Закрити
Рівненська область
12 Квітня 2005, 00:00 , Переглядів: 55538
FacebookTwitterLivejournal
Рівненська область Фото: http://thisisukraine.org Рівненська область

Наукова розробка питання з економічної та соціальної географії України

ПЛАН ХАРАКТЕРИСТИКИ ОБЛАСТІ

  1. Загальні відомості (площа населення). Фгп, егп.
  2. Географічне положення (фізично-географічне і економічне).
  3. Природні умови і ресурси:
  1. характеристика клімату;
  2. характеристика рельєфу;
  3. характеристика природних ресурсів.
  1. мінеральні;
  2. земельні;
  3. агрокліматичні;
  4. водні;
  5. лісові;
  6. біотичні (звірі в заповідниках);
  7. рекреаційні;
  8. ресурси морів.
  1. Населення:
  1. динаміка чисельності населення;
  2. розміщення населення (густота);
  3. природний рух (природний приріст населення (+; -));
  4. механічний рух;
  5. система розселення:
  1. міське;
  2. сільське;
  3. рівень урбанізації.
  1. структура населення:
  1. статева;
  2. вікова.
  1. національний склад населення.
  1. Загальна характеристика господарства:
  1. характеристика промисловості;
  2. характеристика с/г;
  3. характеристика соціального комплексу;
  4. характеристика транспорту;
  5. економічні зв'язки (ввіз, вивіз).
  1. Проблеми та перспективи розвитку області.

Утворена 4.ХІІ 1939. Розташована на Північному Заході республіки. На Півночі межує з Брестською, на Північному Сході - з Гомельськими областями Білорусі, на Сході - з Житомирською, на Південному Сході - з Хмельницькою, на Півдні - з Тернопільською, на Південному Заході - з Львівською, на Заході - з Волинською областями України. Площа 20,1 тис. км2 (3,3% території УРСР). Населення 1173,3 тис. чоловік (1990, 2,3% населення України). Центр - м. Рівне. В області - 15 районів, 10 міст, у тому числі 3 обласних підпорядкування, 17 селищ міського типу, 1001 сільський населений пункт. Ґрунтові та агрокліматичні умови сприятливі для розвитку сільського і лісового господарства.

Перші сліди перебування людини - пізній палеоліт. У ІІІ-ІІ ст. до Н. X. та у ІІ-ІІІ ст. нової ери на території сучасної області жили ранньослов'янські племена зарубинецької та черняхівської культур. У VI-VII ст. тут виникло об'єднання племен державного типу на чолі з дулібами-волинянами. Виявлено близько 100 залишків стародавніх поселень і могильників. Знайдено поселення черняхівської культури біля Маркевичів і Підлужся Дубнівського району, городища X ст. У Х ст. ці землі входили до складу Київської Русі - України. Визначну роль в історії краю відіграли Дорогобуж і Пересипниця (нині села), які в ХІ - ХІІ ст. були центрами удільних князівств. На Рівненщині творилися євангелії: „Дубнівське" (1539 - 68), „Дорогобузьке" (1556 - 61) сягу „Пересопницьке Євангеліє" (1556 - 61). На останньому в 1991 складав присягу Президент України Л. Кравчук. На честь цієї книги в с. Пересопниця споруджено пам'ятник.

Сучасна Рівненщина входила до Галицько-Волинського князівства. Після його розпаду в 1457 опинилася під владою Литви. Із прийняттям Люблінської унії в краї розпочинається польська експансія. В 70-х роках XVI ст. Остріг здобув славу „волинських Афін": він став важливим політичним, економічним і культурним центром. У Дермані, Острозі, Дубні в 1630-36 відбувалися повстання селян. Значно активізувався народний рух під час визвольної війни в 1648-54. Повстання в ті часи охопили всю Рівненщину. Біля с. Плюшева нинішнього Радивілівського району влітку 1651 відбулася Берестецька битва між козацьким військом Б. Хмельницького та польською армією.

