Закрити
Колегія Павла Галагана
11 Лютого 2007, 00:00 , Переглядів: 11695
FacebookTwitterLivejournal
Колегія Павла Галагана Колегія Павла Галагана

Становлення України як самостійної демократичної держави неможливе без відродження й розбудови національної системи освіти як найважливішої ланки виховання свідомих громадян Української держави, формування освіченої творчої особистості, становлення її фізичного й морального здоров'я, забезпечення пріоритетності розвитку людини.

Одним із завдань сучасної системи освіти й виховання є формування української інтелектуальної еліти, яка забезпечила б високий рівень розвитку держави й народу.

Еліта - це меншість суспільства, яка становить досить самостійну, вищу, відносно привілейовану групу, наділену особливими психологічними, соціальними й політичними якостями, яка бере безпосередню участь у затвердженні і здійсненні рішень, пов'язаних з використанням державної влади або впливом на неї; це люди, що виділяються серед інших своїм суспільним становищем, розумом, здібностями, провідники, верховоди, батьки, дріжджі суспільства, обранці, найліпші, істеблішмент, образно - сметанка, сіль землі, передова верства, найліпші представники якої-небудь частини суспільства, суспільної групи; це люди, які займають провідне або керівне становище в будь-якій галузі людської діяльності - політичній, економічній, військовій, науковій, управлінській, культурній, інтелектуальній, спортивній тощо.

У сучасних умовах еліта є невід'ємною, активною і впливовою частиною соціальної структури суспільства, яка відіграє провідну роль у забезпеченні розвитку будь-якої системи.

Українська інтелектуальна еліта має формуватися на національній ідеї, що є джерелом культурно-історичної динаміки нації, отже, й система освіти має ґрунтуватися на глибокій і цілісній національній основі. Одним з осередків формування інтелектуальної еліти українського народу є середні загальноосвітні навчально-виховні заклади академічного типу, до яких належать гімназії, колегіуми, ліцеї.

Тепер актуальним є вивчення історичного досвіду формування української інтелектуальної еліти в закладах освіти кінця XIX - початку XX ст. Особливе місце серед них займає Колегія Павла Ґалаґана, яка своєю освітньо-культурною діяльністю та цілою плеядою видатних випускників була відома далеко за межами України.

Історіографічний аналіз питання свідчить про те, що історія заснування й діяльності Колегії Павла Ґалаґана привертала до себе увагу багатьох науковців (С. Білокінь, І. Добрянський, В. Ковалинський, В.Г. Кузь, А. Лопухівська, Н.С. Побірченко, В. Постолатій, С. Сірополко, А. Тимошенко, В. Тригубенко та ін.).

Захищено ряд дисертаційних досліджень. Зокрема, громадську й благодійну діяльність засновника колегії досліджувала Т. Ткаченко ("Громадська та благодійна діяльність Г.П. Ґалаґана", 2003) і М. Смольницька ("Колегія Павла Ґалаґана в національно-культурному житті України (1871-1920 pp.", 2004). Переважну більшість досліджень присвячено історії заснування цього приватного закладу. Що ж до внеску Колегії Павла Ґалаґана в інтелектуальне й культурне життя українського народу, то це питання практично не висвітлено. Цим і пояснюється актуальність нашого дослідження.

Наприкінці XIX - на початку XX сі. Колегія Павла Ґалаґана відігравала важливу роль в освітньо-культурному житті України та у формуванні української інтелектуальної еліти. Це був середній навчальний заклад закритого типу, створений на кошти відомого українського громадського діяча, мецената Г. Ґалаґана на пам'ять про єдиного сина Павла. У Колегії Павла Ґалаґана здобували освіту юнаки всіх соціальних станів православного або греко-уніатського віросповідання, які закінчили чотири класи гімназії та досягай віку Павла Ґалаґана, тобто 16 років.

