Закрити
Дієприкметник
13 Жовтня 2006, 00:00 , Переглядів: 66729
FacebookTwitterLivejournal
Дієприкметник Фото: www.myjourneyinenglish.com Дієприкметник

Дієприкметник — це особлива форма дієслова, що виражає ознаку за дією або станом і поєднує в собі граматичні особливості дієслова і прикметника.

Поняття про дієприкметник
Дієприкметниковий зворот
Відмінювання дієприкметників
Активні і пасивні дієприкметники
Творення дієприкметників
Перехід дієприкметників у прикметники та іменники
Написання дієприкметників
Уживання дієприкметників
Безособові форми на -но, -то
Схема розбору дієприкметника

ПОНЯТТЯ ПРО ДІЄПРИКМЕТНИК

Сама назва свідчить про те, що ці слова пов'язані з дією (а отже, і з дієсловом) і водночас мають ознаки прикметника.

Із дієслівних граматичних ознак дієприкметник має вид — доконаний або недоконаний та час — теперішній або минулий.

Вид дієприкметника залежить від того дієслова, від якого він утворений. Порівняйте: планувати планований (недоконаний вид), запланувати — запланований (доконаний вид).

Час дієприкметника зумовлений тим, коли появилася ознака, на яку він вказує, –  у минулому чи тепер: посивілий (минулий час), сивіючий (теперішній час).

Як і прикметник, дієприкметник змінюється за родами (підкреслений, підкреслена), числами (підкреслені — множина), відмінками (Н.: почорнілий; P.: почорнілого; Д.: почорнілому і т. д.); залежить від іменника (порівняйте: жовте листя; пожовтіле листя); у реченні виконує роль означення або присудка (Неподалік чорніє щойно зоране поле. Поле зоране вчасно).

На відміну від прикметників, дієприкметники називають не постійну ознаку, а тимчасову, пов'язану з дією. Порівняйте: тихий куток стихаючий гомін; біла стіна побілена стіна.

нагору

ДІЄПРИКМЕТНИКОВИЙ ЗВОРОТ

Дієприкметник разом із залежними від нього словами називається дієприкметниковим зворотом. Наприклад: На шляху розвитку кожної мови позначились історичні події, пережиті її народом. (Антоненко-Давидович.)
Події (які? ),  пережиті  її  народом

Дієприкметниковий зворот, що стоїть після пояснюваного слова (у нашому прикладі — події), виділяється з-поміж інших частин речення комою або, якщо після нього речення продовжується, — двома комами:
Історичні події, пережиті народом, позначилися на шляху розвитку його мови.
В усному мовленні — відповідно одною або двома паузами.

Якщо дієприкметниковий зворот стоїть перед пояснюваним словом, він ні паузою в усному мовленні, ні комою на письмі не виділяється:
На шляху розвитку кожної мови позначились пережиті її народом історичні події.

нагору

ВІДМІНЮВАННЯ ДІЄПРИКМЕТНИКІВ

Дієприкметники відмінюються так само, як прикметники твердої групи, — за родами (в однині), числами і відмінками:

Однина
чоловічий і середній рід
Н. вічний (вічне) керований (кероване)
Р. вічного керованого
Д. вічному керованому
Зн. вічний (вічне) керований (кероване)
О. вічним керованим
М. (на) вічному
вічнім
(на) керованому
керованім
Жіночий рід
Н. вічна керована
Р. вічної керованої
Д. вічній керованій
Зн. вічну керованій
О. вічною керованою
М. (на) вічній (на) керованій
Множина
Н. вічні керовані
Р. вічних керованих
Д. вічним керованим
Зн. вічні керовані
О. вічними керованими
М. (на) вічних (на) керованих

Примітка

Подвійні форми знахідного відмінка зумовлені
назвою істоти (тоді Зн. = Р.) чи неістоти (тоді Зн. = Н.). Вибір форми місцевого відмінка диктується законами милозвучності: якщо наступне слово починається з голосного звука, тоді використовується закінчення -ім, якщо з приголосного – -ому: на замерзлім озері на розмоклому ґрунті.

нагору

АКТИВНІ І ПАСИВНІ ДІЄПРИКМЕТНИКИ

Активні дієприкметники виражають ознаку за дією, яку виконує пояснюваний іменник: атакуючий загін, дозрілий плід.

Пасивні дієприкметники виражають ознаку за дією, яку над пояснюваним іменником виконує хтось інший: розв'язана задача, пошитий костюм.

нагору

ТВОРЕННЯ ДІЄПРИКМЕТНИКІВ

Активні дієприкметники теперішнього часу утворюються від основи теперішнього часу (форма третьої особи множини без закінчення) за допомогою суфіксів: для дієслів І дієвідміни -уч- (-юч-), для дієслів II дієвідміни – ач- (-яч-):
 

Ріж[уть] + уч(ий) ріжучий,
пала[ють] + юч(ий) палаючий,
леж[ать] + ач(ий) лежачий,
го[ять] + яч(ий) гоячий.

Активні дієприкметники минулого часу утворюються від основи неозначеної форми (відкидання від інфінітива кінцевого -ти- за допомогою суфікса -л-: дозрі[ти] + л[ий] – > дозрілий.

Пасивні дієприкметники утворюються від основи неозначеної форми (минулого часу — від дієслів доконаного виду, теперішнього — від дієслів недоконаного виду) за допомогою суфіксів -н-, -т-:
 

виконати + н(ий) виконаний,
пошити + т(ий) пошитий,
обговорювати + н(ий) обговорюваний.