За Андрусівською угодою (1667) край продовжував залишатися в складі Польщі. З 1793 - під владою Росії. За Ризькою угодою (1921) Рівненщина відійшла до Польщі у складі Волинського воєводства. У 1939 - приєднана до СРСР.

Відмінною рисою динаміки чисельності населення області є те, що до 1996 р. населення в області постійно зростало, і тільки з 1996 р. спостерігається поступове зменшення чисельності населення. Головна причина - те, що в області до останнього часу спостерігався значний природний темп зростання населення, а в останні роки міграційний відхід став перекривати постійно зменшуючи природний приріст.

Віковий склад населення характеризується меншою долею працездатного населення, ніж на Україні в цілому, і більш високою долею осіб молодше працездатного населення. Однак треба відмітити, що в області спостерігається процес старіння населення, тобто з кожним роком збільшується доля осіб старше працездатного віку. Особливо яскраво цей процес виражено в сільській місцевості.

Національний склад населення області відрізняється однорідністю: більш ніж 90% усього населення - українці. У більшості районах області доля українців в загальній кількості населення перебільшує 98%.

Друга по чисельності національність - росіяни, їх доля в загальній чисельності населення складає 5%. Головна зона їх проживання - це міська місцевість. Росіяни мешкають головним чином у Рівному, Кузнецовьську, Дубно.

Серед інших національностей виділяються білоруси, хоча ареал їх розселення досить вузький. Більша їх частина (близько 60%) мешкає у Рокітновському районі, який розташований на північно-західна. області.

Серед релігійних організацій переважають православні, при цьому необхідно відмітити, що на відміну від багатьох інших регіонів України тут найбільш сильно представлена Українська православна церква Київського Патріархату.

Область відноситься до найменш урбанізованих регіонів України. Більша частина населення зосереджена в пд. частині області, де в лісостепових районах мешкає близько 60% населення. Тут мешкає і основна маса (близько 75%) міського населення. В той же час в Поліській частині області, яка займає значніше більшу площу, проживає відносно менша кількість людей.

В розміщенні сільських населених пунктів спостерігаються наступні закономірності: загальне переважання населених пунктів з чисельністю населення від 250 до 100 жителів; крупні населенні пункти (з населенням більш ніж 1000 жителів) переважають в Поліській зоні; дрібні сільські поселення (с чисельністю населення до 250 жителів) зосереджені головним чином в лісостепових районах.

Національний склад населення: українці (93,3%), росіяни (4,6%), білоруси (1,4%), поляки (0,3%) та інші. Пересічна густота населення 58,4 чоловік на 1 км2 Найгустіше заселена південна частина області (до 60 чоловік на 1 км2). Понад 60% загальної кількості і 75% міського населення зосереджено в південній частині області. Для Рівненської області характерне швидке зростання міського населення (1970 - 288,3 тис. чоловік, 1990 - 540,8 тис. чоловік), скорочення чисельності зайнятих у підсобному і домашньому господарстві (1970 - 97 тис. чоловік, 1989 - 73,2 тис. чоловік) зменшення приросту населення на 1 тис. жителів (1960 - 20,1, 1970 - 11,4, 1980 - 9,1, 1989 - 6,6). Рівень урбанізації області нижчий, ніж у цілому по Україні. Серед міських поселень переважають малі міста і селища міського типу. Найбільші міста: Рівне, Дубно, Кузнецовськ, Костопіль, Сарни, Здолбунів. У промисловості зайнято 24,3% загальної кількості працюючих, у сільському господарстві - 29,8%, транспорті - 5,9%, будівництві - 8,%.

