Закрити
Патріотичні мотиви у "Слові о полку Ігоревім"(9 клас)
12 Грудня 2006, 00:00 , Переглядів: 19774
FacebookTwitterLivejournal
Патріотичні мотиви у Фото: http://ukrtvoru.info Патріотичні мотиви у "Слові о полку Ігоревім"(9 клас)

Робота з української літератури (стародавня література)

План

  1. "Слово о полку Ігоревім" - історична хронологія.
  2. "Слово о полку Ігоревім" - твір про відданість рідній землі.
  1. Впевненість князя Ігоря і його сміливість.
  2. Характеристика Святослава Київського.
  3. Образ Ярославни - зразок відданості своїй Батьківщині.
  1. Висновок. "Слово о полку Ігоревім" - поема-заклик до зміцнення кордонів Вітчизни.

Спить Вкраїна та руїни
Нові щодень лічить,
Гине слава... та й ту славу
Усяке калічить.
Не вернеться дідівщина...
Нехай не вертається -
За що ж з теї старовини
Святої знущаються?
Гріх великий... Чи вже ж дарма
Славнії гетьмани
Умирали в лютих муках,
Закуті в кайдани?..

Микола Костомаров

Та й справді, на слов'янськи землі з покон віку нападали половці, татари, монголи, поляки та інші. А князі, потім гетьмани, захищали зі своїми військами землю та її народ.

Одним з таких походів був похід Ігоря на половців у 1185 році. Битва між кочовими народами відбувалася на річці Каялі. Протягом трьох страшних днів лилась кров на Руській землі, жваво дружина Ігоря захищала Русь. Але, на превеликий жаль, похід закінчився поразкою. Ігоря, а також багато воїнів забрали у полон. Чимало жінок у цей день стало вдовами, діти - сиротами. Настав фатальний кінець. Та згодом Ігор та інші русичі за допомогою Овлура втекли з неволі. Нелегкий шлях вони пройшли, щоб дістатися до Новгорода-Сіверського.

Такий сумний зміст розповіді літописця, але історична основа "Слова о полку Ігоревім" значно ширша. Він описав тільки один епізод тривалої боротьби. Проте ці походи повторювалися один за одним, та ще за таких несприятливих умов - під час постійних війн руських князів один з одним. Егоїстичні змагання князів за землю призводили Київську Русь до жахливої руїни: пограбування міст, спалення сіл, навіть вбивств ближніх родичів. З князівських міжусобиць скористалися половці. Починаючи з 1061 року до середини ХІІІ ст. вони постійно нападають на села, грабують людей, вбивають дітей, беруть у полон наших жінок та мужів. Щоб якось забезпечити спокій зі сторони половців, князі видавали своїх дочок або синів за половецьких дітей, утворюючи родинні зв'язки.

Так, у 1185 році великий київський князь Святослав за допомогою ще кількох князів переміг половців, узявши хана Хоб'яка у полон. Дізнавшись про це, князь Новгорода-Сіверського Ігор вирішив завоювати і собі славу, пішовши на половців. Спочатку йому це вдалося. Та другий похід став для Ігоря невдалим, завершився поразкою русичів у боротьбі на р. Хаялі. Тобто ця поема "Слово о полку Ігоревім" - історична хронологія, де виступають патріотичні образи захисників рідної землі.

Одним з перших таких захисників виступає Ігор - руський князь, який любить свою батьківщину, готовий віддати життя заради неї. Ігор Святославич чесний, гордий і відважний. Одним словом, лицар, що зневажає смерть. Свою мужність та рішучість він не раз засвідчує в бою, а також нехтування лиховісними віщуваннями природи, як затемнення сонця:

Тоді Ігор глянув на світлеє сонце й побачив,
що воно тьмою всіх його воїв покрило,
І сказав Ігор до дружини своєї:
"Браття і дружино!
Лучче ж би потятим бути,
аніж полоненим бути.
Тож всядьмо, браття, на свої борзії коні
та на Дін синій поглянем".

Цю його військову хоробрість відзначають також Всеволод і Святослав, називаючи його сміливим соколом.

Ігор - це вольова натура. Він один зміг повернути відступаюче військо на допомогу Всеволодові. Ігор поважає і свою дружину і хоче бути з нею в дружніх стосунках:

- Хочу-бо, - сказав, -
списа приломити кінець поля Половецького;
з вами, русичі,
хочу голову свою положити
або напитися шоломом з Дону!

За його мужній характер, його властивості він до всіх викликає симпатію. Але все ж таки Ігоря засуджують за його самовпевненість, необачність, за надміру запальний характер. За свою поспішність він отримав від долі покарання трагедія українського народу тому, що поразка на р. Каялі. Цим він відкрив ворота на Руську землю. А також Ігор потрапив у полон. Але у неволі

Ігор не спить,
Ігор мислю поля мірить
од великого Дону
до малого Дінця.