Засновник колегії, Григорій Павлович Ґалаґан, створив належні умови для здобуття високого рівня освіти та виховання юнаків. Цьому також сприяв статут, який надавав колегії широкі можливості для запровадження нових методів і прийомів навчання, зразкова постановка навчально-виховної роботи та створення належної матеріальної бази для навчання й виховання колегіатів.

Григорій Павлович не шкодував коштів на матеріальне забезпечення навчального закладу. В колегії функціонували: добре обладнані фізичний кабінет; природничий кабінет з гербарієм, мінералогічними та іншими колекціями; кабінети музики та малювання; бібліотека, основу якої становили 4339 томів бібліотеки історика Н. Маркевича; в ній також містилися стародруки й рідкісні видання; спортивний зал (а взимку - ковзанка); лікарня; їдальня; церква.

Колегія Павла Ґалаґана вирізнялася з-поміж інших навчальних закладів пануванням народних традицій і родинною атмосферою. Між викладачами й вихованцями були дружні і приязні стосунки. Вихователь колега І.Т. Екземплярський пише, що "сімейне начало школи, по суті справи, вимагало близькості, прямоти й щирості в ставленні вихователя до вихованців. Досягти цього можна, якщо не буде казенної, умовної шкільної системи дисциплінарних правил (дзвінки, нагороди, покарання...)... Бажаний дух школи, що виражається у відомій мірі свободи вихованців, моральної довіри до них, у щирій, жвавій розмові з ними...". Це сприяло розвитку у вихованців потягу до розумової праці, самостійного пошуку, самовдосконалення, забезпечувало здатність мислити самостійно, творчо, незалежно.

Навчання в Колегії Павла Ґалаґана спрямовувалося на вивчення гуманітарних дисциплін, зокрема, російської словесності, грецької, латинської, французької й німецької мов, російської історії, історії середніх віків, Стародавнього світу, церкви, живопису, теорії та історії музики, Закону Божого тощо. Особливого значення надавали навчанню малювання, співів, гімнастики, танців. "Заклад наш - згадував один з випускників колегії, - особливо турбується про те, щоб сучасна загальна освіта юнацтва була справжньою освітою, тобто ґрунтувалася не тільки на науці, але й на мистецтві; тому-то в нас і надано такого важливого значення справі правильної постановки викладання мистецтв. Розвинувши свій розум протягом усього дев'ятирічного курсу середньої школи, сучасна молода людина має вступити в життя чи у вищу школу з правильно, в міру розвинутим художнім смаком і почуттям...". У 1917 р. в колегії почали викладати українську мову, літературу та історію.

Атмосфера, яка панувала в Колегії Павла Ґалаґана, добре поставлена навчальна робота сприяли тому, що в учнів вироблялася самостійність думки та прагнення постійного самовдосконалення, пошуку нового, цікавого. Наприклад, вважалося ганебним готуватися до уроків літератури та історії лише за підручником. Вихованці готували реферати, писали твори на різні теми, які відтак обговорювали. Відбувалися дискусії між учнями та викладачами. Оцінок поточних не було, лише за чверть та рік. Замість оцінок були рецензії й замітки на твори.

Ретельно підібраний педагогічний колектив колегії сприяв розквіту в закладі науки, прагненню юнаків навчатися й пізнавати нове. В різний час тут працювали педагоги, чиї імена були відомі не лише в Україні, зокрема, І. Анненський, П. Г. Житецький, В. Клячин, М. Марковський, М. Мурашко, В.П. Науменко, І. Ничипоренко, М. Пимоненко, В. Сиповський, А.І. Степович, Є. Трегубов, А. Шилле, Г. Янчевецький та ін. Вони прищеплювали учням любов не лише до свого предмет, а й до науки, бажання далі навчатися у вищих навчальних закладах. Про одного з викладачів згадує учень колегії А.І. Степович, який згодом став директором цього закладу: "Я бажав потрапити не до будь-якого математика або латиниста і потрапив до В.Д. Сиповського, викладача історії й літератури, і був найщасливішим зі смертних, як-то кажуть, бо ся людина, здається, й родилася на те, щоб добре нести на собі свій досить тяжкий поклик. ... Щодень ми ходили зі своїми вихователями гуляти після обіду по городу, дбайливо вивчали його, бо майже всі ми були „иногороднія" <...> Відвідували пам'ятні місця. <...> Серед таких прогулянок Сиповський, як той Сократ, навчав нас поважанню науки і прихильності до неї, розказував нам багато чого про діячів мистецтва й науки, звав нас до добра, правди й краси, просив завжди йти по дорозі суспільного блага, а не по його істічній. Він говорив од серця, красномовно і гаряче, палко, і нас запалював своїми гарячими словами".

