Закрити
Україна - авіаційна держава. Проблеми та перспективи розвитку.
11 Лютого 2005, 00:00 , Переглядів: 14842
FacebookTwitterLivejournal
Україна - авіаційна держава. Проблеми та перспективи розвитку. Фото: http://dubno.uaforums.net Україна - авіаційна держава. Проблеми та перспективи розвитку

Робота з економічної географії.

ВСТУП

Україна - одна з небагатьох країн світу, в якій авіакосмічна промисловість має досить високий рівень розвитку. В наш час велике значення в житті всього людства має авіація і космонавтика.

Безперечно, причетність країни до цивілізованого світу визначається ще й рівнем її участі в авіакосмічній діяльності. А на планеті не так уже й багато держав, які могли б конкурувати з Україною у сфері авіакосмічних технологій. Це свідчить про те, що за роки незалежності вона не лише зберегла величезний потенціал, який дістався у спадок після розвалу Союзу, а й значно примножила його. Власне, авіакосмічна галузь України є однією з небагатьох, які забезпечують сталий розвиток нашої економіки, і має реальні перспективи виходу на міжнародні ринки високотехнологічної продукції.

Причини такого успіху в тому, що нині наша держава має всі складові - наукову, технологічну, виробничу і кадрову - для здійснення повномасштабних авіаційних чи космічних проектів.

1. ВІЙСЬКОВО-ПОВІТРЯНА АВІАЦІЯ. ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ

Історія світової авіації тісно пов'язана з українською землею. Тут творили конструктор одного з перших літаків, що піднявся у повітря, Олександр Можайський, засновник теорії ракетобудування Микола Кибальчич, творець бойових ракет Олександр Засядько. Імена киян Ігоря Сікорського та Дмитра Григоровича стали всесвітньо відомими завдяки збудовним ними літальним апаратам.

Безстрашні українські соколи Костянтин Арцеулов та Володимир Дибовський зуміли "приборкати" пострах перших авіаторів - штопор. Мужній і талановитий пілот Євграф Крутень заклав підвалини тактики винищувальної авіації, на які спираються і сьогоднішні прийоми повітряного бою. В Одесі промисловцем Артуром Анатра був створений один із перших у Російський імперії авіаційних заводів.

Історія військової авіації України починається з часів Української Народної Республіки (УНР). У її збройних силах авіаційні частини започаткувала створена наприкінці березня 1918 року Запорізька повітроплавна ескадра. Вона входила до складу армійського корпусу, що утворився на базі запорізької дивізії, і розмістилась у Харкові. Згодом виникли нові авіаційні формування, що були об'єднані у три авіаційні загони (інспектури), а також ескадра важких чотиримоторних бомбардувальників типу "Ілля Муромець". Останні піднімали до 800 кг бомб та мали на озброєнні 7-8 кулеметів. У грудні 1918 року до складу Української Галицької Армії, що була збройним формуванням Західне - Української Народної Республіки, увійшла перша "літунська сотня", а потім був створений і "літунський полк", який нараховував 40 літаків різних типів.

Високою майстерністю та героїзмом відзначались в роки другої світової війни льотчики - українці.

Вони виконали тисячі бойових вильотів, вийшли переможцями у сотнях поєдинків з літаками противника. Найуславленіші з них - ас номер один радянських ВПС тричі Герой Радянського Союзу Іван Кожедуб (62 повітряні перемоги) та двічі Герой Радянського Союзу Сергій Грицевець (40 перемог).

В пекельному небі Афганістану військові льотчики показали себе з найкращої сторони. Бойові операції, прикриття караванів, доставка вантажів - ось далеко не повний перелік того, то робили на тій війні військові льотчики України. І в теперішній час багато ветеранів тієї війни знаходяться в бойовому строю. В штабі командування ВПС України створена Спілка учасників бойових дій (воїнів-інтернаціоналістів) Військово-Повітряних Сил України, яка здійснює соціальний та правовий захист учасників бойових дій та членів їх сімей.

Військово-Повітряні Сили України створені 17 березня 1992 року згідно з директивою Начальника Головного штабу Збройних Сил України. На базі штабу 24 Повітряної армії у м.Вінниця було сформовано Командування ВПС. На той час на території України знаходилося 4 Повітряні армії, 10 авіаційних дивізій, 49 авіаполків, 11 окремих ескадрилій, навчальні та спеціальні установи і заклади; всього біля 600 військових частин, 2800 літальних апаратів, понад 120 тис. військовослужбовців.

Сьогодення військової авіації

Нині ВПС України складаються з 5 родів авіації. До її складу входять авіаційні корпуси, окрема дивізія військово-транспортної авіації та центри підготовки й навчання особового складу. Центрами підготовки кадрів для військової авіації є Харківський Інститут ВПС.

