Закрити
Найважливіша проблема ХХІ століття. Захищаймо воду!
10 Січня 2013, 13:51 , Переглядів: 8081
FacebookTwitterLivejournal
Найважливіша проблема ХХІ століття. Захищаймо воду! Фото: http://www.krinitsa.com.ua Найважливіша проблема ХХІ століття. Захищаймо воду!

Робота учасника І Всеукраїнського конкурсу "Творчий учитель - обдарований учень".

Мета: формувати екологічну культуру й етику вихованців, учити ї будувати свої взаємини з навколишнім світом з позиції поваги до природи.

Актуальність проекту:

Прийшла пора людству усвідомити: часи, коли добробуту можна було досягти за рахунок пограбування й руйнування природи, добігли до кінця. Далі – прірва. Далі – отруєння і вичерпування останніх водних запасів, перетворення землі на безводну пустелю. Далі – економічні і демографічні потрясіння. Далі – гальмування (або примусова зупинка) розвитку людської цивілізації.

Очікувані результати:

Кожен повинен усвідомлювати себе часткою людства, взяти на себе частину його обов’язку. Кожен – на своєму місці, зі своїми можливостями, у доступних для себе масштабах, має рятувати своє майбутнє і майбутнє своїх дітей та онуків. Щоденно, на кожному кроці, пам’ятай: як не можна зробити щось корисного, то бодай не нашкодь, на стань учасником злочину проти природи.

Характеристика проекту:

  • За характером діяльності – пошуково-дослідницький;
  • За змістом проекту – інтегрований;
  • За характером контактів – внутрішній (серед учнів класу);
  • За тривалістю – короткотривалий.

Етапи роботи над проектом

  1. Передпроектний
  • Визначення теми проекту;
  • Характеристика проекту за характером діяльності, змістом, кількості учнів, характером контактів, тривалістю;
  • Актуальність теми (мотивація задуму);
  • Мета проекту.
  1. Практичний
  • Визначення кола заходів;
  • Фахове забезпечення;
  • Матеріальне і технічне забезпечення;
  • Фінансове забезпечення.
  1. Календар реалізації проекту
  • Графік виконання завдань;
  • Розробки робочого плану реалізації проекту;
  1. Постпроектний
  • Аналіз підсумків реалізації проекту;
  • Відзначення учасників за активну роботу над проектом;
  • Впровадження проекту.
  1. Презентація  проекту

Прес-конференція "Найважливіша проблема ХХІ століття"  з використанням мультимедійної презентації.

Зміст роботи на практичному результаті

а) Коло заходів:

  • Складання плану роботи до теми "Найважливіша проблема ХХІ століття. Захищаймо воду!";
  • Пошукова робота;
  • Перегляд і вивчення зібраних матеріалів, газетних статей, наукових праць, файлів Інтернету;
  • Опрацювання фоторепродукцій (пейзажі недоторканої природи), фоторепортажів з місць екологічних катастроф тощо.
  • Створення мультимедійної презентації МО "PowerPoint" для проведення прес-конференції, як презентації проекту;
  •  Виготовлення ілюстрованого звіту про виконану роботу.
  • Підготовка презентації проектну: прес-конференція "Найважливіша проблема ХХІ століття"

б) Фахове забезпечення:

  • Вчитель географії Шара А.М.;
  • Вчитель біології Марусяк М.М.
  • Вчитель хімії Лиходід Л.М.
  • Вчитель ОБЖ Дрешер Г.В.
  • Вчитель інформатики Шарабуряк М.Я.
  • Вчитель Цивільної оборони Король Т.Р.
  • Члени творчого проекту – 16 учнів.