Природні умови і ресурси. Геологічну будову території області визначає її положення у межах занурення південно-західного краю Східноєвропейської платформи. Від сходу межі області до лінії смт. Томашгород - смт. Соснове - м. Корець простежуються близьке залягання і виходи на поверхню кристалічних порід Українського щита. Крайня північно-західна частина лежить у межах Ратнівського горсту, виповненого відкладами крейдового віку. Переважна частина області пов'язана із Волино-Подільською моноклі наллю. Вона характеризується зануренням поверхні фундаменту і збільшенням потужності нижнього структурного поверху осадочного чохла із Сходу на Захід в міру нарощування молодших за віком палеозойських помірно дислокованих порід: венду (пісковики, алевроліти, базальти, туфи), рифею (базальти, пісковики, сланці), ордовіку (пісковики, вапняки), силуру (мергелі, доломіти). Верхній структурний поверх представлений моноклінальною карбонатною товщею крейдового віку. У південно-східній частині області і на територіях, прилеглих до виходів кристалічного фундаменту, залягають неогенові вапняки, пісковики, піски. Для антропогенового покриву характерні алювіальніі моренні відклади у долині Прип'яті, водно-льодовікові поля у центральної частині і лесоподібні породи на Півдні області. Область відзначається рівнинною поверхнею, пересічна висота якої 184 м (найвища точка 372 м на крайньому Півдні, найнижча - 134 м у долині р. Горини на крайній Півночі). В орографічному відношенні Рівненської області поділяють на дві частини. Більша північна її частина, лежить у межах Поліської низовини. Її поверхня - низовинні, плоско хвилясті акумулятивні рівнини з широкими терасованими долинами річок, розділеними невиразними, іноді заболоченими вододілами з еоловими, гляціальними або денудаційними формами. Південна частина області розташована в межах Волинської височини, являє собою підвищену, хвилясту лесову рівнину, розчленовану густою мережею річок на окремі плато (Мізоцький кряж, Повчанське плато, Рівненське плато, Гощанське плато), а також балками та ярами. На крайньому Південному Заході - рівнина Малого Полісся. Корисні копалини - торф (за запасами посідає 1-е місце в Україні; розвідано більше 300 родовищ, у тому числі 135 родовищ - площею понад 1 тис. га - Кремінне, Коза-Березина, Морочне) та мінеральне будівельні матеріали. Численні родовища гранітів, гранодіоритів пов'язані з Українським щитом. Особливо відомі ясно-рожеві та сірі граніти (Рокитнівський, Березнівський, Корецький та інші райони). В області є значні запаси базальту (Костопільский, Володимирецький райони), а також каолінів (Рокитнівський, Корецький райони). У західній частині Рівненської області, де кристалічні породи занурюються на велику глибину, переважають ліс, глини, крейда, пісковики тощо. У південній частині - поклади лісоподібних суглинків, гончарних глин, крейди, вапняків, пісковиків. Піски поширені повсюдно, особливо на Півночі. З корисних копалин, які не мають промислового значення, - мідь, болотні залізні руди, вугілля, бурштин. Джерела мінеральних вод типу миргородської та трускавецької.

Клімат помірно континентальний з вологим теплим літом і м'якою зимою з частими відлигами. Рівненська область лежить в Атлантико-континентальній кліматичній області. Пересічна температура січня -4,8, -5,6°, липня +18,1, 18,6°. Період з температурою понад +10° становить більше 160 днів. Сума активних температур 2350 - 2950°. Опадів 600 - 650 мм на рік; основна кількість їх випадає у квітні-жовтні. Висота снігового покриву 12 - 14 см. Серед несприятливих кліматичних явищ - ожеледиця (до 15 днів взимку), посилення вітру до 15 м/с (частіше у південній частині області), тривалі бездощові періоди, зливи, відлиги (взимку часто спостерігаються 13 - 20 днів на місяць), заморозки (на поверхні ґрунту іноді до середини червня). Рівненська область розташована у вологій, помірно теплій агро кліматичній зоні. В області діють Рівненський обласний центр по гідрометеорології та метеостанції у Дубно, Сарнах, Здолбунові, Острозі.