Указом Президента України № 119/96 від 10 лютого 1996 року встановлено професійне свято авіаторів - День авіації, яке відзначається останньої суботи серпня. Сьогоднішні Військово-Повітряні Сили України - один з важливих гарантів цілісності і незалежності нашої держави. Вони надійно стоять на сторожі повітряного простору України.

У 1997 році розроблена та затверджена Міністром оборони України Програма будівництва та розвитку Військово-Повітряних Сил України на період до 2005 року.

У 2000 році, відповідно до Указу Президента України від 28.07.2000 № 927/2000, розроблена та затверджена Міністром оборони України "Програма реформування та розвитку Військово-

Повітряних Сил України на період до 2005 року".
Командування Військово-Повітряних Сил України є органом військового управління видом Збройних Сил України - Військово-Повітряними Силами України.

Національна оборона

Військово-Повітряні Сили України - один з головних носіїв бойового потенціалу Збройних Сил України. Цей високоманеврений вид Збройних Сил призначений, спільно з військами Протиповітряної оборони, для охорони повітряного простору держави, ураження з повітря об'єктів противника, авіаційної підтримки своїх військ (сил), висадки повітряних десантів, повітряного перевезення військ І матеріальних засобів та ведення повітряної розвідки. Військово-Повітряні Сили України включають роди авіації:

Бомбардувальну (має на озброєнні літаки Ту-22м3, Су-24м) є основним ударним засобом ВПС і призначена для ураження угрупувань військ, авіації, ВМС, зруйнування важливих воєнних, воєнно-промислових, енергетичних об'єктів у стратегічній і оперативній глибині.

Штурмову (має на озброєнні літаки Су-25) є засобом авіаційної підтримки військ І призначена для ураження військ, наземних (морських) об'єктів переважно на передньому краї у тактичній глибині, ураження літаків, вертольотів, крилатих ракет у повітрі, а також ураження наземних (морських) об'єктів

Розвідувальну (має на озброєнні літаки Су-24мр, Су-17м4р) призначена для ведення повітряної розвідки противника, місцевості та погоди.

Транспортну (має на озброєнні літаки Іл-76, Ан-24) призначена для десантування повітряних десантів, перевезення військ і матеріальних засобів повітрям.

Проблеми і перспективи

Одними з основних проблем командування Військово-Повітряних Сил України є:

  • реалізація державної політики з питань реформування та розвитку Військово-Повітряних Сил;
  • організація забезпечення Військово-Повітряних Сил озброєнням, військовою технікою та матеріально-технічними засобами.

Україна займає 7 місце у рейтингу світових експортерів військової продукції. Наша держава не може увійти в п'ятірку світових експортерів за відсутності в Україні виробництва бойових літаків. На мою думку це питання дуже актуальне зараз. Чим швидше в Україні з'явиться бойовий літак, тим краще буде і для безпеки українських кордонів, і для економіки (експорт літака). На мою думку Україна повинна створити свій перший бойовий літак в кооперації з такою державою, яка спеціалізується на випуску бойової авіації.

Ще один, з моєї точки зору, перспективний проект - створення в Україні власного авіаносця. Звичайно власними зусиллями створити аіваносець надто важко і надто довго, а в кооперації з декількома країнами це може бути здійснено. Хотів би відмітити, що Україна не почне з нуля, так як в Криму є Науково-випробувальний тренувальний аіаційний комплекс, який був побудований ще за часів СРСР спеціально для навчання льотчиків навичкам злету і посадки на авіаносець. (12)

2. КОСМОНАВТИКА

Українські сторінки в історії космонавтики

Перша сторінка української космонавтики була написана ще 1881 року, коли виходець із міста Короп, що на Чернігівщині, Микола Кибальчич запропонував оригінальний проект літального апарату, який призначався для польоту людини в космос.

Минає майже півсторіччя, й у 1916 році уродженець Полтави Олександр Шаргей (у 1921 році він буде змушений змінити ім'я та прізвище на "Юрій Кондратюк") починає розробляти тему космічних польотів. Вислідом цих роздумів був самобутній проект польоту на Місяць та Інші небесні тіла.

Опублікувати його він зміг лише власним коштом - у невеликій книзі "Завоювання міжпланетних просторів", яка побачила світ у Новосибірську в 1929 році. Здавалося б, і цей проект залишиться нереалізований. Але коли спеціалісти Національного агентства США з космічних досліджень готували висадку людини на Місяць, вони пригадали і використали ідею Кондратюка-Шаргея: на Місяць спускається лише місячний модуль, а космічний корабель чекає на нього на довколомісячній орбіті. За визнанням самих американців, такий підхід дозволив зекономити не один мільйон доларів. Рівно сорок років чекав уже опублікований - після 12 років "вилежування" - проект своєї реалізації.