Тому закономірно, що зі стін Колегії Павла Ґалаґана вийшло багато видатних науковців, культурних та громадських діячів. Серед них були: юрист, академік УАН В. Грабар; філолог, історик, поет, перекладач, академік УАН A. Кримський; ботанік, академік, президент УАН В. Липський; історик, академік АН СРСР Д. Петрушевський; юрист, академік УАН О. Малиновський; член-кореспондент УАН, науковий співробітник УАН професор Л. Окіншевич; професор М. Максименко; професор М. Чубинський; історик В. Калчаш; поети М. Драй-Хмара, П. Филипович; літературознавець С. Савченко; мовознавець М. Калинович; психолог Г. С. Костюк та багато інших, які прославили свою alma-mater.

Деякі вихованці колегії після навчання в університетах повернулися в неї працювати. Це директор і викладач словесності А. Степович, директор Я. Колубовський, викладач історії І. Балінський, викладач математики Д. Бурневський, викладач хімії К. Волков, викладач правознавства B. Жолткевич, вихователь і викладач словесності В. Куницький, викладач класичних мов А. Макаренко, викладач словесності М. Марковський, викладач латини В. Петровський.

Учні колегії постійно підтримували між собою та викладачами зв'язки, завжди цікавилися долею колегії, брали участь в її житті. Свідченням цього стало відкриття в Петербурзі 16 травня 1910 р. Товариства колишніх вихованців Колегії Павла Ґалаґана, а в 1411 р. відкрилося його київське відділення.

Колегія Павла Ґалаґана відіграла велику роль у житті багатьох своїх учнів. Згадуючи про свого батька М. Драй-Хмару, О. Драй-Хмара-Ашер пише: "Колегіятську пору Драй-Хмара вважав за найщасливіший період свого життя. Колегія Павла Ґалаґана була однією з найкращих приватних гімназій на Україні. В класі, де вчився Драй-Хмара, було всього 12 учнів, а серед них - ціла плеяда майбутніх видатних людей, наприклад: Володимир Отроковський - поет і вчений, Сергій Цікаловський - вчений (обидва померли у 20-х pp.), Борис Ларін - поет і вчений, професор Ленінградського університету, Павло Филипович – носій і літературознавець, професор Київського університету, засуджений і засланий одночасно з Драй-Хмарою. Всі названі були щирими друзями Драй-Хмари не тільки в колегії, але і по закінченні її. <...> Під впливом свого вчителя з російської літератури Кожина Драй-Хмара почав писати поезії і надрукував у колегіятському журналі "Лукоморье" вірш "Девушка в алой косынке".

У "Споминах про брата" Павла Филиповича О. Филипович пише, що "колегія поглибила в братові любов до поезії і літератури, яку блискуче викладав Кожин. Тут він досконало опанував французьку мову, так що міг читати твори французьких письменників в оригіналах. В колегії він пише багато віршів, з нього формується цілком зрілий поет. Ці вірші (в той час російською мовою) він уміщає в шкільному літературному журналі разом із своїми друзями та колегами Михайлом Драєм (пізнішим Драй-Хмарою) та Володимиром Отроковським -замолоду померлим талановитим поетом і науковцем-філологом".

