Закрити
Зарубіжна література. 8 клас.
04 Листопада 2006, 00:00 , Переглядів: 163338
FacebookTwitterВКонтактеLivejournal
Зарубіжна література. 8 клас. Фото: http://sensyor.ya.ru Зарубіжна література. 8 клас

Навчальна програма викладання зарубіжної літератури 8 кл. для загальноосвітніх навчальних закладів.

(70 год, 2 год на тиждень)
(8 год - тематична атестація; резервний час - 8 год)

№ п/п К-сть годин Зміст навчального матеріалу Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
1. 4
1
ВСТУП
Художня література як мистецтво слова, її місце серед інших видів мистецтва.
Вільям Вордсворт (1770-1850).
"До прекрасного" Уславлення в сонеті "До прекрасного" величезної сили "святого мистецтва". Вірш Вордсворта як гімн художній творчості, обожнення Мистецтва, здатного "дарувати благодать" людині й людству.
Учень:
називає характерні ознаки художньої літератури як мистецтва слова (на відміну від музики - мистецтва звуку, живопису - мистецтва пензля і т. д.);
виразно читає і аналізує сонет Вільям Вордсворта "До прекрасного";
визначає його провідну думку: Мистецтво "в пензлі чи пері" увічнює життя людини й природи, бо спроможне "вирвать мить із плину часу і в ній божисту вічність передать".
  3 Місце національних літератур у всесвітньому літературному процесі, їх взаємодія і взаємовпливи. Веди (від 2 тис. до н. е.), Біблія (від 12 ст. до н. е.), Коран (від 610-632 рр.) як пам'ятки світової літератури. Учень:
характеризує Веди, Біблію, Коран як пам'ятки світової літератури (усна / писемна форма існування, проблема авторства, жанрове розмаїття текстів, ідеї, сюжети, образи, які отримали найбільше поширення у світовій культурі, особливості стилю, коментарі тощо), наводить приклади їхнього впливу на розвиток всесвітнього культурного (літературного) процесу: ці книги - енциклопедія знань, своєрідний культурний фонд, моральний кодекс народів, що їх створили; невичерпне джерело мотивів, тем, сюжетів, образів для мистецтва всього світу.
ТЛ Дає визначення поняття всесвітній літературний процес (поступальний розвиток світової літератури від найдавніших часів до сьогодення).
2. 15.
3
ЛЮДИНА ТА ЇЇ СВІТ У ДАВНІХ ЛІТЕРАТУРАХ
Антична (давньогрецька і римська) література - вихідна основа європейських літератур. Оспівування людини та її світу як одна з провідних тем античної літератури. Найвідоміші цикли давньогрецьких міфів: троянський, фіванський, про аргонавтів.
Учень:
характеризує античну літературу як вихідну основу європейських літератур, невичерпне джерело сюжетів, тем, образів для літературного процесу наступних епох;
пояснює, що оспівування людини та її світу є однією з провідних тем античної літератури;
наводить приклади значного впливу давньогрецької та латинської мов на інші мови світу (запозичення слів, абетки тощо), в т. ч. і як мов, якими створювалися відомі художні тексти;
пояснює, що міф є основою і важливим джерелом сюжетів, тем, образів і мотивів античної літератури, а міфологічне світосприйняття - особливою стадією в розвитку художнього пізнання людиною дійсності;
називає основні цикли давньогрецьких міфів: а) троянський (про події, пов'язані з містом Троєю); б) фіванський (про трагічну долю фіванського царя Едіпа та його доньки Антігони); в) про аргонавтів (про мандрівку корабля "Арго" до Колхіди за золотим руном і події, пов'язані з коханням Ясона і Медеї).
  4 Гомер.