Та практичне ракетобудування р Україні розпочалося набагато раніше. У 1815 році зайнявся розробкою бойових ракет іще один полтавчанин - Олександр Засядько. Його ракети літали, хоч і не набагато, але все ж далі, ніж найкращі тодішні європейські зразки, їх широко використовували під час воєнних дій. Ракетні установки Засядька стояли на кораблях Дунайської флотилії та Чорноморського флоту. Були у Засядька і прототипи легендарних "катюш" часів Другої світової війни: великі станини на 36 ракет. Із яких можна було зробити залп.

Значний внесок у розвиток ракетобудування зробив видатний учений-аеродинамік, дослідник реактивного та ракетного руху Георгій Проскура. Під його керівництвом, починаючи з 1930 року, в Харківському авіаційному інституті досить плідно працювала група вчених-однодумців. Група досліджувала питання, пов'язані з освоєнням космосу.

Вчився в Київському авіаційному інституті, закінчив його, після чого декілька років там же й викладав видатний конструктор ракетної та космічної техніки Володимир Челомей. Паралельно працював в інституті прикладної математики і механіки Академії наук. У 1942 році Челомей створив пульсуючий повітряно-реактивний двигун. Його керівництву зобов'язані своїм народженням супутники серій "Протон" і "Політ".

Багато українців зробили вагомий вклад в розвиток ракетобудування та космонавтики. Серед яких В.П.Янгель, С.П.Корйіьов, Григорій Косунька та багато інших конструкторів і космонавтів України. Всі знають про першого космонавта незалежної України Леоніда Каденюка. Багато хто пригадає одного з перших космонавтів планети українця Павла Поповича.У космосі побували майже два десятки космонавтів - вихідців із України. Вони - наші земляки, і ми повинні пишатися цим.

Потенціал космічної промисловості

Україна має третій після США та Росії ракетно-космічний комплекс. Але у рейтингу космічної активності Україна - на 5-му місці. Попереду - Сполучені Штати, Росія, Китай та Європейське космічне агентство. А за показниками в космічній галузі намагається вийти на рівень 90-го року.

Досягти це запланували на 2004-ий рік. Принципово для України - повідомили в Національному космічному агентстві - освоєння космосу винятково в мирних цілях. Найбільше славлять космічну Україну ракетоносії. На них існує великий попит. Вітчизняні експерти пояснюють, українські ракети дешеві, надійні і екологічно чисті. Україна є однією з небагатьох країн світу, які мають потужну космічну галузь. Після розпаду СРСР ми отримали майже третину радянського космічного потенціалу. На фоні подальшого прогресуючого занепаду економіки в цілому, космонавтику вдалося не лише зберегти, а й успішно продовжувати її славні традиції. Ракетно-космічний комплекс країни налічує близько 40 підприємств та науково-дослідних Інститутів, які мають неабиякий досвід у розробці та виготовленні ракетоносіїв, космічних апаратів, двигунів, систем керування та телеметрії.

За десять років незалежності підготовлені проекти, які дали змогу здійснити близько 50 запусків наших ракетоносіїв. Цими носіями було винесено на орбіту понад 80 супутників. Частина розроблених технологій не мають аналогів у світі.

Хоча державне фінансування вітчизняної космічної галузі становить лише 7-8%, вона є найбільш екпортно- та конкурентоспроможною. Тут зосереджений високий науковий, інтелектуальний, технічний та виробничий потенціал. Показовим є факт, що 47% працюючих у галузі мають вищу освіту, отже не дарма найбільша кількість технологій, які ми називаємо "високими", припадає саме на космос. Політика нашої держави, політика керівництва космічної галузі України спрямована на те, щоб підтримувати ці технології, розвивати їх та впроваджувати в інші галузі господарства, підвищуючи ефективність економіки країни. Для цього космічна галузь "повинна стати самодостатньою та самоокупною".

Великі досягнення потребують великих капіталовкладень, і для успішного впровадження високих технологій також необхідні кошти. Наразі створені надзвичайно привабливі умови для інвестування у космічну справу. Жодна галузь народного господарства України не має таких пільг.Це і прискорені темпи амортизації, пільги на ввезення-вивезення ракетної техніки, які Істотно підвищують конкурентоспроможність тощо. Ракетобудівники пропонують потенційним інвесторам ознайомитися з цікавими проектами і вкласти в них кошти. А вкладати є куди! За участю українських підприємств космічної галузі зараз напрацьовуються чотири головні проекти: "Морський старт", "Дніпро", "Наземний старт" та "Циклон-4".

