Закрити
Героям Великої Вітчизняної війни присвячується…
25 Лютого 2013, 07:47 , Переглядів: 10170
FacebookTwitterLivejournal
Героям Великої Вітчизняної війни присвячується… Фото: www.profi-forex.org Героям Великої Вітчизняної війни присвячується…

Авторський розвивальний урок учасника І Всеукраїнського конкурсу "Творчий вчитель - обдарований учень".

Мета:

  • узагальнити знання учнів за даною темою;
  • осудити війну, показати трагедію українського народу, що принесла із собою Велика Вітчизняна війна;
  • розвивати вміння учнів мислити, аналізувати, об’єктивно оцінювати історичні події;
  • вшанувати пам’ять тих, хто загинув у боях за звільнення Харкова;
  • виховувати почуття поваги до ветеранів Великої Вітчизняної війни, почуття патріотизму;

Обладнання: навчальна карта “Україна в роки Другої світової війни”, збірки літературних творів, портрети видатних харків'ян, фотографії історичних пам'яток, фонотека, виставка книг про Харків.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Вступна частина

Звучить мелодія Ріо-Ріта у виконанні оркестру Марека Вебера, одна із найпопулярніших та найулюбленіших мелодій довоєнного часу.

Учитель музики.

- діти, зверніть увагу на характер музики;

- яка атмосфера виникла після прослуховування цього музичного твору?

- які образи намалювала ваша уява, який виник настрій?

Учитель історії. Віроломний напад фашистської Німеччини на нашу країну зруйнував щасливу картину мирного життя та викликав гнів усіх радянських людей. Усі разом вони встали на захист своєї Батьківщини. Пішли на фронти Великої Вітчизняної війни, самовіддано бились з фашистськими  загарбниками і харків’яни. Багато з них не повернулись додому, поклали голови за щастя своїх співвітчизників, дітей.

Учитель літератури (на фоні спокійної красивої музики читає вірш В. Сосюри)

Його убило... А листи
Йому все йдуть... Дружина пише...
Ще тільки ним горить і дише...
А він – у царстві темноти.

І йдуть, і йдуть, і йдуть листи...
Холодне срібло з висоти
З-за хмари лине на могилу...
А в ній – козацьке тіло біле,
На ній, під місяцем – цвіти...

І йдуть, і йдуть, і йдуть листи...
Шумить – хвилюється трава,
Мов загляда у смертне ложе...
А в небі зорі, як слова
Листів, що він читать не може...

Не б’ється серце молоде...
Але надходить ось година,
І на могилу ту клади

Листи печальні Україна...

Квітки стають з обох боків,
Мов вартові, як тихо спіле...
І в сяйві місячних огнів
Боєць виходить із могили...

На нім шолом. Він, як усі,
Кого веде зоря крилата,
І за плечем його в росі
Сіяє дуло автомата...

Рука конверти розрива,
Рука, що виринула з ночі...
І п’ють знайомії слова
Сумні козацькі карі очі...

І небо наче ожива...
Зірки в рядки стають ясні,
І голубі, і соколині...
Рука бійця у вишині
То пише відповідь дружині...

А десь далеко, край села,
Стоїть зажурена хатина
І жде його, як мати сина,
Притулок щастя і тепла.

В сльозах не спить його дружина,
А син заснув уже давно.
І світять зорі України
В його заплакане вікно.

Учитель літератури. Скажіть, що відчули ви, прослухавши цю поезію? Які думки виникли у вас із приводу назви вірша?

Учні визначають ідею вірша, пояснюють назву і філософський зміст.

Учитель історії. Документи, героїчні вчинки маршалів та рядових, славні перемоги й гіркі поразки, які потім лягли в основу ваших підручників, - це історична офіційна правда...

Ваші зустрічі з ветеранами Великої Вітчизняної, їхні спогади, листи, мемуари, відверті бесіди з дідусями та бабусями – це людська правда...

Коли історична та людська правди пропущені через душу митця, майстерно оброблені ним, народжується художня правда – створюються кадри кінострічок, сторінки прози та рядки поезії, образотворчі полотна.