"Іліада": Заспів (пісня 1, вірші 1-10), "Щит Ахілла" (пісня 18, вірші 478-608), "Двобій Ахілла й Гектора" (пісня 22, вірші 139-411), "Пріам у Ахілла" (пісня 24, вірші 469-670) Гомер - легендарний основоположник європейської літератури. Гуманістичний пафос "Іліади" - осуд війни та її жорстокості, співчуття людському горю, повага до людини, поетизація її героїзму та подвигу. Образи Ахілла й Гектора як уособлення ідеалу людини, героя, воїна. "Одіссея": Заспів (пісня 1, вірші 1-21), "Аед Демодок" (пісня 8, вірші 486-520), "Одіссей і кіклоп Поліфем" (пісня 9, вірші 181-566), "Одіссей у Кірки" (пісня 10, вірші 91-399) Пригодницький, казковий і побутовий елементи "Одіссеї". Звеличення людського розуму, винахідливості та допитливості. Засудження беззаконня, тупої несправедливої сили (кіклоп Поліфем), а також самовпевненості й пихи людини (конфлікт Одіссея з Посейдоном). Образ Одіссея: воїна, ватажка, батька, сина, чоловіка, мандрівника, патріота.
Учень:
пояснює, чому Гомер вважається легендарним основоположником європейської літератури: поеми "Іліада" і "Одіссея" створені з неймовірною для такої ранньої доби (до VIII ст. до н. е.) художньою майстерністю;
встановлює зв'язки між, з одного боку, троянським циклом мiфів (таємниця, яка була відома титанові Прометею: може народитися бог, що буде сильнішим за Зевса; яблуко розбрату, яке на весіллі богині Фетіди, майбутньої матері Ахілла, віддав Афродиті саме троянський царевич Паріс, а також викрадення Єлени і її життя саме в Трої і т. д.) і, з другого боку, поемами Гомера: у згаданих міфах і в поемах Гомера діють ті самі герої: боги Зевс, Фетіда, Афіна, Аполлон; смертні Ахілл, Гектор, Одіссей (зарахований до сонму олімпійців уже після смерті);
доводить прикладами з тексту, що поеми Гомера є енциклопедією життя стародавніх греків (так, на щиті Ахілла зображена не лише війна, а й мирне життя еллінів: весільний бенкет, судочинство тощо);
пояснює, в чому полягає гуманістичний пафос "Іліади" (Гомер засуджує війну та її жорстокість, співчуває людському горю, поважає людину, поетизує її героїзм та подвиги;
характеризує образи Ахілла й Гектора як уособлення ідеалу людини, героя, воїна;
наводить приклади використання в "Одіссеї" пригодницького (романтика подорожей, відкриття нових для героїв, земель тощо), казкового (чарівні персонажі, відвідини Аїду і т. ін.) і побутового (побут Ітаки, життя греків і т. д.) елементів;
аргументує прикладами з тексту думку про те, що провідним пафосом "Одіссеї" є звеличення людського розуму, винахідливості та допитливості;
наводить приклади засудження Гомером беззаконня, тупої несправедливої сили (циклоп Поліфем), а також самовпевненості й пихи людини (конфлікт Одіссея з Посейдоном);
характеризує образ Одіссея: воїна, ватажка, батька, сина, чоловіка, мандрівника, патріота;
пояснює, чому поеми "Іліада" і "Одіссея" вважаються вершиною світового героїчного епосу, як вони вплинули на розвиток світового літературного процесу (наприклад, що "Енеїда" римлянина Верґілія написана під впливом "Іліади" й "Одіссеї", а відтак, і перший твір нової української літератури - "Енеїда" І. Котляревського є літературним відлунням поем грека Гомера);
ТЛ Дає визначення понять гекзаметр, епічна поема; знаходить у тексті постійні епітети.
  2 Тіртей (серед. VII ст. до н. е.). "Добре вмирати тому..."
Архілох (серед. VII ст. до н. е.). "Серце, серце...", "Хліб мій на списі замішений"
Сапфо (VII-VI ст. до н. е.). "До богів подібний...", "Жереб мені випав такий..."
Анакреонт (бл. 570-487 pp. до н. е.). "Принеси води...", "Золотоволосий Ерот..." Давньогрецька лірика як синтез поезії та музики. Злиття в ній особистих почуттів і переживань поета з реаліями життя, утвердження самоцінності людської особистості. Види давньогрецької лірики (декламаційна: елегія і ямби; пісенна: сольна і хорова), її вплив на всесвітній літературний процес.