"Морський старт" успішно реалізує ідею використання морської платформи для комерційних запусків космічних апаратів з екваторіальної зони Світового океану. Учасниками проекту й засновниками спільного підприємства "Сі Лонч" є українське підприємство "Південмаш" разом з КБ "Південне" та компанії "Боїнг" (США), "Кварнер" (Норвегія), "Енергія" (Росія). Для реалізації проекту здійснено модернізацію української ракети-носія "Зеніт-2" на триступінчату ракету-носій "Зеніт-3 SL". У 1998 році "Зеніт" виграв тендер ракети-носія проекту. На думку керівництва консорціуму "Морський старт", українська ракета є однією з найбільш надійних і екологічно чистих у світі. Це єдина ракета, передстартова робота якої повністю автоматизована, і яка може споряджатися в горизонтальному положенні. У рамках проекту вже здійснено 7 запусків, у подальшому їх планується довести до 8 на рік. Черговий "Морський старт" "Зеніту" відбудеться у жовтні.

"Зенітові" підвладна будь-яка стихія. Крім запусків з моря, ракета використовується у проекті "Старт із пустелі", а у перспективі планується і така екзотична програма, як "Повітряний старт". Цілком ймовірно, що у недалекому майбутньому ракета-носій стартуватиме з літака "Руслан".

А "найкрасивішим" проектом фахівці вважають "Дніпро". В його основі лежить переобладнана у триступінчату ракету-носій "Дніпро" міжконтинентальна балістична ракета SS-18 "Сатана", що знімається з озброєння в Росії. Вона бере участь у тендері трьох найбільших європейських програм.

Вже виведено на орбіту б космічних апаратів Великої Британії, Малайзії, Саудівської Аравії та Італії, в тому числі перший супутник римського університету. Фахівці відзначають, що сьогодні на світовому ринку космічних послуг з'явилася дуже важлива ніша - запуск малих супутників зв'язку. Саме невеликі апарати вагою близько 600 кг активно використовуватимуться у найближчому майбутньому. Для виведення їх на орбіту важкі дорогі ракети неефективні, а от ракеті "Дніпро" цілком під силу виконувати такі завдання. Керівники програми оцінюють обсяг необхідних інвестицій у 7 млн. доларів. За їх розрахунками, вкладені кошти повернуться вже у 2007 році, а до 2012-15 pp. - терміну технічної придатності SS-18 - можна отримувати чистий прибуток. За оцінками спеціалістів, для модернізації у РН "Дніпро" можуть бути використані близько 150 ракет SS-18, що нині перебувають на бойовому чергуванні, але згідно з міжнародними домовленостями мають бути знищені або використані з комерційною метою.

Перспективи космічної промисловості

Генеральний конструктор КБ "Південне" Станіслав Конюхов вважає наймасштабнішою розробкою наступного десятиріччя проект "Повітряний старт". Серед перспективних проектів він назвав також програму місячних досліджень. "Україна, будучи космічною державою, не має власного космодрому, оскільки територія країни густо заселена. Єдиний вихід -навчитися запускати ракети над океаном прямо з літака, як це вже роблять американці. Правда, вони таким чином виводять у космос легкі ракети. В українських конструкторів - сміливіші плани. В літак Ан-124 планують помістити важку ракету вагою 60-70 т, і супутник вагою до 1 т. Літак зі швидкістю 800 км/годину підніметься на висоту 11-12 км. Там за допомогою парашутної системи ракета буде відокремлена, літак піде в сторону, на ракеті запустяться двигуни, після чого вона виведе в космос важкий вантаж", - сказав С.Конюхов.

Не виключив головний конструктор КБ "Південне" участі України і в міжпланетних дослідженнях. "Можливо, Україна візьме участь у програмах місячних досліджень. Одна з перших космічних розробок КБ "Південне" -модуль для посадки І злету з Місяця. Його робили для носія Н-1 Сергія Корольова. Але всі чотири пуски цієї ракети закінчилися невдало, і "місячну гонку" виграли американці. Недавно ця історія отримала продовження: модулем зацікавилися японці та європейці.

А чи треба нам у космос?

Зростання технічної та інтелектуальної мощі людини обертається своєю діалектичною протилежністю у вигляді катастрофічного виснаження земних ресурсів, адже для задоволення своїх потреб та примх у людства немає інших джерел, крім Землі. Поновлюються ресурси набагато повільніше, ніж споживаються, а діяльність людини вже напевно призвела до порушення процесів поновлення. Похмурість картини доповнюють скупченість населення та отруєна природа, що призводить до зростання смертності або безповоротних мутацій людського організму, що саме по собі є небезпечним і непередбачуваним.