Рівненщина багата на поверхневі води (річки, озера, водосховища, ставки). Всього налічується 171 річка завдовжки понад 10 км кожна. Основний напрям течії річок з Півдня на Північ, що зумовлене загальним зниженням поверхні в цьому напрямі. Всі річки належать до басейна Дніпра. На крайньому Північному Заході області тече Прип'ять. Головна водна артерія - притока Прип'яті Горинь (довжина у межах Рівненщини 386 км), яка справа приймає Случ зі Ставом, Бобером і Серегівкою, а також Зайчисько; зліва - Вілію зі Свитенською, Устю, Стублу, Мельницю, Вирку. У межах області ще дві притоки Прип'яті: на Північному сході - Ствига з Львою і Плавом та дві ділянки р. Стару (на Південному Заході приймає Ікву, Пляшівку і Слонівку, на Північному Заході в Стир впадає Стубла). У межах Полісся річки мають невеликі похили (0,3 - 0,6 м/км), широкі, заболочені заплави, в долинах багато стариць, озер. У південній частині, в межах Волинської височини, похили зростають (1,0 - 3,0 м/км), що сприяє збільшенню швидкості течії; долини вузькі та глибокі, ширина заплав невелика. Пересічна густота річкової сітки від 0,21 - 0,31 км/км2 на Півдні до 0,3 - 0,43 км/км2 на Півночі. Основне джерело живлення річок - талі снігові води (55 - 60% для річок Полісся, 25 - 45% для річок Лісостепу). Решта стоку припадає на підземне та дощове живлення. В області понад 500 озер різного походження (карстові, заплавні та інше). Серед них - Нобель, Біле озеро, Лука, Велике Почаївське озеро, Річицьке, Озерце. Збудовано 31 водосховище (найбільші Хрінниківське водосховище, Млинівське, Боярське) та понад 30 ставків загальною площею водного дзеркала 11,2 тис. га.

Ґрунтовий покрив області дуже різноманітний. Найпоширеніші опідзолені (ясно-сірі, сірі лісові, темно-сірі та чорноземи опідзолені; у лісостеповій частині, 27,1% загальної площі області) та дерново-підзолисті (піщані, глинисто-піщані, оглеєні; в основному на Поліссі, 20,4%) ґрунті. Чорноземи вкривають вододільні простори у лісостеповій частині (5,3%). Дернові ґрунти на елювії щільних карбонатних порід поширені на Південному Заході області. Знижені ділянки вододілів, терас, заплави річок і днища балок займають лучні, лучно-чорноземні, дернові (12%), болотні (7,8%), торфово-болотні ґрунти та торфовища (13,3%). Еродованих ґрунтів близько 146 тис. га. Основні проблеми господарства використання ґрунтів пов'язані з осушенням надмірно зволожених ґрунтів, вапнуванням кислих ґрунтів у Поліссі та протиерозійними заходами у лісостеповій частині області.

Рівненська область лежить у межах Західноукраїнської геоботанічної під провінції. Лісами (хвойними і мішаними на Півночі, широколистяними і мішаними на Півдні) вкрито 7,3 тис. км2. У поліський частині лісистість перевищує 45% (у Рокитнівському районі до 62%), у лісостепу - до 15%. Головні лісоутворюючі породи - хвойні (68% площі лісів; в основному сосна); є також дуб, граб, береза, вільха чорна, осика, клен гостролистий, липа, берест, ясен звичайний. Луки займають 12 - 15% площі області (на Поліській низовині межирічно-суходільні та низинні, в межах Волинської височини - заплавні). Вони становлять основу сіножатей та пасовищних угідь області. Серед боліт (10 - 20% території) переважають низинні болота; менш поширені перехідні (мезотрофні) болота та верхові (оліготрофні) болота.