Учень:
дає визначення давньогрецької лірики як єдності, з одного боку, власне тексту, а з другого - музики ("лірика" від "ліра", музичний інструмент, під акомпанемент якого виконувалися вірші);
називає різні види та найвидатніших представників давньогрецької лірики: декламаційну лірику та її різновиди - елегію (Тіртей) і ямби (Архілох); сольну пісенну лірику (Сапфо, Анакреонт);
називає провідну тематику творчості: а) творця елегій Тіртея: оспівування патріотизму і мужності ("Добре вмирати тому..."); б) творця ямбів Архілоха: звеличення стійкості у змінах долі ("Серце, серце..."), мужності ("Хліб мій на списі замішений"); в) творців сольної пісенної лірики Сапфо (поетизацію кохання /"До богів подібний..."/, краси /"Жереб мені випав такий..."/), а також Анакреонта (оспівування життєвих насолод ("Принеси води...", "Золотоволосий Ерот...");
виразно читає поезії давньогрецьких ліриків (одну - напам'ять) і аналізує їх.
  2 Есхіл (бл. 525 - бл. 456 pp. до н. е.). "Прометей закутий". Розповідь Прометея про його благодіяння людям (епісодій 2, вірші 436-525)
Софокл (497 або 495-406 pp. до н. е.). "Антігона". Пісня хору "Дивних багато в світі див" (стасим І, вірші 332-383) Театр у Давній Греції. Виникнення трагедії та комедії. Есхіл і Софокл як видатні давньогрецькі трагіки. Оспівування людини та її внутрішнього світу в давньогрецької трагедії.
Учень:
характеризує давньогрецький театр як важливий засіб виховання найширших мас народу (дeмосу);
характеризує творчість Есхіла, Софокла як частину "золотої доби" давньогрецької літератури;
виразно читає і аналізує окремі уривки з трагедій Есхіла, Софокла; називає благодіяння, які Прометей зробив для людей (за трагедією Есхіла "Прометей закутий");
пояснює, чому стасим "Дивних багато в світі див" із трагедії Софокла "Антігона" називають "гімном людині" (в цих рядках - захоплення допитливістю і розумом людини);
наводить приклади впливу давньогрецької трагедії на розвиток світової літератури і театрального мистецтва.
    Публій Верґілій Марон (70-19 pp. до н. е.).
"Енеїда": Заспів (книга 1, вірші 1-33), "Пророцтво Анхіза в Аїді про майбутню славу Риму" (книга 6, вірші 752-853), "Щит Енея" (книга 8, вірші 626-731) Поема "Енеїда" як літературна обробка римської легенди про троянця Енея - засновника Риму. Творче наслідування поем Гомера: "одіссея" мандрів Енея та "іліада" його битв. Поетизація римської доблесті, патріотичного служіння державі, величі Риму як провідні настанови й основний пафос поеми.
Учень:
усвідомлює значення творчості Верґілія як найвидатнішого римського поета, творця національного героїчного епосу;
пояснює, що "Енеїда" є літературною обробкою римської легенди про троянця Енея - легендарного засновника Риму;
переказує сюжет поеми "Енеїда", читає окремі фрагменти з тексту, визначає провідну думку твору (звеличення Риму; головним героєм "Енеїди" є не Еней, а Рим);
знаходить спільні елементи у поемах "Енеїда" Верґілія і "Ілiада" та "Одіссея" Гомера (за умови готовності - з травестією Котляревського);
виразно читає уривки з "Енеїди".
    Квінт Горацій Флакк (65-8 pp. до н. е.). "До Мельпомени" (3, 30); "До Манлія Торквата" (4 , 7) Ода "До Мельпомени" Горація як початок традиції підбиття поетом підсумку свого творчого шляху. Мотив увічнення пам'яті про поета у його творчому доробкові, який буде потрібен майбутнім поколінням.