Крім рукотворних проблем є й зовнішні. У просторі навколо Землі носиться велика кількість космічних тіл, зіткнення з якими може знищити людство. Древні майя, культура яких була стерта з лиця землі, залишившись незрозумілою, знали щось нам невідоме про сонячні цикли та періодичну зміну полярності геомагнітного поля, яка супроводжується катаклізмом загальнопланетарного масштабу. Астгюноми та геофізики, ймовірно, зможуть значно розширити цей перелік катастроф. Вихід із цієї похмурої футурології бачиться у тому числі й у виході людини у Простір, який може служити і невичерпним джерелом ресурсів, і необмеженим ареалом розселення.

3. ЦИВІЛЬНА АВІАЦІЯ УКРАЇНИ

Історія

Україна відкрила для себе нові горизонти у 1991 році, коли здобула незалежність. Попередній етап розвитку у теренах колишнього СРСР багатий здобутками, пов'язаними з цивільною авіацією, яку Україна почала розвивати на початку XX століття. Ще у 1923 році в Україні було створено авіакомпанію "Укравоздухпуть". Високі показники її роботи стали основою для об'єднання "Укравоздухпуті" з російським "Доброльотом". Так у 30-х роках народився "Аерофлот". Нова доба в історії цивільної авіації України розпочалася зі створення у жовтні 1992 року державного органу регулювання авіаційної діяльності - Укравіації, що співпало з започаткуванням ринкових відносин у цивільній авіації. Була дана свобода ініціативі, створенню нових національних авіакомпаній різноманітних форм власності.

Завдяки цьому авіації України вдалося уникнути повного краху в умовах різкого падіння обсягів перевезень на внутрішньому ринку, обмеженого правового поля для виконання міжнародних польотів.
У вересні 1992 року Україна стала членом ІКАО, у травні 1993 року прийняла власний Повітряний Кодекс та стрімко встановила повітряні мости з багатьма країнами світу.

Проблеми і перспективи цивільної авіації

На сьогоднішній день цивільна авіація України має досить багато проблем. Основні з них це:

  • застарілий авіапарк
  • зменшення авіаперевезень (порівняно з 90-ми роками в 10 разів).

Але починаючи з 2000 років об'єми авіаперевезень почали збільшуватись. Це можна побачити при аналізі статистичних даних аеропорту "Бориспіль". Міжнародний аеропорт "Бориспіль" найбільший в Україні. Він неухильно прагне стати одним із головних транзитних аеропортів Центральної Європи. Тому в найближчій перспективі - спорудження терміналу нового класу з річним обслуговуванням до 20 мільйонів авіапасажирів.

Європейська інтеграція є стратегічним пріоритетом для України, вже розроблено й ухвалено Національну програму інтеграції України до європейського союзу (ЄС). Обраний шлях передбачає багато змін у всіх сферах, включаючи й цивільну авіацію.

У рамках загальної адміністративної реформи в України, початок якої співпав із прийняттям України 15 грудня 1999 року у члени Європейської конференції цивільної авіації, відбувається послідовне реформування системи управління цивільною авіацією.

Діяльність авіабудівних підприємств

До авіаційної промисловості України, що є найбільш конкурентоспроможною галуззю, належать 40 підприємств. На авіацію працюють 28 підприємств, що виробляють окремі комплектуючі. Зараз на цих підприємствах працює близько 100 тис. чоловік. Авіапромисловість України цілком спроможна задовольнити потреби внутрішнього ринку в пасажирських літаках злітною вагою до 51 тонни. Раніше заводами України щорічно виготовлялося 350 літаків. Сьогодні для них практично немає замовлення від військових. Незважаючи на серйозний спад виробництва, нові розробки конструкторського бюро ім. Антонова - Ан-70, Ан-32, Ан-140 - заявили про себе як про найбільш конкурентоспроможні машини свого класу.

Україна й Іран підписали контракт на організацію серійного виробництва Ан-140 у 1995 p. за підсумками тендера, оголошеного іранським урядом. Проект розрахований не менш ніж на 20 років. Водночас, за оцінками західних експертів, вартість організації аналогічного виробництва складає близько $4 млрд. Загальна потреба близькосхідного регіону в новому літаку до 2010 p. оцінюється в межах 1000 літаків. Це стосується насамперед 52-місного лайнера для пасажирських і вантажних перевезень близькомагістрального сполучення, створеного на заміну застарілому Ан-24. Дальність його польоту складає 2000-2550 км при максимальному навантаженні в 4,9 тонни. За оцінками експертів MПП, потреби України в літаках типу Ан-140 складають 89 машин, Росії - 460, інших країн СНД - 170. На Україні Ан-140 буде виробляти Харківський авіазавод.