Князь Ігор докладно продумує план втечі, щоб якось спокутувати вину перед своїм краєм. За допомогою Овлура йому вдається втекти з полону. Ігорю допомагає навіть природа:

Тоді ворони не каркали,
галки позамовкали,
сороки не скрекотали,
полози повзали тільки.
Дятли стукотом путь до ріки вказують,
солов'ї веселими піснями світ провіщають...

Тяжкий був шлях втечі, але Ігор його подолав. І висловилися про Ігоря так:

Сказав Боян про походи Святослава,
піснетворець часу давнього -
Ярослава, Олега, княжого:
"Хоть і тяжко тій голові бути без пліч -
зле тілу без голови", -
Руській землі без Ігоря.

У поемі "Слово о полку Ігоревім" Святослав виступає грізним київським князем, про якого говорять і поляки, і німці, і венеційці та ін. Автор виражає свою захопленість від великого полководця, перебільшуючи у поемі, називаючи його "Даждьбожим внуком". Він зображений піклувальником долі своєї землі, свого народу, спустошення Русі через міжусобні війни князів відгукуються у його серці болем. Святослав - видатний державний діяч, благородний патріот своєї Батьківщини. Картаючи Ігоря і Всеволода за свавілля, яке вони причинили землі Руській:

О мої синовці,
Ігорю і Всеволоде!
Рано єсте почали Половецькую землю мечами разити,
а собі слави шукати.
Та без честі одолілі,
без честі - бо кров поганую ви пролляли.
Ваші хоробрі серця в жорстокім харалузі сковані,
а в смілості згартовані,

він все одно закликав князів об'єднатися і помститися за Ігоря:

Загородіте полю ворота своїми гострими стрілами
за землю Руськую,
за рани Ігореві,
смілого Святославича!

Цим він хоче зміцнити Київську Русь, об'єднавши князів, знищивши міжусобні бої, зробити державу могутньою, славною і незламною духом. Святослав був не лише об'єднувачем князів, а й хоробрим воїном. Його запам'ятали також як і захисника, мужнього завойовника половецьких земель.

Єдиним жіночим образом у поемі був образ Ярославни, дружини князя Ігоря. На фоні тодішніх подій, тих битв, мужніх воїнів ця ніжна жінка виділяється дуже виразно. Її лірична та моральна краса роблять цей образ неповторним, незабутнім.

Ми її бачимо як віддану дружину. Дізнавшись про полон свого чоловіка, Ярославна ладна полетіти на край світу до свого коханого:

- Полечу, - рече, - я чайкою по Дунаєві,
омочу шовковий рукав у Каялі-ріці,
утру князю кривавії його рани
на дужому його тілі.

Коли не спить тільки сторожа, вона виходить на путивльський вал і, плачучи, у великій тузі докоряє вітрові:

Чому мечеш ти хановськії стріли
на своїх легесеньких крильцях
на мої лади воїв?

Звертається і до Дніпра, прохаючи:

Прилелій, господине, мою ладу мені,
щоб я не слала йому сліз на море рано.

Ридаючи в самоті, Ярославна шле своє скорботне прохання і до сонця, щоб те не мучило своїми променями її ладо. Ярославна у невтішному горі клопочеться не тільки про Ігоря, а й про муки воїнів:

Чому, господине, простерло гарячі промені свої
на лади воїв,
в полі безводнім спрагою їм луки звело,
тугою сайдаки стягло?

Ярославна не лише вірна дружина, а й справжня жінка-патріотка, віддана своїй Батьківщині. Вона виступає заступницею всіх руських жінок. Ярославна покірна громадянка перед своїм народом. Вона княгиня-заступниця воїнів Київської Русі. Своєю людяністю і силою почуттів, красою вірності в коханні возвеличують її не тільки перед нашими очима. Саме через це нею захоплювалися письменники. Про неї складали вірші - "Плач Ярославни" Тарас Шевченко, поезії, згадували в багатьох поемах. Образ Ярославни став для нас символом вірності в коханні, відданості Батьківщині і дійної патріотки свого народу.

Дійсно, поема "Слово о полку Ігоревім" - видатна хронологічна пам'ятка давньоруської літератури. Її події закликали о зміцнення духу українського народу, викликали патріотичні почуття, що допомагало захищати кордони своєї Вітчизни. Образи патріотичних героїв дають нам змогу навчитись захисту України і дружелюбності між собою. Ця поема закликає не тільки до захисту кордонів, але й до кращого ставлення людей один до одного, до взаєморозуміння один одного.

Автор: М'яка Надія - учениця с/ш № 263 Деснянського району м. Києва (9 клас). Керівник: Дєвицька Наталія Миколаївна, вчитель української мови та літератури вищої категорії
Обговорення (1)
Зайчёнок 16 Жовтня 2008, 18:08
smiley спасибо4ки вам большое..вы мне очень помогли!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Видалити Відміна
Забанити Відміна