фреді, ти такий безпорадний! Піди ще раз, і без таксі не вертайся.

Фреді: Та годі, іду вже, йду (зіштовхується з квіткаркою).

Квіткарка: Ну ти, Хреді, диви, куди сунеш!

Фреді: Вибачте.

Квіткарка: Оце тобі манєри. Два букети хвіалків мені спаганив.

Мати: Даруйте, а звідки ви знаєте, що мого сина звати Фреді? Я чула як ви назвали його на ім’я. Не пробуйте мене ошукати.

Квіткарка: О! Так це ваш синок?! Нічо´ не скажеш, виховала мамуся! Це ж тре´ виваляв мені всі хвіалки в грязюці і втік! На´іть не заплатив бідній дівчині! Та хто б, оце, вас обшукував? Я сказала на ньо´о «Хреді», а могла б і «Чарлі», так само, як і ви б ска´али до незнайомого, для любєзності.

Пан: Оце так злива!

Квіткарка: Та не рузстроюйтесь ви, пане. Чим сильніше пиріще, тим бистріше кінчиця. Купіть осьо лучше букєтіка.

Пан: У мене на жаль, не буде дрібних. Стривайте: ось є якісь, якщо це вас улаштовує (Переходить під іншу колону).

Дія друга

Одинадцята ранку наступного дня. Лабораторія Хігінса на Вімпол-стріт. За столом сидить Пікерінг, Хігінс стоїть поруч, попри свій вік і статуру, він нагадує непосидючу дитину, яка напрочуд жваво й бурхливо реагує на все цікаве, і з якої не можна спускати ока, аби часом не сталася шкода. До кімнати входить пані Пірс, економка Хігінса.

Пані Пірс: До вас якась молода особа,пане Хігінс.

Хігінс: Яка молода особа? Чого їй треба?

Пані Пірс: Каже, ви дуже зрадієте, коли дізнаєтеся, чому вона прийшла. Просто жахлива дівчина, зовсім проста. Не збагну, як вас може таке цікавити.

Хігінс: Послухаймо. Тягніть її сюди, пані Пірс. (Розчаровано). Та це ж та дівчина, яку я записав учора ввечері. Вона мені більше не потрібна. (До дівчини). Ідіть, ви нам не потрібні.

Квіткарка: Ой, мона подумать… Він же ж і уроків давати не цураєця, сама чула. А я, щоб ви знали, не кланяця вам приїхала. Не хоч´те моїх грошей – то й не тре´! Друго´о собі найду.

Хігінс: До чого тут ваші гроші?

Квіткарка: А до то´о, шо я уроки у вас брать приїхала. Ясно? І причом не задарма! Були б ви жинтільменом, так для початку попросили б мене сісти. Я ж із вигідним ділом для вас.

Хігінс: Пікерінг, запропонувати, щоб це опудало сіло, чи жбурнути його у вікно?

Квіткарка: (Ховається за піаніно) Ну-ну-у-у! Чо´о це я опудало? Кажу ж вам: я платить буду! Як усяка леді!

Пікерінг: Чого ви хочете, дитя моє?

Квіткарка: Не хочу торгувать на вулиці. Хочу буть продавщицею в магазіні. А хто ж мене возьме, як я не вмію балакать по пра´ільному. А він говоре, що науче. Мені ж не тре´ вашої ласки. Я платить готова!

Хігінс: Сядьте.

Квіткарка: Ну, що ж… Це мона.

Хігінс: Як вас звати?

Квіткарка: Еліза Дулітл.

Пікерінг: Ось про що я подумав, Хігінсе… Пам’ятаєте, ви казали про посольський прийом? Закладаюсь, що у вас цей експеримент не вийде. Проте, якщо вам таки вдасться видати її за герцогиню , я визнаю, що ви найкращий педагог у світі і сам покрию витрати на її навчання.

Хігінс: За три місяці – я виведу її на люди! Почнімо сьогодні ж! Пані Пірс, заберіть її та відмийте – хоч би й наждаком!

Чути крики – Еліза не хоче лізти у ванну

Дія третя

Прийомний день у помешканні пані Хігінс. Гості зібралися за столом. Наближається п’ята пополудні. Раптом з гуркотом розчиняються двері – і входить Хігінс, не скидаючи капелюха.

Пані Хігінс: Генрі! Ти обіцяв не приходити в мої прийомні дні.