У жовтні 2000 p. прийнято рішення про організацію серійного виробництва Ан-70 на авіазаводі "Авіант" (Київ) і "Авіакор" (Самара). До 20Ї8 р. планується випустити 65 літаків для ВПС України і 174 - для Міністерства оборони Росії. Підготовкою його серійного виробництва й просуванням на зовнішній ринок займається міжнародний консорціум "Середній транспортний літак", утворений у жовтні 1995 р. Крім АНТК імені Антонова і літакобудівних заводів "Авіакор" (Самара) і "Авіант" (Київ) до нього увійшли авіаційні, приладобудівні заводи і комерційні структури Росії й України.

В Бангалорі на авіасалоні "Аеро Індія-2001" було представлено російсько-український літак Ан-38, розроблений в АНТК ім. Антонова. Він розрахований для польотів на місцевих авіалініях і серійно виробляється з 1998 р. Новосибірським виробничим об'єднанням. За цей період продано 6 літаків і отримано замовлення ще на 40 машин, базова ціна яких складає 4-4,2 млн. доларів. Представники ВПС Індії також виявили особливий інтерес до літака Д100-к, десантно-транспортного варіанта Ан-38.

У грудні 1999 р. російські й українські підприємства підписали угоду про зборку цього близькомагістрального пасажирського літака Ту-334. Він був розроблений за проектом АНТК імені А.Н.Туполєва на базі київського заводу "Авіант". Новий літак розрахований на перевезення до 102 пасажирів і призначений для заміни Ту-134.

Російсько-українське співробітництво не обмежується розробкою нових моделей літаків. Воно також займається модернізацією старих літаків. У даний час спеціалісти запорізького конструкторського бюро "Прогрес" займаються модернізацією двигунів гіганта Ан-124 "Руслан". Удосконалення двигуна дозволить підвищити вантажопідйомність із 120 до 150 тонн. Це зробить "Руслан" безумовним лідером на ринку перевезень великих вантажів.

Одним із наймогутніших в Україні та СНД розробником та виробником авіаційної техніки є Харківське державне авіаційне виробниче підприємство (ХДАВП). Воно має більш ніж 70-річний досвід серійного виробництва пасажирських, транспортних, військових літаків. Разом з АНТК "Антонов" ХДАВП налагодив випуск легких транспортних літаків Ан-72 і Ан-72П (патрульний) і потім здійснив перехід на випуск літаків Ан-74 для потреб комерційної авіації.

На ХДАВП вже створені легкі транспортні багатоцільові Ан-74ТК100 і Ан-74ТК200. Завод випускає машини цього класу як спеціального призначення (для армії, прикордонних військ, МНС), так і цивільні літаки. Літак орієнтований для продажу в країни СНД і далеке зарубіжжя. Орієнтовна ціна літака нового типу - більше 10 млн. дол. Харківський авіазавод серійно виробляє Ан-74 і Ан-140.

Одним із лідерів світового авіаційного двигунобудування є Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро "Прогрес" ім. О.Г.Івченка. Основна діяльність ЗМКБ "Прогрес" - проектування, виготовлення, випробування, доведення, сертифікація і ремонт газотурбінних двигунів авіаційного та промислового застосування. Розробки бюро "Прогрес" вирізняються оптимальним сполученням накопиченого досвіду і новітніх досягнень у галузі конструювання І сучасних технологій. Запорізьке відкрите акціонерне товариство "Мотор-Січ" також є одним із головних підприємств з розробки, виробництва, випробування, супроводу в експлуатації й ремонті авіаційних і вертолітних двигунів. Тут створено 43 типи й модифікації сучасних надійних двигунів для 53 видів літаків і вертольотів різноманітного призначення, що експлуатуються у 94 країнах світу. Підприємство має у своєму розпорядженні розвинуту Інфраструктуру. У його складі 8 спеціальних машинобудівних заводів.
Україна сьогодні не тільки пропонує на ринки авіаційної техніки свою продукцію, але і звертає серйозну увагу на організацію сервісу для відновлення, ремонту і модернізації авіаційної техніки в країнах-власниках зразків техніки, що розроблялася й випускалася в колишньому СРСР і, зокрема, в Україні.

В Україні розміщено 11 авіаремонтних заводів, спроможних обслуговувати всі типи літаків і вертольотів виробництва колишнього СРСР. Зараз на озброєнні ВПС різних країн знаходяться більше 300 одиниць літаків Ан-24, Ан-26 і Ан-32 і більше 1500 вертольотів Мі-8, Мі-24 і Ка-25, двигуни до яких виробляються на заводі "Мотор-Січ".