Тваринний світ області належить до Поліського зоогеографічного округу. Фауна налічує понад 300 видів, у тому числі ссавців - 66, птахів -186, риб - 33, плазунів - 7, земноводних - 11. Водяться лось, зубр, вовк, борсук, свиня дика, лисиця, козуля, білка, куниця, заєць, соня лісова, полівка лісова, бурозубка звичайна, горностай. З птахів гніздяться глухар, тетерев, рябчик, куріпка сіра, жайворонок лісовий, дрозд, дятли, сойка, зозуля, сова, яструби, шпаки, качки дикі, кулики, перепілки, горлиці, лелеки та інші. По берегам водойм селяться бобер, видра, ондатра. В річках та озерах водяться щука, окунь, карась, сом, лящ, лин, сазан, краснопірка тощо; у ставках-короп, окунь та інш. Акліматизовано нутрію, ондатру, єнотоподібного собаку, благородного оленя, лань даніель, фазана. Пн. частина області лежить у межах Волинського Полісся, південна - Західноукраїнської лісостепової фізико-географічної провінції, крайній Південний Захід - Малого Полісся. Більшу її частину займають поліські рівнинно-денудаційні алювіально-зандрові та терасні природно-територіальні комплекси. Для південної частини характерні опільські рівнинно-підвищені і лучно-степові підвищені розчленовані і терасні природно-територіальні комплекси. Серед сучасних природних процесів на Поліссі спостерігаються пере зволоження, заболочування, оглеєння та окислення, замулювання меліоративних систем, вторинне заболочування осушених земель. На пересушених піщаних ґрунтах активізується дефляція, місцями проявляється карстоутворення та суфозійно-просадочні явища. На Півдні поширені лінійний розмив, площинний змив. Північні райони області зазнали радіаційного забруднення у зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС 1986.

В області проводять значні меліоративні (осушувально-зволожувальні, ґрунтозахисні, хімічні, водорегулюючі) та лісовідновлювальні роботи. Створено 39,8 тис. га яружно-балкових насаджень (1989), 2 тис. га лісонасаджень вздовж річок, ставків, водойм, рекультивовано відпрацьованих земель 9,6 тис. га, діє 90 комплексів очисних споруд потужністю 118,4 млн. м3/рік; відрегульовано і розчищено 1450 км русел річок.

В Рівненській області - 227 територій і об'єктів природно-заповідного фонду (загальною площею 107,4 тис. га), у тому числі республіканське значення 17 заказників (ландшафтні - Білоозерський заказник і Почаївський заказник, ботанічні - Бущанський заказник. Вичивський заказник, Вишнева Гора, Золотинський заказник, Озерський заказник, Сварицевицький заказник, Сира Погоня, Суський заказник і Хиноцький заказник, зоологічні - Прище, Перебродівський заказник, гідрологічні - Дібрівський заказник, Острівський заказник, Сомине, лісовий Висоцький заказник) і 8 пам'яток природи (комплексна - Теремне, ботанічні - Не треба, Острож чин, Хвороща і Юзефинська дача, зоологічна - Велике Почаївське озеро та Стрільське озеро), пам'ятки садово-паркового мистецтва - Гощанський парк (заснований у середині 19 ст.) та Рівненський парк культури і відпочинку ім. Т.Г. Шевченка (заснований у кінці 18 ст.).

Народногосподарський комплекс. Область характеризується розвитком традиційних галузей промисловості (харчова, легка, деревообробна), що базуються на місцевій сировині, і нових галузей (машинобудівельна, у тому числі електротехнічна, хімічна, енергетика) та багатогалузевого сільського господарства (землеробство зерново-буряківничо-льонарського напряму і м'ясо-молочне тваринництво). У сукупній валовій продукції промисловості та сільського господарства питома вага промисловості становить 66,5%, сільського господарства - 33,5% (1989). У республіканському розподілі праці область виділяється виробником лляних тканин (56%), нетканих матеріалів (23%), деревно-стружкових плит (23%), мінеральних добрив (12%), цементу (10%), тощо.