Про своє навчання в Колегії Павла Ґалаґана згадує А. Кримський у листі до Б.Д. Грінченка: "Великою школою життя була задля мене Колегія Павла Ґалаґана в Києві... Це закрита школа, трохи з українським духом. Там є тільки 4 вищі класи гімназії. Плата страшенно висока - 750 крб. річно, так що своєкоштні вченики, очевидячки, люди аристократичних або плутократичних родин. Але тут є рівне число й стипендіатів (а всіх учеників є більше-менше 600-650); стипендіати вступають сюди по конкурсовому іспиту і всі вони пролетарії й плебеї". А з листа А. Кримського до О. Огоновського дізнаємося, що "це дуже невеличка школа, "закрита" (себто з інтернатом), приймаються туди найкращі ученики з 4-ї класи гімназіальної по конкурсному екзаменові. Видима річ, що через це в колегії збирається дуже живий, дуже свіжий елемент, вельми сприяючий розумовому розвиткові: виробляється пошана до розумової праці й до науки, виробляється навіть якась жадність до знання. Іменно такий вплив мало на мене колегіатське виховання. Щасливий я був і в тім згляді, що вчителем словесності був у колегії Павло Гнатович Житецький - людина, що її вплив я й досі на собі відчуваю".

Викладачі Колегії мали великий вплив на вибір життєвого шляху своїх вихованців. Скажімо, А.Ю. Кримський в одному зі своїх листів до П.Г. Житецького писав: "Дорогий учителю! Ви віри не поймете, який я був зворушений та як я зрадів, здобувши звістку про Вашу прихильність до мене та про Вашу пам'ять! Ви питаєтесь, чи хочу я працювати на тім самім полі, що й Ви! Авжеж, авжеж так, і тисячу разів так! От і досі я все студіював українську мову, я ж бо люблю її, я ж найбільше задля неї на філологічний факультет пішов після Лазаревського інституту, - а оце, як перечув я Ваші слова, то в мене енергії аж прибільшало".

Як видно з архівних матеріалів, літературних джерел, Колегія Павла Ґалаґана формувала цвіт української нації, її інтелектуальну основу, еліту українського народу.

Література

  1. Безсмертні: Зб. спогадів про М. Зерова, П. Филиповича і М. Драй-Хмару. - Мюнхен. - 1963. - 334 с.
  2. Державна національна програма "Освіта" ("Україна XXI століття"). - К.: Райдуга, 1994. - 61 с.
  3. Кримський А.Ю. Твори: В 5 т. - Т. 5. - К., 1973. - С. 38-361.
  4. Новий тлумачний словник української мови у 4-х т. - Т. 1. - К.: Вид-во "Аконіт". - 2000. - 910 с.
  5. Політологічний енциклопедичний словник / Упорядник В.П. Горбатенко; За ред. Ю.С. Шемчушенка, В.Д. Пабкіна, В.П. Горбатенка. - 2-е вид., доп. і перероб., - К.: Генеза, 2004. - 736 с.
  6. Словник іншомовних сліп: 23000 слів та термінологічних словосполучень / Уклад. Л.О. Пустовіт та ін. - К.: Довіра, 2000. - 1018 с.
  7. Степовий А.І. З перших роми Колегії Павла Ґалаґана. 30-ті pp. XX ст. ІР°ЦНБ. - Ф. 179. Спр. 162.
  8. Філософський енциклопед. словник. - К.: Абрис, 2002. - 742 с.
  9. Ежегодник Коллегии Павла Ґалаґана с 1-го октября 1899 года по 1-е октября 1900 года. - К., 1900. - 207 с.
  10. Страничка из жизни коллегии Павла Ґалаґана // Киев. старина. - 1901. - Т. 75. - № 10-12. - С. 177-178.
  11. Экземплярский И.Т. Семейное начало в Коллегии Павла Ґалаґана. ІР°ЦНБ. - Ф. - 179. № 896.
Видалити Відміна
Забанити Відміна