Публій Овідій Назон (43 p. до н. е. - бл. 18 p. н. е.). "Метаморфози" ("Чотири покоління людей" /1, 89-150/); "Сумні елегії" ("Зима на чужині" /3, 10/) Овідій та його відома поема "Метаморфози". Міфологічна основа розділу "Чотири покоління людей". Елегія "Зима на чужині", втілення в ній душевних переживань поета.
Учень:
називає імена Верґілія, Горація, Овідія як найвидатніших поетів "золотої доби" римської літератури;
виразно читає вірші Горація і Овідія, аналізує їх;
пояснює, чому Овідій у "Метаморфозах" "класифікує" чотири покоління людей, вживаючи назви різних металів;
тлумачить моральний сенс класифікації Овідія: прихований докір людству, яке "проміняло золото на залізо", дозволило "вийти на люди Війні" та іншим нещастям;
пояснює, чому елегія "Зима на чужині" пронизана настроями смутку, щирих душевних переживань Овідія (поет-вигнанець сумує за Римом, але ніколи вже не побачить своє рідне місто).
3. 15.
1
ЖАНРОВО-ТЕМАТИЧНЕ РОЗМАЇТТЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Середньовіччя як історична і культурна доба, її хронологічні межі.
Учень:
називає і пояснює хронологічні межі доби середньовіччя: від V (476 рік - падіння Риму, Західної Римської імперії) до XV століття (падіння Візантії; географічні відкриття, в т. ч. Америки; винахід книгодрукування);
порівнює відомості про культуру середньовіччя, отримані на уроках всесвітньої історії, історії України та зарубіжної літератури.
  2 Із китайської лірики.
Лі Бо (701-762)."Входжу в річку...", "Печаль на яшмовому ґанку" Вулкан поезії" Лі Бо, вишуканість і тонкий ліризм його поезії. Свіжість і несподіваність поетичних асоціацій у вірші "Входжу в річку...". Елегійні мотиви поезії "Печаль на яшмовому ґанку".
Ду Фу (712-770). "При місяці згадую брата", "Пісня про хліб і шовк", "Повертаються дикі гуси" Лірика китайського поета Ду Фу, її проблематика. Засудження війни у вірші "При мiсяці згадую брата". Поетизація мирної праці в поезії "Пісня про хліб і шовк", її асоціативний зв'язок із біблійною метафорою про необхідність "перекувати мечі на рала". Мотив ностальгії поета-мандрівника за батьківщиною в поезії "Повертаються дикі гуси".
Учень:
пояснює, чому творчість китайців Лі Бо і Ду Фу вважається вершиною світової лірики:
а) висловлює власні судження про свіжість і несподіваність поетичних асоціацій у вірші Лі Бо "Входжу в річку...", про елегійні мотиви його поезії "Печаль на яшмовому ґанку";
б) називає провідні думки поезій Ду Фу: засудження війни у вірші "При місяці згадую брата"; поетизацію мирної праці в поезії "Пісня про хліб і шовк", її асоціативний зв'язок із біблійною метафорою про необхідність "перекувати мечі на рала"; мотив ностальгії поета-мандрівника за батьківщиною в поезії "Повертаються дикі гуси";
виразно читає і аналізує вірші китайських ліриків.
  2 Із персько-таджицької лірики
Рудакі(бл. 860-941). Газелі, рубаї, бейти
Омар Хайям (бл. 1048 - після 1122). Рубаї
Гафіз (бл. 1325-1389 або 1390). Газелі (вірші за вибором учителя та учнів) Увага до внутрішнього світу людини, найтонших відтінків її почуттів, оспівування жінки, кохання як характерні риси персько-таджицької середньовічної лірики. Корифеї персько-таджицької лірики, алегорична багатозначність образів їхніх творів. Особливості віршування.
Учень:
знаходить у текстах віршів Рудакі, Омара Хайяма і Гафіза цитати, що свідчать про увагу поетів до внутрішнього світу людини, найтонших відтінків її почуттів, оспівування жінки, поетизацію кохання ("...На душі - скарбниця щастя, я з кохання наче цар" /Гафіз/);
наводить приклади алегоричної багатозначності образів персько-таджицької поезії: наприклад, алегорично-символічні образи троянди і солов'я: "Троянда вранішня ошатністю своєю чарує солов'я, співця свого" (Омар Хайям); виразно читає вірші персько-таджицьких ліриків (один - напам'ять) і аналізує їх.