Промисловість. В загальному обсязі промисловість товарної продукції 1989 на харчову промисловість припадало 23,8%, легку - 17,9%, машинобудівельну і металообробну - 16,8%, хімічну - 10,6%, лісову і деревообробну - 10%. Енергетичною базою є в основному енергія Рівненської АЕС, Добротвірської ДРЕС, а також місцевий торф. Машинобудівельний комплекс області виробляє високовольтну апаратуру, торгівельне устаткування, запасні частини для тракторів (Рівне), автокормоводи для тваринницьких ферм, транспортні причепи (Квасилів), будівельні інструменти (Костопіль); діють численні ремонтні підприємства. У Дубно - ливарно-механічний завод. Хімічна промисловість представлена Рівненським виробничим об'єднанням „Азот", заводами Рівненської побутової хімії, Здолбунівським і Корецьким пластмасових виробів та Дубнівським гумотехнічних виробів, тощо. Харчова промисловість (провідна ланка агропромислового комплексу області) базується в основному на переробці цукрових буряків, овочів і продукції тваринництва. Цукор виробляють на Дубнівському, Бабино-Томахівському, Корецькому, Мізоцькому, Острозькому і Шпанівському заводах, овочеві консерви - в Демидівці, Дубно, Острозі, Великих Межиричах, Червоноармійську, Рівному, Острожці, Острівську; м'ясо переробляють на міясокомбінатах у Рівному і Дубно. По всій території області розташовано підприємства молочної промисловості (найбільші - в Рівному, Дубно, Сарнах, Гощі). Працюють крохмале-патокові (Володимирець), спиртовий (Зірне), пивоварні (Рівне, Острог, Семи дуби, Василів, Вовковиї), мінеральні води (Острог, Березне, Степань) заводи, кондитерська фабрика (Рівне). Значне місце у промисловому комплексі належить легкій промисловості, головним чином текстильній, підприємства швейної, трикотажної галузей. Республіканське значення має лісова, деревообробна і паперова промисловість. Основу цієї галузі становлять 15 лісгоспзагів, які, крім заготівлі сировини для деревообробної і паперової промисловості, виробляють скипидар, живицю, вітамінне борошно.

На території Рівненської області сформувалися 3 промислові вузли: Рівненсько-Здолбунівецький (спеціалізацію визначають машинобудівельна, хімічна, легка, харчова промисловість), Дубнівський і Сарненський (переважає харчова промисловість, допоміжними є легка, деревообробна і металообробна галузі).

Агропромисловий комплекс області включає сировинну, переробну і обслуговуючи ланки. Основна його ланка - сільське господарство. У загальному обсязі валової продукції сільського господарства на тваринництво припадає 55%, рослинництво - 45%. В 1990 в області було 282 колгоспи, 68 радгоспів, міжгосподарчи та інші держгоспів; 16 комбікормових заводів, 335 кормцехів. Сільськогосподарські угіддя займали (тис. га) - 833,6 у тому числі орні землі - 596,9, сіножатні пасовища - 232,9. Площа багаторічних насаджень (хмільники, сади, ягідники) 4,7 тис. га.

На території області провадяться значні роботи по меліорації заболочених земель. Загальна площа осушених земель 372,3 тис. га, у тому числі закритим дренажем - 270,6 тис. га. Споруджено 281 осушувальну систему.

Серед галузей тваринництва найбільше значення має скотарство, розвиваються також свинарство і вівчарство; допоміжні галузі - птахівництво, бджільництво і рибництво.

Різноманітні природні умови спричинили формування агропромислових спеціалізованих комплексів рослинницької і тваринницької орієнтації. В галузевій структурі рослинницької групи провідне місце посідає льонопромисловий комплекс (у поліській частині області), розвинуті також бурякоцукровий, хмелепивоварний і картоплепромисловий, а також зерно промисловий і плодоовочепромисловий АПК. Тваринницька група представлена м'ясо- і молоко промисловий АПК. Навколо Рівного і Здолбунова розвивається приміське сільське господарство, яке спеціалізується головним чином на виробництві овочевої і м'ясо-молочної продукції.