Тож тема нашого уроку – “Харків і харків’яни в роки Великої Вітчизняної війни: правда людська, історична та художня”.

ІІІ. Основна частина

Учень-екскурсовод шкільного музею. У нашій школі багато років діє музей 135 Ближньо-бомбардувального авіаційного та штурмового авіаційного полку. На стендах та виставках музею ми з вами неодноразово мали можливість ознайомитися з фотодокументами тих років. І кожного разу ми затримувалися біля кожного стенду ні на одну хвилину, наочно уявляючи собі атмосферу тих років. А сьогодні у нас з вами є уникальна можливість поспілкуватися з людиною, яка на власні дитячі очі бачила весь жах війни.

Ми запросили до себе на урок свідків страшних подій періоду окупації і руху Опору.

Розповідь ветерана:

Мене звуть Євгенія Василівна Горгуль, я народилась 1929, тому моє покоління знає про події Великої Вітчизняної війни не з підручників історії, не з художніх творів. Я хочу розповісти про те, що бачила і пережила не тільки я, а і мої близькі у роки війни.

Моя мати, Квитковська Катерина Миколаївна, була родом з Польщі. Її батько був лісничим, у сім'ї було дуже багато дітей. У ранньому віці вони залишились без батьків і під час громадянської війни мати опинилась в Україні. Стала безпритульною і потрапила до колонії імені А.С. Макаренка, яка знаходилася в Куряжі.

У цій колонії виховувався її майбутній чоловік, мій батько, Горгуль Денис Васильович. Перед випуском із колонії він був одним із помічників А.С. Макаренка, його правою рукою. Про це яскраво написав А.С. Макаренко у своїй “Педагогічній поемі”. Мій батько став прототипом образу Дениса Кудлатого, головного героя поеми. Про це розповідає колишній директор музею Куряжської колонії Федор Муратов у своїй книзі “Історія Куряжа від монастиря до колонії”(див. додаток 1).

Перед війною, як член партії, Денис Васильович Горгуль був головою колгоспу у Вільшанах, а його дружина Горгуль-Квитковська Катерина Миколаївна виховувала чотирьох дітей: трьох доньок і одного сина, який помер під час війни від голоду. А ми, доньки, живі і до сьогодні. За це велика подяка нашим батькам.

У той час, коли німці наступали на Харків, обком партії призначив мого батька керівником підпільної групи. Зі слів моєї матері, була сформована група з тринадцяти осіб. Вони багато робили для того, щоб підняти моральний дух населення, поширювали листівки, в яких говорилось про великі перемоги наших військ на фронтах.

Вже після остаточного визволення міста Харкова від фашистських загарбників 23 серпня 1943 року я дізналась про те, що батько загинув. Знайшовся зрадник, який видав членів підпільної групи. Батька та його товаришів розстріляли у грудні 1942 року. Останніми словами батька були: “Катя, бережи дітей!” Виявилося, що мати бачила це на власні очі.

Після війни тіла загиблих були перепоховані у братській могилі у центрі селища Вільшани. Зараз там стоїть пам’ятник загиблим воїнам і партизанам. Серед інших, на ньому є ім’я мого батька Дениса Васильовича Горгуля (див. додаток 2).

Учитель історії. Дійсно, влітку 1942, гестапо завдало харківському підпіллю сильного удару: була заарештована і розстріляна практично вся верхівка, а секретар підпільного обкому, доцент сільськогосподарського інституту Іван Бакулін помер у тюремній лікарні. Одне з правдоподібних пояснень у тому, що незадовго до провалу до Харкова прибув інспектор обкому для перевірки роботи підпілля. Залишившись незадоволеним, він написав велику доповідну, яку і передав із групою, яка шла на “велику землю”. Грубе порушення консперації призвело до трагедії – німці захопили підпільників, а із доповідної дізнались все про керівний склад.

Але загалом рахунок у “таємній війні” на Харківщині був далеко не на користь німців, Про це говорять цифри. Приблизно 3,5 тис. харківських партизан і підпільників за час окупації знищили понад 20 залізничних ешелонів, підірвали 42 мости, 260 автівок і вбили понад 23 тис. гітлерівських солдат. Таким результатом могла пишатись будь яка армія.