  2 Із західноєвропейської поезії
Творчість провансальських трубадурів, її жанрово-тематичне та стильове багатство, ідейно-художні особливості. Джауфре Рюдель (серед. XII ст.).
Канцона ("Мені під час травневих днів...")
Бертран де Борн (бл. 1140 - бл. 1215). "Сирвента" ("Люблю травневий світлий час...") Твори Джауфре Рюделя та Бертрана де Борна як втілення світосприйняття значної частини західноєвропейського рицарства.
Із лірики вагантів
"Орден вагантів", "Бідний студент", "Безтурботна пісня" Своєрідність поезії вагантів, її провідні теми.
Учень:
визначає творчість провансальських трубадурів і вагантів як вершинні явища західноєвропейської середньовічної поезії;
пояснює, в чому полягають особливості рицарської поезії (провідні теми служіння сюзерену, оспівування війни, поклоніння Чарівній Дамі, поетизація кохання);
визначає канцону Джауфре Рюделя "Мені під час травневих днів..." як характерний твір рицарської поезії: знаходить приклади звертання до Чарівної Дами, втілення в ньому специфічного рицарського культу Чарівної Дами з його формулою "кохання віддалік" - піднесеного, духовного почуття до жінки, якої рицар, можливо, жодного разу не бачив;
висловлює судження про особливості втілення ідеалів рицаря в сирвенті Бертрана де Борна "Люблю травневий світлий час...": оспівування мужності, сміливості вояків під час бойових дій; заклик до війни як "нормального" стану середньовічного рицарства ("...Барони! Жить війною нам краще, ніж на схилі днів закладом селищ і ланів...");
визначає характерні риси лірики вагантів: іронічне ставлення до свого суспільного стану; веселий настрій, заклик до насолоди радощами життя ("Геть книжки виснажливі!..");
виразно читає та аналізує один із творів середньовічних європейських поетів;
співвідносить творчість поетів з культурно-історичними регіонами доби середньовіччя: а) далекосхідного: творчість китайських поетів Лі Бо і Ду Фу; б) середньосхідного: персько-таджицьку поезію (Рудакі, Омар Хайям, Гафіз); в) європейського: творчість провансальських трубадурів (Джауфре Рюделя, Бертрана де Борна) та вагантів.
  4 "Пісня про Роланда" (Х ст.)
"Пісня про Роланда" - французький героїчний епос. Історична правда (похід Карла Великого 778 р. за Піренеї) та вигадка в поемі. Боротьба проти іноземців та іновірців за батьківщину - провідна тема поеми. Роланд - головний герой епосу. Карл як ідеал державної мудрості. Зрадник Ганелон - антипод Карла і Роланда. Співзвучність "Пісні про Роланда" героїчним епосам інших народів світу.
Учень:
визначає "Пісню про Роланда" як французький середньовічний героїчний епос;
розрізняє історичну правду (похід Карла Великого 778 р. за Піренеї) та вигадку в поемі: реальний похід був невдалим, а в поемі сказано, що франки завоювали ледь не всю Іспанію; реального Роланда (Хруотланда) вбили християни-баски, а не мусульмани-маври і т. д.;
характеризує: а) Роланда як головного героя епосу (позитивні риси - сила, сміливість, відданість сюзерену тощо, і негативна риса - самовпевненість, нерозважливість); б) Карла як ідеалізованого героя, символ державної мудрості; в) зрадника Ганелона як антипода Карла і Роланда;
висловлює особисте ставлення до проблем, що порушуються в епосі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.
ТЛ Визначає провідну тематику середньовічного героїчного епосу: зображення боротьби проти іноземців та іновірців за батьківщину та християнську віру.
  4 Аліг'єрі Данте (1265-1321).