Календар   реалізації   проекту

№ п/п Зміст роботи Термін виконання Людські ресурси Матеріальні ресурси Фінансове забезпечення
1. Прийняття рішення про необхідність підготовки творчого проекту на тему: "Найважливіша проблема ХХІ століття. Захистимо воду!" грудень 2009 р. Класний керівник    
2. Підбір фахового забезпечення проекту грудень 2009 р. Вчителі-консультанти    
3. Складання плану роботи за даною темою. грудень 2009 р. Керівник проекту, робоча група    
4. Розподіл обов’язків між членами робочої групи. грудень 2009 р. Робоча група    
5. Пошукова робота:
Пошук наукових праць: про склад гідросфери; про пестициди; стан водних ресурсів України.
Робота в Інтернеті;
Збір фотографій місцевих краєвидів;
Робота з фоторепортажами з місць екологічного лиха: Чорнобильська катастрофа; місця розливу нафти;
сміттєзвалища
грудень - січень 2009/2010 р. Ініціативна група Довідкова література, файли Інтернету, фотоапарат 250грн.
6. Консультації для учнів, які готують відповіді на питання:
Які є підстави для тривоги про наближення планетарної спраги?
Причин найбільш згубні для водних запасів?
Які наслідки забруднення Світового океану від транспортування нафти?
Який вплив на водні ресурси планети мають викиди відходів і сміття?
Якої шкоди завдають "кислотні опади"?
Чого більше від використання пестицидів: користі чи шкоди?
Звинувачення на адресу України за радіоактивне забруднення, викликане Чорнобильською катастрофою.
січень 2010р. Вчителі-консультанти:
вч. географії
вч. біології
вч. хімії
вч. ОБЖ
вч. хімії
вч. хімії
вч. ОБЖ
вч. хімії
вч. фізики
вч. ЗВ
   
7. Написання сценарію прес-конференції "Найважливіша проблема ХХІ століття" січень 2010р. Керівник проекту Папір, комп’ютер 32гр.
8. Створення мультимедійної презентації для проведення прес-конференції січень 2010р. Робоча група, вчитель інформатики Диск, файли Інтернету 5гр.
9. Оформлення естетичне і технічне для проведення прес-конференції січень 2010р. Робоча група Демонстраційний екран, ноутбук, плакати  
10. Оформлення міні-альбому  "Захищаймо воду!" січень 2010р. Робоча  група, вч.інформ. Папір, фарби для принтера 20гр.
11. Презентація проекту на виховній годині в формі прес-конференції "Найважливіша проблема ХХІ століття. Захищаймо воду!" 29 січня 2010р. Керівник проекту, робоча група    

Хід заходу

Вступне слово вчителя.

"Я цікавлюся майбутнім, оскільки наміряюся провести в ньому решту свого життя", - ці слова належать Чарльзу Кеттерлінгу, але під ними можу підписатися кожна людина, небайдужа до завтрашнього дня. Особливо актуальні вони для вас, молодих, адже ваша життя тільки починається і для вас здійснення всіх планів, задумів, мрій – у дні завтрашньому. Та у нас, людей ХХІ століття, усе більше підстав для тривоги за майбутнє. (сл.1,2)

Двадцяте століття залишило вам видатні досягнення фундаментальних наук – фізики, хімії, кібернетики, астронавтики, біології, медицини і т.п. та хоч би якими фантастичними досягненнями тішилося людство, настав час розуміти, що вони мало важать, коли на Землі немає порядку, коли життя на планеті опинилося під загрозою через екологічну ситуацію, котра вже близько до критичної через масштаби впливу людини на біосферу (область існування всього живого на планеті), через неузгодженість діяльності людини з законами природи й розвитку життя на землі. (сл.3)

Прийшла пора людству усвідомити: часи, коли добробуту можна було досягти за рахунок пограбування й руйнування природи, добігли до кінця. Далі – прірва. Далі – отруєння і вичерпування останніх водних запасів, перетворення землі на безводну пустелю. Далі – економічні і демографічні потрясіння. Далі – гальмування (або примусова зупинка) розвитку людської цивілізації. Страшно, чи не так? (сл.4)

Чи можна цьому запобігти?

Порятунок світу в опануванні всіма новими мисленням. Особливістю нового мислення є наявність у ньому природоохоронної складової. Вона дістала назву енвайроментальність, що в буквальному перекладі означає "мислення довкіллям". Це здатність особи всяк денно охоплювати думкою наслідки від її намірів і дій на довкілля. Наділена енвайроментальністю особистість мислить себе часткою природи, невіддільною від довкілля. Щоб оволодіти новим мисленням, екологічною етикою, найперше треба усвідомити масштаби загрози, яка нависла над планетою людей.