Хігінс: А чорт з ними! Я навмисне прийшов. Я тут одну дівчину підчепив. Сьогодні вона прийде до тебе з візитом. Усе буде гаразд. Я навчив її правильно говорити і дав суворі вказівки, як поводитися. Їй велено торкатися лише двох тем: погоди та здоров’я. Тобто, «який чудовий сьогодні день» або, «як ви себе почуваєте?». Жодних розмов на загальні теми. Це буде цілком безпечно.

Заходить, вітається з пані Айнсфорд Гіл, панною Айнсфорд Гіл, Пікерінгом

Дзвінок

Хігінс: Мамо, це вона.

Еліза: Доброго дня, пані Хігінс. Пан Хігінс передав мені ваше запрошення.

Пані Хігінс: Так, так! Я дуже рада вас бачити.

Пікерінг: Доброго дня, панно Дулітл!

Еліза: Полковник Пікерінг, якщо не помиляюся!

Пані Айнсфорд Гіл: Я певна, що ми з вами вже зустрічалися, панно Дулітл, я пригадую ваші очі (знайомить з дочкою). Моя дочка Клара.

Клара: Доброго дня!

Фреді: А я вже мав щастя…

Еліза: Доброго дня! (Він зачарований)

Пауза

Пані Хігінс: Як вам здається, чи буде сьогодні дощ?

Еліза: Незначне пониження атмосферного тиску, що охопило західну частину Британських островів, поступово перемістився на східні райони. За даними синоптиків, історичних метеорологічних змін не передбачається.

Фреді: Ха-ха! Як кумедно!

Еліза: У чому справа, юначе? Б´юсь об заклад, я все правильно сказала.

Фреді: Неперевершено!

Пані Айнсфорд Гіл: Сподівалося, похолодань більш не буде. Навколо стільки випадків інфлюенції, а наша родина надзвичайно вразлива – і щовесни захворює.

Еліза: От і моя тітка померла від інфлюенції. (Всі співчутливо махають головою). Це вони так кажуть. Та, як на мене, стару вколошкали.

Пані Айнсфорд Гіл (зачудовано): Вколошкали?

Еліза: Ну! А от чого б це їх помирати від інфлюенци? За рік до того в неї дифтерія була. Я сама бачила: вона аж посиніла вся! Вже думали – гаплик старій. А батько мій узяв ложку та й улив їй джину в горлянку. Так слухайте, раз – два оклигалась, ще й пів ложки відгризла!

Пані Айнсфорд Гіл (приголомшена): Боже мій.

Еліза: Ну скажіть ви на милість чого б оце така здоров’яга та й померла від інфлюенци? А хто тепер знає, де її солом’яний капелюх – той, що до мене мав перейти?! Поцупили – точно вам кажу! Тут справа ясна: хто капелюха поцупив, той і тітку вколошкав!

Пані Айнсфорд Гіл: А що означає «вколошкав»?

Хігінс: А… це таке модне світське слівце «Вколошкати» значить «Убити».

Пані Айнсфорд Гіл: А проте, гадаю, не слід було вашому татові вливати хворій алкоголь. Це справді могло її вбити.

Еліза: Кого? Її? Та для неї джин був – як материнське молоко! А батько мій сам стільки того джину перехиляв, що знав – таки, що й до чого.

Пані Айнсфорд Гіл: Цебто, ви хочете сказати, що ваш батько випивав?

Еліза: Випивав?! Та він і зараз не просихає!

Пані Айнсфорд Гіл: Бідолашна, уявляю, як ви від цього потерпаєте!

Еліза: Анітрохи! Я ж бачу, що воно йому лише на користь. Не те, щоб він гатив без передиху (Весело). А тільки так… часом, коли, так би мовити, находить. А тоді, як вип’є – то хоч до болячки прикладай.

Фреді: Це нова світська говірка! Як здорово це у вас виходить!

Еліза: Якщо я розмовляю як треба, то навіщо сміятися? (До Хігінса). Може, я щось зайве сказала? Що ж, мені час іти. Було дуже приємно, до побачення.

Пані Хігінс: На все добре.

Еліза: До побачення, полковнику!

Пікерінг: До побачення, панно Дулітл!

Еліза: До побачення.

Фреді: Ви йтимете через парк, панно Дулітл. Дозвольте мені…

Еліза: Пішки?! Чорта з два! На таксі поїду!

Пані Айнсфорд Гіл: Ох, ніяк не звикну до цих нових звичаїв.

Клара: Годі, мамо, годі! Ви такі старомодні, що люди подумають, ніби ми ніде не буваємо.