"Божественна комедія" ("Пекло"; "Рай", пісня XXXIII, вірші 115-145) Поема "Божественна комедія" - філософсько-художній синтез середньовічної культури. Сон Данте протягом Великоднього тижня 1300 року і композиційна будова поеми. Бачення світу в поемі, її алегоричний зміст.
Учень:
пояснює, що Данте - видатний мислитель і поет Італії, який жив на межі середньовіччя і Відродження, а його поема "Божественна комедія" є філософсько-художнім синтезом (узагальненням найвищих досягнень) середньовічної культури;
переказує ключові фрагменти "Божественної комедії" (передовсім "Пекла");
складає план першої частини "Божественної комедії" (дев'ять кіл Пекла: хто за що карається);
висловлює особисте ставлення до проблем, що порушуються в поемі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.
ТЛ Дає визначення поняття терцина (тривірш, розмір строф "Божественної комедії").
4. 18 ЗЛЕТ ЛЮДСЬКОГО ДУХУ В ЛІТЕРАТУРІ ДОБИ ВІДРОДЖЕННЯ
Доба європейського Відродження (Ренесансу), її хронологічні межі. Ідейний рух гуманізму. Роль античності. Скарби культури Ренесансу.
Франческо Петрарка (1304-1374).
"Книга пісень": "Благословенні місяць, день і рік...", "Як не любов, то що ж це бути може...", "Щасливі квіти й благовісні трави", "Де погляд ніжний, де чарівний вид...", "Ні зоряних небес мандрівні хори..." Петрарка - видатний італійський поет-гуманіст. Багатство людської душі, краса і щирість людських почуттів, оспівування кохання в "Книзі пісень". Любов Петрарки до Лаури як джерело його інтимної лірики. Образ Лаури у творах Петрарки. Художня і психологічна своєрідність лірики Петрарки.
Учень:
пояснює, чому Відродження (Ренесанс) називають світоглядним переворотом (змінилася середньовічна система поглядів на світ, місце в ньому людини, яка стала вважатися вінцем усього сущого на Землі, саме увага і повага до людини (humanis) дали поштовх гуманізмові);
висловлює судження про те, чому саме античність стала ідеалом Відродження: в добу античності, як і під час Ренесансу, митці й науковці найбільшу увагу приділяли людині - "Дивних багато в світі див, Найдивніше із них - людина" (Софокл. "Антiгона");
порівнює відомості про культуру Відродження, отримані на уроках всесвітньої історії та зарубіжної літератури;
пояснює, чому Петрарку вважають видатним італійським поетом-гуманістом (його світоглядові й творчості властива повага до людини, її почуттів, внутрішнього світу);
називає провідні мотиви "Книги пісень": оспівування багатства людської душі, краси і щирості людських почуттів, кохання до Лаури;
пояснює, в чому полягають особливості створення образу Лаури у віршах Петрарки (ідеалізація, вживання штампів у описові зовнішності);
виразно читає сонети Петрарки (один - напам'ять) і аналізує їх.
  2 Джовaнні Боккаччо (1313-1375).
"Декамерoн" (1-2 новели за вибором учителя) Боккаччо як зачинатель нової європейської прози. Збірка новел "Декамерон", її композиція і тематичне багатство, оспівування в ній кращих душевних якостей людини.
Учень:
пояснює, чому Боккаччо вважається зачинателем нової європейської прози;
пояснює сенс заголовка збірки новел "Декамерон" ("десятиденник") та його зв'язок зі структурою твору (десять днів, у кожному з яких свої оповідки);
наводить приклади зображення в "Декамероні" найкращих душевних поривань і якостей людини: благородства, щедрості, чесності і т. д.
  7 Міґeль де Сервaнтес Саавeдра (1547- 1616).
"Дон Кіхот" (І частина) Нелегка доля письменника. Роман "Дон Кiхот" - пародія на рицарські романи і трагікомічний епос іспанського життя. Мандри Дон Кіхота у пошуках справедливості. Очiкувані та реальні наслідки його вчинків. Романтизм Дон Кіхота та твереза розсудливість Санчо Панси. Дон Кіхот - вічний образ всесвітньої літератури.