Людство все більше відчуває згубні наслідки антропогенного впливу на довкілля, що вже привів до зникнення багатьох видів рослин і тварин, глобального потепління в наслідок "парникового ефекту", зсувів, землетрусів і т.д. та найбільшою небезпекою для людства і всього живого на нашій планеті є вичерпування питної води. Головна проблема, яку негайно повинно розглянути людство, є темою нашої нинішньої зустрічі. Проведемо її у формі прес-конференції. Уявіть себе працівниками ЗМІ, а ваших друзів, що заздалегідь приготувались відповідати на питання, -- людьми, компетентними в галузі екології.

Ставлячи питання і відповідаючи на них, будемо пам’ятати також про культуру мовлення й етики спілкування.

Прес-конференція

(учень, який ставить запитання, перед тим називає себе і назву газети, журналу, телевізійного каналу тощо, які він "репрезентує". Ведучий надає слово для відповідей, називаючи "наукове звання", "посаду", організацію, яку "представляє" той чи інший доповідач).

Питання №1 (сл.5)

- Як відомо, в природі ніщо не зникає безслідно, а лише переходить з одного стану в інший. Коло обіг води – наочний тому приклад. То які є підстави для тривоги про наближення планетарної спраги? Куди подінеться вода?

- Слово має "представник ООН"

- Справді, природа завдяки чудесній властивості води набувати потрібних агрегатних станів створила найефективніший спосіб забезпечення світу прісною водою: вода в ній здійснює безперервний кругообіг, поширюючись атмосферними потоками на великі відстані від місць випаровування вглиб материків, а потім повертається назад в Світовий океан.

Явища, які відбуваються на планеті, -- це щось на зразок частин єдиної "сонячної машини", які приводять в дію Сонце і взаємодіють одна з одною. Сонце нагріває поверхню суходолу і Світового океану й у вигляді пари надходить в атмосферу, звідки, охолоджена, конденсується і випадає на землю прісною, очищеною, а саме прісна вода, яку ми називаємо питною, потрібна для підтримки життєдіяльності біосфери.

"Сонячна машина" з випаровування, опріснення, очистки й доставки води в усі куточки планети діє безвідмовно і безперервно.

"То звідки ж проблема?" запитаєте ви. Проблему породила людина.

Розмірковуючи над феноменом створеної Людиною "другої Природи" і даючи їй велику назву ноосфера – "сфера розуму", великий український вчений В.Вернадський ще не бачив того, до чого привело втручання людини в природу. Він не дожив до цього.

Ноосфера в процесі свого розгортання створила загрозу життю на планеті – загрозу для існування біосфери.

 Руйнування природи в ХХ сторіччі набула катастрофічного прискорення. (сл.6)

За даними американських учених, 97% усієї води становить Світовий океан, а прісні запаси – лише 3%. І якщо ці 3% прийняти за 100% прісної води, то вони розподілятимуться таким чином:

  • Вічний лід і сніг – 68,7%.
  • Ґрунтові води – 30,1%.
  • Вічна мерзлота і підземна крига – 0,9%
  • Озера, ріки і болота – 0,3%.

Хоч як не облікуй, але це вся вода. І більше її на землі ніколи не буде. При зростанні чисельності землян ідеальна частка прісної води на душу населення неухильно зменшуватиметься. При цьому навіть ці 3%, що припадають на прісну воду, далеко не завжди можуть бути спожиті.

Більша частина прісного запасу планети залишається недосяжною для людини. З цього невідворотно випливає, що доля людства безпосередньо залежить від запасів прісної води.

Людська історія триватиме стільки часу, наскільки в розпорядженні людей залишаться доступні запаси прісної води.

Треба сказати, що запаси води на планеті нерівномірно розподілені, що зумовлено насамперед кліматичними й географічними умовами, а вже потім рівнем споживання води і чисельністю населення. Вже нині більша частина людства потерпає від нестачі прісної води. Країни, розміщені в помірному кліматі, забезпечені водою краще, у жаркому й посушливому – гірше. Але й там, де сьогодні прісної води ще нібито багато, запаси її невблаганно вичерпуються.