Як би не було важко, скільки б не було смертей, на фронтах виступали артисти, які піднімали бойовий дух бійців, тим самим наближаючи світлий день Перемоги. Наша землячка, харків'янка, К.І. Шульженко, своєю творчістю надихала бійців на подвиги.

Хвилинка релаксації (проводить учитель музики).

Учитель музики. У перервах між битвами бійці збиралися та слухали чудові пісні, які нагадували їм мирне життя, їх рідний дім, коханих людей. Давайте і ми зараз послухаємо одну з таких пісень. (звучить запис пісні К.І. Шульженко “Синий платочек”)

IV. Узагальнення та систематизація знань

1. Комп’ютерна презентація проектів, підготовлених творчими групами удома (за допомогою вчителів літератури, історії, музики).

Перша група, під керівництвом учителя літератури, отримує завдання скласти вірш про героїзм харків’ян у роки Великої Вітчизняної війни.

Друга група, під керівництвом учителя історії, отримує завдання намалювати плакат часів окупації міста Харкова.

Третя група, під керівництвом учителя музики, отримує завдання згадати пісні Великої Вітчизняної війни, які піднімали бойовий дух бійців і виконати одну з них (інсценування пісні воєнних років).

2. Робота експертів, які під час презентації кожної групи заповнювали бланк експертного оцінювання (див. додаток 4)

Учитель історії. Війна завдала страшних збитків нашій країні. Загинуло дуже багато людей як на фронті, так і в зоні окупації. Багатьох вивезли насильно до Німеччини. Мільйони людей залишились без крову. Були зруйновані міста, промислові підприємства, школи, технікуми, виші. Одразу після звільнення території України від німців почалось відновлення зруйнованого війною народного господарства.

Наступні покоління свято бережуть пам'ять загиблих у тій страшній війні. У 1977 році в Лісопарку було відкрито величний меморіальний комплекс Слави, який увічнив безсмертний подвиг радянських людей у боротьбі з фашизмом. Тут, у північній частині міста, гітлерівці стратили десятки тисяч радянських військовополонених, партизан, підпільників, патріотів, які не підкорились ворогу. Три пам'ятні стели розповідають про те, як харків'яни разом з усім радянським народом мужньо бились з ненависним ворогом. У боях з фашистами харків'яни проявили небувалу хоробрість та героїзм. 230-и нашим землякам було присвоєно звання Героя Радянського Союзу, десятки тисяч – нагороджені орденами та медалями. У центрі меморіального комплексу – велична стела, яка розповідає про боротьбу, страждання та радість Перемоги. Поруч застигла у скорботньому мовчанні Мати-Батьківщина. У підніжжя скульптури палає Вічний вогонь. На сірому граниті золоті букви: “Герои не умирают. Они обретают бессмертие и навсегда остаются в памяти нашей, в свершениях наших, в великих делах грядущих поколений. Жизнью своей потомки обязаны им.” (див. додаток 3)

Діти, давайте вшануємо пам’ять загиблих героїв хвилиною мовчання.

V. Домашнє завдання

Ми багато сьогодні дізнались. Я дуже хочу, щоб ви вдома ще раз згадали наш урок, осмислили почуте і свої враження оформили у вигляді статей до стінної газети.

Давайте подякуємо ветерану, яка була сьогодні присутня на нашому уроці та поділилася з нами своїми спогадами (вручення квітів ветерану).

Прикріплені файли
Джерело: Острів знань
Автор: Донцова Ірина Олексіївна, Перша категорія, Харківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №37

Дана публікація розміщена на сайті Острів знань у електроному вигляді з відома і згоди власника авторських прав на некомерційній основі та охороняється законом «Про авторське право та суміжні права». Використання даного матеріалу, публікування і републікування на інших ресурсах мережі Інтернет допускається за умови розміщення прямого активного гіперпосилання на сайт. Будь-яке комерційне використання даного тексту без відома і згоди власника авторських прав не допускається. З питань комерційного використання даного матеріалу звертайтеся за адресою admin@ostriv.in.ua

Видалити Відміна
Забанити Відміна