Транспортна система. У внутрішніх і зовнішніх перевезеннях провідну роль відіграють залізничний і автомобільний транспорт. Довжини залізниць загального користування становить 588 км, густота 29,2 км на 1000 км2. Залізничні вузли; Здолбунів, Рівне, Сарни. Довжина автомобільних шляхів 5,2 тис. км, у тому числі з твердим покриттям - 4,7 тис. км. густота 232,3 км на 1000 км2.

Вантажне судноплавство здійснюється по річках Прип'яті, Горині і Стиру. В Рівному - аеропорт; У південній частині області проходить ділянка траси нафтопроводу „Дружба".

Внутрішні відміни. На території Рівненської області виділяється 2 господарські підрайони. Північний (Поліський) підрайон займає більш 2/3 площі області, тут зосереджено 40% її населення. Галузі спеціалізації - видобування торфу, граніту, базальту, лісова, деревообробна промисловість, енергетика; значне місце посідає харчова та промисловість будівельних матеріалів. Сільське господарство спеціалізується на кортоплятстві, виробництві зерна, льонарстві та м'ясо-молочному тваринництві. Південний (лісостеповий) підрайон виділяється розвинутими харчовою, легкою, машинобудівельною. І металообробною, хімічною, деревообробною та будівельними матеріалами галузями; сільське господарство - буряківництвом, виробництвом зерна, картоплярством та м'ясо-молочним тваринництвом.

Невиробнича сфера. В Рівненський області - культура та Український інженерів водного господарства інститути, 15 середніх навчальних закладів, 29 ПТУ, Діють Сарненська станція по освоєнню боліт, Рівненське науково-виробниче об'єднання "Еліта". Рівненський обласний будинок природи. Рівненський відділ Географічного товариства України. Театри: український музично-драматичний та ляльок, філармонія (усі - в Рівному). Рівненський краєзнавчий музей, Острозький історико-культурний заповідник; Дубнівський краєзнавчий музей.

Рекреація. До природних рекреаційних ресурсів належать сприятливі кліматичні умови, значні масиви лісів, річки, озера, лікувальні торфові грязі та мінеральні води. В області - 6 санаторіїв і пансіонатів з лікуванням. Обласне туристичне екскурсійне виробниче об'єднання (з 1991 - Рівненське відділення Українського товариства по туризму і екскурсіях). 4 бюро подорожей та екскурсій (Рівне, Дубно, Острог, Сарни). На території Рівненської області - 2 планові туристські маршрути. Численні об'єкти туризму.

З Рівненської області вивозять будівельні матеріали і коштовне каміння (бурштин), сільськогосподарські машини, прилади, підшипники, автомобілі, устаткування для залізничного транспорту, хімічні добрива, лісоматеріали, фанеру, меблі, паркет, тару, стандартні житлові будинки з дерева, лляні тканини тощо.

Різноманітні машини і обладнання, прилади та інструменти, вантажні й легкові автомобілі, автобуси, штучні й синтетичні волокна, добрива, метали, олія, виноград, кавуни тощо надходять сюди з інших районів країни.

Оскільки Рівненська область має найнижчий у країні рівень промислового розвитку і досить високий для України природний приріст населення, тут гостро постають проблеми раціонального використання трудових ресурсів. Екологічні проблеми пов'язані з радіоактивним забрудненням північної частини Рівненської області внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС.

Меліорація Полісся призвела до того, що на місці колишніх боліт, осушених меліораторами, часто трапляються пересушені землі, які необхідно поливати.

Автор: Куцакова І., учениця Авіакосмічного ліцею НАУ Солом'янського району м.Києва. Керівник - Кравченко Н.В., вчитель вищої категорії
Видалити Відміна
Забанити Відміна