Причини вичерпання запасів питної води полягають у надмірному її споживанні заради рівня життя і прибутків; у надмірному забрудненні води; у надмірні й чисельності населення; у нещадному втручанні в літосферу(земні надра); у винищенні рослинного покриву; у несприятливій зміні клімату на планеті; у недосконалих технологіях водокористування, водоспоживання і водоочищення; у низькій культурі водокористування більшої частини людства. (сл.7)

З другої половини ХХ – поч.ХХІ століття Земля що далі, то більше стає Планетою Спраги.

Питання №2 (сл.8)

- Які з названих вами причин найбільш згубні для водних запасів?

- Відповідь дає "член Всесвітньої ради по водних ресурсах"

- Кожен з назвах фактів несе велику небезпеку.

Запаси прісної води повсюди вичерпуються. А її споживання нестримно зростає. Однак людство не вживає ніяких запобіжних заходів. Протягом ХХ сторіччя попит на прісну воду зріз у 6-7 разів. Загрозливе становище виникло на початку ХХ століття. Але тривалий час проблема не привертала належної уваги. Водні запаси витрачались безконтрольно і належним чином не оцінювались. Недооцінка важливості раціонального витрачання водних ресурсів у багатьох регіонах призвела до стрімкого вичерпування й забруднення водних ресурсів.

Початок глобальної водної кризи датується серединою ХХ століття.

Повідомлення про стан прісних водойм на планеті тривожний. Наприклад, у Польщі тільки в п’ятьох річках вода придатна для пиття. А три чверті польських річок та інших поверхневих водойм через надмірне забруднення непридатні навіть як технічна вода і не годяться не те що для пиття, а й для використання в промисловості. Ще гірше в Україні: води наших вітчизняних поверхневих водойм уже давно не відповідають нормам, встановленим для питної води. Реальне становище в Україні значно гірше, ніж у Польщі, бо Україна за запасами прісної води на душу населення посідає у списку країн Європи передостаннє місце… Незадовільне становище з водо забезпеченням і в інших країнах, де є розвинена індустрія і сільське господарство.

Неочищені виробничі стоки в деяких слаборозвинених країнах скидаються прямо в річки. Населенню цих країн дуже загрожують токсичні забруднювачі. Заводи не мають очисних споруд, внаслідок чого промислові території отруєні хімікатами, токсичними металами. Так, аналіз води із струмка густонаселеної Танзанії, де розміщені велетенські нафтові термінали, засвідчив, що вони містять ртуть і свинець. Бідність змішує населення брати воду із струмка, який забруднюється дощовими і побутовими стоками, хімікатами, промисловими скидами, добривами. Отруєна вода, якою люди поливають городину, з продуктами харчування попадає в організм. Люди добре усвідомлюють загрози, але, не маючи вибору, змушені споживати ту воду, яка є. Вода з альтернативних джерел їм недоступна через бідність.

Та навіть у Європі, яка вважається благополучною за показниками забезпеченості жителів питною водою, за даними Всесвітньої охорони здоров’я, 100000000 осіб позбавлені доступу до  якісних джерел водопостачання.

Складність проблеми у тому, що навіть найбільш розвинута держава, яка приділяє максимальну увагу водній етиці, неубезпечена від планетного лиха. Адже вода перебуває у безперервному русі, вона не знає кордонів. Навіть у незайманих куточках природи, де рідно або й ніколи не бувають люди, водойми нині втрачають свою первозданність і кришталеву чистоту.

Забруднення вод стало планетарним.

Питання №3. (сл.9)

- Які наслідки забруднення Світового океану від транспортування нафти?

- Відповідає "експерт з питань забруднення довкілля".

