Закрити
Григір Тютюнник (1931-1980)
31 Серпня 2006, 00:00 , Переглядів: 10008
FacebookTwitterLivejournal

Зі спогадів: "Люди, дивлячись на змучену тьотю і на нас, голодненьких дітей, порадили мені чкурнути до матері на Полтавщину, щоб легше стало всьому сімейству, - голод як-не-як. Я так і зробив." Йшов пішки, маючи за плечима 11 років, три класи освіти і порожню торбинку, в котрій з початку подорожі було дев'ять сухарів, перепічка і банка меду - земляки дали на дорогу. Потім харчі вийшли. Почав старцювати. Перший раз просити було неймовірно важко, соромно, одбирало язик і в грудях терпло, тоді трохи привик."

"Йшов пішки, маючи за плечима 11 років, три класи освіти і порожню торбинку, в котрій з початку подорожі було дев'ять сухарів, перепічка і банка меду - земляки дали на дорогу. Потім харчі вийшли. Почав старцювати. Перший раз просити було неймовірно важко, соромно, одбирало язик і в грудях терпло, тоді трохи привик."

З любові і муки народжується письменник -
іншого шляху в нього нема.
Григір Тютюнник

Григір Тютюнник - митець правдивий, безкомпромісний і сміливий. Зберегти ці позиції художнику слова було нелегко, але Тютюнник зумів залишитися самим собою. Після опублікування майже кожного твору на його адресу щедро сипалося каміння "праведної" критики. Дещо з його доробку не друкували зовсім. Однак у кожному новому оповіданні чи повісті порушувались гострі проблеми життя.

Григір Михайлович Тютюнник народився 5 грудня 1931 року в селянській родині у селі Шилівці на Полтавщині. Рано втратив батька, який став жертвою сталінських репресій. Із шестирічного віку ріс у донецькому краї. Виховувався в родині дядька Филимона Васильовича Тютюнника та його дружини Наталії Іванівни, які замінили йому батьків. Під час війни пішки прийшов до рідного села, зазнавши в дорозі не лише фізичних, а й глибоких моральних страждань. Пізніше ця трагічна подорож знайде відображення в автобіографічній повісті "Климко".

Після звільнення України від німецько-фашистських загарбників Григір Тютюнник навчався у ремісничому училищі. Військову службу відбував на флоті у Владивостоці, там і навчався у вечірній школі.

Закінчив філологічний факультет Харківського університету. Провчителювавши рік у Донбасі, в 1963-1964 роках працює в редакції газети "Літературна Україна", публікує там кілька нарисів та перші оповідання: "Дивак", "Рожевий морок", "Кленовий пагін".

Перша книжка Григора Тютюнника "Зав'язь" з'явилася у 1966 році. Вона стала яскравим виявом посилення ліризму в малій прозі, у ній окреслилася художницька індивідуальність Григора Тютюнника. В однойменній новелі "Зав'язь" багато символічного. На тлі весняного пейзажу, коли вже одцвіли сади і зав'язується плід, народжується перше чисте кохання юних Миколи і Соні. Берегти, захищати від усякого лиха те, що народжується: зав'язь плоду, першого кохання, зав'язь нових думок, починань, нового життя; дбати не тільки про себе, а й про всіх ("буде в людей - буде і в нас") - це той мотив, що бринить у кожному оповіданні молодого письменника.

Він завжди поклонявся красі світу, прагнув любові і гармонії в усьому. А коли не знаходив цього - страждав. Це ставало темою багатьох його творів. Один із них - оповідання "Син приїхав", в якому автор дав психологічний зріз болючої для нас проблеми - моральної й національної деградації певної частини українства, що потрапило під прес тотального зросійщення, особливо в радянський період, і не змогло йому протистояти. Герой оповідання "Син приїхав" Павло Дзякун спрямовує свої зусилля на задоволення матеріальних потреб, споживацькі інтереси для нього понад усе. Письменник не глузує з нього, хоч і не приховує своєї відрази. Його герой свого становища не усвідомлює, як і ті, хто його оточує.

В оповіданні "Смерть кавалера" Григір Тютюнник звернувся до повоєнного минулого, яке щоразу оживало у душі письменника. Звичайно, бути лицарем зі щитом куди легше, ніж без нього. Але щит у лицаря - це, передовсім, його честь. У звичайній, буденній історії замполіт Валерій Максимович - герой оповідання - не зумів відстояти власну громадянську позицію, тим самим втративши свою честь і повагу у людей. Герой війни, що не раз стрічався віч-на-віч зі смертю, відступив перед звичайним бюрократом і демагогом. Тут і постає проблема громадянської мужності. І хоч у кожного покоління вона своя, проте в усі часи це - боротьба за правду.

У новелі "Три зозулі з поклоном" легко впізнаються сам автор і його безталанний батько, що відбував покарання у сибірських таборах. Присвячена новела "любові Всевишній". Молода дівчина Марфа безнадійно кохає свого односельця. Коли Михайло став жертвою сталінських репресій, Марфа потайки просила листоношу, щоб він дав їй потримати лист, адресований родині Михайла. Знедолені були всі четверо - оповідач із матір'ю, його батько, Марфа. Знедолений весь народ. Твір довго не друкувався, бо у застійні часи не допускали і натяку на жахливі роки сталінщини.

Зі сторінок повісті "Климко" постає перед нами маленький борець, який життям заплатив за високе благородство свого серця - допоміг утекти військовополоненому. Фашисти вбили хлопчика. Передсмертний зойк Климка - реквієм по загубленому юному життю і прокляття війні.

У повісті "Вогник далеко в степу" письменник звертається до тих сил, що допомогли народові витримати найтяжчі випробування, - взаємодопомоги, дружби, милосердя.

За книжки "Климко" і "Вогник далеко в степу" Григору Тютюннику присуджено літературну премію ім. Лесі Українки 1980 року.

У березні 1989 року творчість Григора Тютюнника посмертно відзначено Державною премією ім. Тараса Шевченка.

* * *

Адміністрація порталу висловлює особливу подяку сайту "Бібліотека Максима Мошкова"

* * *

Всі матеріали за курсом шкільної програми ви можете отримати з "Універсального довідника школяра".
Цю книгу, а також інші книги видавництва "Навчальна книга - Богдан" можна придбати у магазинах видавнитцва.

ВИДАВНИЦТВО "НАВЧАЛЬНА КНИГА - БОГДАН" - НАВЧАЙМОСЯ РАЗОМ НА 12!

Видалити Відміна
Забанити Відміна