ВАТ "Мотор-Січ" випускає серійні авіаційні двигуни, запчастини до них, ремонтує авіадвигуни, випускає також різноманітний асортимент товарів народного споживання. На заводі працюють 25 605 чоловік.

Ще один цікавий і перспективний проект - створення вертольотобудування - річ принципово нова для України, хоча й не неможлива. Цілком імовірно, що історія виробництва гвинтокрилих машин почнеться з легкого вертольота "Ангел" розробки "Авіаімпекс". Розробники впевнено заявляють про унікальність машини, і навіть не тому, що вона є першим вертольотом у програмі вертольотобудування України. Тримісний "Ангел" за своїми льотно-технічними характеристиками не лише відповідає сучасним вимогам, а й перевершує закордонні аналоги. Вертоліт не потребує мережі аеродромів, заправитися може на будь-якій автозаправній станції. Вперше у світі на такій легкій машині встановлено два двигуни потужністю 100 кінських сил, при цьому безпека польоту гарантується при відмові одного з них. За час польоту "Ангел" долає 165 км, дальність польоту становить 340 км.

Співробітництво в авіаційній промисловості

  1. Для військово-транспортних перевезень у 12 країнах НАТО (у більшості європейських держав Альянсу та Канаді) - обрано український літак АН-124 "Руслан". Його використовуватимуть до 2010-го - доки не введуть у експлуатацію європейський "АЕРОБУС". У тендері - український Ан-124 "Руслан" конкурував із американським літаком С-17 "Globe-master", вирішальним фактором стала дешевизна українського літака
  2. Бразилія та Україна 18 квітня 2002 року підписали протокол про взаєморозуміння щодо планів запуску української ракети-носія "Циклон-4" з бразильського космодрому Алкантара. Бразилія та Україна активно співпрацюють у космічній сфері з 1999 року. Головний спільний проект - створення в Алкантара стартового комплексу для запуску української ракети-носія. Перевага бразильського космодрому - його близькість до екватора, що дозволяє на 40 відс. підвищити ефективність українських РН порівняно з запусками, наприклад, з Байконура. Згідно з наявною інформацією, космічні відомства України і Бразилії планують паритетне фінансування розробки технічної документації. Сума поки що не визначена, але вона не повинна перевищити 5 відс. від загальної вартості проекту, що оцінюється в 100-200 млн дол. Будівництво стартового комплексу триватиме 2-3 роки, до проекту передбачається залучити комерційних інвесторів. (9)
  3. Продовжує набирати темп науково-технічна інтеграція України і РФ у галузі військово-технічного співробітництва і, насамперед, в авіабудуванні. У лютому 2001 p. в Дніпропетровську президенти України і РФ підписали цілий ряд документів, у тому числі в галузі авіабудування. Прикладом вдалого вирішення питань науково-технічної інтеграції двох країн може служити спільна робота російських і українських спеціалістів над літаком нового покоління Ан-70. Це багатоцільовий оперативно-тактичний військово-транспортний літак короткого зльоту й посадки. Він призначений для доставки десанту до 300 чоловік або вантажів до 47 тонн. Без дозаправлення Ан-70 покриває відстань до 3800 кілометрів. Цифровий інтегральний комплекс бортового устаткування забезпечує експлуатацію літака на всіх широтах у будь-який час доби в складних метеоумовах та захист від засобів ППО, зліт і посадку на необладнаних ґрунтових аеродромах Комплектуючі для нього виробляються як в Україні, так і в Росії, а збірка здійснюється авіазаводами Києва й Харкова. Спільна програма будівництва цього унікального літака, що не має аналогів у світі, була підписана ще в 1993 році. Багатоцільовий оперативно-тактичний військово-транспортний літак Ан-70 розроблений і створений на Київському АНТК ім. Антонова, але комплектація здійснюється на 80% російськими підприємствами.
  4. Китай є одним з найактивніших зовнішньоторговельних партнерів України і головним споживачем українського експорту в Азіатсько-тихоокеанському регіоні. Сьогодні є також підстави розраховувати на те, що КНР і в довгостроковій перспективі залишатиметься важливим зовнішньоекономічним партнером України. Українсько-китайське співробітництво на міжрегіональному рівні за останні роки значно активізувалося, набуло динамічності. Зокрема було підписано контракт про спільну розробку суперкритичного крила для перспективного регіонального реактивного літака ARJ 21, планується участь України в державній програмі КНР з розвитку західних регіонів Китаю, якою передбачається широкомасштабне будівництво інфраструктурних об'єктів, зокрема І в авіаційній сфері.(8)

Підтримка державою авіакосмічної промисловості

Авіапідпиємства України отримали пільги при імпорті комплектуючих. Підприємства авіапромисловості України зможуть економити кожного року близько 25 млн. гривень при безмитному імпорті комплектуючих. Велика частина виробів закуповується в Росії. Поставки для авіапідприємств країни здійснюють також Німеччина, Голландія і Велика Британія.
Закон про державну підтримку літакобудування в Україні, прийнятий у 2001 році, звільнив від сплати ввізного мита і податку на додану вартість при імпорті матеріалів, комплектуючих і обладнання, необхідних у виробництві авіатехніки, 33 підприємства галузі. Пільги діють 5 років з 1 січня 2002 року. Уряд щорічно затверджує перелік виробів, що ввозяться без мита.