- Танкер зазнав катастрофи. Нафта через пошкодження у судні вилилася в море. Нафтова пляма вкрила значну поверхню води, розтеклася тонкою плівкою, непроникною для кисню. Під дією вітру і течій нафта досягає морського узбережжя. Природа не спроможна власними силами очистити воду від нафти. Її збирають спеціальні судна. На ліквідацію аварії вирушають загони професійних і добровільних захисників природи. Це один сценарій. А може бути й інший. Нестійка плівка нафти збивається у шматки і тоне, отруюючи собою морську рослинність і гідро біонтів. Та минає час, і шторми знову виносять її на поверхню. Розлита нафта забруднює узбережжя, нищить морські рослини, рибу, планктон, тварин і птахів. Скупані у нафті, морські тварини й птах приречені на загибель. Їхнє хутро і пір’я злипається, втрачає водостійкість. Морські птахи не можуть ні літати, ні триматись на воді, а відтак і добувати собі харч. Злипле хутро і пір’я більше не гріють потерпілих морських тварин і птахів, і вони гинуть від переохолодження. Птахи ще й отруюються, ковтаючи шматки злиплої нафти, яких прагнуть позбутися. Гине і риба. Наскільки поширені такі випадки? У 50-их роках ХХст. Вважалося, що у Світовий океан за рік потрапляє приблизно 2000000 тонн нафти. Втрати нафти були пропорційні кількості транспортованої нафти і вже за 10 років зросли в 5 разів. Ще за 10 років кількість нафти, що потрапляє у водне середовище при транспортуванні, вже вимірювалася в межах 12-15 мільйонів тонн. Нині ці показники вже сягнули показників у 20-25 разів більше, ніж цифра, названа у 50-их роках.

Це й справді становить велику небезпеку для планети і людства.

Наявність в одному літрі води всього 0,01 мілілітра нафти загрожує загибеллю планктону, малькам та ікрі багатьох видів риб. Лишається тільки дивуватись, якою моральною потворою треба бути, щоб не тільки зливати з танкерів залишки нафти, а й просто мити автомобілі в відкритих водоймах, якщо навіть такі мікродози нафти при потраплянні у воду мають фатальні наслідки для живої природи.

Не менш згубно впливає плівка.

Розтікаючись на величезні площі, нафтова плівка перешкоджає процесу дихання і харчування водоростей, фітопланктону, які виробляють кисень і поглинають з атмосфери вуглекислий газ, це погіршує склад атмосфери і приводить до винищення, парникового ефекту.

Нафтова плівка, яка вкриває величезні водні простори, перешкоджає нормальному випаровуванню вод з поверхні океану і формуванню дощових хмар, чим порушує кругообіг води в природі, залишаючи значні регіони землі без атмосферних опадів, а поверхневі водойми – без надходження води.

Питання №4 (сл.10)

-Який вплив на водні ресурси планети мають викиди відходів і сміття?

- Відповідає "санітарний лікар".

-  Вплив не менш згубний, ніж виливи нафти. Міжнародними експертизами встановлено, що майже 70% забруднення морського середовища пов’язано з наземними джерелами, включно з великими і малими містами, сільськими та лісовими господарствами і туризмом.

Головні джерела забруднення морського середовища, крім нафти, - це стічні води, відстійники, сміття, радіоактивні відходи, важкі метали, що не розкладаються, або, розкладаючись, накопичуються в живих організмах і знищують їх, а також передаються далі по харчовому ланцюгу.

Звалища побутового сміття як організовані, так і стихійні, часто отруюють ґрунтові запаси прісної води на довколишніх територіях.

Централізоване водопостачання міст передбачає і централізований відвід. Адже використану воду треба кудись діти. Але всупереч очевидності такої вимоги дотримуються не скрізь і не завжди. У місцях значного скупчення населення, де є централізоване водопостачання, але нема централізованого водовідведення, стічні води можуть заболочувати ґрунти, призводити до поширення інфекційних хвороб та спричинення зсуву ґрунту, підтоплювати і руйнувати приміщення, а також може статися проникнення стоків у водоносні шари, з яких беруть питну воду.

Вченими встановлено, що навіть ліки, які побувають у людському організмі чи тваринному і будуть виведені сечею чи послідом, опиняючись у навколишньому середовищі, починають поводитись не так, як належить лікам. Пройшовши через живий організм, стають значно токсичнішими і реактивнішими й набувають здатності легко розчинятися у воді.  Те, що було раніше ліками, стає отрутою. У такий спосіб в довкілля потрапляє від 30 до 90 відсотків антибіотиків, отруюючи місцеві водойми і водоносні горизонти.

Так, британські поборники чистого довкілля виявили у воді, яка подається централізованим водопостачанням жителям столиці, сліди досить поширеного антистресового препарату, який називається прозак. Він реєструвався в питній воді в таких кількостях, які можуть становити загрозу для здоров’я і навіть для відтворення людської популяції, оскільки постійне вживання мікродоз цих решток, як вважають фахівці, може сприяти розвитку безпліддя. Треба сказати, що вода в централізованих джерелах водопостачання Лондона вважається однією з найкращих у світі. Тож якщо попадання лікарського препарату у питну воду спричинило таку загрозу для Лондона, то можна уявити її реальний масштаб у інших куточках світу, де показники якості питної води поступаються лондонським.