Примітка
1.Якщо основа інфінітива закінчується суфіксом -й-, то під час утворення дієприкметника цей суфікс опускається і вживається суфікс -ен-: побачити + ен(ий) > побачений
Водночас відбуваються характерні для дієслівних форм чергування звуків [с]/[ш], [з]/[ж], [д]/[дж]: скошений, звужений, збуджений.
Якщо перед суфіксом -ен- стоїть губний звук ([ф], [м], [б], [п],[в]), перед суфіксом -ен- у дієприкметнику з'являється звук [л]:

висловити + ен(ий) висловлений

2. Від деяких дієслів утворюються пасивні дієприкметники і з суфіксом -т-, і з суфіксом -ен- (тоді голосний перед -ти- опускається):

загорнути загорнутийзагорнений;
розколотирозколений.

нагору

ПЕРЕХІД ДІЄПРИКМЕТНИКІВ У ПРИКМЕТНИКИ ТА ІМЕННИКИ

Дієприкметники можуть втрачати дієслівні ознаки виду і часу, а тому й переходити до прикметників. Так, у словосполученнях битий шлях, освічена людина виділені слова вказують на постійну ознаку (перше з них не має, зокрема, ознаки недоконаного виду і теперішнього часу, друге — доконаного виду і минулого часу). Це — прикметники.

Деякі з таких колишніх дієприкметників можуть втратити і здатність вказувати на ознаку предмета і самі позначають предмет, переходячи таким чином до іменників: керуючий, командуючий, завідуючий, учений:
Керуючий провів нараду;
Орденами нагороджено багатьох учених.

Необхідно розрізняти дієприкметники і прикметники, до складу яких входять суфікси -уч-, -ач-, іноді -єн-: блискучий виступ, сипучі піски, гаряча страва, шалений шторм. Виділені слова утворені не від дієслівної основи теперішнього часу або ж називають постійну ознаку.

У ряді випадків дієприкметник і утворений від нього прикметник розрізняються тільки наголосом:
печена картопля (пор.: спечена) — дієприкметник;
печена картопля — прикметник.

нагору

НАПИСАННЯ ДІЄПРИКМЕТНИКІВ

  1. У дієприкметникових суфіксах -н-, -eн- завжди пишеться одне Н: згаданий, втілений.
  2. Із двома Н пишуться прикметникові суфікси -енн-, -анн-, що вказують на можливість чи неможливість дії (невблаганний, нескінченний) або на високу міру ознаки (височенний). На відміну від дієприкметникових, такі суфікси завжди наголошені. Порівняйте: неоцінений товар (дієприкметник); неоціненний скарб (прикметник).
  3. У написанні НЕ з дієприкметниками керуються такими правилами:
    • НЕ пишеться разом, якщо дієприкметник є означенням і не має залежних слів: Як я малим збирався навесні піти у світ незнаними шляхами (Павличко).
      Але за наявності протиставлення НЕ пишеться окремо: Тільки мав талан до віршів не позичений, а власний (Леся Українка).
    • НЕ пишеться окремо, якщо:
      1. у реченні є залежні від дієприкметника слова:Жайворонки робили свій перший засів на ще не зораних плугом нивах (Коцюбинський).
      2. дієприкметник є в реченні присудком: Поле не міряне, вівці нелічені, пастух рогатий (Народна творчість).

нагору

УЖИВАННЯ ДІЄПРИКМЕТНИКІВ

Дієприкметник — елемент книжного мовлення. В усному мовленні (у розмовно-побутовому стилі) він уживається рідко.

До широко вживаних у всіх книжних стилях належать пасивні та активні дієприкметники минулого часу.

Пасивні дієприкметники теперішнього часу вживаються здебільшого в науковому та діловому мовленні (досліджувана проблема, обговорюваний проект і т. д.) Активні дієприкметники теперішнього часу вживаються рідко, тоді, коли немає залежних від них слів. Здебільшого їх замінюють підрядними реченнями: замість "Наступаючі на цій ділянці частини досягли успіху" "Частини, які наступають на цій ділянці, досягли успіху". Активних дієприкметників минулого часу з суфіксами -ш-, -вш- в українській мові немає (рідко вживаний виняток — дієприкметник перемігший).

нагору

БЕЗОСОБОВІ ФОРМИ НА -НО, -ТО

Українській мові властиві утворені від пасивних дієприкметників форми на -по, -то: відзначено, здобуто, наказано. Це — незмінні слова, які виконують роль головного члена в безособових реченнях (у них немає підмета): Хай буде вік прожито як належить (Л. Костенко).

Речення з пасивними дієприкметниками і з формами на -но, -то часто близькі за змістом (синонімічні):
Поле було зоране ще восени. Поле було зорано ще восени.

Різниця ж у тому, що дієприкметник вказує на ознаку за дією, а безособова форма на -но, -то — на результат дії.

Зверніть увагу: кінцеве в цих формах є не закінченням, а суфіксом.

нагору

Послідовність розбору дієприкметника

  1. Назва частини мови, її форма.
  2. Початкова форма (називний відмінок однини чоловічого роду).
  3. Активний чи пасивний.
  4. Доконаного чи недоконаного виду.
  5. Час — теперішній чи минулий.
  6. Число.
  7. Рід (в однині).
  8. Відмінок.
  9. Синтаксична роль.
  10. Особливості вимови та написання.

нагору

Видалити Відміна
Забанити Відміна