ВИСНОВКИ

Авіакосмічна промисловість - це така галузь промисловості, яка потребує досить великих капіталовкладень. Нажаль бюджет України не може забезпечувати навіть десяту частину тих капіталовкладень, які потрібні для самодостатнього розвитку авіакосмічної промисловості. Але саме завдяки авіації і космонавтиці Україна прославилася на весь світ і своїми літаками, і ракетоносіями, і різноманітними винаходами, причому аналогів деякої авіакосмічної продукції України не має в жодній крані.

У своїй роботі я дослідив багаторічний досвід, досягнення і сучасний стан авіакосмічної промисловості, проблеми, які постали перед нашою державою і перспективні проекти у сфері авіації і космонавтики.

Окремо розглянув військову авіацію, цивільну авіацію і космонавтику. Історія кожного з видів авіакосмічної промисловості дуже багата здобутками. Багато проектів, які були втілені в життя, розробили українські вчені авіатори; багато проектів були втілені й українцями.

З моєї точки зору основні проблеми в авіакосмічній промисловості України це:

  1. в цивільній авіації - застарілий авіапарк, десятикратне зменшення пасажирських авіаперевезень (порівняно з 90-ми роками);
  2. в військовій авіації - відсутність виробництва бойових літаків, недостатнє фінансування, що не дозволяє вдосконалювати авіаційну техніку, а також підтримувати на належному рівні боєготовність авіаційного персоналу;
  3. в космонавтиці - недостатнє фінансування космічних проектів, що заважає нашій державі зайняти належне місце у світовому рейтингу космічних держав.

Ці проблеми не дозволяють динамічно розвиватися авіаційній і космічній промисловості України.
Проблем в авіакосмічній промисловості дуже багато, але за останні роки українська авіація і космонавтика стали досить стабільними галузями. З кожним роком становище авіакосмічної промисловості покращується. Повільно, але впевнено авіація і космонавтика відновлюють свою колишню могутність.

За роки незалежності в кооперації з іншими країнами наша держава зробила нові літаки (АН-70, АН-140, АН-38, Ту-334), розробляється літак АН-148. Вперше в історії авіації України наша держава зробила власний багатоцільовий вертоліт "Ангел".

Великий крок вперед зроблено і в космонавтиці. Співробітництво з Бразилією, США, Росією, Китаєм та іншими державами приносить свої результати. Україна в багатьох своїх космічних проектах може перевершити провідні космічні держави. Плануються запуски ракет з повітря над океаном прямо з літака АН-124 "Руслан" і АН-225 "Мрія", запуски української ракети з бразильського космодрому. Вже відбувся запуск ракети з плавучої платформи. Це спільний проект США, Росії, України.

Як перспектива планується участь України в програмі місячних досліджень-Перспективних проектів дуже багато. Україна зможе їх реалізувати в кооперації з іншими країнами. Це необхідно для України, бо самотужки наша держава не зможе втілити своїх проектів.

Але я вірю, що Україна "ставши на ноги" економічно зможе і сама робити нові літаки, запускати власні ракети в космос. Свою роботу я вважаю перспективною і хочу продовжити її написання розглянувши економічну сторону проблем і перспектив авіакосмічної промисловості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Савин "Авиация в Украине: Очерки истории" - Харків 1995 "Основа"
  2. Указ Президента України № 119 1996 рік
  3. Указ Президента України № 927 за 2000 рік
  4. Терещенко "Виробництво авіаційних та ракетно-космічних апаратів"
  5. газета "Оглядач"
  6. газета "День"№156 01.09.2001
  7. "ДІЛОВИЙ ВІСНИК" № 06(97), 2002
  8. Укрінформ
  9. Авіа-2003 "Матеріали V міжнародної науково технічної конференції"
Автор: Махов Віталій Юрійович, учень 10 класу (202 група) Авіакосмічного ліцею НАУ, Солом'янського району м.Києва. Науковий керівник: Кравченко Наталія Василівна, учитель географії вищої категорії, "Старший учитель" Авіакосмічного ліцею НАУ, Солом'янського район
Видалити Відміна
Забанити Відміна