За повідомленням журналу "Тайм" наприкінці ХХ століття 3400000 осіб щорічно помирають від хвороб, прямо пов’язаних із вживанням забрудненої води.

Вихід із становища, що склалося – це утилізація сміття, різних промислових відходів, очистка газових та рідких викидів. Це. Звичайно, потребує великих вкладень. І хоч існують природоохоронні закони, ними часто нехтують у гонитві за максимальними прибутками власники підприємств-забруднювачів, від яких буває залежною не лише місцева влада, а й керівництво держави.

Загальне завжди складається з часткового, і якщо не вживати заходів проти конкретних забруднювачів, навіть найменших (сумарна шкода від них, як відомо, насправді найбільша, бо дрібні порушення надто поширені), то й загальну ситуацію ніколи не вдасться поліпшити.

Питання №5 (сл.11)

- Якої шкоди завдають "кислотні опади"?

- Відповідь дає член організації "Зелений світ".

- Вважається, що у 1972 році у Великобританії випав перший в історії кислотний дощ. Та кислотними виявилися не тільки британські дощі, а й сніг, і мжичка, і туман. У цьому швидко переконалися жителі й інших промислово розвинутих країн.

Лихо спричинили атмосферні опади, які містили їдкі розчини сірчаної і азотної кислот. Біду несли краплинки води, які, пролітаючи у хмарах, змішувалися з промисловими викидами в атмосферу. Що більшими ставали промислові і побутові викиди в атмосферу, то не безпечнішими й концентрованішими ставали й кислотні опади.

Поєднуючись з продуктами спалювання вугілля й мазуту, до складу яких входять сірка та азот, часточки води в дощових хмарах перетворюються в краплини розчинів кислот, що випадають на землю.

Одна дощова крапля вагою 50мг при падінні з висоти 1км "промиває" 16л повітря, а 1л дощової води захоплює з собою домішки, які містяться у 300 тис. літрів повітря.

Ці промовисті цифри не потребують коментаріїв. І без них зрозуміло, чому від дощової води, що споконвіку цінувалася за свій склад і смакові якості, нині доводиться категорично відмовитись.

Руйнівний потенціал породженого людиною лиха такий великий, що спроможний погубити природу у значних масштабах.

Ось деякі приклади:

Кислотні опади кінця ХХ століття знищили дві третини тисових і букових лісів Великобританії. У 4000 озер Швеції через кислотні опади наприкінці ХХ століття загинула вся риба.

Від кислотних дощів загинуло від 30% до 50% лісів Північної Америки.

Кислотні опади здебільшого переносяться з одних країн у інші. Промислові викиди в атмосферу можуть робити одні держави, а потерпати від них інші.

Це спонукає країни до вироблення способів колективної безпеки.

Питання №6. (сл.12)

- Чого більше від використання пестицидів: користі чи шкоди?

- Відповідає "спеціаліст з хімічного захисту рослин".

- Швейцарія дуже береже свої водні запаси. Тому коли в озерах цієї благополучної країни виявили концентрацію небезпечного пестициду ДДТ, що в 100 разів перевищувала допустиму норму, це попервах було важко пояснити.

ДДТ потрапило до Швейцарії з Африки, де його застосовували для захисту врожаїв сільськогосподарських рослин, щоб відвернути загрозу голоду. Його занесли разом з дощовими хмарами південні вітри. Швейцарія, яка ніколи не застосовувала ДДТ, була ніби покарана за те, що саме швейцарський хімік Поль Мюллер винайшов цей пестицид, за що навіть був удостоєний Нобелівської премії. На той час були виявлені лише корисні якості цієї сполуки, а про шкідливість його світу ще не було відомо. За її нищівну дію на комах, кліщів, мошву, грибки, гризунів та інших ворогів роду людського і нібито нешкідливість для людей і доли їй назву "пестицид", утворену з двох слів: "пестіс" - "зараза", "чума", "циде" - убивати. Американці після Другої світової війни посипали ДДт навіть своїх солдатів, щоб уберегти їх від вошей. І перш ніж світ дізнався про небезпеку, ДДТ встиг набути багатьох прихильників, виробників і споживачів.