Учень:
пояснює, як роман "Дон Кіхот", розпочатий як пародія на рицарські романи (після виходу твору Сервантеса рицарський роман як жанр фактично вмер), переростає в трагікомічний епос іспанського життя (дія перенесена в сучасну письменникові Іспанію, дії героя викликають у читача сміх, але це сміх з гіркотою: Дон Кіхот щиро хоче допомагати людям, але його допомога тільки шкодить їм в умовах ницої дійсності і т. д.);
пояснює, що пара несхожих між собою героїв - "романтичний" Дон Кіхот та прагматичний Санчо Панса, які мандрують "великою дорогою", - безумовна знахідка Сервантеса і вигідна романна ситуація (контраст, зіткнення характерів сприяють зацiкавленості читача);
висловлює судження про те, чому Дон Кіхот став вічним образом світової літератури (образ до такої міри неоднозначний і суперечливий, що кожна генерація знаходить у ньому відповіді на певні "свої" питання і т. ін.);
висловлює своє особисте ставлення до образу Дон Кіхота (хто він такий: мрійник? дивак? шляхетна людина?..).
ТЛ Дає визначення поняття вічний образ (образ, який створений давно, але не втратив своєї актуальності до цього часу і вийшов за межі того твору і епохи, де він "народився").
  6 Вiльям Шекспiр (1564-1616).
"Гамлет". Сонети № 121, 130 Шекспір - геніальний англійський драматург і поет доби Відродження. Трагедія "Гамлет", її філософсько-моральні мотиви. Гамлет - вічний образ світової літератури. Багатогранність шекспірівських характерів. Заглиблення в людську психологію, поетизація людини та краси її почуттів, оспівування кохання і дружби в сонетах Шекспіра.
Учень:
пояснює, що Шекспіра вважають геніальним англійським поетом і драматургом доби Відродження, бо він не мав собі рівних за здатністю заглиблення в людську психологію, її найпотаємніші куточки; опоетизував людину та красу її почуттів; досконало володів майстерністю драматурга;
називає характерні риси трагедії (гострий, непримиренний конфлікт, загибель головного героя тощо);
називає провідні філософсько-моральні мотиви трагедії "Гамлет": мотив пізнання людиною зла та необхідності боротьби проти цього зла; мотив зіткнення благородства і ницості, гуманіста і дійсності, де панує зло;
наводить приклади афористичності мови трагедії ("бути чи не бути - ось питання", "бідний Йорик", "Якась гнилизна в Датськім королівстві" і т. д.);
доводить, що Гамлет - вічний образ світової літератури;
висловлює особисте ставлення до проблем, що порушуються в трагедії, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту;
виразно читає напам'ять і аналізує сонет Шекспіра або монолог Гамлета "Бути чи не бути" (за вибором учня).
ТЛ Пояснює, чому "Гамлет" вважається інтелектуальною трагедією (в ній розглядаються проблеми сенсу людського буття).
5. 2 ПІДСУМОК
Узагальнення та систематизація вивченого протягом року матеріалу.
Учень:
називає авторів і переказує зміст вивчених протягом року творів;
повторює, узагальнює і систематизує засвоєні протягом навчального року відомості про особливості перебігу світового лiтературного процесу (література доби античності, середньовіччя, Відродження), а також про те, як у цій літературі оспівана людина та її світ;
ТЛ Дає визначення понять вічний образ, всесвітній літературний процес, гекзаметр, епічна поема, постійний епітет, терцина, (фiлософська) трагедія.

Для вивчення напам'ять

  1. Із давньогрецької лірики (1-2 вірші за вибором учня).
  2. Омар Хайям (1-2 рубаї за вибором учня).
  3. Ф. Петрарка (сонет за вибором учня).
  4. В. Шекспір. Сонет або монолог Гамлета "Бути чи не бути…" (за вибором учня).

Новинки інтернет-магазину

Реклама

Видалити Відміна
Забанити Відміна