Пані Айнсфорд Гіл: Ну що ж… Гадаю, нам час іти. Дякую вам, моя люба. На все добре.

Хігінс: Ну, як? Можна виводити Елізу на люди?

Пані Хігінс: Звісно ж ні, мій дурнику! Вона – витвір мистецтва – твого та її кравчині. Вгамуйся, Генрі! Полковнику, невже ви не розумієте, що разом з Елізою в будинок на Вімпол-стріт увійшло ще дещо?

Пікерінг: Що ж!

Пані Хігінс: Проблема! Ох, ці чоловіки!

Дія четверта

Минуло півроку, заклад ще не програно – і одного разу Хігінс знову виводить Елізу у вищий світ – цього разу на посольський прийом у Лондоні, де її приймають за графиню. Еліза випадково дізналася, що стала предметом парі, її це дуже розлютило.

Пікерінг: Мабуть я піду до сну. Що не кажи, а день був визначний! Це ваш справжній тріумф!

Хігінс: Добраніч, Елізо, повимикайте світло. Куди, в біса, заподілися ці капці?!

Еліза: (жбурляє їх у Хігінса) Ось вам ваші капці! Ось вам! Бодай вам долі в них не знати.

Хігінс: Що таке? Щось сталося? Вам недобре?

Еліза: Зате вам дуже добре! Я виграла вам заклад, а ви про мене навіть не подумали, не подумали, бо я вам уже не потрібна!

Хігінс: Це ви виграли мені заклад?! Самовпевнена нікчемо! Це я його виграв! Як ви сміли жбурнути в мене капцями?

Еліза: Бо я хотіла розтрощити вам фізіономію. Я б залюбки прикінчила вас, пико! Навіщо ви підібрали мене, якщо зараз дякуєте Богу, що все позаду? Я вам більше ні до чого й тепер мене можна викинути на вулицю?! Так?!

Хігінс: А якого дідька мені знати, що з вами буде? Мене це взагалі не обходить! Тепер ви вільні й можете жити, як вам заманеться.

Еліза (до Пікерінга): Ну ось пане Пікерінг! Експеримент закінчено – і тепер ви, мабуть, зовсім про мене забудете.

Пікерінг: О, не кажіть так. Мені прикро чути, що для вас це не більше, ніж експеримент.

Еліза: Того ранку, коли я вперше прийшла на Вімпол-стріт, а ви звернулися до мене «панно Дулітл», тоді у мене вперше з’явилося почуття власної гідності. Саме ці дрібниці свідчили, що ви були про мене кращої гадки, ніж про якусь посудницю, а ще на відміну від пана Хігінса ви ніколи не дозволяли собі роздуватися при мені в їдальні.

Хігінс (розлючено): Що ж, Елізо… Нарешті, як ви кажете, ви й поквиталися зі мною. Тепер ви вдоволена? Може, нарешті вгамуєтеся? Чи вам іще мало? (пауза). Ох, же, зрозуміла голодранко! Чорт забирай! Еліза, я ж казав, що зробимо з вас справжню леді і таки зробив! Такою ви мені подобаєтесь.

Еліза: Тепер ви будете хитрувати й стелитися, бо зрозуміли, що я вас не боюся і зможу обійтися без вас!

Хігінс: Звичайно, зрозумів, дурненька. Ще п’ять хвилин тому ви були, наче камінь на моїй шиї. А зараз ви водночас і фортечна башта, і броненосець. Ви, я та Пікерінг тепер не просто двоє чоловіків і одне дурнувате дівчисько. Ми тепер троє переконаних одинаків!

  1. Пісня «Because you love me» (супроводжується танцем)

Виконується між 2-ю та 3-ю діями.

  1. Танець «Танго»
  1. Заключна частина
Прикріплені файли
Джерело: Острів знань
Автор: Мірчук Віта Миколаївна, кваліфікація спеціаліст, вчитель англійської мови та зарубіжної літератури, Хорольський агропромисловий коледж Полтавської державної аграрної академії

Дана публікація розміщена на сайті Острів знань у електроному вигляді з відома і згоди власника авторських прав на некомерційній основі та охороняється законом «Про авторське право та суміжні права». Використання даного матеріалу, публікування і републікування на інших ресурсах мережі Інтернет допускається за умови розміщення прямого активного гіперпосилання на сайт. Будь-яке комерційне використання даного тексту без відома і згоди власника авторських прав не допускається. З питань комерційного використання даного матеріалу звертайтеся за адресою admin@ostriv.in.ua

Видалити Відміна
Забанити Відміна