Від застосування тільки одного цього пестициду на планеті загинуло 200 видів комах, причому не тільки шкідливих. Згодом з’ясувалося, що пестициди несуть велику загрозу і для людей, провокуючи онкологічні захворювання і генетичні зміни. Згубні наслідки далися взнаки з часом, коли вже було пізно запобігти лихові.

Через виняткову живучість ДДТ (він не розкладається у природі протягом 15 років) та здатність поширюватись на значні відстані, його було виявлено навіть у яйцях пінгвінів, які населяють найчистіший і безлюдний континент – Антарктиду!  Можна лише уявити, скільки ДДТ потрапило у довкілля, щоб спричинити планетне забруднення. ДДТ входить до "брудної дюжини" - 12 найнебезпечніших стихійних органічних забрудників, до якої загалом включено 9 сільськогосподарських пестицидів.

Ви запитали про користь і шкоду від пестицидів. Вважається, що їх застосування гарантовано зменшує втрати врожаїв щонайменше на 15%-20%. А про шкоду ви чули.

Кожне наукове дослідження містить у собі потенційні достоїнства і вади, певну частину яких важко передбачити.

Створення нових речовин з непередбачуваними властивостями не припиняється, хоча природа може запропонувати значно ефективніші способи захисту сільськогосподарських рослин. Та люди, з одного боку, надто погано знають природу та її можливості, а з другого, не хочуть її знати, за всяку ціну прагнучи збувати продукцію своїх підприємств. Навіть на невеликих городах чи дачних ділянках, де при бажанні можна вручну винищити шкідників, наприклад, колорадського жука, люди використовують пестициди.

Скромний кенійський вчений Зйдін Кан дослідив, що для підвищення урожайності кукурудзи у Східній Африці замість пестицидів можна застосовувати місцеві бур’яни, які приваблюють традиційних шкідників урожаїв. Ці бур’яни стають для шкідливих комах ласощами,  в обмін на які вони не чіпають сільськогосподарських культур. Завдяки застосуванню цих трав, каже Кан, урожай зріс на 60%-70%. Однак голос ученого залишився непоміченим, Нобелівської премії, на відміну від винахідника ДДТ, йому не дали і місцеві фермери застосовують пестициди.

У Китаї для боротьби з найбільшою за останні 25 років навалою сарани було випущено на поле 700000 спеціально підготовлених качок. Свійські птахи були навчені за сигналом свистка харчуватися сараною. Цього виявилося досить, щоб за короткий час у них виробився рефлекс поїдати комах. Результат застосування свійських птахів – природних ворогів сарани – перевищила показники застосування пестицидів.

Питання №7 (сл.13)

- Сьогодні в світі лунає багато звинувачень на адресу України за радіоактивне забруднення, викликане Чорнобильською катастрофою. Наскільки справедливі ці звинувачення?

-Відповідь дає представник Міжнародного агентства з використання атомної енергетики в мирних цілях (МАГАТЕ).

- Аварія на ЧАЕС, без сумніву, найбільша техногенна катастрофа в історії людства, яка сталася 26 квітня 1986року. Внаслідок вибуху, який зруйнував реактор 4-го енергоблоку, продукти розпаду попали в атмосферу і розсіялись на величезній території, що спричинило забруднення ґрунтів та вод і позначилось на здоров’ї сотень тисяч людей. Жодна катастрофа ХХ століття не мала таких тяжких наслідків для довкілля і здоров’я людей, як чорнобильська. Після неї в багатьох країнах світу розпочали рух за відмову від використання атомної енергії. В свідомості людей склався характерний стереотип загрози радіоактивного зараження планети пов’язувати з Чорнобилем. Чи це вина, чи це трагедія України – це питання іншого характеру (у 1986 році Україна не була суверенною державою і питання розміщення ядерних об’єктів вирішувала Москва).

Звернемось до статистики, яка характеризує стан радіоактивного забруднення планети до Чорнобиля. (сл.14)

У 2004 році в Атлантичному океані поблизу штату Джорджія (США) було виявлено потужне активне випромінювання. Під 15-метровим шаром мулу було знайдено атомну бомбу "Марк-15", загублену в 1958 році під час зіткнення двох військових літаків. Потужність цієї атомної бомби в 100 раз перевищує у, що була скинута на Хірасіму в 1945 році. Піднімати і знищувати її військове відомство США вважає економічно невигідним, бо це коштуватиме, на думку експертів, 11000000 доларів. Отже, при такому підході, ще не одне покоління американців (і не тільки) буде отруюватись водами, в яких затоплено смертоносний вантаж.

За час "холодної війни" тільки США загубила 11 атомних бомб. Та це лише маленькі епізоди того, що відбувається.

Країни, на озброєнні яких були ядерні пристрої, у мирний час було здійснено 508 ядерних випробувальних вибухів у атмосферу. На суходолі і під водою.

Тільки в СРСР у мирний час було проведено 132 випробування ядерної зброї на Новій Землі, що у Північному Льодовому океані, три з яких – у воді.

Додайте до цього ще роботу атомних криголамів та підводних човнів, оснащених атомними двигунами, захоронення на дно Світового океану радіоактивних відходів. Тільки з 1961 по 1970рр. військові відомства СРСР затопили в Карському і Баренцовому морях 11000 контейнерів з радіоактивними матеріалами – відходам бортових ядерних установок  підводних човнів та атомоходів.

На початок ХХІ століття за ступенем радіоактивної забрудненості Світовий океан перевищував аварійний викид ЧАЕС у 30 разів.

Крім того, океан прийняв величезну кількість хімічної та бактеріологічної зброї, яка ще може заявити по себе страшними наслідками.

На кінець ХХ століття виник особливий вид кримінального міжнародного бізнесу. Замість того, щоб переробляти і знешкоджувати токсичні відходи, багаті підприємці за значно менші кошти стали домовлятися з друзями з бідних країн про ввезення таких відходів на їх територію з подальшим захороненням у морських глибинах. Від таких пропозицій не відмовляються деякі країни через економічну скруту або через продажних політиків, які мають з цього особливу вигоду.

Організація Об’єднаних Націй, міжнародні природоохоронні організації, медики світу, громадськість б’ють на сполох:  рятуймо планету сьогодні, бо завтра буде пізно. (сл.15)

Заключне слово вчителя.

"Варвари двадцятого століття" - так український поет Василь Симоненко назвав тих, хто сіє на нашій планеті "Атомні опеньки і гриби". Варвари перейшли і в двадцять перше століття. Забруднюючи наш спільний дім, вони тупо і цинічно повторюють: "На наш вік вистачить". На їх, може, і вистачить. А на вік дітей, онуків, правнуків?

Ми неодноразово повторяли у своєму спілкуванні: мудрість і розум – не одне і те ж. із почутого нині вкотре переконались, як багато досягнень розуму послужили злу, стали причинами планетарної екологічної кризи.

Людство повинно стати мудрим і направити свій розум на творення добра, на захист життя на нашій прекрасній планеті.

Кожен повинен усвідомлювати себе часткою людства, взяти на себе частину його обов’язку. Кожен – на своєму місці, зі своїми можливостями, у доступних для себе масштабах, має рятувати своє майбутнє і майбутнє своїх дітей та онуків. Щоденно, на кожному кроці, пам’ятай: як не можна зробити щось корисного, то бодай не нашкодь, на стань учасником злочину проти природи. Бо природа злочинів проти себе не прощає.

Джерело: Острів знань
Автор: Учні 10 класу Старомізунської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, керівник - Дарвай Світлана Василівна, учитель

Дана публікація розміщена на сайті Острів знань у електроному вигляді з відома і згоди власника авторських прав на некомерційній основі та охороняється законом «Про авторське право та суміжні права». Використання даного матеріалу, публікування і републікування на інших ресурсах мережі Інтернет допускається за умови розміщення прямого активного гіперпосилання на сайт. Будь-яке комерційне використання даного тексту без відома і згоди власника авторських прав не допускається. З питань комерційного використання даного матеріалу звертайтеся за адресою admin@ostriv.in.ua

Видалити Відміна
Забанити Відміна